Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №352/1273/25 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1273/25

Провадження № 2/352/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, який обґрунтовував тим, що 10.01.20254 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів в розмірі 1/20 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно і довічно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 20.08.2024. Старшим державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Береговським Т. С. 04.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77674644, якою зобов`язано відповідача подати декларацію про доходи та сплатити аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_1 в розмірі 1/20 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно і довічно. Рішення суду набрало законної сили 12.03.2025. Отже, з 12.03.2025 його право на отримання аліментів порушено. Тільки 08.05.2025 ДВС заплатила йому частину аліментів 11 111,11 грн, тобто відповідач прострочив виплату аліментів, які мали бути сплачені ним 12.03.2025. Тому з цього числа право позивача вважалося порушеним, оскільки з 12.03.2025 до 07.05.2025, це 57 днів. За цей період розмір пені становить 6 333,33 грн (11 111,11 х 1/100 х 57). Таким чином, станом на 07.05.2025 відповідач заборгував позивачу сплату аліментів. Просив стягнути з відповідача пеню в сумі 6 333,33 грн та судові витрати.

29.09.2025 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких пояснив, що дійсно з відповідача ОСОБА_2 згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2025 стягуються аліменти на утримання батька ОСОБА_1 в розмірі 1/20 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно і довічно, починаючи з 20.08.2024. Позивач 04.04.2025 пред`явив виконавчий лист про стягнення аліментів до виконання у виконавчу службу, того ж дня відкрито виконавче провадження та одночасно винесено постанову про стягнення із заробітної плати відповідача аліментів. 08.04.2025 на вимогу державного виконавця відповідачем заповнено декларацію про доходи та майно боржника, повідомили про наявність попереднього виконавчого провадження № 77020671 про негайне стягнення аліментів в розмірі місячного платежу, яке відповідачем повністю виконано. Також зазначив, що в провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області знаходилася справа № 352/628/25 про стягнення пені у період з 11.01.2025 по 02.03.2025 за прострочення сплати місячного платежу по аліментах, та 18.06.2025 ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24.09.2025 набрало законної сили. Крім того, позивач подав виконавчий лист до виконання аж 04.04.2025 і того самого дня винесена постанова про стягнення аліментів із заробітної плати відповідача. ОСОБА_2 сумлінно виконує вимоги державного виконавця, зокрема 08.04.2025 подав декларацію про доходи із зазначенням попередньої оплати місячного платежу по аліментах для врахування його виконавцем при розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. Тобто поведінка відповідача вказує, що в його діях відсутня вина та він жодним чином не перешкоджав стягненню аліментів. Просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, в поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, в поданих поясненнях представник відповідача просив справу розглянути за відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Установлено, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2025 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , який є батьком відповідача, стягнуто аліменти в розмірі 1/20 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно і довічно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 20 серпня 2024 року.

На підставі цього рішення Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області позивачу видано виконавчий лист № 352/2226/24 від 24.03.2025, який останнім звернено до виконання в Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження ВП № 77674644.

Постановою старшого державного виконавця Береговського Т. С. від 04.04.2025 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який отримує дохід у ДП «Спецзалізобетон» ВАТ «Івано-Франківськцемент». Постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення заборгованості, яка виникла з 20.08.2024. Після погашення заборгованості стягнення проводити в розмірі 1/20 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно і довічно. Вказані кошти перераховувати за реквізитами: Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця, які здійснюють відрахування із доходів боржника: здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Копію постанови направити для виконання до Дочірнє підприємство «Спецзалізобетон» ВАТ «Івано-Франківськцемент» та сторонам виконавчого провадження до відому (а.с. 14-16).

Отже, виконавчий лист про стягнення аліментів направлено для виконання за місцем роботи відповідача ОСОБА_2 , де бухгалтерія здійснює відрахування із заробітної плати боржника.

08.04.2025 представник відповідача- адвокат Дяків Д. І. на виконання виконавчого провадження № 77674644 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 долучив декларацію про доходи та майно боржника, квитанцію про оплату аліментів в межах місячного платежу, а також просив урахувати цю суму при розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів (а.с.41).

08.05.2025 на рахунок позивача ОСОБА_1 зараховано від Івано-Франківського ВДВС аліментні платежі за виконавчим листом №352/2226/24 від 24.03.2025 у розмірі 11 111,46 грн (а.с.17).

Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

До відповідальності не можна притягнути платника аліментів, якщо заборгованість за аліментами утворилася з незалежних від платника аліментів причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо (пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 6 333,33 грн за період з 12.03.2025 до 07.05.2025, виходячи із суми заборгованості аліментів у розмірі 11 111,11 грн, однак на підтвердження такої суми не надано розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця.

Судом установлено, що відповідач має постійне місце роботи у ДП «Спецзалізобетон» ВАТ «Івано-Франківськцемент», та відрахування аліментів з його заробітної плати здійснює бухгалтерія підприємства, відтак боржник не впливає на процес стягуваних аліментів зі своєї заробітної плати.

Також як убачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 352/2226/24 виданий судом 24.03.2025, тому незрозуміло доводи позивача щодо періоду заборгованості з 12.03.2025 по 07.05.2025.

Крім того, дії відповідача щодо надання на виконання вимог державного виконавця декларації про доходи та майно, свідчать про належне і сумлінне ставлення до обов`язку сплати аліментів.

З огляду на викладене, суд уважає, що відповідачем доведено відсутність його вини у затримці сплати аліментів, а також здійснення всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів, тому підстави для стягнення з нього неустойки (пені) відсутні, а отже позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Частинами 1, 6, статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195, 196, 202 СК України, керуючись ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ