Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №346/3843/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3843/26

Провадження № 2/346/3241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №101231919 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, відповідно до умов якого кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем з метою отримання кредиту. 25.05.2026 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладений договір факторингу №25052026, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № 101231919 від 22.07.2026 року. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 25.05.2026 року до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 26 526,72 грн., з яких: 9 940 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 5 666,72 грн. – за процентами за користування кредитом; 5 920 грн. – по комісії за обслуговування кредиту; 5 000 грн. – за неустойкою ( штраф, пеня ).

Згідно з умовами договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами в порядку, передбаченому договором. Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав та після відступлення позивачу прав грошових вимог не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 26 526,72 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

24.08.2026 року представник відповідача, адвокат Репало О.О. через систему “ Електронний суд ” подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач є ветераном війни, учасником бойових дій. Нормами п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що проценти військовослужбовцям за користування кредитом не нараховуються, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, підлягають списанню кредитодавцем. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є ветераном війни, учасником бойових дій нарахування та стягнення процентів прямо суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Цивільного кодексу України. За таких обставин позовні вимоги в частині заборгованості за неустойкою, нарахування процентів та комісії за користування кредитними коштами та їх стягнення з відповідача є безпідставними. До позовної заяви додано кредитний договір № 101231919 від 01.10.2025 року. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей договір розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи цифровим кодом. Враховуючи відсутність належного та допустимого доказу ознайомлення із умовами кредиту та його основними частинами, вважає неправомірним нарахування та стягнення процентів та комісії за надання коштів. Тому представник відповідача просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 9 940 грн. (за тілом кредиту).

26.08.2026 року представник позивача Канак М.С. через систему “ Електронний суд ” подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що між відповідачем та ТОВ “ Мілоан ” укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не були би укладені. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також, стороною відповідача до відзиву не додано жодного доказу на підтвердження наявного статусу військовослужбовця у відповідача. Останній також не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження наявності у нього права на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним. Щодо нарахування неустойки і комісії зазначила, що положення пункту 6 Розділу IV “ Прикінцеві та перехідні положення ” Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач з всіма умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони порушують принцип добросовісності; призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; завдають шкоди споживачеві. Зі змісту кредитного договору встановлено, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Тому представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

28.08.2026 року представник відповідача, адвокат Репало О.О. через систему “ Електронний суд ” подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким включення до договору умов, які є несправедливими та суперечать закону, свідчать про недобросовісну поведінку саме позивача. Водночас, представник позивача в більшості оперує загальними нормами, але не описує спеціальних, які є більш вузькими і саме вони підлягають застосуванню в цій справі. Відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1 та 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукала у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Отже, встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення є несправедливим у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в поданій відповіді на відзив вказала про розгляд справи в її відсутності ( а.с. 69-86 ).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення про одержання ним судової повістки-виклику.Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 01.10.2025 року ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №101231919, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах та в строк, визначені договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник - повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( а.с. 6-11 ).

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 10 000 грн.; кредит надається загальним строком на 360 днів з 01.10.2025 року; повернення кредиту і сплати комісій за надання кредиту та обслуговування кредиту, процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеного в додатку №1 до договору; остаточний термін (дата) повернення кредиту 26.09.2026 року.

Положеннями п.1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4, 1.6. договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 32 413,40 грн. Денна процентна ставка 0,90%; орієнтовна реальна річна процента ставка – 1 373,95%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 42 413,40 грн. Комісія за надання кредиту 0,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) – 16 280 грн., що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 3,65 % річних на фактичну заборгованість. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00% відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів; тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту ( кредитної заборгованості ) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.4 договору. Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати позичальником загальної суми комісії на надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу – дату завершення розрахункового періоду. Комісія за обслуговування кредиту нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів. Нарахуванням кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.4 цього договору є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.3 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.5.4 договору. Якщо визначена п.1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду продовжують нараховуватись за стандартною процентною ставкою, згідно п. 1.5.4 договору.

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту ( кредитної заборгованості ) в розмірі та у терміни, встановлені в графіку платежів, наведеному в додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 договору разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш, ніж 2 дні.

Згідно з п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, а також з інформацією, передбаченою ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті товариства; умови договору йому зрозумілі; отримав від кредитодавця інформацію, зазначену в Законах України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про споживче кредитування».

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.4, 6.5 договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 101231919 від 01.10.2025 року містить графік платежів за вказаним договором, згідно з яким кредит надається на строк 360 днів, сума кредиту – 10 000 грн., проценти за користування кредитом – 16 133,40 грн., комісія за надання кредиту – 0,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 16 280 грн., реальна річна процентна ставка – 1 373,95 %, загальна вартість кредиту – 42 413,40 грн. ( а. с. 12 ).

Згідно з паспортом споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначено умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума кредиту – 10 000 грн.; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту - задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням найманого працівника; спосіб надання кредиту – безготівково на рахунок з використання картки; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 3,65 % річних, протягом решти строку кредитування 180 % річних; комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): сума комісії за весь строк кредитування: 16 280 грн., яка нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; тип процентної ставки - фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору ( а.с. 14-15 ).

Додатком № 2 до вказаного договору є заява на отримання кредиту, відповідно до якої ОСОБА_1 просив ТОВ “ Мілоан ” надати йому кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 10 000 грн., на строк 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 3,65% річних, процентна ставка протягом решти строку кредитування 180% річних, комісія за надання кредиту 0,00% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту ( кредитної заборгованості ) нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, що встановлені графіком платежів; комісія за обслуговування кредиту нараховується за процентною ставкою 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період ( крім останнього ), що встановленні графіком платежів; платіжна картка, на яку має бути перераховано сума кредиту: № 5168 НОМЕР_2 ( а.с. 13 ).

Аналогічна інформація щодо суми кредиту зазначена в анкеті заяві на кредит від 01.10.2025 року № 101231919 ( а.с. 17 ).

Згідно з даними платіжного доручення № 110017659 від 01.10.2025 року ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у сумі 10 000 грн. на картковий рахунок отримувача « ОСОБА_1 », код отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: кошти згідно з договором № 101231919 (а.с.18).

Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 02.10.2025 року по 24.05.2026 року включно, ОСОБА_1 01.10.2025 року надано кредитні кошти в розмірі 10 000 грн.; за вказаний період відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та сплачував комісію за обслуговування кредиту, а також йому нараховувався штраф відповідно до п. 4.1 договору та проводилось нарахування комісії за обслуговування кредиту ( а.с. 19-20 ).

25.05.2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу №25052026, згідно з п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту ( кредитної заборгованості ), неустойку ( штраф,пеня ), та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належать клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору ( а.с. 21-25 ).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід до клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

25.05.2026 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25052026, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №2 від 25.05.2026 року кількістю 3 049 ( а.с. 27 ).

26.05.2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило ТОВ «Мілоан» оплату згідно з договором факторингу № 25052026 від 25.05.2026 року в сумі 9 396 483,47 грн., на виконання п. 3.3 договору, про що зазначено в платіжній інструкції №111 (а.с. 28 ).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026 року позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором № 101231919 на загальну суму заборгованості 26 526,72 грн. (сума заборгованості за основною сумою – 9 940 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами – 5 666,72 грн.; по комісії за обслуговування кредиту – 5 920 грн.; за неустойкою ( штраф, пеня ) – 5 000 грн. ( а.с. 29 ).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України ( в редакції, чинній на момент укладення вищевказаного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту сторона відповідача суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування відповідачем наданими йому кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування вказаного позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, стороною відповідача не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 940 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за неустойкою (пенею/штрафом) в розмірі 5 000 грн. суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17.03.2022 року), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

У свою чергу, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за неустойкою (пенею/штрафом), яка, враховуючи дату укладення кредитного договору, нарахована у період воєнного стану в Україні. Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 5 920 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням (обслуговуванням ) кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлена комісія за обслуговування кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Отже, суд приходить до висновку, що положення вищевказаного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту в терміни та у розмірах, визначених у вказаному договорі, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №101231919 від 01.10.2025 року в розмірі 5 920 грн. слід відмовити.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем здійснювалися сплати в рахунок часткового погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Так, згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення відповідачем сплачено: 15.11.2025 року – 740 грн. комісії за обслуговування кредиту; 30.11.2025 року – 740 грн.; 16.12.2025 року – 262,60 грн.; 17.12.2025 року – 477,40 грн.; 30.12.2025 року – 740 грн.; 14.01.2026 року – 740 грн. 30.01.2026 року – 740 грн., а всього 4 440 грн., які повинні бути зарахованими в погашення заборгованості.

Таким чином, за кредитним договором №101231919 від 01.10.2025 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 940 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1 226,72 грн. нарахованих відсотків (5 666,72 грн. – 4 440 грн.).

Щодо заперечень представника відповідача проти позову в частині нарахованих відсотків, з урахуванням того, що відповідач є ветераном війни, учасником бойових дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України “ Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей ” військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 вказаного вище закону дія цього Закону поширюється на: членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розповсюджено дію названого закону на членів добровольчих формувань територіальних громад. Разом з цим, положеннями п. 15 ст. 14 вказаного закону чітко визначено перелік осіб, на яких розповсюджуються вказані у цій нормі пільги. До них не відносяться члени ДФТГ.

Крім того, відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 року в справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Визначених у вказаному переліку документів стороною відповідача суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку про відхилення доводів представника відповідача стосовно безпідставності нарахування відсотків на суму кредитної заборгованості на підставі вказаної вище норми Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, посилання представника відповідача на те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення є несправедливим, суд уважає безпідставним.

Так, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вказана норма передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Водночас, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Розмір таких процентів був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що в даній справі, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У зв`язку з наведеним, слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 11 166,72 грн., з яких: 9 940 грн. – заборгованість тілом кредиту; 1 226,72 грн. – заборгованості за нарахованими відсотками.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 11 166,72 грн., що становить 42,10 % від заявлених вимог в розмірі 26 526,72 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 120,70 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, ч. 2 ст.247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014), заборгованість за кредитним договором №101231919 від 01.10.2025 року в загальному розмірі 11 166 (одинадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 72 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", судові витрати в розмірі 1 120 (одна тисяча сто двадцять ) гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.