Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №345/4548/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4548/26

Провадження № 2/345/3117/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

14.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сидор Ярослава Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог ТзОВ «М-Монтаж», Калуська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 1992 року їй із сім`єю у складі ще 5-х осіб (чоловіка та трьох дітей) був виданий ордер №6 на отримання житла на квартиру, площею 19 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Квартира не приватизована, однокімнатна. Відповідач по справі ОСОБА_2 , являється сином позивачки, з 2018 року у помешканні не проживає. Він забрав свої речі і виїхав, ніяких стосунків із членами сім`ї не підтримує. Позивачці не відоме його місце знаходження. Не проживання відповідача створює позивачці, ряд незручностей щодо оплати комунальних платежів та за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за оплату особи, яка фактично не проживає і не бере участі у вищевказаних витратах. Окрім того позивачка має на меті приватизувати квартиру, але реєстрація у квартирі відповідача перешкоджає їй вільно володіти та розпоряджатися квартирою.

Оскільки відповідач не проживає в спірній квартирі понад 8 років, позивачка просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Треті особи без самостійних вимог ТзОВ «М-Монтаж», та Калуська міська рада жодних пояснень до суду не подавали.

Представник позивача подала заяву в якій вказала, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4).

Відповідно до довідки №01-15/1-8/2 від 15.07.2026 року, яка видана Управлінням «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради, у вищевказаній квартирі за адресою АДРЕСА_1 станом на час надання відповіді зареєстровано п`ятеро осіб (а.с.7).

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Калуської ТГ за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (а.с.8).

За змістом ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Наведені висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження №61- 7317св19).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до Акту складеного комісією у складі директора Стасюк Н.П., бухгалтера ОСОБА_6 , інженера ОСОБА_7 від 10.06.2026 встановлено, що ОСОБА_2 1990 р.н. зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак не проживає в цьому помешканні, з 2018 року (а.с.9).

Також матеріалами справи не підтверджено, що відповідачу чинились перешкоди у проживанні у спірній квартирі.

Відповідно, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, відповідач свідомо змінив місце проживання, без поважних причин не проживає в спірному житлі понад шість місяців, а тому втратив право на користування цим житлом.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити.

На підставі викладеного, ст.ст. 71,72 ЖК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя