Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №345/3771/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №345/3771/26

41

2/339/250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Кредит Капітал”» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Усенко М.І. звернувся до Калуського міськрайонного суду з позовною заявою в електронній формі через систему «Електронний суд» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15600 грн за кредитним договором 53747-11/2024 від 25 листопада 2024 року (надалі кредитний договір).

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту, відповідно відповідачу надано фінансовий кредит в розмірі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач не виконав належним свої зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивач уклали договір факторингу №24032025, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 15600 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту – 6000 грн; заборгованість за процентами – 4200 грн; заборгованість за пенею/штрафом – 5400 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25 черня 2026 року матеріали позовної заяви передано на розгляд до Болехівського міського суду за підсудністю.

17 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з"явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи.

Представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі (а.с.4, 35), що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Умови проведення заочного розгляду справи викладені в ст.280 ЦПК України, згідно якої суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду представника позивача (а.с.4, 35), суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів та прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань, передбачених умовами кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, 25 листопада 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 53747-11/2024, який підписаний одноразовим ідентифікатором W1028. Розмір кредиту 6000 грн, кредит надано на 120 днів (датапогашення кредиту 24 березня 2025 року).

Згідно п. 1.4 договору за користування кредитом нараховуютьься проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом (тип процентної ставки фіксована).

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення договору складає 13200 грн, загальні витрати по кредиту - 7200 грн (а.с.14-19).

Згідно з квитанцією успішно перераховано кошти на платіжну картку відповідача 25 листопада 2024 року на суму 6000 грн (а.с.19, 47).

Відповідно до розрахунку станом на 03 березня 2026 року, заборгованість відповідача по вказаному договору становить 15600 грн, з них: тіло 6000 грн; відсотки – 4200 грн; штрафи – 5400 грн (а.с.19-21).

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивач уклали договір факторингу №24032025 та підписано реєстр боржників.

Згідно договору відступлення позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 15600 грн, з них: 6000 грн сума виданого кредиту, 4200 грн сума заборгованості по відсотках, 5400 грн сума заборгованості по пеням/штрафам (а.с. 21-23).

Позивач звернувся з досудовою вимогою до відповідача, в якій повідомив про відступлення права вимоги та з вимогою про поверненя боргу (а.с.23).

Відтак, позивач виконав свої зобов`язання, а відповідач заборгованість погашав частково, а тому допустив заборгованість.

За правилом частини статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що сторони уклали кредитний договір в електронному вигляді, що відповідає вищеописаним нормам законодавства, копія якого долучена по позовної заяви.

У кредитному договорі, визначені основні умови кредитування, в тому числі сума кредиту, яка надана на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, розмір процентної ставки, дата повернення, орієнтована вартість кредиту для споживача та інше.

Кожна частина договору відповідно підписана електронним підписом кредитовця та електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на вказаний ним номер телефону.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 10200 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту – 6000 грн; заборгованість за процентами – 4200 грн, а позовні вимоги задовольнити частково.

З приводу правильності нарахування заборгованості за пенею/штрафом в розмірі 5400 грн, то слід вказати, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, то пеня/штрафи, не можуть бути нараховані у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині в розмірі 5400 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу стягнення витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви листом з описом вкладення в розмірі 141.98 грн, то слід зазначити, що позивачем не надано доказів понесення таких витрат, а тільки долучено опис направлених відповідачу документів, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судом при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача враховано, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, не заявляв.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги, копію акту на суму 8000 грн, копію ордеру, копію довіреності, копію детального опису наданих послуг до акту (а.с.24).

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 65.38% (10200: 15600 х 100), то з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, зокрема, щодо оплати судового збору та на правову допомогу в розмірі 10662.4 грн підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: в розмірі 6971.07 грн, з них: судовий збір 1740.68 грн (2662.40 х 65.38%) та судові витрати на правову допомогу 5230.4 грн (8000 х 65.38%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 211, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Кредит Капітал”» ( НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором №53747-11/2024 від 25 листопада 2024 року в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн, з них: заборгованість за тілом кредиту – 6000 грн; заборгованість за процентами – 4200 грн та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6971 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн 07 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафів на суму 5400 грн відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Кредит Капітал”»– місцезнаходження вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

ОСОБА_1 – реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.С. Головенко