Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №914/2064/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 Справа № 914/2064/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька Перспектива”, місто Львів

про стягнення 69 385,84 грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька Перспектива” про стягнення 69 385,84 грн заборгованості, з яких 59 912,03 грн основний борг, 5 956,73 грн пеня, 2 926,17 грн інфляційні втрати та 590,91 грн три проценти річних.

Ухвалою від 08.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 08.07.2026 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та відповідачу до їхніх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 08.07.2026.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір винику зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті за спожитий природний газ за період з 01.11.2025 по 30.11.2025, у зв`язку з чим виник борг в сумі 59 912,03 грн. Окрім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 956,73 грн, три проценти річних в розмірі 590,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 926,17 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 69 385,84 грн заборгованості, з яких 59 912,03 грн основний борг, 5 956,73 грн пеня, 2 926,17 грн інфляційні втрати та 590,91 грн три проценти річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотранспортна компанія «Нафтогаз України» визначене постачальником «останньої надії» строком на три роки, у рамках відкриття конкурентного ринку газу для споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом №ТОВВИХ-26-12221 від 16.06.2026 на адвокатський запит №119/6.1.2.-50882-2026 від 11.06.2026 надало інформацію, що споживач з ЕІС-кодами 56XM22C26247494L, 56XM22C262475225, 56XM22C26247528U, 56XM22C26252149K, 56XM22C26252157L, 56XM22C26252159H, 56XM22C26252171R, 56XM22C26252180Q, 56XM22C26252186E, 56XM22C26252196B (відповідач) був закріплений за постачальником«останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В)(позивач) у період з 01.11. 2025 по 30.11.2025.

Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодами 56XM22C26247494L, 56XM22C262475225, 56XM22C26247528U, 56XM22C26252149K, 56XM22C26252157L, 56XM22C26252159H, 56XM22C26252171R, 56XM22C26252180Q, 56XM22C26252186E, 56XM22C26252196B у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії`Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В), становить 2,03496 м3.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, операторигазорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямихспоживачів) протягомтрьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії`через інформаційнуплатформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстрованів Реєстрі споживачівпостачальника «останньої надії», за формою операторагазотранспортної системи,погодженою Регулятором. Інформація скріплюєтьсяелектронним підписомуповноваженої особи оператора газорозподільної системи/операторагазотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:

- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;

- прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів);

- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);

- поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачувказаний реєстр за формою №10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 №10261/16.3.2/7-20 за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України`від 29.09.2020 № ТОВВИХ-20-6672.

Згідно з Формою № 10, відповідач був зареєстрований в РеєстріСпоживачів постачальника «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи,затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 уточках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокаціїщодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, операторгазорозподільної системи до08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системиінформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо покожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадкуякщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) зможливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживанняприродного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газовогомісяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газупередається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС тавикористовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природногогазу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачемприродного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг)розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесідоступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природногогазу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії`щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведенняконкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановоюКМУвід 30 вересня 2015 р. № 809 (зі змінами).

Відповідно до пункту 4.1 договору, постачання природного газу здійснюєтьсяза ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна єобов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальникомна власному сайті.

Згідно інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС на підтвердження факту споживання обсягів газу з 01 листопада 2025 по 30 листопада 20252,03496 тис. м3,саме з ресурсу позивача на виконання функції постачальника останньої надії.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

З 01 листопада по 30 листопада 2025 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 2,03496 тис.м3 на загальну суму 59 912,03 грн, проте, відповідачем, за цей період оплату не проведено.

Відповідно до акта приймання передачі газу №22208 від 30.11.2025, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-26-12221 від 16.06.2026відповідач в листопаді по грудень 2025 отримав природний газ в обсязі 2,03496 тис. м3.

За поставлений у листопаді природній газ позивач виставив відповідачу рахунок №40881 від 10.12.2025 на загальну суму 59 912,03 грн.

Факт відправлення на адресу відповідача зазначених рахунка на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень «Рекомендований лист», а саме:№12.12.2025-28 (штрихкодовий ідентифікатор №R0 67056906042).

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Тобто визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Саме кінець місяця поставки є початком обрахунок наступного (місячного) строку впродовж якого повинен бути здійснений платіж.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Таким чином у відповідача виник борг за спожитий природній газ за спірний період на загальну суму59 912,03 грн.

Позивач звертався до відповідача із вимогою №119/4.1.2-2204-2026 від 12.01.2026, в якій просив сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 88 565,91 грн до 19.01.2026 на поточний рахунокТовариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”.

Факт надсилання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень “Рекомендований лист”, а саме: №12.01.2026Ковальчук (штрихкодовий ідентифікатор №0505536936593) та фіскальним чеком №6 від 13.01.2026 та описом вкладення у цінний лист від 13.01.2026 (штрихкодовий ідентифікатор №0505536936593).

Пунктом 4.5. типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, позивач нарахував відповідачу 5 956,73 грн пені, 2 926,17 грн інфляційних втрат та 590,91 грн три проценти річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивачау зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором постачання природного газу за період з 01 листопада 2025 по 30 листопада 69 385,84 грн заборгованості, з яких 59 912,03 грн основний борг, 5 956,73 грн пеня, 2 926,17 грн інфляційні втрати та 590,91 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є типовий договір постачання природного газу.

Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас положеннями пункту 18.1 типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, передбачено, що вся інформація, що стосується цього договору, виконання зобов`язань, прийнятих сторонами, їх діяльності, та інша інформація і дані щодо відносин між сторонами є конфіденційними і не можуть у будь-який спосіб передаватися чи розголошуватися будь-якій третій стороні, за винятком випадків, передбачених законодавством, або за письмової згоди іншої сторони.

Представник позивача звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з адвокатським запитом №119/6.1.2-50882-2026 від 11.06.2026, в якому просив надати документальне підтвердження об`ємів поставленого відповідачу природного газу за період з 01 листопада 2025по 30листопада 2025 року.

У відповіді на адвокатський запит Оператор ГТС №ТОВВИХ-26-12221 від 16.06.2026 зазначив, що обсяг природного газу, використаний споживачем (відповідачем) з ЕІС-кодами 56XM22C26247494L, 56XM22C262475225, 56XM22C26247528U, 56XM22C26252149K, 56XM22C26252157L, 56XM22C26252159H, 56XM22C26252171R, 56XM22C26252180Q, 56XM22C26252186E, 56XM22C26252196B за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 внесено в алокацію постачальника (позивача) ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В) та становить2,03496 тис. м3.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав, поставив відповідачеві у період з 01.11.2025 по 30.11.2025 (включно), а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2,03496 тис. м3 на загальну суму 59 912,03 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу у спірний період.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до підпункту 4.2.розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, оплату вартості за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість в розмірі 59 912,03 грн зі сплати основного боргу за договором типовим договором постачання природного газу .

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг зі сплати за спожитий природній газ за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 (включно) по типовому договору постачання природного газу на загальну суму 59 912,03 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 59 912,03 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 59 912,03 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем,що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розміріподвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за якийсплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченняплатежу.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 5 956,73 грн, 2 926,17 грн інфляційні втрати та 590,91 грн три проценти річних.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 5 956,73 грн, 2 926,17 грн інфляційні втрати та 590,91грн три проценти річних, нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0000042417 від 11.06.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Перспектива» (79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 43175186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 69 385,84 грн заборгованості, з яких 59 912,03 грн основний борг, 5 956,73 грн пеня, 2 926,17 грн інфляційні втрати, 590,91 грн три проценти річнихта 2 662,40 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.