Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №914/2118/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Справа № 914/2118/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо Буд Транс”, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ-СТАЛЬ”, м. Київ,

про стягнення 96204,02 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо Буд Транс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ-СТАЛЬ” про стягнення 96204,02 грн заборгованості, з яких: 64894,39 грн основний борг, 22858,83 грн пеня, 2234,86 грн 3% річних та 6215,94 грн інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.07.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана сторонам засобами електронного зв`язку і отримана відповідачем 15.07.2026 о 04:00, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

09.09.2026 позивач подав суду заяву, у якій повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині поставки оплаченого позивачем товару. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 22858,83 грн пені, 2234,86 грн 3% річних та 6215,94 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався. Доказів повернення передоплати чи поставки товару на заявлену суму суду не подано.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Динамо Буд Транс” (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ-СТАЛЬ” (постачальник) уклали договір поставки № КС13/03-25/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - “товар”, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Згідно пункту 1.2 договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках - фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника. Ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови та строк оплати зазначаються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до договору, погоджуються сторонами та визначаються в окремих специфікацій, рахунках та інших супровідних документах документах на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п.3.1 договору).

Сторони у п.1.3 договору узгодили, що факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, або факт оплати рахунка-фактурах означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом: оплати 100% вартості товару в якості попередньої оплати, на розрахунковий рахунок постачальника. Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець повинен повідомити постачальника про здійснення платежу у день перерахування грошових коштів, або інші умови згідно кожної окремої специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною.

Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком або засобами електронної пошти (п.3.11 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів « 1НКОТЕРМС» в редакції 2020 р., з урахуванням особливостей, встановлених цим Договором. Товар поставляється на умовах: DDP або інші умови згідно кожної окремої специфікації до договору, адреса постачання погоджується сторонами в окремому листуванні.

За умовами п. 4.2 договору строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з дати отримання постачальником 100% попередньої оплати згідно п. 3.4 договору або інші умови згідно кожної окремої специфікації до договору. Інші строки поставки та умови оплати, та/або вартість доставки окремих партій товару можуть узгоджуватись сторонами у специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Найменування товару вказується на кожну окрему партію товару в додатках (специфікаціях) до договору (п.4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору датою поставки (передачі) товару вважається дата зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

Позивач, на виконання умов договору та згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою №3018 від 02.04.2025 повністю оплатив вартість замовленої партії товару на суму 64894,39 грн. Оплата підтверджується платіжною інструкцією №1855 від 03.04.2025, у призначенні платежу якої зазначено: «Оплата за труби згідно рахунку №3018 від 02.04.2025 у сумі 54078.66 грн., ПДВ - 20% 10815.73 грн.».

Відповідач свої зобов`язання щодо обумовленої договором поставки наступної партії товару не виконав, товар у погоджений договором строк не поставив.

Позивач стверджує, що 02.04.2025 направлено лист про обов`язок щодо поставки товару за місцезнаходженням покупця, а 25.04.2025 - лист №25/04/25/01 про повернення попередньої оплати у розмірі 64894/39 грн., однак на зазначені листи відповіді надано не було, і сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 22858,83 грн пеня, 2234,86 грн 3% річних та 6215,94 грн інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №КС13/03-25/1 від 13.03.2025. Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсними матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що 03.04.2025 позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за товар, який мав бути поставлений відповідачем, згідно із п.4.2 договору. Останній не виконав своїх зобов`язань за договором, а також не повернув суму попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 64894,39 грн. здійсненої попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення відсотків та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, передбачене положеннями ст. 625 ЦК України є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Як уже відзначалося, позивач на виконання умов договору згідно платіжної інструкції №1855 від 03.04.2025 здійснив передоплату товару у розмірі 64894,39 грн., а відповідач з урахуванням п.4.2 договору повинен був поставити товар до 17.04.2025. Докази поставки означеної партії товару матеріали справи не містять. Вимоги про поставку, а також повернення суми попередньої оплати залишені без відповіді та задоволення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Здійснивши перевірку розрахунку відсотків та інфляційних втрат, із врахуванням вищенаведених положень договору та з урахуванням приписів ч.1 ст.14 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлені позивачем 2234,86 грн 3% річних, а також 6144,83 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд враховує таке.

Як вбачається із договору, у ньому відсутня умова про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені.

В абзаці 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» звертається увага, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, наприклад, статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З наведеного випливає, що Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань» не є спеціальним актом, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню. Вказаним законом встановлено лише обмеження щодо розміру нарахування пені в договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю укладених між сторонами письмових правочинів про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов`язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов`язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, в задоволені вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 4754 від 07.07.2026 на суму 2'662,40 грн. За пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник з вини відповідача, тому суд вбачає за можливе застосувати ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'662,40 грн покласти на нього.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ-СТАЛЬ” (03028, м. Київ, пр.Науки, 42/1, корпус 10, офіс 17; ідентифікаційний код 40170520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Динамо Буд Транс” (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 119/27; ідентифікаційний код 43913302) 64'894,39 грн попередньої оплати, 2234,86 грн 3% річних, 6144,83 грн інфляційних втрат та 2'662,40 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.