Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №914/1706/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 Справа № 914/1706/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ”, село Нагуєвичі, Дрогобицький район, Львівська область

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/1706/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ”, село Нагуєвичі, Дрогобицький район, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства“РОСА-ІФ”, місто Івано-Франківськ

про стягнення заборгованостіу розмірі 362 288,25 грн

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” до Приватного підприємства“РОСА-ІФ” про стягнення заборгованостіу розмірі 362 288,25 грн, з яких 283 660,70 грн пеня, 27 532,03 грн 3% річних, 51 095,52 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі №914/1706/26 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства“РОСА-ІФ” (76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Івано-Франківськ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 136 б; квартира 232, ідентифікаційний код юридичної особи 34083975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” (82126, Львівська область, Дрогобицький район, село Нагуєвичі, вулиця Спортивна, будинок 1 б; ідентифікаційний код юридичної особи 42863146) 198 562,49 грн пені, 27 532,03 грн три проценти річних, 51 095,52 грн інфляційних нарахувань та 4 347,46 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог в частині пені відмовлено.

28.08.2026 через підсистему “Електронний суд” від представник Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ”, надійшла заява б/н від 28.08.2026 (вх.№3997/26 від 28.08.2026) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою від 02.09.2026 суд прийняв заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до розгляду та постановив здійснювати розгляд заяви без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Вказаною ухвалою суду Приватному підприємству “РОСА-ІФ”, запропоновано до 07.09.2026 подати нормативно та документально обґрунтовану позицію щодо заявипредставника Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ”.

Копія ухвали суду від 02.09.2026 про прийняття заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до розгляду у справі №914/1706/25 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд” 02.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа наявною в матеріалах справи.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд заяви позивача щодо вирішення питання про судові витрати.

Приватне підприємство “РОСА-ІФ” (відповідач) письмово не виклало свою позицію з приводу заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, враховуючи строки розгляду заяви, беручи до уваги те, що у Приватного підприємства “РОСА-ІФ” було достатньо часу для формулювання своєї правової позиції щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вирішує розгляд заяви за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із закінченням строку встановленого пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.

Обставини встановлені судом.

29.09.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будхаб»(надалі - клієнт), в особі директора ГромаІванаЛюбомировича, що діє на підставі статуту з одного боку, таадвокатським бюро «Кавчук і партнери», в особі керуючого КавчукаАндрія Вікторовича, що діє на підставі статуту(надалі бюро), уклали договір №29-05/26 проправову допомогу.

Відповідно до пункту 1 договору, бюро зобов`язане здійснити захист прав, представництво інтересів або надати інші види професійної правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов`язаний прийняти та оплатити її.

Пунктом 2 договору сторони узгодили, що бюро надає клієнту правничу допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта в суді у справі щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання орендних платежів Приватним підприємством «РОСА-ІФ» (код ЄДРПОУ 34083975) за договором оперативної оренди обладнання N9 24-2009/1 від 20.09.2024 року, з правом вчиняти усі процесуальні дії та володіти усіма правами, передбаченими для представника всіма процесуальними кодексами України без обмежень в повноваженнях, а також представництва інтересів клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування та перед усіма фізичними і юридичними особами незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 3 договору орієнтовний вид, перелік та кількість послуг, що включені у правничу допомогу на момент укладення договору, вказуються у додатку до договору та/або в рахунку.

Пунктом 4 договору передбачено, що клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги в сумі, порядку, на умовах та в строк, що вказані в додатку до договору та/або в рахунку. Клієнт сплачує гонорар за реквізитами бюро, вказаними в договорі та/або в рахунку.

Відповідно до пункту 6 договору бюро надає правничу допомогу з моменту підписання договору, отримання від клієнта усіх необхідних документів та інформації, а також здійснення клієнтом авансового платежу, якщо такий передбачений умовами договору.

Пунктом 7 договору передбачено, що правничу допомогу від імені бюро надає адвокат (-ти) або інші особи, визначені бюро. Бюро має право на власний розсуд залучати будь-яких третіх осіб для надання правничоїдопомоги, залишаючись відповідальним перед клієнтом за надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 11 договору, клієнт уповноважує бюро складати, підписувати, подавати, отримувати та вчиняти будь-які інші дії з документами в інтересах клієнта, приймати рішення та вчиняти дії. що необхідні та достатні для належного та своєчасного надання правничої допомоги, крім рішень та/або дій, які повинні прийматися або вчинятись безпосередньо клієнтом.

По факту надання правничої допомоги (її частини) бюро складає акт наданих послугта/або детальний опис послуг, які надає клієнту для розгляду та підписання. Клієнт зобов`язанийпідписати їх протягом 2 (двох) днів та повернути по одному примірнику бюро (пункт 17 договору).

Відповідно до пункту 18 договору, за наявності зауважень щодо правничої допомоги клієнт зобов`язаний протягом 2 (двох) днів з моменту їх виявлення чи отримання акта наданих послуг та/або детального опису послугнадати бюро такі зауваження в письмовій формі. Бюро розглядає отримані від клієнтазауваження та повідомляє клієнта про результат їх розгляду (прийняття чи відхилення).

Якщо клієнт протягом 2 (двох) днів з моменту отримання акта та/або детального опису не підписав їх або не висловив письмових зауважень щодо послуг, вважається, що бюро належно і своєчасно надало послуги, а клієнт зобов`язаний прийняти та оплатити їх (пункт 19 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору про правничу допомогу №29-05/26 від 29.05.2026, за договором бюро надає клієнту правничу допомогу, що включає: представництво інтересів та захист прав клієнта в суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з документами, що стосуються спору, та їх правова оцінка; надання клієнту правових висновків і рекомендацій щодо суті спору та його вирішення; збір, формування і підготовка доказів для подання до суду; ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності, одна дія);участь в судових засіданнях (до трьох засідань); складання і подання заяв по суті та інших процесуальних документів (заяви, клопотання) у справі в інтересах клієнта (одна заява по суті, одна заява з процесуальних питань), опрацювання і підготовка відповідей (заперечень) на процесуальні документи інших учасників справи (при необхідності, один документ); інформування клієнта про судові рішення (ухвали), що стосуються справи.

Пунктом 2 додатку №1 до договору про правничу допомогу №29-05/26 від 29.05.2026 передбачено, що вказані в пункті 1 додатку послуги визначені сторонами на момент укладення договору та є орієнтовними фактично надані послуги вказуються у детальному описі послуг та/або в актінаданих послуг, що підписуються сторонами по факту надання послуг.

Відповідно до пункту 3 додатку №1 до договору про правничу допомогу №29-05/26 від 29.05.2026, за згодою сторін винагорода (гонорар) бюро за послуги, вказані в пункті 1 додатку, визначено уфіксованому розмірі і складає: 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок винагорода (гонорар) за послуги, що не вказані в пункті 1 додатку, узгоджується між сторонами додатково.

Згідно з пунктом 6 додатку №1 до договору, у вартість правничої допомоги не включено сплату судового збору та інших витрат, пов`язаних з вирішенням спору. Клієнт сплачує фактичні витрати бюро, пов`язані з наданням правничої допомоги, повністю протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку від бюро.

27.08.2026 на виконання вимог договору про правничу допомогу№29-05/26 від 29.05.2026, сторонами підписано детальний опис послуг наданих адвокатським бюро «Кавчук і партнери» під час розгляду справи №914/1706/26 в Господарському суді Львівської області.

Згідно вищезазначеного опису послуг наданих адвокатським бюро адвокатом в інтересах клієнта виконані наступні доручення: ознайомлення з матеріалами (документами), що стосуються спору, та їх правова оцінка; визначення правової позиції з представництва інтересів в суді та її узгодження з клієнтом; збір і формування доказів на підтвердженнях заявлених позовних вимог; інформування клієнта про розмір, спосіб і реквізити оплати судового збору; подання позову до суду та надсилання іншим учасникам справи; підготовка та подання до суду відповіді на відзив; підготовка до участі та участь в судовому засіданні 18.08.2026; підготовка до участі та участь в судовому засіданні 27.08.2026; інформування клієнта про результат розгляду справи в суді, прийняте судом рішення та роз`яснення щодо його подальшого примусового виконання.

Вартість послуг, що узгоджена сторонами у фіксованому розмірі становить 25 000,00 грн.

Актом наданих послуг від 27-08/26 від 27.08.2026 зазначено, що бюро надало послуги (виконало роботи), а клієнт прийняв і зобов`язується оплатити їх на суму 25 000,00 грн.

З огляду на вказане позивач просить стягнути з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні додаткового рішення суд керувався наступним.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Статтею 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн надано: договір про правничу допомогу №29-05-26 від 29.05.2026; додаток №1 до договору про правничу допомогу №29-05-26 від 29.05.2026; акт наданих послуг № 27-08/26 від 27.08.2026, рахунок №29/05 від 29.05.2025 та детальний опис робіт від 27.08.2026.

Товариству з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” надавалась правнича допомога адвокатським бюро «Кавчук і партнери», згідно договору про правничу допомогу №29-05/26 від 29.05.2026.

Повноваження адвоката Кавчука Андрія Вікторовича підтверджуються ордером серія ВС №1469215 від 03.06.2026 про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю БУДХАБ” на підставі договору надання правничої допомоги №29-05/26 від 29.05.2026; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №000536 від 23.02.2017, виданим Радою адвокатів Львівської області відповідно до рішення № 63від 27.01.2017).

Крім того, Товариству з обмеженою відповідальністю БУДХАБ” надавалась правнича допомога адвокатом Іванило Оксаною Павлівною.

Повноваження адвоката Іванило Оксани Павлівни підтверджуються ордером серія ВС №1489471 від 17.08.2025 про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністюТовариству з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” на підставі договору надання правничої допомоги №29-05/26 від 29.05.2026; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №002278 від 19.10.2021, виданим Радою адвокатів Львівської області відповідно до рішення №150 від 22.09.2021.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 22/445/19.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України – інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 – частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України” від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, надані представником позивача докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування саме в сумі 25 000,00 грн з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн зважаючи на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Ознайомившись із поданими позивачем документами, суд дійшов висновку, що з Приватного підприємства “РОСА-ІФ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат слід відмовити.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

У додатковій постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №357/7395/20, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу,якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить , що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом , є завищений щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що достатньо обгрунтованою сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 15 000,00 грн, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, а відтак заява підлягає задоволенню частково. Суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим в даному випадку.

Керуючись статтями 2, 11, 13, 15, 16, 74, 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. ЗаявуТовариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ”, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства“РОСА-ІФ” (76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, місто Івано-Франківськ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 136 б; квартира 232, ідентифікаційний код юридичної особи 34083975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДХАБ” (82126, Львівська область, Дрогобицький район, село Нагуєвичі, вулиця Спортивна, будинок 1 б; ідентифікаційний код юридичної особи 42863146) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Додаткове рішення набирає законної відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені в статтях 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.