Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №914/2253/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Справа № 914/2253/26

За позовом: Комунального підприємства «Центральний ринок» Шептицької міської ради, м. Шептицький Львівської обл.,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сівохіна Павла Івановича, м. Шептицький Львівської обл.,

про: стягнення 17 900 грн.

Суддя І. Б. КОЗАК

Без виклику сторін.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Комунального підприємства «Центральний ринок» Шептицької міської ради до Фізичної особи-підприємця Сівохіна Павла Івановича про стягнення 17 900 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 позовні вимоги задоволено та зобов`язано ФОП Сівохіна Павла Івановича звільнити торговельні місця — № 1160, № 1161 та № 1162 шляхом демонтажу розміщених на них контейнерів. Відповідач добровільно рішення суду не виконав, у зв`язку з чим позивач поніс витрати на організацію та проведення демонтажу тимчасових споруд у межах виконання рішення суду у розмірі 17 900 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

- 2662,4 грн - сума сплаченого судового збору.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подавав.

Обставини справи.

31.12.2022 між Комунальним підприємством «Червоноградський ринок» (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сівохіним Павлом Івановичем (Орендар) було укладено три договори оренди торговельних місць за № 4158 щодо торговельного місця № 1160, № 4159 щодо торговельного місця № 1161 та № 4160 щодо торговельного місця № 1162.

За умовами цих договорів позивач передав відповідачу в оренду торговельні місця. Кожне торговельне місце було обладнане тимчасовою некапітальною спорудою - контейнером, що належить відповідачу.

Договори набрали чинності 01.01.2023 та діяли до 31.12.2023. Після закінчення строку їхньої дії договори припинилися.

Рішенням Шептицької міської ради від 12.12.2024 № 3136 КП «Червоноградський ринок» перейменовано в КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 позовні вимоги КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради задоволено повністю та зобов`язано ФОП Сівохіна Павла Івановича звільнити торговельні місця № 1160, № 1161 та № 1162 шляхом демонтажу розміщених на них контейнерів.

Відповідач добровільно рішення суду не виконав, а тому позивач звернувся до державного виконавця із заявою про його примусове виконання в частині звільнення торговельних місць (ВП № 79726581, № 79726211, № 79725861).

20.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 було виконано шляхом демонтажу контейнерів з торговельних місць № 1160, № 1161 та № 1162, про що державним виконавцем складено відповідні акти. Роботи з демонтажу контейнерів здійснив ФОП Ткачик Т.М. на підставі Договору № 01/04/-26Т від 01.04.2026.

Згідно з цим договором, ФОП Ткачик Т.М. надає будівельну техніку (автокран) для виконання робіт із демонтажу тимчасових споруд.

Відповідно до рахунку на оплату № 73 від 20.04.2026 та акту наданих послуг № 72 від 20.04.2026 вартість послуг з демонтажу контейнерів склала 17 900 грн, що складається з:

- транспортні послуги (автокран) у розмірі 10 250 грн;

- транспортні послуги (камаз) у розмірі 7650 грн.

Згідно платіжної інструкції № 497 від 22.04.2026 позивач сплатив на рахунок ФОП Ткачик Т.М. вартість наданих послуг з демонтажу контейнерів у розмірі 17 900 грн.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів погашення збитків.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

За приписами ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Щодо вини, частина друга статті 1166 ЦК України у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 викладений висновок, згідно з яким збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

При зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається у тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 позовні вимоги КП «Центральний ринок» Шептицької міської ради задоволено повністю та зобов`язано ФОП Сівохіна Павла Івановича звільнити торговельні місця № 1160, № 1161 та № 1162 шляхом демонтажу розміщених на них контейнерів.

Відповідач добровільно рішення суду не виконав, а тому позивач звернувся до державного виконавця із заявою про його примусове виконання в частині звільнення торговельних місць (ВП № 79726581, № 79726211, № 79725861).

20.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2025 було виконано шляхом демонтажу контейнерів з торговельних місць № 1160, № 1161 та № 1162, про що державним виконавцем складено відповідні акти. Роботи з демонтажу контейнерів здійснив ФОП Ткачик Т.М. на підставі Договору № 01/04/-26Т від 01.04.2026.

Згідно з цим договором, ФОП Ткачик Т.М. надає будівельну техніку (автокран) для виконання робіт із демонтажу тимчасових споруд.

Відповідно до рахунку на оплату № 73 від 20.04.2026 та акту наданих послуг № 72 від 20.04.2026 вартість послуг з демонтажу контейнерів склала 17 900 грн. Позивач повністю сплатив ФОП Ткачик Т.М. вартість наданих послуг з демонтажу контейнерів у розмірі 17 900 грн згідно платіжної інструкції № 497 від 22.04.2026.

Відповідно 21.04.2026 державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 79726581, № 79726211, № 79725861 у зв`язку із виконання вимог виконавчого документу в повному обсязі, про що складено акт державного виконавця від 20.04.2026.

Відтак наявними матеріалами справи встановлено, що за рахунок позивача через ФОП Ткачик Т.М. проведено демонтаж контейнерів з торговельних місць № 1160, № 1161 та № 1162.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, наявність яких є необхідною для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом наявності всіх складових, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 17 900 грн нанесених ним збитків.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сівохіна Павла Івановича (адреса АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Центральний ринок» Шептицької міської ради (адреса: 80100, Львівська обл., Шептицький р-н, місто Шептицький, вулиця Сокальська, будинок 5; ідентифікаційний код: 03337929, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО банку: 334851) 17 900 грн збитків та 2662,4 грн судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.