Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №910/9297/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2026Справа № 910/9297/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829)

до Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про стягнення 176 990,31 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни про стягнення 176 990,31 грн, з яких 55 491,99 грн простроченої заборгованості за кредитом, 99 885,48 грн строкової заборгованості за кредитом та 21 612,84 грн простроченої заборгованості за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати комісійної винагороди за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 711809042676 від 16.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Натомість, 18.08.2026 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.08.2026, яке не було вручене відповідачу під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9297/26 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/9297/26 від 03.08.2026, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Черевко Іриною Володимирівною (позичальник) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 711809042676 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого відповідно до умов, передбачених Договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту: 200 000,00 грн (підпункт 1.1.1);

- строк кредитування: до 16.01.2028 включно (підпункт 1.1.3);

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до підпункту 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним в пункті 1.4 Договору (підпункт 1.1.4.2);

- Типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит всеБІЗНЕС», укладеного в системі Інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайті банка та є невід`ємною частиною Договору (підпункт 1.1.8).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.

Відповідно до пункту 2.2 Договору банк надає кредит протягом 3 банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в підпункті 1.1.1 Договору.

При цьому у пункті 2.3 Договору визначено, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до підпункту 1.1.4.1 Договору, на користь банку, згідно з підпунктом 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП / УЕП позичальника та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з Договором в повному обсязі (пункт 5.4 Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в підпункті 1.1.1 Договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору, в строки, зазначені в пункті 2.2 Договору (з урахуванням умов пункті 2.3 Договору).

Пунктом 4.2 Типових умов передбачено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.3, пункту 1.4 Договору, підпункту 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

У день укладення Договору позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у сумі 200 000,00 грн, з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 2 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № TR.92229218.85531.29514 від 16.01.2025, а кредитні кошти в сумі 198 000,00 грн перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.92229218.85532.29514 від 16.01.2025.

Водночас, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором виконує неналежним чином, кредитні кошти позивачу в повному обсязі не повернув, а також не сплатив інші передбачені умовами Договору платежі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом та заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості (вих. № 52 від 27.01.2026), у якій вимагав, зокрема, погасити прострочену заборгованість в розмірі 161 054,79 грн за Договором. Проте поштове відправлення із вказаною вимогою не було вручено відповідачу та повернулось позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 55 491,99 грн простроченої заборгованості за кредитом, 99 885,48 грн строкової заборгованості за кредитом та 21 612,84 грн простроченої заборгованості за комісією.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив, що позивач надав відповідачу кредит у сумі 200 000,00 грн, з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 2 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № TR.92229218.85531.29514 від 16.01.2025, а кредитні кошти в сумі 198 000,00 грн перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.92229218.85532.29514 від 16.01.2025.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.

Узгоджений сторонами графік платежів містить дату кожного платежу упродовж строку кредитування і суму щомісячного платежу, яка включає платіж за основною сумою кредиту та комісійну винагороду за обслуговування кредиту.

Зі змісту вказаного графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно протягом 36 місяців з дати укладення Договору.

Проте, як вбачаться з наданої позивачем банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_2 за період з 16.01.2025 по 22.07.2026, починаючи з жовтня 2025 року відповідач почав порушувати узгоджений сторонами графік платежів.

Згідно з цією випискою станом на 22.07.2026 загальна сума повернутих кредитних коштів та сплаченої комісійної винагороди за обслуговування кредиту склала 88 622,53 грн.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, із зазначеної суми 44 622,53 грн зараховані в рахунок погашення заборгованості за сумою кредиту, а 44 000,00 грн - в рахунок погашення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту, що відповідає черговості виконання боргових зобов`язань, визначеній у пункті 7.2 Типових умов.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні положення закріплені також у пункті 4.2 Типових умов.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 155 377,47 грн заборгованості за кредитом та 21 612,84 грн заборгованості за комісією є обґрунтованими.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 155 377,47 грн заборгованості за кредитом та 21 612,84 грн заборгованості за комісією.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черевко Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829) заборгованість за кредитом в розмірі 155 377 (сто п`ятдесят п`ять тисяч триста сімдесят сім) грн 47 коп., заборгованість за комісією в розмірі 21 612 (двадцять одна тисяча шістсот дванадцять) грн 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Суддя Т.П. Капцова