Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №910/16205/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2026Справа № 910/16205/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпро Інжиніринг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп"

простягнення 164595,37 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпро Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" про стягнення 164595,37 грн, з яких: заборгованість з відшкодування вартості неповернутого обладнання в сумі 137162,81 грн та штраф на суму 27432,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №139-О оперативної оренди обладнання від 01.02.2021 в частині відшкодування вартості неповернутого обладнання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпро Інжиніринг" 107000,08 грн вартості неповернутого обладнання, 21400,02 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2076,93 грн, в іншій частині позову відмовлено.

17.08.2026 позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16205/25 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30816,02 грн.

Відповідач, своїм правом на подання заперечень проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу позивача, не скористався.

Частинами 1, 2 ст.244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначені приписи Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про судові витрати позивача без повідомлення учасників справи, в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

При цьому представник позивача долучив докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви, скоригувавши їх розмір у заяві про закриття провадження у справі.

При цьому позивач надав:

- договір про надання правничої (правової) допомоги №07082025 від 07.08.2025, укладений між позивачем та адвокатом Коротуном О.М.;

- додаткову угоду №5 від 19.12.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №07082025 від 07.08.2025, згідно положень якої гонорар адвоката складає 20% від суми грошових коштів, стягнутих з відповідача;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6514/10 від 23.03.2018.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В пунктах 54, 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №911/739/15 сформульовано висновок про те, що в п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі №914/3455/23 звернув увагу, що особливим різновидом адвокатського гонорару визнається "гонорар успіху" - додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство, хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.

Встановлюючи "гонорар успіху", сторонам договору достеменно не відомо, як буде вирішений судовий спір. Втім, за умови досягнення адвокатом заздалегідь визначеного результату, що прогнозується при укладенні договору, у клієнта виникає обов`язок сплатити додаткову грошову винагороду.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару успіху здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/2461/24 звернув увагу, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.

Як встановлено судом, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у вигляді "гонорару успіху" у розмірі 20% від фактично стягнутої суми.

Відповідно до п.п.4, 5 додаткової угоди №5 від 19.12.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №07082025 від 07.08.2025 із врахуванням п.1 даної додаткової угоди №5 до договору сторони погодили, що сума гонорару, яка сплачується адвокату є "гонораром успіху" та сплачується клієнтом виключно у випадку задоволення (часткового задоволення) позовних вимог клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп". У всіх інших випадках (укладення мирової угоди, залишення позову без розгляду тощо) сплата гонорару не передбачається. Розмір гонорару адвоката є фіксованим та складає 20 відсотків від суми грошових коштів, які будуть стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" згідно із рішенням Господарського суду міста Києва. Розмір гонорару адвоката не залежить від кількості судових засідань, кількості підготовлених процесуальних документів тощо.

Отже, укладеним між позивачем та адвокатом договором передбачено оплату "гонорару успіху" у твердому розмірі (20% від суми, що буде стягнута з відповідача у справі).

Суд звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), у тому числі в рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, щодо судових витрат зазначено, що за ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з огляду на обставини конкретної справи.

Верховний Суд неодноразово виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) із власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 28.07.2022 у справі №903/781/21, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97). При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на характер спірних правовідносин, відсутність підвищеної складності справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача у цій справі на суму 15000,00 грн, що відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності у цій справі.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України зазначені витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11701,43 грн.

Керуючись ст.ст.124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ Груп" (03142, місто Київ, вул.Степанченка Василя, будинок 5, офіс 309, ідентифікаційний код 35508002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпро Інжиніринг" (01054, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 26, офіс 214, ідентифікаційний код 42616464) витрати на професійну правничу допомогу на суму 11701 (одинадцять тисяч сімсот одна) грн 43 коп.

3. В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова