Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №910/9327/24 (910/1848/26) — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2026Справа № 910/9327/24 (910/1848/26)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 1; ідентифікаційний код 43395782)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович

про стягнення 5 504 707,05 грн

в межах справи № 910/9327/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумники систем" (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 24-А; ідентифікаційний код 43426658)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 41, офіс 1; ідентифікаційний код 43395782)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач, обіймаючи з 20.02.2020 посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд", після тимчасового відсторонення від виконання повноважень директора рішенням єдиного учасника № 16/05/2024 від 16.05.2024 не передала тимчасово виконуючій обов`язки директора ОСОБА_2. статутних, корпоративних, бухгалтерських та господарських документів, печаток, засобів електронної ідентифікації, а також основних засобів і товарно-матеріальних цінностей товариства, а направлені їй вимоги від 11.06.2024, 18.10.2024 та 11.02.2026 залишила без виконання.

Внаслідок такої бездіяльності, на переконання позивача, товариство втратило доступ до своїх активів та облікових даних, його господарська діяльність була фактично паралізована, а бухгалтерський облік довелося відновлювати із залученням незалежного фахівця. За результатами відновлення обліку, проведеного ФОП Розовенко Г.П. на підставі наказу № 25/6 від 02.06.2025, позивачем виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 5 316 707,05 грн (рахунок 281) та основних засобів на суму 188 000,00 грн (рахунок 10), що в сукупності становить 5 504 707,05 грн. збитків, які позивач просить стягнути з відповідача.

На підтвердження факту нестачі позивач посилається на акт інвентаризації № 1/5 від 19.05.2024, бухгалтерську довідку від 05.06.2024 про відсутність у товариства у квітні-травні 2024 року складських приміщень і транспорту, баланс станом на 31.12.2023, а також звіряльні відомості товарно-матеріальних цінностей та основних засобів від 10.10.2025.

Крім того, позивач зазначає, що 20.05.2024, тобто вже після відсторонення, відповідач підписала своїм кваліфікованим електронним підписом видаткову накладну ТОВ "МТІ" № 40525084 на суму 35 369,86 грн, однак, отриманий товар товариству не передала; у товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження товару зазначалась адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-Д, хоча Інститут педагогіки НАПН України, розташований за цією адресою, жодних договорів з позивачем не укладав; за фактом протиправних дій відповідача відкрито кримінальне провадження.

Правовою підставою позову позивач визначає статті 22, 92, 99-1, 614, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 89 Господарського кодексу України. На думку позивача, у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а саме протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між ними та вина, при цьому вина відповідача як заподіювача шкоди презюмується, а тягар доведення добросовісності своїх дій покладається саме на неї.

У відповіді на відзив, клопотанні від 13.05.2026 та запереченнях від 07.07.2026 позивач деталізував розрахунок заявлених збитків, зазначивши, що станом на 01.01.2024 залишок товарів становив 3 515 816,67 грн, у період з 01.01.2024 по 16.05.2024 товариством придбано товарів на суму 6 207 168,33 грн, реалізовано за собівартістю - на суму 4 406 277,95 грн, відтак нереалізований залишок, який мав бути переданий новому керівництву, становить 5 316 707,05 грн, з яких 2 543 918,34 грн припадає на товари, придбані до 01.01.2024, а 2 772 788,71 грн - на товари, придбані у 2024 році.

Водночас позивач визнав, що за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 товариством реалізовано товарів на суму 6 496 223,00 грн з ПДВ, та просив визнати подані відповідачем копії договорів і видаткових накладних недостовірними та недопустимими доказами. Також позивач послався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/9327/24 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/9327/24 (910/11660/24), якими, на його думку, преюдиційно встановлено факт отримання товариством товару від ТОВ "Розумники систем".

2. Стислий виклад позиції відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях та письмових поясненнях вказує, що позивачем не доведено жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких є необхідною умовою для стягнення збитків з відповідача.

Так, на думку відповідача, акт інвентаризації № 1/5 від 19.05.2024 не може бути належним доказом нестачі, оскільки складений через три дні після її відсторонення, підписаний одноосібно т.в.о. директора, без участі матеріально відповідальної особи та доказів її виклику, без інвентаризаційних описів і порівняльних відомостей.

Відповідач також зазначає, що звіряльні відомості від 10.10.2025 складені через сімнадцять місяців після її відсторонення стороннім фахівцем на підставі звітності з відкритих джерел, не є ані первинними документами, ані висновком експерта чи аудиторським звітом, а позиція № 40 звіряльної відомості «нез`ясована номенклатура залишків рах. 281 до 01.01.2024» на суму 2 520 805,00 грн взагалі не підтверджена жодним документом.

Крім того, за твердженням відповідача, значна частина товарів, включених позивачем до «нестачі», була реалізована бюджетним установам за договорами про закупівлю у лютому-травні 2024 року, що підтверджується видатковими накладними, отриманими від покупців на адвокатські запити.

Щодо непередання документів відповідач вказує, що про своє відсторонення дізналася лише 21.05.2024, вимоги від 11.06.2024 не отримувала, а листом від 24.02.2026 запропонувала позивачу погодити дату, час і місце передачі документів з оформленням актів приймання-передачі. Відповідач також наголошує, що матеріали досудового розслідування не можуть підтверджувати її вину за відсутності вироку суду.

3. Стислий виклад позиції третьої особи

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Кучерявий Д.В., у письмових поясненнях позов не підтримав та просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що позивачем не доведено ні протиправної поведінки відповідача, ні розміру збитків, ні причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленою шкодою, а розміру «нестачі» суперечать наявні в матеріалах справи докази реалізації товарів за договорами з бюджетними установами.

4. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9327/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 26.09.2024.

21.02.2026 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" з позовною заявою (вих. № 02/21/26-г-2) до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді реальних збитків, завданих під час виконання посадових обов`язків директора, у розмірі 5 504 707,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 60 731,68 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано до суду докази доплати судового збору (платіжна інструкція № 4 від 10.03.2026 на суму 60 731,68 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" до ОСОБА_1 про стягнення 5 504 707,05 грн до розгляду в межах справи № 910/9327/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2026. Залучено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

06.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву, разом з яким відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

13.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з доданими до них доказами, отриманими на адвокатські запити.

13.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про зобов`язання відповідача та третьої особи надати відповіді на запитання, поставлені в позовній заяві (вих. № 05/13/26-г-20, № 05/13/26-г-21), а також клопотання про долучення доказів (вих. № 05/13/26-г-22).

13.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи (вих. № 02-22/86), в яких розпорядник майна також просив суд визнати поважними причини пропуску строку на їх подання та поновити такий строк.

13.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка з відповідями на запитання позивача.

14.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення щодо форми та строків надання відповідачем і третьою особою відповідей на запитання позивача (вих. № 05/14/26-г-23, № 05/14/26-г-24).

Підготовче засідання 14.05.2026 відкладено на 18.06.2026.

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про долучення доказів.

17.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо клопотання про долучення доказів та заперечень відповідача (вих. № 06/17/26-г-39).

18.06.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 02-22/89).

У підготовчому засіданні 18.06.2026 судом зазначено, що відповіді на поставлені позивачем запитання відповідачем та третьою особою надано до початку підготовчого засідання 14.05.2026, позивач мав можливість ознайомитися з ними та висловити свою позицію щодо їх змісту, разом з тим, суд відзначив, що подані відповіді не були оформлені належним чином у вигляді заяви свідка, а питання належності, допустимості та достовірності наданих відповідей як доказів вирішується судом під час ухвалення рішення за правилами статті 86 ГПК України. Підстав для додаткового усного допиту третьої особи в судовому засіданні судом не встановлено.

Розглянувши клопотання третьої особи про поновлення строку на подання письмових пояснень, суд, враховуючи наведені розпорядником майна причини пропуску строку та стадію розгляду справи, визнав такі причини поважними, поновив строк на подання письмових пояснень та прийняв їх до розгляду.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів суд ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки витребовувані документи відповідач отримала самостійно на адвокатські запити та подала їх до суду разом із запереченнями від 20.04.2026, у зв`язку з чим необхідність у їх витребуванні судом відпала.

У підготовчому засіданні 18.06.2026 суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказів від 13.05.2026, надав відповідачу строк для подання письмових пояснень щодо долучених доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 повідомлено третю особу про призначення розгляду справи по суті на 09.07.2026.

06.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення щодо долучених позивачем доказів.

07.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на пояснення відповідача (вих. № 07/07/26-г-43), які судом долучено до матеріалів справи.

08.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло вступне слово (вих. № 07/08/26-г-45).

Судове засідання 09.07.2026 відкладено на 20.08.2026.

У зв`язку з триваючою повітряною тривогою у місті Києві, судове засідання 20.08.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 судове засідання призначено на 01.09.2026.

01.09.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли два клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.09.2026 суд оголосив про надходження клопотань позивача про відкладення розгляду справи, зазначив їх зміст та з`ясовував думку присутніх в засіданні представників відповідача та третьої особи щодо даних клопотань.

Представники відповідача та третьої особи заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Так, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, оскільки повітряної тривоги у місті Києві станом на час проведення судового засідання не було, всі сторони знаходилися в рівних умовах, інших доказів, щоб підтверджували про неможливість прибуття представника позивача у судове засідання до клопотання не подано, як і не подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, то суд не вбачав підстав для відкладення даного судового засідання.

У судовому засіданні 01.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. позов не підтримав, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях, та просив суд відмовити в його задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 01.09.2026, дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників учасників справи, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 3-К від 20.02.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд".

16.05.2024 єдиним учасником ТОВ "Сайнс Трейд" ОСОБА_2 , якій належить 100% статутного капіталу товариства, прийнято рішення № 16/05/2024, яким ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від виконання повноважень директора товариства з 16.05.2024 на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, а тимчасово виконуючою обов`язки директора з 17.05.2024 призначено саму ОСОБА_2. Справжність підпису ОСОБА_2 на вказаному рішенні засвідчено 17.05.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О. за реєстровим № 497.

При цьому матеріали справи не містять доказів вручення або направлення відповідачу рішення від 16.05.2024 до направлення їй вимоги від 11.06.2024.

19.05.2024 складено акт інвентаризації товарів № 1/5, згідно з яким виявлено нестачу товарів, закріплених за матеріально відповідальною особою ОСОБА_1 , на загальну суму 2 786 526,18 грн, визначену в цінах з урахуванням ПДВ. Вказаний акт підписано лише головою комісії - тимчасово виконуючою обов`язки директора ОСОБА_2. Розпорядчого документа про створення інвентаризаційної комісії, інвентаризаційних описів, підписів членів комісії, доказів виклику чи присутності під час інвентаризації матеріально відповідальної особи, а також відомостей про місце проведення інвентаризації матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що перші чотири позиції акта вартістю 41 208,00 грн, 214 008,00 грн, 21 400,80 грн та 6 480,00 грн за сумами збігаються з видатковими накладними ТОВ "Розумники систем" № 124 від 22.04.2024, № 115 від 24.04.2024, № 117 від 26.04.2024 та № 134 від 01.05.2024.

20.05.2024 видаткову накладну ТОВ "МТІ" № 40525084 на суму 35 369,86 грн підписано з боку ТОВ "Сайнс Трейд" кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ "Сайнс Трейд" від 05.06.2024, підписаної т.в.о. директора ОСОБА_2 , у квітні-травні 2024 року у товариства були відсутні у власності автотранспорт, орендовані та власні приміщення для зберігання товару, діючі договори оренди автотранспорту, а також відсутні в обліку витрати на утримання автотранспорту і складських приміщень.

11.06.2024 та 18.10.2024 позивачем направлено відповідачу вимоги про передачу майна та документів товариства; вимогу від 18.10.2024 відповідач отримала 21.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/9327/24 про банкрутство ТОВ "Сайнс Трейд" за заявою ТОВ "Розумники систем", визнано грошові вимоги ТОВ "Розумники систем" до боржника в розмірі 2 770 690,03 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.

30.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024105010001280 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України. Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості внесено на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва за заявою т.в.о. директора ТОВ "Сайнс Трейд" ОСОБА_2 про те, що колишній директор товариства ОСОБА_1 привласнила документи, печатки та штампи товариства. Відомостей про повідомлення будь-якій особі про підозру у вказаному кримінальному провадженні, як і про ухвалення вироку суду, матеріали справи не містять.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/9327/24 (910/11660/24) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Сайнс Трейд" до ТОВ "Розумники систем" про визнання недійсними правочинів щодо поставки товару за видатковими накладними № 124 від 22.04.2024, № 115 від 24.04.2024, № 117 від 26.04.2024, № 134 від 01.05.2024, № 146 від 02.05.2024, № 148 від 03.05.2024 та № 147 від 16.05.2024 на загальну суму 2 770 690,03 грн. Звертаючись з тим позовом, ТОВ "Сайнс Трейд" обґрунтовувало фіктивність поставок тим, що після зміни керівництва поставленого товару виявлено не було, а договорів оренди складських приміщень товариство не мало. ОСОБА_1 учасником справи № 910/9327/24 (910/11660/24) не була.

На підставі наказу № 25/6 від 02.06.2025 ФОП Розовенко Г.П. складено звіряльні відомості від 10.10.2025.

Звіряльну відомість товарно-матеріальних цінностей складено станом на 19.05.2024. У графі "фактична наявність" за всіма 40 позиціями відомості зазначено нульові показники, а загальна сума відхилення становить 5 316 707,05 грн без ПДВ. Позиція № 40 відомості "нез`ясована номенклатура залишків рах. 281 до 01.01.2024 р." становить 2 520 805,00 грн. Постачальниками більшості інших позицій зазначено ТОВ "Розумники систем", ТОВ "Розумники Холдинг" і ТОВ "Видавництво "Розумники" з відміткою "кред. заборг. ", при цьому позиції № 22-28 становлять електронні освітні ресурси.

Звіряльну відомість основних засобів складено станом на 31.05.2024. Вона містить дві позиції "основні засоби, нез`ясовані по об`єктах", придбані "ймовірно" у 2020 та 2023 роках, первісна вартість яких становить 188,0 тис.грн, нарахована амортизація - 125,9 тис. грн, залишкова (балансова) вартість - 62,1 тис.грн.

11.02.2026 позивачем направлено відповідачу вимогу про передачу майна та надання пояснень, яку відповідач отримала 16.02.2026. Листом від 24.02.2026 відповідач повідомила позивача про підготовку документів та актів приймання-передачі і запропонувала погодити дату, час і місце їх передачі.

Згідно розрахунку позивача, наведеним у клопотанні від 13.05.2026, за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 ТОВ "Сайнс Трейд" реалізовано товарів на загальну суму 6 496 223,00 грн з ПДВ, собівартість яких становить 4 406 277,95 грн. Реалізація товарів, зокрема, підтверджується наданими відповідачем копіями видаткових накладних, отриманими від покупців, а саме: Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації - видаткова накладна № 27 від 18.04.2024 на суму 1 429 840,00 грн; Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій - видаткові накладні № 16 від 13.03.2024, № 18 від 27.03.2024, № 20 від 05.04.2024 на загальну суму 1 111 335,00 грн; Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області - видаткова накладна № 40 від 09.05.2024 на суму 409 980,00 грн; Комунальний заклад освіти "Навчально-реабілітаційний центр "Горлиця" ДОР - видаткова накладна № 25 від 30.04.2024 на суму 195 900,00 грн.

Доводи позивача фактично зводяться до того, що відповідач, будучи директором товариства, не забезпечила збереження товарно-матеріальних цінностей та основних засобів і не передала їх новому керівництву після відсторонення, внаслідок чого товариству завдано реальних збитків у розмірі розрахункової нестачі в сумі 5 504 707,05 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Предметом спору в даній справі є вимога ТОВ "Сайнс Трейд" про стягнення з його колишнього директора ОСОБА_1 реальних збитків у розмірі 5 504 707,05 грн, які, на думку позивача, завдані товариству внаслідок непередання відповідачем майна та документів після її тимчасового відсторонення від виконання повноважень директора.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зважає на те, що вони виникли у травні 2024 року. Натомість стаття 99-1 ЦК України "Посадові особи товариства", на яку посилається позивач, доповнила ЦК України на підставі Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX і введена в дію з 28.08.2025, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Відтак, суд вирішує спір на підставі статей 22, 92, 1166 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно частини 3 статті 92 ЦК України (в редакції Закону України від 22.02.2024 № 3587-IX) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися в ухваленні нею неправомірного рішення або неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19).

Звертаючись з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Водночас зі змісту частини 1 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача. Разом з тим, навіть встановлення неправомірної поведінки посадової особи не звільняє позивача від обов`язку довести такий елемент складу цивільного правопорушення, як збитки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 910/1895/20).

З огляду на довірчий характер відносин між господарським товариством і його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатися не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи за зловживання своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Обов`язок з доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, покладено на позивача (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17).

Директор товариства має фідуціарні обов`язки дбайливого ставлення та лояльності, що передбачають добросовісне управління в інтересах товариства. У вирішенні питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою діє презумпція, що така особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними й обґрунтованими, а фідуціарні обов`язки виконані належним чином. Однак при спростуванні учасником юридичної особи цієї презумпції за одним із критеріїв тягар доведення добросовісності своїх дій переходить до посадової особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 905/1575/20).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, протиправну поведінку відповідача позивач вбачає у її бездіяльності після тимчасового відсторонення 16.05.2024, яка полягала у непереданні новому керівництву документів і майна товариства. Водночас розмір збитків позивач визначає як розрахункову нестачу товарів та основних засобів, які, на його переконання, вибули з володіння товариства в період керівництва відповідача.

Отже, для задоволення позову на заявлених підставах позивач мав довести у сукупності наявність у товариства станом на 16.05.2024 майна певного складу та вартості в натурі, перебування цього майна у фактичному володінні або під контролем відповідача, непередання його відповідачем та втрату товариством цього майна саме внаслідок такої бездіяльності, а також розмір заподіяних збитків.

Досліджуючи наданий позивачем на підтвердження нестачі акт інвентаризації товарів № 1/5 від 19.05.2024, суд відзначає наступне.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879), яким, зокрема, передбачено, що інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії у присутності матеріально відповідальної особи, а розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) відображаються у звіряльних відомостях.

Натомість акт № 1/5 від 19.05.2024 зазначеним вимогам не відповідає, оскільки підписаний одноосібно т.в.о. директора ОСОБА_2, яка одночасно є єдиним учасником позивача, при цьому в матеріалах справи відсутні розпорядчий документ про створення інвентаризаційної комісії, інвентаризаційні описи, докази виклику відповідача як матеріально відповідальної особи для участі в інвентаризації чи її присутності під час проведення інвентаризації, а також відомості про місце проведення інвентаризації.

Крім того, акт фіксує розбіжності між даними обліку та фактичною наявністю товару, тоді як сам позивач стверджує, що до відновлення бухгалтерського обліку у жовтні 2025 року облікових даних товариство не мало. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, з якими саме даними обліку порівнювалась фактична наявність товарів станом на 19.05.2024.

Суд також враховує, що визначена в акті сума нестачі (2 786 526,18 грн у цінах з ПДВ) не відповідає ціні позову і не покладена позивачем в основу розрахунку заявлених збитків.

Відтак, акт інвентаризації № 1/5 від 19.05.2024 не підтверджує ні факту нестачі товарів, ні її складу, ні розміру станом на момент відсторонення відповідача.

Щодо звіряльних відомостей від 10.10.2025, на підставі яких позивачем визначено розмір збитків, суд зазначає, що згідно з бухгалтерською довідкою самого позивача від 05.06.2024 у квітні-травні 2024 року товариство не мало ні власних, ні орендованих приміщень для зберігання товару. За таких обставин зазначення у звіряльній відомості місця зберігання "склад" та нульових показників "фактичної наявності" за всіма позиціями не є результатом огляду чи фізичного підрахунку майна, а відображає арифметичний розрахунок за формулою "залишок за даними балансу + надходження - реалізація" і не фіксує фактичного стану майна товариства.

При цьому звіряльна відомість товарно-матеріальних цінностей містить позицію № 40 "нез`ясована номенклатура залишків рах. 281 до 01.01.2024 р." на суму 2 520 805,00 грн, що становить 47,4% вартості товарів, заявлених позивачем як нестача. Як вбачається з розрахунку позивача, нереалізований залишок товарів, придбаних до 01.01.2024, становить 2 543 918,34 грн, з яких за найменуванням ідентифіковано лише два системні блоки вартістю 23 113,34 грн, тоді як решту суми позивач не співвідніс з жодним конкретним товаром. Оскільки реальні збитки у розумінні статті 22 ЦК України пов`язуються із втратою конкретного майна, неідентифікований балансовий залишок не може підтверджувати наявність таких збитків.

Не ідентифікує жодного об`єкта і звіряльна відомість основних засобів, у якій дату придбання основних засобів визначено як "ймовірну", а їх залишкова (балансова) вартість станом на 31.05.2024 становить 62,1 тис.грн. Натомість позивач заявляє до стягнення первісну вартість основних засобів у розмірі 188 000,00 грн без урахування нарахованої амортизації в сумі 125,9 тис.грн та за відсутності доказів існування цих об`єктів у натурі. Суд також звертає увагу, що звіряльну відомість основних засобів складено станом на 31.05.2024, а звіряльну відомість товарно-матеріальних цінностей - станом на 19.05.2024, однак, жодна з цих дат не збігається з датою відсторонення відповідача.

Документи, складені ФОП Розовенко Г.П., не є висновком експерта в розумінні статті 98 ГПК України, а клопотання про призначення у справі судової експертизи позивачем не заявлялось. Звіти про виконані роботи (надані послуги) від 10.10.2025 та від 12.05.2026, порівняльний аналіз облікових документів і перелік номенклатури нереалізованих залишків суд оцінює як письмові докази у сукупності з іншими доказами у справі. Проте ці документи ґрунтуються на тому ж розрахунковому підході і наведених вище недоліків не усувають.

Крім того, суд враховує, що визначені позивачем розмір і склад "нестачі" протягом розгляду справи змінювались: в акті інвентаризації від 19.05.2024 нестачу визначено в сумі 2 786 526,18 грн з ПДВ; у позовній заяві - як залишок товарів на початок 2024 року в сумі "3,51 млн.грн" та їх приріст у сумі "1,8 млн.грн"; у звіряльній відомості - в сумі 5 316 707,05 грн, з яких 2 520 805,00 грн становить нез`ясована номенклатура; у клопотанні від 13.05.2026 - з новим розподілом цієї суми між залишками товарів, придбаних до та після 01.01.2024.

Посилання позивача на те, що вартість товару за видатковою накладною ТОВ "МТІ" № 40525084 від 20.05.2024 в сумі 35 369,86 грн входить до складу збитків, суд відхиляє, оскільки ціна позову (188 000,00 грн + 5 316 707,05 грн = 5 504 707,05 грн) цієї суми арифметично не охоплює, накладна датована днем, наступним за датою, станом на яку визначено нестачу товарів, а доказів передачі цього товару відповідачу особисто матеріали справи не містять.

Щодо товарів, придбаних у 2024 році, на суму 2 772 788,71 грн, суд зазначає, що, згідно з даними звіряльної відомості, їх постачальниками переважно є ТОВ "Розумники систем", ТОВ "Розумники Холдинг" та ТОВ "Видавництво "Розумники", а сам товар не оплачений. Факт поставки товару покупцеві за видатковою накладною свідчить про перехід права власності на товар до ТОВ "Сайнс Трейд", однак, не доводить, що станом на 16.05.2024 цей товар перебував у фізичному володінні відповідача та був нею утриманий.

Так само зазначення в товарно-транспортних накладних адреси розвантаження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-Д, та відповідь Інституту педагогіки НАПН України про відсутність у нього договорів з позивачем підтверджують лише те, що цей Інститут не був контрагентом позивача, проте не свідчать про привласнення товару відповідачем.

Щодо посилання позивача на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/9327/24 (910/11660/24) та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/9327/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною 7 цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не була учасником справи № 910/9327/24 (910/11660/24), а обставини щодо неї в тій справі не встановлювалися. Рішенням від 17.04.2025 встановлено факт поставки товару ТОВ "Розумники систем" на користь ТОВ "Сайнс Трейд", однак, ні місця зберігання цього товару, ні особи, яка ним фактично володіла, ні вини відповідача зазначеним рішенням не встановлено. Зазначення в ньому про "ймовірні підстави для відшкодування збитків" є припущенням суду, а не встановленою обставиною, і не звільняє позивача від обов`язку доведення складу цивільного правопорушення у даній справі. Так само ухвала від 26.09.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство не містить жодних обставин, встановлених щодо відповідача.

Досліджуючи доводи позивача щодо протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і заявленими збитками, суд зазначає, що позивачем не доведено, що майно, вартість якого він просить стягнути, перебувало у відповідача та утримується нею.

Кримінальне провадження № 12024105010001280 зареєстровано за частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України щодо документів, печаток і штампів товариства, а не товарно-матеріальних цінностей, при цьому вироку суду у вказаному кримінальному провадженні не ухвалено. Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Навіть за умови несвоєчасної передачі відповідачем документів товариства позивачем не доведено причинного зв`язку між такою бездіяльністю та втратою товарів чи основних засобів. Відсутність документів могла ускладнити ведення бухгалтерського обліку, однак сама по собі не свідчить про зменшення майна товариства в заявленому розмірі. Провадження у справі про банкрутство позивача відкрито за заявою кредитора щодо заборгованості за неоплачений товар, а не у зв`язку з непереданням документів. Відповідач, у свою чергу, листом від 24.02.2026 запропонувала позивачу (його новому керівництву) погодити порядок передачі документів, проте доказів надання позивачем відповіді на цю пропозицію матеріали справи не містять.

Також, позивачем не спростовано презумпцію добросовісності відповідача як посадової особи товариства. Реалізацію товарів за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 на суму 6 496 223,00 грн з ПДВ позивач визнає. Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. З огляду на це суд не надає окремої оцінки достовірності копій договорів і видаткових накладних, поданих відповідачем, а прохання позивача визнати їх недопустимими доказами відхиляє як таке, що не впливає на результат вирішення спору. Відповіді відповідача та третьої особи на запитання позивача суд в основу своїх висновків не покладає.

Отже, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності збитків та їх розміру, протиправної поведінки відповідача і причинного зв`язку між її поведінкою та заявленими збитками. За відсутності зазначених елементів складу цивільного правопорушення питання вини відповідача значення для вирішення спору не має.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Згідно з частинами 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" до ОСОБА_1 про стягнення 5 504 707,05 грн як необґрунтованого та недоведеного.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 66 056,48 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 1; ідентифікаційний код 43395782) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович про стягнення 5 504 707,05 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.09.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК