Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №910/7506/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2026Справа № 910/7506/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»

про стягнення 100 199,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва» про стягнення 100 199,76 грн., з яких 83 726,90 грн. інфляційні втрати та 16 472,86 грн. 3 % річних, нараховані на заборгованість, встановлену рішеннями Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/6658/23, від 21.06.2023 у справі № 910/4819/23 та від 01.08.2023 у справі № 910/4818/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Позивачем 29.06.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Відповідач 21.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» відзив, яким повністю заперечив позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/4818/23 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на корить Приватного акціонерного товариства "Дтек Київські Електромережі" заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 33 157 грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/4819/23 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» заборгованість за не обліковану електричну енергію згідно акту про порушення № 000996 від 10.08.2021 у розмірі 207 316 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 109 грн 75 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/6658/23 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 53 889 грн 02 коп. заборгованості за необліковану електричну енергію, 2 382 грн 93 коп. 3% річних, 17 389 грн 66 коп. інфляційних витрат та 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, які виникли у зв`язку із порушенням відповідачем норм чинного законодавства України у сфері постачання електричної енергії та які встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/4818/23, від 21.06.2023 у справі № 910/4819/23 та від 12.06.2023 у справі № 910/6658/23, позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 16 472,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 83 726,90 грн.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/4818/23, від 21.06.2023 у справі № 910/4819/23 та від 12.06.2023 у справі № 910/6658/23, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі норм чинного законодавства України та їх прострочення не припиняються до їх повного виконання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 11, 526, 530, 599, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України за час прострочення.

При цьому, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.02.2026 у справі № 922/4754/24.

Нарахуванням позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язання, що наразі допущено відповідачем та водночас є підставою настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідачем погашено заборгованість, встановлену рішеннями Господарського суду міста Києва, зокрема, 09.11.2023 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 87 046,38 грн. (33 157,36грн. + 53 889,02 грн.) та 11.01.2024 - у розмірі 207 316,52 грн. (банківська картка підприємства за період часу з 01.06.2021 по 30.04.2026 наявна у матеріалах справи).

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання зобов`язання інфляційні втрати у розмірі 72 370,97 грн. та 3 % річних у розмірі 13 427,29 грн., нараховані на заборгованість у сумі 207 316,52 грн. за період часу з 04.11.2021 по 10.01.2024; інфляційні втрати у розмірі 11 042,77 грн. та 3% річних у розмірі 2 003,07 грн., нараховані на заборгованість у сумі 33 157,36 грн. за період часу з 04.11.2021 по 08.11.2023; та інфляційні втрати у розмірі 313,16 грн. та 3 % річних у розмірі 872,56, нараховані на заборгованість у сумі 53 889,02 грн. за період часу з 26.04.2023 по 08.11.2023 грн.

Відповідач стверджує про незаконність даних нарахувань, з огляду на відсутність укладених договорів постачання електричної енергії та добровільну сплату грошових коштів за наведеними вище рішеннями Господарського суду міста Києва.

Суд звертає увагу відповідача, що у цьому провадженні не досліджуються як факти законності / незаконності виникнення спірної заборгованості (суми основного боргу) так і дати її виникнення, так як ці обставини встановлені судами під час прийняття рішень Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/4818/23, від 21.06.2023 у справі № 910/4819/23 та від 12.06.2023 у справі № 910/6658/23.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги розраховані арифметично вірно тому підлягають повному задоволенню.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Всі інші твердження та заперечення сторін судом досліджені, проте останні не змінюють висновки суду, наведені вище.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148А; ідентифікаційний номер 39604270) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний номер 41946011) 3% річних у розмірі 16 472,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 726,90 грн. та 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк