Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №907/510/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/510/26

За позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево

в інтересах держави в особі Свалявської міської ради, м. Свалява

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород

про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення 251 796,21 грн

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про визнання недійсними додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021, укладені між Свалявською міською радою (код ЄДРПОУ 04053884) та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833) та стягнення 251 796,21 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача в якому заявник просить зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, заявник вказує на те, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 у справі № 3- 78/2026 (178/26) відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами.

У поданому клопотанні заявник стверджує, що зі змісту вказаної ухвали КСУ випливає, що спір у господарській справі, де були застосовані оспорювані норми Закону України «Про публічні закупівлі» в остаточному судовому рішенні, як і у даній справі, виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії вартість 1кВт-год електроенергії сукупно зросла, і це призвело до підвищення ціни на понад 10% від тієї, яка визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів постачання.

За позицією заявника правозастосовна практика щодо п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» наразі характеризується домінуванням обмежувального тлумачення (щодо 10-відсоткового ліміту), яке є предметом розгляду КСУ. Очікуване рішення КСУ у справі № 3-78/2026 матиме преюдиційне та фундаментальне значення для всієї категорії справ про зміну ціни у публічних закупівлях.

Відповідач вважає, що розгляд цієї справи є об`єктивно неможливим до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), оскільки предметом позову у цій справі є правомірність укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, внаслідок чого вартість 1 кВт-год електроенергії сукупно зросла понад 10% від початкової ціни з одночасним зменшенням обсягів постачання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно зі частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному окремому випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, 20 липня 2020 року у справі № 910/11236/19.

Одночасно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оцінюючи доводи відповідача, суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у п. 74 постанови КАС ВС від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові КАС ВС від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18).

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 18.05.2026 про зупинення провадження у цій справі, оскільки зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування, а відповідачем не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут” та Свалявською міською радою (код ЄДРПОУ 04053884) до договору №210055 від 03.02.2021 постачання електричної енергії споживачу, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 251 796,21 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Позиція позивача

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород прохання Відповідача про розподіл судових витрат на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України щодо розподіл судових витрат між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Свалявською міською радою Закарпатської області порівно – просить залишити без задоволення. Судові витрати у справі покласти на Відповідача в повному обсязі відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Позиція відповідача

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород щодо задоволення позову заперечує. Щодо визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 15.03.2021 зауважує, що Відповідачем на підтвердження наявності коливання ціни на ринку електричної енергії Свалявській міській раді 11.03.2021 було направлено лист «Про зміну ціни електричної енергії» №503-16/310 разом з копією цінової довідки Закарпатської ТПП №Ц-16 від 23.02.2021, згідно якого Товариство проінформувало про коливання ціни електричної енергії на РДН за 10 днів лютого 2021 року по відношенню до 1 декади січня 2021 року в бік збільшення ціни закупівельної вартості електричної енергії на +10,753%.

Відтак, Додаткова угода №1 укладена в межах наявного коливання, та відповідно не порушує вимоги Закону і Договору та не може бути визнана недійсною, а тому відсутні підстави для стягнення коштів, нарахованих відповідно до неї.

Щодо визнання недійсними Додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021. Враховуючи правомірність укладення додаткової угоди №1 в межах 8,33%, може бути визнана недійсною лише частково, а саме в частині збільшення ціни на електричну енергію, яка перевищує більше 10 % від початкової ціни договору. Таким чином, враховуючи можливість визнання додаткової угоди №2 недійсною частково, відповідач вважає, що позовні вимоги у розмірі 107 880,82 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступних розрахунків. У позовній заяві прокурор просить стягнути з Товариства 251 796,21 грн. зайво сплачених коштів. Так, зазначаємо, що у випадку визнання Додаткової угоди №2 від 25.06.2021 недійсною частково, ціна одиниці товару в межах встановленого законодавчого обмеження 10% становитиме 2,3415876 грн. З огляду на наведене, вважаємо, що при вирішенні позовних вимог по суті спору, необхідно керуватися наступним розрахунком: Оскільки ціна згідно Додаткової угоди №1 від 15.03.2021 збільшена до 2,306138 грн., а саме на +8,33%, тобто в межах допустимих 10%, відтак відсутні підстави для стягнення коштів за актом №210055/3/1 за березень 2021 року, №210055/4/1 за квітень 2021 року, 210055/5/1 за травень 2021 року, 210055/6/1 за червень 2021 року, а також частково за №210055/7/1 за липень 2021 року в частині 511 кВт./год. Щодо наступних періодів: 1) Відповідно до акту №210055/7/1 за липень 2021 року спожито електричну енергію в частині розрахованій за Додатковою угодою №2 в обсязі 6195 кВт/год на суму 15 282,48 грн. 6195 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 14 506,14 грн. 15 282,48 грн. – 14 506,14 грн. = 776,34 грн. 2) Відповідно до акту №210055/8/1 за серпень 2021 року спожито електричну енергію в обсязі 14956 кВт/год на суму 38074,45 грн. 14956 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 35 020,78 грн. 38 074,45 грн. – 35 020,78 грн. = 3053,67 грн. 3) Відповідно до акту №210055/9/1 за вересень 2021 року спожито електричну енергію в обсязі 24 270 кВт/год на суму 61 785,68 грн. 24 270 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 56 830,33 грн. 61 785,68 грн. – 56 830,33 грн. = 4955,35 грн. 4) Відповідно до акту №210055/10/1 за жовтень 2021 року спожито електричну енергію в обсязі 60461 кВт/год на суму 153 919,44 грн. 60 461 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 141 574,73 грн. 153 919,44 грн. – 141 574,73 грн. = 12 344,71 грн. 5) Відповідно до акту №210055/11/1 за листопад 2021 року спожито електричну енергію в обсязі 99 181 кВт/год на суму 284 571,94 грн. 99 181 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 232 241 грн. 284 571,94 грн. – 232 241 грн. = 52 330,94 грн. 6) Відповідно до акту №210055/12/1 за грудень 2021 року спожито електричну енергію в обсязі 101 158,54 кВт/год на суму 304 064,47 грн. 101 158,54 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 236 871,58 грн. 304 064,47 грн. – 236 871,58 грн. = 67 192,89 грн. 7) Відповідно до акту №210055/1/1 за січень 2022 року спожито електричну енергію в обсязі 4910,1483 кВт/год на суму 14759,03 грн. 4910,1483 кВт/год * 2,3415876 грн. (ціна Додаткової угоди №2 у випадку її визнання частково недійсною) = 11 497,54 грн. 14 759,03 грн. – 11 497,54 грн. = 3 261,49 грн. Таким чином, у випадку визнання частково недійсною додаткової угоди №3 з відповідача може бути стягнуто 776,34 грн.+ 3053,67 грн.+4955,35 грн.+12 344,71 грн.+ 52 330,94 грн.+ 67 192,89 грн.+3 261,49 грн.=143 915,39 грн. Відтак, 251 796,21 - 143 915,39 грн. = 107 880,82 грн. — сума позовних вимог, яка підлягає відмові. Отже, у зв`язку з вищенаведеним, у випадку задоволення позову та стягнення судового збору на користь Закарпатської обласної прокуратури необхідно вирішити питання про розподіл судових витрат між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Свалявською міською радою Закарпатської області порівно.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Свалявською міською радою проведено переговорну процедуру, за результатами яких замовником 03.02.2021 укладено договір №210055 з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про постачання 795 600 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 1 693 606,45 грн. з ПДВ.

При цьому, сторонами під час дії договору вносились зміни до його істотних умов, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару з підстав коливання ціни електричної енергії на ринку. Зважаючи на внесені зміни, ціна товару загалом зросла з 2,128716 грн. до 3,005821 грн. за 1 кВт/год, що становить 41,20%

Додатковою угодою № 1 від 15.03.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,306138 грн. за 1 кВт/год від ціни за договором, тобто на 8,33 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,306138 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 8,33 %.

Додатковою угодою № 2 від 25.06.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,4669048 грн. за 1 кВт/год від ціни за договором, тобто на 15,89 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,4669048 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 15,89 %.

Додатковою угодою № 3 від 29.07.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,545764 грн. за 1 кВт/год, тобто на 19,59 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,545764 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 19,59 %.

Додатковою угодою № 4 від 22.11.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,764849 грн. за 1 кВт/год, тобто на 29,88 % від ціни за договором. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,764849 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 29,88 %.

Додатковою угодою № 5 від 26.11.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 3,005821 грн. за 1 кВт/год починаючи з 18.11.2021, тобто на 41,20 % від ціни за договором. (3,005821 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 41,20 %.

Додатковою угодою №6 від 31.12.2021, керуючись ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», продовжено дію договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік, а саме до 31.01.2022 включно.

Додатковою угодою №7 від 04.02.2022, керуючись ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшено ціну договору в межах 20 % від ціни договору, а саме на 14 759,03 грн. на період до 31.01.2022 включно.

Свалявською міською радою, відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 210055/2/1 спожито електричної енергії за лютий 2021 року обсягом 114 648 кВт/год, на суму 244 053,04 грн, що становить 2,128716 грн. за 1 кВт/год і підтверджується платіжними дорученнями: № 210 від 03.03.2021 на суму 61 132,0 грн, № 211 від 03.03.2021 на суму 60 386,96 грн, № 212 від 03.03.2021 на суму 65 446,06 грн, № 213 від 03.03.2021 на суму 33 519,06 грн, № 214 від 03.03.2021 на суму 3 840,17 грн, № 216 від 03.03.2021 на суму 19 728,79 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/3/1 спожито електричної енергії за березень 2021 року загальним обсягом 95 519 кВт/ год, на загальну суму 220 277,55 грн, з якого 14 кВт/год за ціною 2,1286 грн. та 95 505 кВт/год за ціною 2,306138 грн. за 1 кВт/год і підтверджується платіжними дорученнями: № 531 від 25.03.2021 на суму 16 201,96 грн, № 532 від 25.03.2021 на суму 24 113,84 грн, № 533 від 25.03.2021 на суму 45 393,61 грн, № 534 від 25.03.2021 на суму 73 347,47 грн, № 535 від 25.03.2021 на суму 56 913,06 грн, № 536 від 25.03.2021 на суму 3 465,92 грн, № 537 від 25.03.2021 на суму 841,69 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/4/1здійснено оплату за спожиту електричну енергію за березень-квітень 2021 року обсягом 74 720 кВт/год, на суму 172 314,66 грн, що становить 2,306138 грн. за 1 кВт/год і підтверджується платіжними дорученнями: № 1112 від 07.05.2021 на суму 45 919,39 грн, № 1113 від 07.05.2021 на суму 49 392,20 грн, № 1114 від 07.05.2021 на суму 48 595,46 грн, № 1115 від 07.05.2021 на суму 16 561,29 грн, № 1116 від 07.05.2021 на суму 9 925,02 грн, № 1117 від 07.05.2021 на суму 1 920,90 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/5/1 здійснено оплату за спожиту електричну енергію за травень 2021 року обсягом 47 003 кВт/год, на суму 108 395,42 грн, що становить 2,306138 грн за 1 кВт/ год і підтверджується платіжними дорученнями: № 1417 від 01.06.2021 на суму 26 433,36 грн, № 1418 від 01.06.2021 на суму 26 924,23 грн, № 1419 від 01.06.2021 на суму 48 913,20 грн, № 1420 від 01.06.2021 на суму 2 578,11 грн, № 1421 від 01.06.2021 на суму 546,52 грн, № 1422 від 01.06.2021 на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/6/1 здійснено оплату за спожиту електричну енергію за червень 2021 року обсягом 17 010 кВт/год, на суму 39 227,41 грн, що становить 2,306138 грн за 1 кВт/ год і підтверджується платіжними дорученнями: № 1776 від 01.07.2021 на суму 15 595,48 грн, № 1777 від 01.07.2021 на суму 10 441,57 грн, № 1778 від 01.07.2021 на суму 20,80 грн, № 1779 від 01.07.2021 на суму 945,46 грн, № 1780 від 01.07.2021 на суму 39,20 грн, № 1812 від 01.07.2021 на суму 12184,90 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/7/1 здійснено оплату за спожиту електричну енергію за червень 2021 року обсягом 511 кВт/год та за липень обсягом 6195 кВт/год на загальну суму 16 460,92 грн, що становить 2,306138 грн за 1 кВт/год за червень та 2,4669048 грн за 1 кВт/год за липень, згідно укладеної додаткової угоди №2 від 25.06.2021 і підтверджується платіжними дорученнями: № 2137 від 27.08.2021 на суму 2 082,07 грн, № 2138 від 27.08.2021 на суму 5 076,89 грн, № 2139 від 27.08.2021 на суму 303,43 грн, № 2140 від 27.08.2021 на суму 22,20 грн, № 2141 від 27.08.2021 на суму 1 405,40 грн, № 2142 від 27.08.2021 на суму 7 570,93 грн

За доводами прокурора загальна сума переплати за ціною, встановленою додатковою угодою №1 становить 41 649,74 грн. Загальна сума переплати за ціною, встановленою додатковою угодою №2 становить 2 095,08 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/8/1 здійснено оплату за спожиту електричну енергію за серпень 2021 року обсягом 14 956 кВт/год, на суму 38 074,45 грн, що становить 2,545764 грн за 1 кВт/ год згідно укладеної додаткової угоди №3 від 29.07.2021 і підтверджується платіжними дорученнями: № 8890 від 03.09.2021 на суму 11 786,59 грн, № 8891 від 03.09.2021 на суму 5 816,92 грн, № 8892 від 03.09.2021 на суму 142,56 грн, № 8893 від 03.09.2021 на суму 454,95 грн, № 8889 від 03.09.2021 на суму 19 606,98 грн, № 8894 від 03.09.2021 на суму 266,45 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/9/1 спожито електричної енергії за вересень 2021 року обсягом 24 270 кВт/ год на суму 61 785,68 грн, що становить 2,545763 грн за 1 кВт/год і підтверджується платіжними дорученнями: № 9146 від 01.10.2021 на суму 20 146,49 грн, № 9149 від 01.10.2021 на суму 26 116,87 грн, № 9151 від 01.10.2021 на суму 12 436,56 грн, № 9156 від 28.09.2021 на суму 919,11 грн, № 9338 від 28.09.2021 на суму 2 168,05 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/10/1 спожито електричної енергії за жовтень 2021 року обсягом 60 461 кВт/год на суму 153 919,44 грн, що становить 2,545764 грн за 1 кВт/год і підтверджується платіжними дорученнями: № 9541 від 01.11.2021 на суму 37 735,28 грн, № 9546 від 01.11.2021 на суму 58 199,01 грн, № 9558 від 01.11.2021 на суму 42 548,75 грн, № 9564 від 01.11.2021 на суму 12 500,86 грн, № 9567 від 01.11.2021 на суму 2 935,54 грн.

Як стверджує прокурор загальна сума переплати за ціною, встановленою додатковою угодою № 3 становить 41 574,26 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/11/1 спожито електричної енергії за листопад 2021 року загальним обсягом 99 181 кВт/год, на загальну суму 284 571,94 грн.

Факт сплати за електроенергію підтверджується платіжним дорученням: № 9892 від 06.12.2021 на суму 55 242,59 грн, № 9894 від 06.12.2021 на суму 52 312,04 грн, № 9897 від 06.12.2021 на суму 49 039,82 грн, №9889 від 06.12.2021 на суму 108 367,87 грн, № 9898 від 06.12.2021 на суму 19 609,62 грн.

За доводами прокурора загальна сума переплати за ціною, встановленою додатковою угодою №4 становить 35 765,94 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії № 180079/11/1 від 02.12.2021 спожито електричної енергії за грудень 2021 року обсягом 101 158,54 кВт/год, на суму 304 064,47 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 10321 від 30.12.2021 на суму 124 386,13 грн, № 10324 від 30.12.2021 на суму 7 635,06 грн, № 10325 від 30.12.2021 на суму 1 292,27 грн, № 10348 від 30.12.2021 на суму 69 127,58 грн, № 10349 від 30.12.2021 на суму 101 623,43 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі електричної енергії №210055/1/1 від 29.12.2021 спожито електричної енергії за січень 2022 року обсягом 4 910,1483 кВт/год, на суму 14 759,03 грн, що становить 3,005821 грн за 1 кВт/год згідно укладеної додаткової угоди №5 і підтверджується платіжним дорученням №50 від 20.01.2022 на суму 14 759,503 грн.

Прокурор стверджує, що загальна сума переплати за всіма додатковими угодами до договору становить 251 796,21 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Мукачівською окружною прокуратурою 14.04.2026 до Свалявської міської ради скеровано лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №07.51-92-3506ВИХ-26 про порушення вимог чинного законодавства під час використання коштів бюджету, які призводять до нераціонального використання бюджетних коштів, що свідчить про порушення інтересів територіальної громади. З отриманої відповіді, яку додано до позовної заяви, встановлено, що Свалявська міська рада не планує пред`являти позов з відновлення порушених інтересів, та не заперечує щодо звернення прокуратури з відповідним позовом в інтересах Свалявської міської ради. Зазначене є підставою для представництва інтересів Свалявської міської ради в суді.

Сам факт незвернення до суду з вказаним позовом позивачем, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування, неналежно виконує свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Свалявської міської ради, м. Свалява.

Щодо спірних правовідносин.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021, укладені між Свалявською міською радою (код ЄДРПОУ 04053884) та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833) та стягнення 251 796,21 грн зайво сплачених коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Стягнення суми 251 796,21 грн обґрунтовується прокурором безпідставністю їх перерахування позивачем.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії №210055, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №210055, між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 2,128716 грн за 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ).

Водночас, надалі до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 210055 сторонами укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії.

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №5 і так далі.

Крім того, положеннями п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:

Додатковою угодою № 1 від 15.03.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,306138 грн. за 1 кВт/год від ціни за договором, тобто на 8,33 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,306138 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 8,33 %.

Додатковою угодою № 2 від 25.06.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,4669048 грн. за 1 кВт/год від ціни за договором, тобто на 15,89 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,4669048 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 15,89 %.

Додатковою угодою № 3 від 29.07.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,545764 грн. за 1 кВт/год, тобто на 19,59 %. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,545764 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 19,59 %.

Додатковою угодою № 4 від 22.11.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 2,764849 грн. за 1 кВт/год, тобто на 29,88 % від ціни за договором. Додаткова угода діє з моменту її підписання. (2,764849 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 29,88 %.

Додатковою угодою № 5 від 26.11.2021 ціну підвищено з підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 3,005821 грн. за 1 кВт/год починаючи з 18.11.2021, тобто на 41,20 % від ціни за договором. (3,005821 грн - 2,128716 грн) : 2,128716 грн х 100 = 41,20 %.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору, шляхом укладення вказаної додаткової угоди №1, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» надано лист

№ 503-16/981 відповідно до змісту якого на підставі Цінової довідки, що видана Закарпатською торгово – промисловою палатою від 01.06.2021 відповідач інформує про коливання ціни електричної енергії на ринку у порівнянні з ІІ декадою травня 2021, а саме збільшення ціни на 8, 23 %.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Від наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду не відступила і у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, зазначивши, що «…зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та викладено його в наступній редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до пунктів 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України № 4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин статтю 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

В даному аспекті відхиляються судом також й аргументи відповідача щодо належного обґрунтування коливання ціни.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами у справі без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни та щодо підвищення ціни електроенергії, з грубим порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено додаткову угоду № 1 від 15.03.2021 року якою збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 2, 306138 грн/кВт*год з ПДВ. з 15.03.2021).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 до Договору її сторонами порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку на дату зміни/пропонування зміни порівняно з датою укладення договору, що призвело до того, що ціна електроенергії, як істотна умова Договору, була змінена за відсутності правових підстав для відповідної зміни, а внаслідок укладення додаткових угод №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021 перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021 недійсними, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021, застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору.

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності належних документально обґрунтованих підстав для внесення означених змін та поза межами встановленої законом граничної межі її збільшення та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору, проте без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Отже, сума коштів, сплачених за непоставлений товар складає 251 796,00 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі Свалявської міської ради, м. Свалява до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення 251 796,21 грн підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 15.03.2021, №2 від 25.06.2021, №3 від 29.07.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 26.11.2021 до договору №210055 від 03.02.2021, укладені між Свалявською міською радою (код ЄДРПОУ 04053884) та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Свалявської міської ради Закарпатської Області (89300, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Свалява, пл.Головна, будинок 1, код ЄДРПОУ - 04053884) суму 251 796,21 грн (двісті п`ятдесят одну тисячу сімсот дев`яносто шість гривень 21 коп.) безпідставно отриманих коштів.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 16 333,55 грн (шістнадцять тисяч триста тридцять три гривні 55 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.09.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі