Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №907/595/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/595/26

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ

до відповідача – ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1

про стягнення 74 884.51 грн

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому заявляє позовні вимоги про стягнення суми 74 884.51 грн з яких 42 860,11 грн заборгованості за електричну енергію за періоди січень 2021 року, січень та лютий 2023 року, інфляційні втрати у розмірі 11 710,46 грн. та 15 % річних у розмірі 20 313,94 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду від 05.06.2026 р. була надіслана відповідачу через засоби підсистеми «Електронний Суд» 05.06.2026 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 05.06.2026 р.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - Відповідач) приєдналось до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у січні 2021 року, січні та лютому 2023 року споживала електричну енергію, поставлену постачальником «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

На підставі наданих ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Звітів (Додаток 9,12,17 до позовної заяви) та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго» було складено рахунок №000033114148/06/О01/13499 від 23.02.2021 та Акт № 007682 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2021 від 31.01.2021, обсяг споживання електричної енергії – 590,00 кВт*год на суму 2 737,15 грн., рахунок №000033114148/06/О01/42439 від 14.02.2023 та Акт № 034904 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2023 від 31.01.2023, обсяг споживання електричної енергії – 4 830,00 кВт*год на суму 29 213,46 грн., рахунок №000033114148/06/О02/45026 від 15.03.2023 та Акт № 037478 купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2023 від 28.02.2023, обсяг споживання електричної енергії – 1 733,00 кВт*год на суму 10 909,50 грн. Вказані рахунок та акт купівлі-продажу електричної енергії були направлені Відповідачу на електронну пошту.

Отже, заборгованість відповідача перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за споживання електричної енергії становить 42 860,11 грн.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині постачання електричної енергії, проте Відповідач порушив умови п. 2.1 глави 2 Договору не здійснивши своєчасну оплату спожитої електричної енергії за період постачання січень 2021 року, січень та лютий 2023 року.

У зв`язку з чим позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми 74 884.51 грн з яких 42 860,11 грн заборгованості за електричну енергію за періоди січень 2021 року, січень та лютий 2023 року, інфляційні втрати у розмірі 11 710,46 грн. та 15 % річних у розмірі 20 313,94 грн.

Позиція відповідача

Відповідач - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , щодо задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказує на можливість зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних. Зауважує, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатитиу разі неналежного виконання грошового зобов`язання.

Наводить обставини, що зумовлюють поважність причин порушення відповідачем договірних зобов`язань і які від нього не залежать. Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу. Суд має право звільнити боржника від сплати пені та відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, з огляду на обставини справи. Оскільки заборгованість відповідача, який є військовою частиною та виконує завдання з оборони України під час дії правового режиму воєнного стану, виникла в наслідок відсутності належного фінансування, зумовленого активними воєнними діями, стягнення з нього інфляційних втрат, що перевищують обумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних не відповідатиме меті позову (відновлення порушених прав позивача) та буде для відповідача, в умовах дії правового режиму воєнного стану та активних бойових дій, надмірним обтяженням.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Державне зовнішньоекономічної підприємство діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» (далі ДПЗД «Укрінтеренерго», Постачальник «останньої надії», Позивач), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі – ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб сайті Позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf ).

Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (надалі ПрАТ «Закарпаттяобленерго», ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Згідно отриманої від ПрАТ «Закарпаттяобленерго» інформації, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - Відповідач) приєдналось до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у січні 2021 року, січні та лютому 2023 року споживала електричну енергію, поставлену постачальником «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

На підставі наданих ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Звітів (Додаток 9,12,17 до позовної заяви) та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго» було складено рахунок №000033114148/06/О01/13499 від 23.02.2021 та Акт № 007682 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2021 від 31.01.2021, обсяг споживання електричної енергії – 590,00 кВт*год на суму 2 737,15 грн., рахунок №000033114148/06/О01/42439 від 14.02.2023 та Акт № 034904 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2023 від 31.01.2023, обсяг споживання електричної енергії – 4 830,00 кВт*год на суму 29 213,46 грн., рахунок №000033114148/06/О02/45026 від 15.03.2023 та Акт № 037478 купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2023 від 28.02.2023, обсяг споживання електричної енергії – 1 733,00 кВт*год на суму 10 909,50 грн.

Вказані рахунок та акт купівлі-продажу електричної енергії були направлені Відповідачу на електронну пошту.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за споживання електричної енергії становить 42 860,11 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.4.3 Комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до приписів п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Згідно з вимогами п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Відповідно до п.7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

На виконання умов договору ПОН та Комерційної пропозиції до договору ПОН, Позивачем нараховано Відповідачу, за невчасне виконання договору 15% річних та інфляційні втрати на загальну суму 32 024,40 грн., а саме:- в 15% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання період становить 20 313,94 грн. прострочення з 23.02.2024 по 30.04.2026- Інфляційні втрати, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання в період прострочення з 01.03.2023 по 30.04.2026 становить 11 710,46 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, положеннями частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до положень частин 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункт 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ, які кореспондуються з умовами, що зазначені в Комерційних пропозиціях для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі шляхом надання Звіту про фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частини 2, 5 статті 633 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором за січень 2021 року, січень та лютий 2023 року у загальному розмірі 42 860,11 грн є підтвердженою належними та допустимими доказами, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо 15% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Відповідно до п.7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 15 % річних в розмірі 20 313,94 грн (за період 23.02.2024 по 30.04.2026) та 11 710,46 грн інфляційних втрат (за період 01.03.2023 по 30.04.2026) встановив, що такі є арифметично вірні, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення суми 11 710,46 грн інфляційних втрат.

Щодо заяви відповідача про зменшення нарахованих позивачем 15 % річних.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд, керуючись статтею 625 ЦК України, має свободу у визначенні необхідності зменшення відсотків річних, якщо це відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

З наведеного випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

При цьому, суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, якою конкретизований правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19) та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п. 135 постанови).

Тобто, зменшення судом процентів річних можливе лише до законодавчо встановленого мінімального розміру.

Оцінюючи можливість зменшення заявлених 15 % річних, суд враховує, що:

- відповідач є бюджетною установою;

- доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій саме відповідача, суду не надано;

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення суми відсотків річних з 15 %, закріплених умовами договору, до 3% річних, яка становить 4 062,79 грн, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Стягнення 3% річних з відповідача на переконання суду дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і не буде невиправдано обтяжливим для відповідача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ до відповідача – ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 про стягнення 74 884.51 грн підлягають задоволенню частково в розмірі 58 633,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. повністю.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) суму 58 633,36 грн (п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять три гривні 36 коп.) в т.ч. 42 860,11 грн – заборгованість за поставлену електроенергію, 11 710,46 грн інфляційних втрат, 4 062,79 грн 3% річних, а також суму 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.09.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі