Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №904/3219/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3219/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекскорп", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітавто", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 442 385,97грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: Бігун З.В., адвокат, ордер серії ВС №1468167 від 29.05.2026 (в режимі відеоконференції )

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекскорп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітавто" заборгованість у розмірі 2 442 385,97грн, з яких:

- основний борг у розмірі 1 453 000,20грн;

- пеня у розмірі 674 997,77грн;

- 3 % річних у розмірі 67 389,00грн;

- інфляційні втрати у розмірі 246 999,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №LPG ЛЕК 121023/01 постачання скрапленого газу від 12 жовтня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 36 635,79грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 244 328,60грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 справу №904/3219/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

09 червня 2026 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/3219/26 на тридцять днів до 14 вересня 2026 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 18.08.2026.

Ухвалою суду від 18.08.2026 закрито підготовче провадження у справі №904/3219/26, призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 14.09.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвалу суду від 15.06.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 15.06.2026 (о 16:28год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 64).

Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 30.06.2026. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

За приписами частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У підготовчі засідання 25.06.2026, 18.08.2026 та судове засідання 14.09.2026 відповідач не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу суду від 18.08.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 19.08.2026 (о 16:45год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 98).

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 03.09.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекскорп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітавто" (покупець, відповідач) укладено договір №LPG ЛЕК 121023/01 постачання скрапленого газу (а.с. 36-38).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати партіями у власність покупцеві скраплений вуглеводневий газ (далі по тексту – товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за взаємною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору (п. 1.2 договору).

У розділі 2 сторони погодили умови оплати та порядок розрахунків.

Так, вартість товару формується в національній валюті України, включаючи ПДВ (п. 2.1 договору).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 2.2 договору).

В платіжних дорученнях про перерахування коштів обов`язково вказуються номер та дата договору, номер рахунку, найменування покупця, його код ЄДРПОУ та найменування товару (п. 2.3 договору).

Умова оплати – передоплата. Покупець зобов`язується оплатити 100% вартості товару, зазначену в рахунку на оплату, до моменту поставки товару протягом 1 (одного) дня з дати виставлення рахунку, якщо інший строк для оплати конкретного товару письмово не погоджений сторонами. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця, що зазначений в реквізитах цього договору (п. 2.4 договору).

Сторони погодили, що прийом – передача товару проводиться сторонами на підставі товарно-транспортних накладних та/або видаткових накладних на товар за участю уповноважених представників сторін (п. 3.6 договору).

Підписання видаткових накладних здійснюється шляхом обміну між постачальником та покупцем: через електронний документообіг, визначений в розділі 9 даного договору; через засоби електронного зв`язку фотокопій видаткових накладних з підписами сторін протягом 3-х календарних днів з моменту отримання покупцем товару та з подальшим обміном оригіналу видаткової накладної на поставлений товар засобами поштового зв`язку (п. 3.9 договору).

Підписуючи товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та приймаючи товар покупець підтверджує, що поставка товару відбулась на умовах попередньо узгоджених сторонами на конкретну поставку, щодо ціни, кількості, асортименту та умов постачання товару (п. 3.10 договору).

Обов`язок постачальника передати товар вважається виконаним в момент передачі товару та підписання товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної на товарну партію (п. 3.12 договору).

В пункті 3.15 договору сторони погодили щомісячно до 10-го числа робити акти звіряння взаємних розрахунків за даним договором.

За порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій стороні (п. 4.1 договору).

За пунктом 4.2 договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов`язань за цим договором (підписаними додатками) (п. 4.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 8.1 договору).

Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати даний договір, то він вважається пролонгованим на тих же умовах на один наступний рік (п. 8.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього, з допомогою ЕЦП.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №LPG ЛЕК 121023/01 постачання скрапленого газу від 12.10.2023 був чинним протягом спірного періоду.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору підприємство поставило відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 10 845 288,40 грн, зокрема за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи:

№7560 від 06.11.2024 на суму 1 084 760,00грн (а.с. 34 на звороті);

№7676 від 11.11.2024 на суму 1 108 240,20грн (а.с. 35 на звороті).

Зазначені видаткові накладні містять посилання на договір №LPG ЛЕК 121023/01 від 12.10.2023 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ЛК00-007560 від 06.11.2024 та №ЛК00-007676 від 11.11.2024 та податковими накладними №50 від 06.11.2024 та №87 від 11.11.2024 (а.с. 33, 34, 25, 26).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплатив на рахунок позивача 9 392 288,20грн, залишок несплаченої суми становить 1 453 000,20грн.

Наявність заборгованості відображена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків №32 від 01.03.2025 за період: 01.10.2024 – 31.12.2024 (а.с. 35).

Станом на 31 грудня 2024 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітавто" становить 1 453 000,20грн, за результатами звірки розбіжностей не виявлено. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами за допомогою ЕЦП.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 1 453 000,20грн, пені у розмірі 674 997,77грн, 3% річних у розмірі 67 389,00грн та втрат від інфляції у розмірі 246 999,00грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору постачання, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В пункті 2.4 договору сторони погодили умову оплати – передоплата. Покупець зобов`язується оплатити 100 % вартості товару, зазначену в рахунку на оплату, до моменту поставки товару протягом 1 (одного) дня з дати виставлення рахунку, якщо інший строк для оплати конкретного товару письмово не погоджений сторонами. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця, що зазначений в реквізитах цього договору.

З огляду на положення спірного договору, положення частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару:

за видатковою накладною №7560 від 06.11.2024 на суму 1 084 760,00грн (залишок несплаченої суми 344 760,00грн) не пізніше 05 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 06.11.2024;

за видатковою накладною №7676 від 11.11.2024 на суму 1 108 240,20грн не пізніше 10 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 11.11.2024.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 1 453 000,20грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 1 453 000,20грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 674 997,77грн за загальний період з 06.11.2024 до 27.05.2026 (а.с. 12).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 4.2 договору (застосована подвійна облікова ставка НБУ), не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 звернула увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова КГС ВС від 17.07.2024 у справі № 909/601/23).

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

В той же час, умови договору мають відображати дійсну правову природу відповідальності, забезпечуючи реальне виконання зобов`язань без покладення на сторону непомірного фінансового тягаря, який не відповідає ні ступеню порушення, ні співмірності завданим збиткам.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу та пені.

Визначаючи їх розмір, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується також нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних, втрат від інфляції у загальному розмірі 992 385,77грн) складає 68,29% суми основного боргу.

Враховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 337 498,89грн (674 997,77грн - 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 67 389,00грн за період з 06.11.2024 до 27.05.2026 та втрати від інфляції за період з листопада 2024 року по квітень 2026 року у розмірі 246 999,00грн (а.с. 10-12).

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції та встановлено, що розрахунок є вірним.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 1 453 000,20грн, пеня у розмірі 337 498,89грн, 3 % річних у розмірі 67 389,00грн, інфляційні втрати у розмірі 246 999,00грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких – витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

04 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекскорп" (клієнт, позивач) та Бігун Зоряною Василівною (адвокат) укладено договір №03/2025-Д про надання правової допомоги (а.с. 18-19).

В пункті 1.1 договору сторони домовились, що адвокат зобов`язується надати (-вати) клієнту правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата прямо передбачена цим договором.

Відповідно до умов, що передбачені у цьому договорі, адвокат зобов`язується виключно на підставі замовлення клієнта надавати йому такі види правової (правничої) допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення необхідних клієнту заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; підготовка та подання до органів реєстрації актів цивільного стану відповідних заяв та звернень та отримання відповідних свідоцтв, витягів та довідок; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, у кримінальному провадженні та у справах про адміністративні правопорушення; захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в державних органах, органах реєстрації актів цивільного стану, перед фізичними та юридичними особами; надавати в разі необхідності іншу правову допомогу. Надання такої допомоги повинно бути узгоджене сторонами шляхом внесення відповідних змін до цього договору чи шляхом укладення окремої угоди (п. 1.2 договору).

Отримання винагороди за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п. 3.1 договору)

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 24.10.2028 (дві тисячі двадцять восьмого року) (п. 4.7 договору).

01 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекскорп" (клієнт, позивач) та Бігун Зоряною Василівною (адвокат) укладено додаткову угоду №1 до договору №03/2025-Д про надання правової допомоги від 04.03.2025 (а.с. 19 на звороті - 20).

Сторони погодили, що розмір (сума) гонорару за надання правничої (правової) допомоги за договором №03/2025-Д від 04.03.2025 в частині виконання доручення клієнта у справі щодо: стягнення заборгованості з ТОВ "Профітавто", яка виникла в ході виконання господарського договору постачання скрапленого газу №LPG ЛЕК 121023/01 від 12 жовтня 2023 року, у зв`язку із несплатою грошових коштів за поставлений клієнтом товар на суму 1 453 000,20грн (основного боргу), буде становити 10% від ціни позову, незалежно від кількості документів та витраченого часу, у національній валюті України (п. 1 додаткової угоди).

Розмір (сума) гонорару, що визначена п.1 цієї додаткової угоди №1 є фіксованою (незмінною) та узгодженою (договірною) ціною договору про надання правової допомоги №03/2025-Д від 04.03.2025 за виконання адвокатом визначеного п.1 цієї додаткової угоди №1 доручення клієнта, та яка підлягає оплаті клієнтом за виконання зобов`язань (надання послуг) визначених вказаним договором у порядки та строки визначені договором та цією додатковою угодою №1 (п. 2 додаткової угоди).

Клієнт зобов`язується сплатити 10% від ціни позову на користь адвоката протягом 10 робочих днів, із дня набуття судовим рішенням законної сили, незалежно від досягнутого результату (п. 3.1 додаткової угоди).

Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 4.1 додаткової угоди).

28 травня 2026 року сторонами складено та підписано Акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги за договором №03/2025-Д від 04.03.2025 про надання правничої (правової) допомоги та додаткової угоди №1 від 01.05.2026 (а.с. 20 на звороті).

Бюро було надано, а клієнтом прийнято надану професійну правничу (правову) допомогу (надалі - правова допомога), що передбачена укладеним між сторонами договором, а саме:

стягнення заборгованості з ТОВ "Профітавто", яка виникла в ході виконання господарського договору постачання скрапленого газу №LPG ЛЕК 121023/01 від 12 жовтня 2023 року, у зв`язку із несплатою грошових коштів за поставлений клієнтом товар на суму 1 453 000,20грн (основного боргу):

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань з приводу стягнення заборгованості у спорі з ТОВ "Профітавто";

- складення необхідних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- підготовка та подання позовної заяви з додатками до Господарського суду (п. 1 акту).

Загальна вартість наданих послуг (правової допомоги) становить 244 238,60грн (двісті сорок чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень 60 коп.) (п. 2 акту).

Адвокат зобов`язується в подальшому відслідковувати рух справи в судах та інформувати клієнта про це, брати участь у засіданнях судового процесу у всіх інстанціях, подавати та отримувати процесуальні документи судової справи, знайомитися з матеріалами справи, вести справу у подальшому у разі примусового стягнення боргу органами ДВС, також вживати інші дії, що пов`язані з даною справою (п. 3 акту).

Адвокат має беззаперечне право на отримання суми визначеної п. 2 цього акту, а клієнт зобов`язаний здійснити оплату вказаної вище вартості наданих послуг (правової допомоги) у порядку та строк (термін) визначений додатковою угодою №1 від 01.05.2026 (п. 3 акту).

Сторони засвідчують, а клієнт підтверджує, що послуги надані в повному та належному обсязі, якісно та вчасно. Клієнт засвідчує, що не має жодних претензій або зауважень щодо отриманих послуг за договором, які відображені в цьому акті (п. 4 акту).

Суд звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №03/2025-Д про надання правової допомоги від 04.03.2025 (а.с. 18-19); ордер серії ВС №1468167 від 29.05.2025 (а.с. 16). Статус адвоката Бігун Зоряни Василівни підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001154 від 28.09.2018 (а.с. 17).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог частини четвертої ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на частину шосту ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої ст. 86 ГПК суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Процесуальні документи, наявні у справі, позовна заява (а.с. 1-5), заява про усунення недоліків (а.с. 53), заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 66-67, 84-85), а також участь у судових засіданнях 25.06.2026, 18.08.2026, 14.09.2026 підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Бігун Зоряною Василівною.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання – передачі наданої правничої (правової) допомоги від 28.05.2026, та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заявами по суті справи, іншими процесуальними діями).

Водночас, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Господарський суд враховує, що звернення позивача з позовом до суду було визнано обґрунтованим; за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог.

Поряд з цим, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову (основний борг виник за двома накладними), наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за договором поставки та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 36 635,79грн, замість 29 308,63грн (2 442 385,97грн х1,5%х0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №104 від 27.05.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 6, 46).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 29 308,63грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекскорп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітавто" про стягнення 2 442 385,97грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітавто" (ідентифікаційний код 40101216; пл. 95-й квартал, буд. 10, поверх 3, прим. 1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Лекскорп " (ідентифікаційний код 43639643; вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 403, м. Одеса, 43639) основний борг у розмірі 1 453 000,00грн (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі гривень 00коп.), пеню у розмірі 337 498,89грн (триста тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 89коп.), 3% річних у розмірі 67 389,00грн (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень 00коп.), інфляційні втрати у розмірі 246 999,00грн (двісті сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 00коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн (тридцять тисяч гривень 00коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 308,63грн (двадцять дев`ять тисяч триста вісім гривень 63коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано – 14.09.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва