Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №904/3074/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3074/26

за позовом ОСОБА_1 , м. Самар Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Видин, Болгарія

про припинення трудових відносин та виключення відомостей з реєстру

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: Вознюк О.І., адвокат, ордер серії АЕ №1508820 від 26.05.2026

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання законної сили рішення суду;

- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" відомості про ОСОБА_1 , як керівника (директора) Товариства обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс".

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс", про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Єдиним учасником цього товариства є ОСОБА_2 . Станом на дату звернення з позовом до суду Товариство не здійснює підприємницьку діяльність, наймані працівники, крім неї відсутні, заробітну плату, як директор не отримує вже з січня 2020 року, що підтверджується довідками форма ОК-5 та ОК-7, тому ОСОБА_1 було прийнято рішення звільнитися з посади директора товариства. Реалізуючи своє право на працю, 04.03.2026 ОСОБА_1 була написана заява про звільнення з посади директора за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю. 04.03.2026 директором товариства було видано наказ №2026-1 про скликання зборів учасників та підготовлене повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, складене українською та англійською мовою. Повідомлення було направлено єдиному учаснику Товариства ОСОБА_2 04.03.2026. Єдиний учасник товариства на збори не прибув, збори учасників не відбулися, про що складено нотаріально посвідчений Акт. ОСОБА_2 рішення про звільнення ОСОБА_1 з пасади директора не прийняла.

З огляду на те, що рішення про звільнення позивача з посади директора товариства єдиним засновником товариства не прийнято, позивач просить припинити з дати набрання рішенням законної сили трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 , як директора (керівника) Товариства.

Відповідач та третя особа-2 відзиву на позовну заяву не надали.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 справу №904/3074/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.06.2026; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Ухвалою суду від 25.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/3074/26 на тридцять днів до 31 серпня 2026 року включно; залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; відкладено підготовче засідання у справі на 17.08.2026.

03 липня 2026 року від третьої особи-1 до господарського суду надійшли письмові пояснення по справі. Також третя особа-1 просить розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 14.09.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Поштові відправлення з копіями ухвал суду від 01.06.2026, від 25.06.2026, від 17.08.2026 повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень на позов не подав.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 14.09.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1.1 Статуту (в редакції 2009 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" є юридичною особою приватного права з моменту його державної реєстрації і діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законодавчих актів України з метою одержання прибутку.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" станом на 03.03.2026 є ОСОБА_2 , м. Видин, Болгарія (розмір частки статутного капіталу 67500,00грн).

Згідно з вказаним витягом та наказом №2017-2 від 31.07.2017 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" є ОСОБА_1 .

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що учасники товариства зобов`язані додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариством; виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю.

Відповідно до п.9.1 Статуту вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Враховуючи, що у товаристві учасник єдиний, складається рішення єдиного учасника замість протоколу зборів учасників. Учасник має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі.

Рішення по всім питанням приймається одноособово єдиним учасником (п.9.2. Статуту).

Згідно з п. 9.3 Статуту загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік. Збори повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Порядок скликання загальних зборів Статутом товариства не передбачено.

4 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" та його єдиного учасника ОСОБА_2 (м. Видин, Болгарія) із заявою про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (а.с.12, 22).

04.03.2026 директором ТОВ "Тізет Партнерс" було видано наказ №2026-1 (а.с.13) про:

скликання зборів учасників ТОВ відповідно до Статуту;

направити відповідні повідомлення учаснику ТОВ "Тізет Партнерс";

підготовку та організацію до зборів учасників покласти на директора ТОВ "Тізет Партнерс".

На підставі вище зазначеного наказу, було підготовлене повідомлення про скликання зборів учасників ТОВ "Тізет Партнерс" від 4 березня 2026 року №04/03-2026/1, складене українською та англійською мовою для зручності розуміння учасником Товариства відповідного повідомлення (а.с.25).

Зазначене повідомлення містить інформацію щодо причин скликання загальних зборів, дати та часу проведення відповідних зборів, порядок денний, який складався з одного питання щодо звільнення директора та призначення нового директора та вимогу пред`явити оригінал паспорта (іншого ідентифікаційного документа) під час реєстрації учасників, або якщо представляти інтереси учасника фізичної особи на Зборах учасників буде його представник, такому представнику потрібно мати оригінал нотаріально посвідченої довіреності та паспорта (іншого ідентифікаційного документа), що вказаний у довіреності.

До повідомлення було долучено копію заяви директора ОСОБА_1 .

Повідомлення про скликання загальних зборів було направлено одноособовому учаснику ТОВ "Тізет Партнерс" та його єдиному учаснику ОСОБА_2 (м. Видин, ОСОБА_3 ) на поштову адресу, яка зазначена в Статуті Товариства: АДРЕСА_1 (фіскальний чек від 04.03.2026, який має відповідний поштовий трекінг листа рекомендованого – пріоритетного за № RB490011328UA міститься в матеріалах справи, а.с. 22).

За даними офіційного сайту АТ "Укрпошта" зазначене вище поштове відправлення вручено відправнику 29.04.2026.

06.04.2026 о 10:30, враховуючи той факт, що на час початку зборів учасників ТОВ "Тізет Партнерс" для участі та голосуванні єдиний учасник ТОВ "Тізет Партнерс" ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) не прибула, отже збори учасників ТОВ (ідентифікаційний код юридичної особи: 34497021) вважаються такими, що не відбулись.

Для підтвердження зазначеного директором ТОВ "Тізет Партнерс" ОСОБА_1 був складений відповідний акт про відсутність кворуму на зборах учасників ТОВ "Тізет Партнерс", який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером: 435.

Велкова- ОСОБА_4 , як єдиний учасник товариства, жодного рішення із запропонованих питань не прийняла.

У зв`язку з наведеним позивач вважає свої права порушеними та просить припинити його трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" згідно статті 38 КЗпП за власним бажанням та виключити з ЄДР інформацію щодо ОСОБА_1 , як керівника товариства.

Позивачка стверджує, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення її з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" , чим було порушено охоронювані законом права позивача.

Наведене стало підставою для звернення з цим позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК).

За ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №910/2389/23).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов`язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб.

Кожен має право на вільно обрану зайнятість, примушування до праці у будь-якій формі забороняється (ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення").

Держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема, вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення").

Кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Отже, директор товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, а у товариствах, що мають одного учасника – за рішенням єдиного учасника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників або в окремих випадках - наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Так, рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" від 28.07.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства з 31.07.2017 (а.с.12).

Відомості щодо укладання трудового договору у формі контракту в порядку, передбаченому ч.12 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в матеріалах справи відсутні. Одночасно суд зауважує, що позивач у тексті позовної заяви наполягає на виникненні трудових відносин, а відповідачем такі твердження ОСОБА_1 жодним чином не спростовано.

Суд враховує, що у вирішенні цього спору не є визначальним питання укладання письмового договору з директором, а основним є дотримання директором процедури скликання загальних зборів товариства з метою припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

За приписами частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників (ч. 1, 2 (п.7) ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 1-3 ст. 99 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч.2 ст. 37 цього Закону).

Вимога позивача до єдиного учасника Товариства про скликання загальних зборів та прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства направлена більш ніж за тридцять днів до запланованої дати звільнення.

Однак, як вже зазначалось, рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника так і не прийнято.

Зазначена обставина позбавила позивача можливості припинити свої повноваження як директора ТОВ "Тізет Партнерс" в позасудовому порядку.

Таким чином, позивачем були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством та статутом залежні від нього дії для звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс".

Позивач просить припинити трудові відносини з дати набрання судовим рішенням законної сили, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Такий спосіб захисту є належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача, про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, оскільки у разі заявлення вимоги припинити такі трудові відносини за рішенням суду, то трудові відносини будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення. Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

З огляду на те, що позивач у визначений чинним законодавством України строк повідомила єдиного учасника ТОВ "Тізет Партнерс" про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю, однак Товариство не вчинило жодних дій на припинення трудових відносин, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" та ОСОБА_1 з дати набрання законної сили рішенням суду у справі.

Стосовно вимоги про виключення з державного реєстру інформації щодо ОСОБА_1 , як керівника товариства.

Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Заявлена позивачем вимога про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 , як про директора (керівника) Товариства є похідною від вимоги про припинення трудових відносин між директором (керівником) ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс", у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Суд вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженої відповідальності "Тізет Партнерс" порушує його права, оскільки дана інформація є у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.

Позивач позбавлений можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника відповідача у встановлений Законом спосіб та порядок, шляхом надання державному реєстратору документів визначених статтею 17 Закону про реєстрацію, при цьому уповноважений на звільнення керівника орган підприємства не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язки, тим самим допустив порушення трудових прав позивача.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин позивача з відповідачем та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що вимога про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" відомості про ОСОБА_1 , як керівника (директора) Товариства обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс", є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5324,80грн, що підтверджується квитанцією про сплату №5674-8168-4751-9268 від 26.05.2026 (а.с.40).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в розмірі 5324,80грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" (ідентифікаційний код 34497021; вул. Сергія Єфремова, буд. 26, м. Дніпро, 49027) у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання законної сили рішення суду.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" відомості про ОСОБА_1 , як керівника (директора) Товариства обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тізет Партнерс" (ідентифікаційний код 34497021; вул. Сергія Єфремова, буд. 26, м. Дніпро, 49027) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.09.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва