Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №185/10799/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10799/26

Провадження № 1-кп/185/1589/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041370000891 від 11 червня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлограді, Дніпропетровської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 18 червня 2026 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ).,

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кібер просторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 квітня 2025 року за № 97, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_3 , розташувались в межах населеного пункту АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, проходячи її на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, згідно акту службового розслідування, 19 квітня 2025 року, самовільно залишив пункт розташування військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися до 30 жовтня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Павлоград, Павлоградського району, Дніпропетровської області.

Дії ОСОБА_3 кваліфікованоза ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та суду показав, що 03 квітня 2025 року його забрали в ТЦК в м. Павлограді, мобілізували та направили служити в с. Черкаське. Він проходив там службу до 18 квітня 2025 року і вночі на 19 квітня 2025 року він пішов з військової частини по сімейним обставинам з метою утримання дітей, так як його дружина сама перебувала з 4 дітьми. 29 жовтня 2025 року його затримали працівники поліції в м. Павлограді за крадіжку і взяли під варту. Під час вечірньої перевірки він був ще в розташуванні військової частини. В скоєному розкаявся.

Хоч обвинувачений ОСОБА_3 і визнав вину повністю, його вина доведена дослідженими в судовому засіданні такими письмовими документами.

Копією службового розслідування від 01.05.2025 року у військові частині НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення частини військовослужбовця призваного за мобілізацією солдата ОСОБА_3 , відповідно до якого було прийнято рішення про підготовку та направлення повідомлення за матеріалами службового розслідування до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_3 .

Копією акту службового розслідування від 01.05.2025 року за фактом самовільного залишення частини військовослужбовця призваного за мобілізацією курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , відповідно до якого підтверджено факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 та відсутність його з 19 квітня 2025 року на військовій службі без поважних причин.

Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 97 від 04.04.2025 року, відповідно до якого з 04 квітня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_3 курсантом навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 112 від 19.04.2025 року, відповідно до якого військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 , курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, визнано таким, що 19 квітня 2025 року самовільно залишив військову частину та йому призупинено виплату усіх видів грошового, речового, інших видів забезпечення з 19 квітня 2025 року та виключено з котлового забезпечення частини з 20 квітня 2025 року.

Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 2708 від 21.04.2025 року, відповідно до якого було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовця призваного за мобілізацією курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 .

Копією доповіді від 19.04.2025 року про самовільне залишення частини військовослужбовця призваного за мобілізацією солдата ОСОБА_3 .

Копією військового квитка на ОСОБА_3 .

Копією службової характеристики від 21.04.2025 року на солдата ОСОБА_3 , відповідно до якої зарекомендував себе незадовільно. Поставлені завдання виконував невчасно, не завжди в повному обсязі, до виконання своїх службових обов`язків ставився задовільно, військову справу не вивчав, не вдосконалював свої вміння і навички.

Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 2700 від 01.05.2025 року, відповідно до якого були встановлені службове розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовця призваного за мобілізацією курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , та прийнято рішення про підготовку та направлення до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30 жовтня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано 30 жовтня 2025 року о 15 годині 45 хвилин за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна 44/50.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки повністю підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, передбаченому КПК України.

Враховуючи досліджені службові документи про зарахування обвинуваченого ОСОБА_3 курсантом навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , про його самовільне залишення військової частини та затримання, показання обвинуваченого в їх сукупності, суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є рецидив злочину.

За місцем служби обвинувачений характеризується незадовільно, раніше судимий.

На підставі ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, визнав вину повністю, розкаявся, раніше судимий, при наявності обставини, яка обтяжує покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, та остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ст. 70 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати, так як останній відбуває покарання за попереднім вироком. До вступу вироку в законну силу в порядку ст. 537 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 тимчасово залишити на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 18 червня 2026 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

До вступу вироку в законну силу в порядку ст. 537 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 тимчасово залишити на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 відбутечастково покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 18 червня 2026 року з 30 жовтня 2025 року подень вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1