Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №185/1129/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1129/26

Провадження № 2/185/1377/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Приходька М.М.

представника відповідача – адвоката Маньковського В.П.

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у порядку загального позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини з батька на користь матері та стягнення аліментів на утримання дитини з матері на користь батька,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , просить припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення до суду з позовом та визнати виконавчий лист № 185/325/21 від 16 березня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Також позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до повноліття дитини.

Позивач посилається на те, що починаючи з жовтня 2024 року неповнолітній син фактично проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні, отже у відповідача на теперішній час відсутнє право на отримання аліментів, а навпаки є обов`язок надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що неповнолітній син з жовтня 2024 року по теперішній час постійно проживає разом з ним.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що рішенням суду визначено місце проживання дитини саме з матір`ю, а за місцем проживання батька не створено належних умов.

Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що він за власним бажанням переїхав жити до батька, перевівся до навчального закладу, розташованого недалеко від будинку батька. Умови проживання у батька задовільні. З матір`ю він спілкувався останнього разу 30 липня 2026 року через месенджер, після чого мати перестала відповідати на його повідомлення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час досяг віку 14 років.

Як визначено частиною 3 статті 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Отже законом прямо передбачено право дитини, яка досягла чотирнадцяти років, самостійно обирати місце проживання з одним із батьків. При цьому судове рішення про визначення місця проживання дитини, ухвалене до досягнення дитиною чотирнадцяти років, не має правового значення і не обмежує прав неповнолітньої дитини щодо визначення місця свого проживання.

У даному випадку неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердив у судовому засіданні своє бажання проживати саме з батьком, оскільки це його свідомий вибір, зазначив, що в будинку батька почувається комфортно, має окрему кімнату, протягом останніх кількох місяців не був у матері жодного разу.

Таким чином факт постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, тому підстави для стягнення аліментів з батька на користь матері відпали.

Згідно з вимогами статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як передбачено частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених положень закону, той з батьків, разом з яким проживає дитина, є одержувачем аліментів на утримання дитини від того з батьків, який проживає окремо.

Відповідно до положень статті 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Між сторонами не досягнуто згоди щодо участі матері в утриманні дитини, договір про сплату аліментів відповідно до статті 189 Сімейного кодексу України не укладався. Тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів на утримання дитини з матері, яка проживає окремо, на користь батька, разом з яким проживає дитина.

Суду не надано відомостей про перебування на утриманні відповідача інших дітей чи непрацездатних осіб, тому слід стягнути аліменти з матері на користь батька у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно.

Як визначено частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 26 січня 2026 року, тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір на користь держави у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою станом на день пред`явлення позову – 1331 грн 20 коп. (а.с.1)

Належним чином підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 згідно судового рішення від 16 березня 2021 року у справі № 185/325/21 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 185/325/21, виданий 21 квітня 2021 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 січня 2026 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя У.М. Болдирєва