Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №182/6571/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6571/26

Провадження № 1-кп/0182/1033/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному провадженні у м. Нікополі в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за № 12026046340000097 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є особою з інвалідністю, пенсіонером, депутатом, адвокатом, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», в Україні введено воєнний стан, дія якого надалі продовжувалася у встановленому законом порядку та діє по теперішній час.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», громадянин України ОСОБА_2 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 113 від 18.04.2026 року ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Так, молодший сержант ОСОБА_2 відповідно до ст. 68 Конституції України зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Крім цього, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, у військовому званні «молодший сержант», ОСОБА_2 відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю та честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час – у виняткових випадках відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Незважаючи на це, молодший сержант ОСОБА_2 , усупереч вимогам вищенаведеного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесного ушкодження потерпілому та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 10 травня 2026 року приблизно о 19 годині 40 хвилин, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , підійшов до раніше знайомого йому ОСОБА_4 , де під час спілкування на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у нього виник кримінально протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому тілесного ушкодження та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 та, перебуваючи навпроти нього, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівого вуха. Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта № 326 від 13.05.2026 року, спричинено тілесне ушкодження у вигляді синця лівої завушної області, яке відповідно до п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за № 12026046340000097 по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

У направленому обвинувальному акті прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі (а.п. 16-17). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Також в заяві написано прохання ОСОБА_2 згідно якого останній просив призначити йому покарання у вигляді штрафу ( а.п. 17).

Потерпілим ОСОБА_4 надано також письмову заяву, в якій останній погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначив, що він ознайомлений із обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодився із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.п.15).

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілим, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: витягу з ЄРДР за №12026046340000097 від 11.05.2026 року (а.п. 1-3); протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.05.2026 (а.п. 16); акту судово-медичного (дослідження) обстеження №302 від 11.05.2026 року ( а.п.32); висновку експерта №326 від 13.05.2026 року (а.п. 36-37); висновку експерта (додаткового) №327 від 13.05.2026 року ( а.п. 40); протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2026 року (а.п. 41-44); протоколу проведення слідчого експерименту від 18.05.2026 року з фото таблицею та CD диском (а.п. 45-49); висновку експерта №386 (додаткового) від 26.05.2026 року (а.п. 52-53); протоколу проведення слідчого експерименту від 18 травня 2026 року з фото таблицею та CD диском (а.п. 71-75); висновку експерта №385 (додаткового) від 26.05.2026 року ( а.п. 78-79); протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2026 року ( а.п. 80-83).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 розлучений, на утриманні має неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п. 99), є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант» ( а.п. 115; 118-125); на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває(а.п. 108, 110); за місцем служби характеризується задовільно ( а.п. 116), раніше не судимий ( а.п. 102-103).

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання – судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази – відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази – відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1