Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №202/10793/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10793/25

Провадження № 2/202/1423/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Мамедової І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП, –

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі – ПрАТ «СК «Арсенал страхування»), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 160 000,00 грн як ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а також шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 24 358,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 січня 2025 року о 20:56 на перехресті вул. Калинової та пр-т. Слобожанського у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen e-Golf» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Honda Prelude» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), в якому позивач ОСОБА_1 перебував у якості пасажира. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3 , який проїхав на заборонний (червоний) сигнал світлофора. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen e-Golf» була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» згідно з полісом обов`язкового страхування № 223790991 від 30 вересня 2024 року.

Позивач вказує, що ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року у справі № 202/2693/25 винуватця ДТП ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим. Цивільний позов, заявлений у межах кримінального провадження, було залишено без розгляду. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 добровільно відшкодував йому частину завданої шкоди (витрати на експертизу, різницю між фактичним збитком та страховим лімітом, а також моральну шкоду), тому до нього претензій немає. Проте страхова компанія свої зобов`язання не виконала.

Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «Honda Prelude» отримав значні механічні пошкодження та вважається фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту (521 959,00 грн) значно перевищує його ринкову вартість (255 561,54 грн). Згідно з висновком судового експерта від 24 квітня 2025 року № 70/25, ринкова вартість залишків автомобіля після ДТП складає 22 157,68 грн. Різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 233 403,86 грн. Оскільки ліміт відповідальності страховика за шкоду майну складає 160 000,00 грн, позивач просить стягнути саме цю суму з ПрАТ «СК «Арсенал страхування».

Крім того, внаслідок ДТП позивачу були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом ребра, садна, рани тощо). На лікування, обстеження, реабілітацію та придбання нових окулярів позивач витратив 24 358,00 грн, що підтверджується медичною документацією та фіскальними чеками, які він також просить стягнути з відповідача в межах ліміту відповідальності за шкоду життю та здоров`ю.

02 березня 2026 року представник відповідача ПрАТ «СК «Арсенал страхування» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказала, що позивач, звернувшись 21 січня 2026 року із повідомленням про ДТП, не надав заяву про виплату страхового відшкодування та документи, що підтверджують його право власності на пошкоджене майно, як того вимагає стаття 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно, у страховика не настав обов`язок щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті, а тому звернення до суду є передчасним.

Також відповідач зазначив, що заявлені витрати на лікування у сумі 21 958,00 грн не підтверджені належними доказами, оскільки процедури (МРТ, КТ, масаж, фізіопроцедури) були здійснені без відповідного призначення лікаря та стосувалися діагнозів (остеохондроз тощо), не пов`язаних з травмами від ДТП. Крім того, у своєму поясненні від 21 січня 2026 року позивач вказав, що вже отримав від винуватця ДТП ОСОБА_3 184 358,00 грн, що є майже аналогічним сумі позову, а відтак заявлені вимоги розцінюються як спроба подвійного відшкодування шкоди.

30 березня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідно до правових позицій судів та Правил дорожнього руху, позивач, як особа, що правомірно керувала транспортним засобом на підставі реєстраційних документів, має повне право вимагати відшкодування шкоди. Щодо виплат від винуватця, представник пояснила, що сума, отримана від ОСОБА_3 , покривала виключно різницю між фактичним розміром майнової шкоди та страховим лімітом (233 403,86 грн - 160 000,00 грн = 73 403,86 грн), моральну шкоду (100 000,00 грн) та витрати на експертизу (8 000,00 грн), що виключає факт подвійного стягнення. Щодо медичних витрат зазначила, що всі процедури проводилися безпосередньо після ДТП і були наслідком отриманих травм.

06 квітня 2026 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримала свою правову позицію. Зазначила, що відсутність встановленого законодавством пакета документів, що підтверджують право особи на страхову виплату, унеможливлює прийняття рішення страховиком. Також звернула увагу на те, що позивач не спростував відсутність лікарських призначень на МРТ та масажі, а також не надав письмових доказів того, що сума, отримана від винуватця, була спрямована саме на покриття різниці та моральної шкоди, а не на повне відшкодування збитків.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

22 квітня 2026 року під час підготовчого засідання було оглянуто заяву позивача до страхової компанії від 21 січня 2026 року, після чого представником позивача було ініційовано питання про виклик свідків для підтвердження обставин звернення до страховика.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача та суд повернувся до стадії підготовчого провадження для належної підготовки справи та виклику свідків, а також визнано обов`язковою явку позивача для надання особистих пояснень.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про допит у якості свідків позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті, які відбулися, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Під час допиту в якості свідка позивач пояснив, що особисто подавав документи до страхової компанії 21 січня 2026 року, однак йому повідомляли лише про необхідність чекати, рішення так і не було ухвалено. Щодо права власності позивач пояснив, що придбав автомобіль фактично, але юридично не встиг переоформити. Стосовно отриманих коштів від винуватця ОСОБА_3 позивач підтвердив отримання близько 180 тисяч гривень, але зауважив, що це були кошти на покриття збитків, які виходили за межі страхового ліміту. Надав суду пояснення щодо скріншотів листування з титульним власником автомобіля, підтвердивши, що мав перед ним боргові зобов`язання за придбаний транспортний засіб.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, наголосивши на тому, що позовна заява є передчасною, оскільки позивач не надав повного пакета документів, передбаченого Законом, зокрема щодо права на отримання відшкодування, а медичні витрати не обґрунтовані призначеннями лікаря. Вказувала на ризик подвійного відшкодування шкоди з огляду на кошти, вже виплачені винуватцем ДТП.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , попереджений про кримінальну відповідальність, показав, що є знайомим позивача і був обізнаний з процесом його звернення до страхової компанії, оскільки бачив листування між позивачем та страховою компанією, що відбувалося приблизно через тиждень після ДТП. Свідок підтвердив намагання позивача врегулювати питання виплати відшкодування безпосередньо зі страховиком.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 січня 2025 року о 20:56 у м. Дніпрі на перехресті вул. Калинової та пр-т. Слобожанського сталася дорожньо-транспортна пригода. Відбулося зіткнення транспортного засобу «Volkswagen e-Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 та яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля «Honda Prelude», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , у якому перебував пасажир ОСОБА_1 .

Вина водія автомобіля «Volkswagen e-Golf» ОСОБА_3 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди повністю доводиться ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року у справі № 202/2693/25, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим. Зазначена ухвала набрала законної сили 10 вересня 2025 року, а тому обставини щодо наявності вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено майно та завдано шкоди здоров`ю, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «Volkswagen e-Golf», на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223790991 від 30 вересня 2024 року. Строк дії полісу – з 06 жовтня 2024 року по 05 жовтня 2025 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 320 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну – 160 000,00 грн; розмір франшизи – 0,00 грн.

21 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. До повідомлення було додано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Honda Prelude» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), відповідно до якого титульним власником вказаного автомобіля є ОСОБА_8 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги до страхової компанії тим, що він є фактичним володільцем пошкодженого автомобіля «Honda Prelude» та особою, якій завдано тілесних ушкоджень.

За результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи (Висновок № 70/25 від 24 квітня 2025 року), на яку посилається позивач:

-ринкова вартість автомобіля «Honda Prelude» до ДТП складала 255 561,54 грн;

-вартість відновлювального ремонту становить 521 959,00 грн;

-ринкова вартість аварійно пошкодженого транспортного засобу (залишків) складає 22 157,68 грн.

Оскільки вартість відновлювального ремонту (521 959,00 грн) перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП (255 561,54 грн), автомобіль вважається фізично знищеним. Відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір матеріального збитку становить різницю між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та вартістю його залишків, що складає 233 403,86 грн (255 561,54 грн - 22 157,68 грн).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення зі страхової компанії витрати на лікування у сумі 24 358,00 грн. На підтвердження цих витрат позивач надав медичні документи, зокрема: довідку з КНП «МКЛ №6» ДМР від 04 січня 2025 року, де зафіксовано закритий перелом 5-го ребра; консультативний висновок невропатолога ТОВ «А-Медик» від 07 січня 2025 року (діагноз: струс головного мозку, краніалгія, вегетативна дисфункція); консультативний висновок хірурга клініки «Гарвіс» від 06 січня 2025 року, а також висновок судово-медичного експерта № 62е від 08 січня 2025 року, яким встановлено отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також судом встановлено, що позивач отримав від винуватця ДТП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 184 358,00 грн, що підтверджується власними поясненнями позивача, наданими страховику 21 січня 2026 року, та не заперечувалося позивачем у судовому засіданні. Позивач стверджує, що ці кошти були спрямовані на відшкодування різниці між страховим лімітом та фактичною шкодою (73 403,86 грн), моральної шкоди (100 000,00 грн) та витрат на експертизу (8 000,00 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Щодо застосування до спірних правовідносин норм спеціального законодавства, яке регулює порядок обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд зазначає наступне.

21 травня 2024 року прийнято Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX. Відповідно до пункту 1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, він вводиться в дію з 1 січня 2025 року (за винятком окремих положень).

Разом з тим, згідно з абзацом 1 пункту 6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Крім того, абзацом 6 цього ж пункту прямо передбачено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

З огляду на те, що договір страхування (поліс), який є предметом аналізу у даній справі, був укладений до 01 січня 2025 року, тобто до введення в дію Закону № 3720-IX, суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з пунктами 9.1 та 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону № 1961-IV встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За загальним правилом, викладеним у статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також витрати з евакуацією транспортного засобу.

Водночас, статтею 30 Закону № 1961-IV врегульовано порядок відшкодування шкоди, пов`язаної саме з фізичним знищенням транспортного засобу.

Зокрема, пунктом 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності необхідних документів зобов`язаний, у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо ж у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпунктів «б» та «г» пункту 35.2 статті 35 Закону № 1961-IV, до заяви додаються, зокрема: документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування, а саме: довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину, у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, – у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 титульним власником автомобіля «Honda Prelude», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 .

Під час судового розгляду суду для огляду було безпосередньо надано довіреність, складену на нотаріальному бланку від 20 квітня 2023 року. Відповідно до змісту вказаної довіреності, власник транспортного засобу ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпоряджатися, користуватися вказаним транспортним засобом, а також продавати його.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності права власності на вказаний автомобіль у позивача ОСОБА_1 суду не надано. Також матеріали справи не містять довіреності чи іншого правовстановлюючого документа, який би посвідчував право позивача на отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну вказаному майну.

Крім того, як встановлено судом з ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра у справі № 202/2693/25 (провадження № 1-кп/202/1102/2025) та підтверджується показаннями самого позивача, наданими під час його допиту в якості свідка, під час ДТП даним транспортним засобом керувала ОСОБА_7 , а позивач ОСОБА_1 перебував у ньому виключно в якості пасажира. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Абзацом п`ятим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки позивач ОСОБА_1 не надав страховику документів, визначених статтею 35 Закону № 1961-IV, які б підтверджували його право власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП, або документів, що посвідчують його право на отримання майнового страхового відшкодування як уповноваженої особи, у відповідача ПрАТ «СК «Арсенал страхування» не настав передбачений законом обов`язок щодо прийняття рішення про виплату йому страхового відшкодування за шкоду, заподіяну автомобілю. Пояснення позивача щодо фактичного придбання транспортного засобу без належного юридичного оформлення, а також наявність боргових зобов`язань перед продавцем, не наділяють його статусом особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за майно у розумінні спеціального законодавства.

Окрім того, вирішуючи спір у частині стягнення матеріальної шкоди, суд бере до уваги практику Верховного Суду щодо належності позивача та наявності у нього права на судовий захист. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18), перш ніж застосовувати наслідки спливу строків чи інші обмеження, суд повинен з`ясувати, чи дійсно порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові саме з підстав його необґрунтованості.

Виходячи з цього, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведення позивачем факту порушення саме його майнового права. Оскільки ОСОБА_1 не є власником пошкодженого майна та не надав суду правовстановлюючих документів, які б наділяли його правом вимоги до страховика, його майнове право у межах спірних правовідносин не є порушеним.

Щодо наданих позивачем роздруківок (скріншотів) електронного листування у месенджері з титульним власником автомобіля на підтвердження факту купівлі-продажу та наявності боргових зобов`язань, суд зазначає наступне.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23), а також у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 та від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21, процесуальний закон допускає використання інформації в електронній формі (повідомлень у месенджерах, електронних листів) як доказу. Електронні докази можуть бути подані суду в паперових копіях. Паперова копія електронного доказу (роздруківка, скріншот) не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм подання електронного доказу.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21, відсутність кваліфікованого електронного підпису в приватному листуванні через месенджери чи електронну пошту не робить такий доказ автоматично недопустимим. У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник. Проте, суд має оцінювати такі докази виключно у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Питання набуття та переходу права власності на транспортний засіб врегульовано чинним законодавством України та потребує відповідної державної реєстрації або належного нотаріального оформлення представництва (довіреності).

Тому скріншоти переписки у месенджері щодо неофіційного придбання автомобіля та передачі коштів, навіть за умови їх прийняття як електронних доказів, не є належними та допустимими засобами доказування переходу права власності на транспортний засіб. Вони не можуть підміняти собою встановлені законом правовстановлюючі документи та не підтверджують перехід до позивача права вимоги на отримання страхового відшкодування за пошкоджене майно.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав від винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 184 358,00 гривень. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 21 січня 2026 року, а також узгоджується з показаннями позивача, наданими під час його допиту в якості свідка у судовому засіданні, та жодною із сторін не оспорюється.

Щодо показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , суд зазначає, що вони підтверджують лише факт обізнаності свідка про намагання позивача врегулювати питання виплати безпосередньо зі страховою компанією, однак не встановлюють та не доводять наявності у позивача законного права вимоги до страховика щодо відшкодування вартості пошкодженого автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, а саме ненадання позивачем належних документів на підтвердження права власності на транспортний засіб або права на отримання страхового відшкодування за його пошкодження, відсутність у страховика передбаченого законом обов`язку приймати рішення про виплату за таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди, заподіяної майну, у розмірі 160 000,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на лікування у розмірі 24 358,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я.

Як роз`яснив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 201/8212/18 (провадження № 51-678км25), для отримання страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи, що засвідчують купівлю лікарських засобів чи оплату медичних послуг, а й документи, що підтверджують необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на ліки, листи-призначення тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та лікуванням.

Узагальнене посилання на понесені витрати без наведення доказів, які підтверджують необхідність таких витрат та їх зв`язок з отриманими травмами, не може вважатися достатнім для встановлення розміру матеріальної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що із загального обсягу заявлених витрат, сума у розмірі 24 358,00 грн не підтверджена належними медичними документами (призначеннями лікаря), а стосується процедур, які не мають доведеного причинно-наслідкового зв`язку з травмами, отриманими внаслідок ДТП. Зокрема, це стосується витрат на МРТ грудного відділу хребта, КТ шийного відділу хребта, а також масажів та фізіопроцедур. Позивачем не надано суду медичної документації (направлень, епікризів, рецептів), яка б підтверджувала, що вказані діагностичні та лікувальні заходи були призначені лікарем саме для лікування наслідків отриманих у ДТП травм (перелому ребра, закритої черепно-мозкової травми тощо), а не були пов`язані з супутніми захворюваннями.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, розмір позовних вимог щодо медичних витрат на суму 24 358,00 грн не доведений позивачем належними доказами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про стягнення страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Судові витрати – залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», код ЄДРПОУ 33908322, адреса місцезнаходження: 03056, Україна, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154.

Суддя Н. В. Недобитюк