Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №202/15051/24 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/15051/24

Провадження № 2/202/680/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(додаткове)

14 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

представника позивачів – адвоката Кадникової Л.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Биструшкіна О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро, питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 202/15051/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2024 року до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-IX від 26.02.2025 року, який набрав чинності 25.04.2025 року, найменування Індустріального районного суду міста Дніпропетровська змінено на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

За результатом розгляду справи, 26 червня 2026 року судом ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги. Визнано за ОСОБА_3 , та за ОСОБА_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в рівних частках, тобто по 1/4 частці за кожною.

Не погодившись із даним рішенням суду, 27 липня 2026 року, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 було подано апеляційну скаргу.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження встановлено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а тому ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 226 року цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цивільної справи, після чого справа підлягає поверненню до Дніпровського апеляційного суду.

В судовому засіданні представник позивачів – адвокат Кандикова Л.Г. зазначила, що у визначений ЦПК України строк нею було подано документи на підтвердження розміру понесених позивачами витрат на професійну правову допомогу й просила вирішити питання про ухвалення додатково рішення про стягнення даних витрат з відповідача на користь позивачів.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Биструшкін О.С. в судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначив, що спір виник не з вини ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для стягнення з неї витрат, понесених позивачами на користь адвоката. Також представник відповідача зазначив, що під час судових дебатів, представник позивача не заявляла про намір в подальшому подати документи на підтвердження понесення позивачами витрат на правничу допомогу.

Заслухавши думку представників позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи № 202/15021/24, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

З огляду на матеріали справи, встановлено, що при ухваленні рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2022 року, судом не вирішено питання стосовно судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до матеріалів справи, в судовому засіданні 18 червня 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення , яке відбудеться 26.06.2026 року.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2026 року, ухваленому за результатом розгляду справи 202/15051/24, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_6 й в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано: за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Водночас, при ухваленні рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 червня 2022 року, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України).

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

В позовній заяві ОСОБА_4 й ОСОБА_3 визначено передній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивачами понесені у зв`язку із розглядом справи, а саме витрати: на сплату судового збору; на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., які позивачі просять стягнути з відповідача та зазначено, що відповідні підтверджуючі документи в подальшому будуть надані.

З клопотанням про долучення доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу та стягнення цих витрат, представник позивачів звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра 22.06.2026 року, тобто з дотриманням процесуального строку, визначеного ст. 141 ЦПК України, на подання до суду відповідних доказів понесення судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

З поданих позивачем документів встановлено, що між 23 грудня 2024 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та адвокатом Кадниковою Т.Г. укладено Договір про надання правничої допомоги від 23.12.2024 року.

Обсяг виконаних робіт визначений в Актах приймання-передачі наданих послуг від 25.12.2024 року, від 18.06.2026 року та розрахунках вартості послуг адвоката.

В матеріалах справи наявні розрахунок вартості послуг адвоката (Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024 року) та Акт приймання-передачі наданих послуг від 25.12.2024 року зазначено, що позивачі отримали/прийняли, а адвокат надала послуги на загальну суму 9084 гривень, з яких: 3028 гривень – консультація, ознайомлення з матеріалами для складання позовної заяви; 4542,00 гривень – складання позовної заяви; 1514,00 гривень – подача позову.

При долученні до матеріалів цивільної справи розрахунок вартості послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги, які представником позивача просила врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суду надано змінений розрахунок вартості послуг адвоката (Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024 року зі змінами), Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2026 року й квитанцію.

Так, в Розрахунку вартості послуг адвоката (Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 23.12.2024 року зі змінами) та вАкті приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2026 року зазначено, що позивачі отримали/прийняли, а адвокат надала послуги на загальну суму 6356 гривень, з яких: 3028,00 гривень – участь адвоката в судових засіданнях 21.10.2025 року, 18.12.2025 року; 1664,00 гривень – ознайомлення з матеріалами спадкової справи 06.03.2026 року; 1664,00 гривень – участь адвоката в судовому засіданні 18.06.2026 року.

Згідно з Квитанцією до прибуткового касового ордера № 71 від 18.06.2026 року адвокат Кадникова Т.Г. прийняла від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі договору, дт.договору, розрахунку та акту виконаних робіт, грошові кошти в сумі 6356,00 гривень.

Окрім цього, в Акті від 18.06.2026 року визначено, що загальна сума понесених витрат на правничу допомогу з 26.05.2025 року становить 9384,00 гривень.

Разом з тим, в матеріалах відсутні документи з яких можливо було б встановити за які саме послуги позивачами понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3084 гривен. Також суду не надано доказів фактичного понесення позивачами даних витрат на послуги адвоката.

Таким чином доведеними є витрати позивачів на професійну правничу допомогу в суму 6356,00 гривень.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу стороною відповідача не заявлено.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи вимоги діючого законодавства, відсутність клопотань сторони відповідача про зменшення розміру витрат, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання надання послуг та їх обсяг, суд доходить висновку, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в підтвердженому відповідними доказами розмірі 6356,00 гривень, відповідає критеріям, закріпленим ЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат.

Крім того, за звернення до суду з даною позовною заявою, позивачами були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 5450,00 гривень (квитанція від 21.12.2024 року на суму 1211,20, квитанція від 24.02.2025 року на суму 1513,80 гривень, квитанція від25.02.2025 року на суму 2725,00 гривень)

Доказів щодо понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не надано.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача ОСОБА_7 на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 5499,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6356,00 гривень, в рівних частках кожній з позивачів.

Враховуючи наведене, оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Ухвалити по цивільній справі № 202/15051/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом, додаткове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2725,00 гривеньта витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3178,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2725,00 гривеньта витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3178,00 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.М. Мачуський