Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №212/859/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/859/25

2/212/236/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого — судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Осіпової К.Д., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради» про застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за вищезазначеною позовною заявою.

Позивна заява обгрутнована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько поизвача - ОСОБА_5 . Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з нерухомого майна (житловий будинок та земельні ділянки), рухомого майна (автомобілі) та банківських вкладів.

За життя батько був здоровою людиною, вів активний спосіб життя, обробляв землю, сам дбав за будинком. Після смерті дружини, самотужки хазяйнував у господарстві в сільській місцевості. Він завжди керував усіма, зокрема і членами родини, одноособово приймав рішення, прагнув до порядку у всьому, проголошував про необхідність наведення ладу, тим більше у документах, не мав звички вчиняти невиважені вчинки.

Його діти, поизвач та її рідна сестра, ОСОБА_1 , мешкали окремо.

Позивач та її родина постійно приїздили до батька, за можливості залишалися на більш тривалий час. Будинок батьків вважали своїм домом, де зросли та підростали діти та онуки.

Cecтpa з родиною не підгримували близькі стосунки з батьком, її родина взагалі не відвідувала померлого. З початку повномасштабного вторгнення відповідачка мешкає за межами України і не бувала у батька. Коли дізналася, що батько у лікарні, приїхала до України.

У нас з відповідачкою останніми роками склалися не приязні стосунки, ми фактично не спілкувалися.

З боку померлого батька ніколи не обговорювалося питання щодо складання заповіту. Батько не переймався цим питанням: дві доньки, інших спадкоємців першої черги нема, отже обом порівну.

Останній час життя, у період з 09.04.2024 по 20.05.2024 року, він перебував на лікуванні спочатку в неврологічному відділенні, а потім був переведений до терапевтичного відділення комунального підприємства «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради.

За перші тижні знаходження на стаціонарному лікуванні фізичний стан здоров`я батька суттєво погіршився. Він не міг самостійно пересуватися, не був здатним самотужки себе доглядати та періодами, особливо після прийняття ліків, розуміти події, які відбувалися навкруги нього.

При спілкуванні з батьком були явні зміни психічного стану. Він міг знаходитися у пригніченому стані чи був збудженим, проявляв страх, іноді агресію. Свідомість була приглушеною і він не міг адекватно сприймати та розуміти зміст розмов, що велись із ним, впізнавати людей, які його оточували, усвідомлювати значення своїх дій, що в сукупності негативно вплинуло на його свідомість та свободу волевиявлення.

Саме в цей час, коли батько перебував у важкому фізичному та психічному стані відбулося посвідчення його заповіту приватним нотаріусом, місцезнаходження нотаріальної контори якої розташоване за 20 км від лікувальної установи. За словами приватного нотаріуса батько був здатним виразити волевиявлення щодо розпорядження належним йому майном та усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними аби виражати свою волю щодо складання заповіту та водночас чекати складення документу у непристосованого для важкого хворого приміщенні, на що потрібний певний час.

Позивач впевнена, що батька не було 22.04.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 в нотаріальній конторі вищезгаданого нотаріуса. Посвідчення відбулося з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, отже є нікчемним. Про існування заповіту вона не була обізнана.

25.06.2024 року позивач звернулася до Літвінової І.І. приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про отримання витягу зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи, яка відкрита після смерті мого батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі отриманої інформації зі Спадкового реєстру було з`ясовано, що нотаріус Рисіна С.В., посвідчила 22.04.2024 року заповіт батька, яка відкрила спадкову справу після його смерті та перешкоджала мені в отримані інформації по ній - це Рисіна С.В., приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

Вважає, що укладенню нікчемного правочину сприяла сестра – відповідач у справі, за її участі було організовано підписання заповіту. Саме вона 22.04.2024 року перебувала у батька, саме вона мала змогу підписати готовий текст заповіту, будучи впевненою, що важко хворий батько не в змозі залишиш палату лікувальної установи і у своєму періодичному усвідомленні того, що відбувається навкруги, довіряв їй.

Беручи до уваги недотримання вищевказаним нотаріусом порядку посвідчення заповіту, аби запобігти вчиненню нотаріальної дії, за наслідком якої буде видано свідоцтво про право на спадщину після смерті померлого батька та порушаться права позивача, як спадкоємця за законом першої черги, і тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року розгляд справи відкладений через неявку представника відповідача.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року вирішені клопотання щодо витребування доказів.

В підготовче судове засідання, що призначене на 11 листопада 2025 ркоу сторони не з`явилися.

10 листопада 2025 року позивача ОСОБА_4 подала заяву про відкладання розгляду справи у зв`язку із погіршення стану здоров`я.

11 листопада 2025 року представник відповідача – адвокат Івасик Тетяна Романівна через підсистему «Електронний суд» звернулася із заявою, у якій просила призначене підготовче засідання у даній цивільній справі відкласти з підстави зайнятості в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 11листопада 2025 року відкладене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11листопада 2025 року встановлений учасникам справи наступні процесуальні строки на подачу заяв, клопотань і заперечень, порядок яких не встановлений ЦПК України, а саме на подання заяв і клопотань - десять днів з дня вручення цієї ухвали та на подання заперечень на такі заяви і клопотання - п`ять днів з дня їх отримання.

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року визнана необґрунтованою заява позивача ОСОБА_4 про відвід судді. Справа передана до канцелярії Покровського районного суду міста Кривого Рогу для виконання вимог частини першою ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року відмовлено у задоволені заяви позивача ОСОБА_4 про відвід суддя Ваврушак Н.М.

Підготовче судове засідання були призначені на 25 грудня 2025 року, 27 січня 2025 року, 16 лютого 2026 року, 05 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 05 березня 2025 року прийнято рішення відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі. Закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначена справа до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05 травня 2025 року та 16 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.

В судовому засідання 16.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 виступила з вступною промовою та третя особа надала пояснення, розгляд справи відкладений для виклику та допиту свідків на 01.07.20256 року.

01.07.2026 року свідки не з`явилися, розгляд справи відкладений на 19.08.2026 року.

В судовому засідання 19.08.2026 року відповідач ОСОБА_6 виступила з вступною промовою та допитані свідки, розгляд справи відкладений на 20.08.2026 року.

20 серпня 2026 року сторони не з`явилися, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

До суду подані витребувані докази, а саме 15.10.25 року приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіна С.В. надала до суду спадкову справу, яка заведена після смерті ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.113-221 т. 2)

З Управління Національної поліції в Дніпропетровській області 15.10.2025 року інформацію про те, що слідчим відділом поліції №1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12024041720001088 від 05.09.2024 року за ознаками ч.1 ст.289 КК України за заявою ОСОБА_4 . Постановою слідчого від 16.09.2024 року дане кримінальне провадження закрите.

Крім того сектором дізнання віддлілення поліції №1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12024041720000438 від 11.12.2024 року за ознаками ч.3 ст.358 КК України заявою ОСОБА_4 . У даному кримінальному провадження експертизи не проводилися та рішення не прийнято (а.с.87-88 т.2)

З КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» надійшла 01.10.2025 року до суду інформацію проте, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичною допомогою не звертався та на стаціонарному лікуванні н перебував (а.с.83 т.2)

З КП «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради» надана суду 13.07.2026 року інформацію з якої видно, що ОСОБА_5 передував на стаціонарному лікуванні, до лікарні доставлений бригадою швидкої допомоги, вказаний медичний діагноз та те що ними не ведеться облік відвідування хворих (а.с.43-44 т.7)

Представник відповідача ОСОБА_2 26.03.2025 року надала до суду відзив на позовну заяву, де вказано, що відповідач позов не визнає, він є безпідставним та таким, що не підтверджений доказами. Просить суд відмовити у позові.

Позивач ОСОБА_4 14.04.2025 року подала до суду відповідь на відзив, де зазначила, що вона підтримує ті обґрунтування позову на які посилалася у позовній заяві.

Пояснення третьої особи приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіної С.В. від 10.03.2026 року, відповідно до яких вказано,що нею, як нотаріусом витримані усі вимоги для посвідчення заповіту. Вимоги позву не підтримує.

Представник третьої особи Комунальне підприємство «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради» в судове засідання не з`явився , будь яких заяв чи клопотань не подавали.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, на кожне судове засідання подавала заяви про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав вказаних у позовній заяві. Наполягає на їх задоволенні. Вказано,що вона обґрунтовує свої вимоги Висновком спеціаліста № 123-19-2025 про те, що 22 квітня 2024 року в момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій або не міг керувати ними.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позов не визнала, з підстав вказаних у відзиві. Додала, що позивач її сестра, вони мають неприязні відносини. Їх батько ОСОБА_5 просив допомоги відвести його до нотаріуса та там оформив заповіт, зміст якого він не обговорював та з нею не радився.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала відзив та просила відмовити у позові.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіна С.В. в суді вказала, що вона в рамках повноважень нотаріуса засвідчила заповіт ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_1 суду пояснила, що ОСОБА_5 її батьком. Вони мали добрі стосунки. У період з 4 березня по 20 травня 2024 року вона доглядала за батьком, допомагала йому у зв`язку з хворобою, супроводжувала його на додаткові медичні обстеження та купувала необхідні лікарські засоби. Під час перебування батька в лікарні його також відвідувала свекруха свідка. ОСОБА_7 є племінником її чоловіка. ОСОБА_8 батька не відвідувала. Зі слів свідка, між її сестрою та батьком виник конфлікт, у зв`язку з чим батько не бажав із нею спілкуватися. Про це він особисто повідомляв свідку під час телефонних розмов. У квітні 2024 року батько міг самостійно пересуватися. Його також возили на додаткові обстеження, зокрема на КТ у районі Соцміста. 22 квітня 2024 року свідок разом із батьком їздила до нотаріуса. Під час перебування у нотаріуса свідок не була присутня при спілкуванні батька з нотаріусом, оскільки вони спілкувалися окремо. Свідок зазначила, що батько самостійно пересувався та не потребував сторонньої допомоги. У квітні 2024 року він упізнавав свідка, розумів, з ким спілкується, чітко відповідав на запитання, перебував у свідомості. Ознак розгубленості чи неадекватної поведінки свідок не спостерігала. Свідок заперечила, що коли-небудь говорила батькові складати заповіт на свою користь. Вони це питання не обговорювали, і батько взагалі не розмовляв із нею щодо заповіту. До нотаріуса разом зі свідком також їздив племінник її чоловіка, який постійно її супроводжував. Нотаріус зі свідком, щодо змісту чи обставин складення заповіту, не спілкувався. Також свідок зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати. Вона особисто бачила, що після цього батько був ображений на її сестру та не бажав із нею спілкуватися.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила що з ОСОБА_5 знайома з 2007 року, він є її сватом. У квітні 2024 року ОСОБА_5 потрапив до лікарні. Після телефонного дзвінка сина до нього приїхала невістка. Особисто свідок разом із невісткою ОСОБА_1 відвідували ОСОБА_5 у лікарні. Протягом квітня свідок ОСОБА_6 особисто спілкувалася з ОСОБА_5 . Під час їхніх розмов вони обговорювали питання щодо його лікування, а також побутові теми. Свідок відвідувала його у лікарні переважно в першій половині дня та спілкувалася з ним у палаті. Під час відвідувань ОСОБА_5 міг самостійно пересуватися, хоча йому це було важко. У ході спілкування свідок не помічала жодних змін у його свідомості. Його поведінка та мовлення були адекватними, він розумів, де перебуває, орієнтувався в обстановці та адекватно сприймав співрозмовників. Щодо обставин складення заповіту свідку нічого відомо не було. Про наявність заповіту вона дізналася вже після смерті ОСОБА_5 . З ОСОБА_8 свідок знайома, однак жодних близьких, дружніх чи сімейних відносин із нею не має. Навпаки, між ними існують неприязні, конфліктні відносини. Також свідок зазначила, що ОСОБА_9 не відвідувала. Усе, що було необхідно робити для нього під час перебування в лікарні, за словами свідка, робила невістка ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Частиною другою ст. 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Стаття 4 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та відповідач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ) є рідними сестрами, а померлий ОСОБА_5 – їх батько.

Вказана обставина сторонами не оспорюється та підтверджуються відповідними Свідоцтвом про народження та свідоцтвами про одруження, які маються у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько, ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 21.05.2024 року, видане 21.05.2024 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району

22 квітня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповів на випадок смерті все своє майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіт, посвідчений приватним нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В.(а.с.60 т.1). У вказаному заповіті вказано, що він записаний зі слів ОСОБА_5 , ним прочитаний та підписаний . На вказаній копії є відмітка про вилучення оригіналу заповіту, на підставі ухвали слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.

Відповідно до норм Цивільного Кодексу України заповіт є особистим розпорядженням і складається від імені однієї фізичної особи.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про застосування наслідків нікчемності заповіту шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про його реєстрацію, а доводи позову фактично зводяться до порушення порядку посвідчення заповіту, а також про те, що ОСОБА_5 через стан здоров`я не міг усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи сторони скористалися правом подати докази у справі безпосередньо до суду.

Суд вказує, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_5 під час укладання заповіту за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Позивач посилається на те, що її вимоги підтверджуються Висновком спеціаліста (з судово-медичної експертизи) № 123-19-2025» (а.с.129-188 т.1 , складений спеціалістом Лиман М.О. за результатами аналізу медичної документації щодо ОСОБА_5 , 1948 року народження. За наданого висновку суд встановив, що спеціалістом досліджені медичні документи та наданий аналіз лікуванню ОСОБА_5 . Вказаний доказ не спростовує та не підтверджую заявлені вимоги.

Твердження позивача про те, що складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 сталося через примус, тиск, умовляння та проти власної волі - недоведений.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розглядаючи позов в межах заявлених вимог про визнання заповіту недійсним, на підставі наданих сторонами письмових доказів, з урахуванням показів свідків, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. З урахуванням наведеного, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1247, 1257 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради» про застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту, в повному обсягу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіна Світлана Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса 50086, м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 74-а.

Комунальне підприємство «Криворізька центральна районна лікарня» Новопільської сільської ради ЄДРПОУ 0128080, адреса 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Новомайське, вул. Вишнева буд. 1А.

Суддя: Н. М. Ваврушак