Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №214/6986/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 214/6986/26

2/212/7370/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 214/6986/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що 24.11.2024 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 2526/24-Т/Дп/07, за яким позивач зобов`язався компенсувати будь-яке пошкодження автомобіля марки «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 та його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 05.05.2025 року в м. Кривий Ріг сталась ДТП за участю «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем ГАЗ 33021СПГ н/з НОМЕР_2 під керуванням відповідача, ОСОБА_1 . Вказана ДТП сталась в результаті порушення ПДР в боку водія ОСОБА_1 , що вбачається з постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 214/4257/25 від 21.05.2025 року. За висновком експерта № Д6/05/25 від 19.05.2025 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 складає 348903,62 грн. Однак згідно із рахунками ТОВ з іноземними інвестиціями «АСТ-КОМБІ»: № ACКSH002367 від 14.05.2025 року на суму 283080,79 грн., № ACRSHO 15426 від 14.05.2025 р. на суму 6996,70 грн., №ACRSH015514 від 05.06.2025 р. на суму 26979,74 грн.; а також № 654 від 11.07.2025 р. ФОП ОСОБА_4 на суму 6400 грн. та рахунку на оплату № 165 від 11.07.2025 р. ФОП ОСОБА_5 на суму 3250 грн., вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 складає 326707,23 грн. У зв`язку з викладеним за умовами договору страхування № 2526/24-Т/Дп/07, враховуючи взаємозалік в розмірі 17760 грн. позивач провів страхове відшкодування на рахунок вказаних юридичних осіб загалом у сумі 326407,23 грн. Таким чином на підставі ст. 993 ЦК, ст. 108 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ГАЗ 33021СПГ н/з НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» за полісом № ЕР-222553989, то позивач мав право зворотної вимоги до такого страховика в межах ліміту за шкоду майну по полісу, тобто в сумі 160000 грн., з урахуванням франшизи в сумі 3200 грн. Отже, ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп» сплатило на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 156800 грн., внаслідок чого залишається сума в розмірі 169607,23 грн. (326407,23 – 156800 = 169607,23), яку повинен сплатити відповідач. Натомість, відповідач проігнорував направлені йому досудові претензії позивача. На підставі переліченого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в рахунок страхового відшкодування 169607,23 грн. та витрати на сплату судового збору 3328 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, де було вказано, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважаючи їх безпідставними, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом ОСЦПВ № 222553989. При цьому позивач розраховує свої вимоги, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля SKODA Octavia новими деталями без урахування зносу за договором КАСКО, що суперечить закону. Так, посилаючись на практику Верховного Суду, вказував, що фактичний розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню заподіювачем шкоди, визначається з урахуванням фізичного зносу складників, що підлягали заміні, тому страховик не може отримати від винуватця більше, ніж мав би право отримати сам потерпілий. За висновком експерта від 19.05.2025 року встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу складників становить 55%. Отже, матеріальний збиток з урахуванням фізичного зносу становить внаслідок ДТП 198080,78 грн., тому граничний юридичний розмір відповідальності відповідача за законом становить 198080,78 грн. (реальний збиток зі зносом) - 156800 грн. (страхова виплата СК «Княжа») = 41280,78 грн. Таким чином позовна вимога про стягнення 169607,23 грн. є протиправною. Крім того відповідно до постанови Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі № 910/9611/18 наданий страховиком калькуляційний розрахунок СТО за відсутності належного підтвердження обсягу пошкоджень саме внаслідок ДТП не є беззаперечним доказом розміру збитків. Так при детальному співставленні висновку експерта № Д6/05/25 від 19.05.2025 р. та актів СТО наявне завищення вартості запчастин та відновлення, оскільки за висновком експерта ринкова вартість замінних складників автомобіля SKODA Octavia з урахуванням їх зносу (55%) становить 104227,87 грн. (без зносу 231617,49 грн.), проте СТО включило до кошторису запчастини та матеріали за завищеними цінами на загальну суму понад 260000 грн. Також за експертним розрахунком вартість ремонтних робіт становить 21340 грн., а фарбувальних робіт та матеріалів - 43123 грн. Натомість, у підсумкових актах СТО вартість робіт перевищує затверджені нормативно-технічні довідники Audatex, використані експертом, додано супутні послуги з мийки, діагностики та розбирання вузлів, які не були пошкоджені під час зіткнення. Також позивач не надав суду Акту додаткового огляду ТЗ за участю експерта чи відповідача, який би підтверджував наявність прихованих ушкоджень, виявлених після розбирання авто на СТО. В Акті здачі-приймання виконаних робіт № ACKN0002021 від 30.07.2025 р. на суму 283080,79 грн. у графі «Від Замовника» повністю відсутній підпис замовника, що свідчить про не підтвердження факту належного виконання, обсягу та прийняття робіт, тому є недопустимим доказом. Також до складу збитків включені сторонні послуги з тюнінгу за Рахунком-фактурою № 654 від 11.07.2025 р. (ФОП ОСОБА_4 ) на суму 6400 грн. (тонування лобового скла та поклейка передньої фари плівкою), що не належать до заводської комплектації ТЗ та не передбачені для обов`язкового відновлення після ДТП. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позову ПрАТ «СК «Арсенал страхування» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказував, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачує за відновлення ТЗ до стану, що передував пошкодженню без врахування коефіцієнту фізичного зносу (п. 17.3) відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 2526/24-Т/Дп/07 від 24.11.2024 р. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», то останнє на користь ПрАТ «СК «Арсенал страхування» сплатило в рахунок зворотної вимоги в межах ліміту за шкоду майну з урахуванням франшизи на підставі ст. 29 Закону України «Про ОСЦПВ» суму страхового відшкодування в розмірі 156800 грн., тому залишилась сума 169607,23 грн., яку повинен сплатити відповідач. При цьому посилався на постанови Верховного Суду від 22.04.2021 р. по справі № 759/7787/18, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, тому відповідальність особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Додавав, що експертиза не є остаточним доказом для оплати страхового відшкодування, оскільки кінцева сума з відновлення транспортного засобу встановлюється за реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику за платіжним документом про здійснення такої оплати. Відповідно до п. 6.4 договору страхування наземного транспорту №2526/24-Т/Дп/07 від 24.11.2024 року розмір завданих збитків визначається Страховиком на підставі, зокрема, документа з розрахунком розміру витрат на компенсацію заподіяних збитків (кошторис, калькуляція «На базі авторизованого СТО» або «на базі СТО на вибір Страховика». Також за п. 7.2.6 договору № 2526/24-Т/Дп/07 від 24.11.2024 р. при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ, в який включаються вартість конструктивних елементів (складових частин), обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п.17.3 цього Договору, а також вартості ремонтних робіт, зокрема, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на підставі рахунків з СТО, які наявні у справі, оплату яких підтверджено платіжними інструкціями. При цьому акт виконаних робіт підписується страхувальником та виконавцем, який погоджений замовником, оскільки за договором страхування страхувальник не повинен надавати підписаний акт виконаних робіт страховику. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача, ОСОБА_6 , у судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, який, натомість, клопотав перед судом про розгляд справи без його участі, наполягаючи при цьому на задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідач, ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Палішева Н. О., будучи повідомленими про розгляд справи за позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» належним чином, в судове засідання не з`явились повторно, надавши заяву з проханням розгляд справи провести без участі представника відповідача, при цьому відмовивши у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд у цьому сенсі також враховує, що за ч. 5 ст. 130 ЦПК вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Суд таким чином вказує, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 223 ЦПК, в суду відсутні.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що власником автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 28.08.2024 року ( НОМЕР_3 ).

Відповідно до договору страхування наземних транспортних засобів «КАСКО ALL RISKS» № 2526/24-Т/Дп/07 від 24 листопада 2024 року, укладеного ОСОБА_2 із ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вбачається, що об`єктом страхування виступав автомобіль «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , а страховик, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», зобов`язався відповідати перед ОСОБА_2 в межах ліміту страхової суми за відшкодування збитків внаслідок ДТП за участі об`єкту страхування, завданих страхувальнику, на період до 24 листопада 2025 року.

При цьому за умовами такого договору ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачує за відновлення ТЗ до стану, що передував пошкодженню без врахування коефіцієнту фізичного зносу (п. 17.3 договору).

Також за умовами п. 7.2.6 договору № 2526/24-Т/Дп/07 від 24.11.2024 р. при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ, в який включаються вартість конструктивних елементів (складових частин), обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, а також вартості ремонтних робіт, зокрема, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на підставі рахунків з СТО, які наявні у справі, оплату яких підтверджено платіжними інструкціями.

На підставі постанови від 21 травня 2025 року Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням стягнення в розмірі 850 грн., оскільки судом було встановлено, що 05.05.2025 р. об 12-45 год. в м. Кривий Ріг по вул. Соборній 4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ГАЗ 33021СПГ н/з АЕ 56 81 ЕА під керуванням ОСОБА_1 , які отримали механічні пошкодження із завданням матеріальних збитків, винуватцем у якій було визнано судом відповідача, який порушив п. 2.3 «Б», 10.9 ПДР.

На підставі змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, є такими що не потребують доказування факт наявності провини ОСОБА_1 у спричинені ним ДТП, яка сталась 05.05.2025 року між автомобілями ГАЗ 33021СПГ н/з НОМЕР_2 та «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку судового експерта від 19.05.2025 року № Д6/05/25 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , на 15.05.2025 року з врахуванням 20% ПДВ, становить 198080,79 грн. При цьому вартість відновлюваного ремонту «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 складає 348903,62 грн.

В свою чергу за рахунками ТОВ з іноземними інвестиціями «АСТ-КОМБІ»: № ACКSH002367 від 14.05.2025 року на суму 283080,79 грн., № ACRSHO15426 від 14.05.2025 р. на суму 6996,70 грн., №ACRSH015514 від 05.06.2025 р. на суму 26979,74 грн., а також рахунком № 654 від 11.07.2025 р. ФОП ОСОБА_4 на суму 6400 грн. та рахунку на оплату № 165 від 11.07.2025 р. ФОП ОСОБА_5 на суму 3250 грн., складених на замовлення власника «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , з приводу ремонту такого транспортного засобу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт за такими рахунками, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 фактично склала 326707,23 грн.

На підставі заяви водія «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , про подію ДТП, заяви власника такого автомобіля, ОСОБА_2 , на виплату страхового відшкодування від 20.05.2025 року за договором № 2526/24-Т/Дп/07, представники ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі страхового акту від 27.05.2025 року, страхового акту від 05.06.2025 року, страхового акту від 15.07.2025 року здійснили в інтересах ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування в розмірі 290077,49 грн. (з урахуванням розміру несплаченого страхового платежу в сумі 17760 грн.), в сумі 26979,74 грн., в сумі 9350 грн., що становить загалом 326407,23 грн. шляхом перерахування грошових коштів в сумі 265320,79 грн., в сумі 6996,70 грн., в сумі 26979,74 грн. на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «АСТ-КОМБІ», в сумі 6100 грн. на користь ФОП ОСОБА_4 , в сумі 3250 грн. на користь ФОП ОСОБА_5 , тобто в загальній сумі 308647,23 грн. (з урахуванням розміру несплаченого страхового платежу в сумі 17760 грн.).

При цьому ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», як страховик автомобіля ГАЗ 33021СПГ н/з НОМЕР_2 винуватця ДТП, ОСОБА_1 , на підставі полісу ЕР № 222553989 від 4 липня 2024 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплатило 3 червня 2025 року на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в рахунок страхового відшкодування в межах ліміту шкоди завданої майну потерпілої особи 156800 грн. з урахуванням франшизи в сумі 3200 грн. (160 000 грн. – 3200 грн. = 156800 грн.).

Внаслідок переліченого обґрунтування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» направило претензію ОСОБА_1 про необхідність сплатити на користь позивача залишок суми страхової виплати.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також за ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішенням діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особо яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода за ч. 2 ст. 1187 ЦК відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, згідно із ст. 993 ЦК до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. Тобто у ньому відбувається заміна кредитора, за якою до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією, що вбачається з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року) страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із, зокрема, відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому за ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції до 20 червня 2024 року, який діяв до 1 січня 2025 року) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Визначення поняття «фізичний знос» наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі – Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників.

У цьому сенсі суд вказує, що за пп. 2 п. 5 Розділу VI Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року) до введення в дію ч. 2 ст. 14 цього Закону розмір страхової суми становить за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону (1 січня 2025 року) - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

Відповідно до п. 6 Розділу VI Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року) договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Отже, при розрахунку страхових виплат не враховується знос деталей авто на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року) лише щодо страхових випадків, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону, тобто за договорами страхування, що набрали чинності з 1 січня 2025 року.

Натомість, у даній справі суд встановив, що страховиком відповідача, ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», щодо автомобіля ГАЗ 33021СПГ н/з НОМЕР_2 із ОСОБА_1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ЕР № 222553989) від 4 липня 2024 року, строком дії до 4 липня 2025 року, тобто який набрав чинності до введення в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року).

На підставі викладеного вмотивування, суд зазначає, що такий договір (поліс ЕР № 222553989), який набрав чинності до 1 січня 2025 року, продовжував діяти саме на умовах, що були чинними на день набрання ним чинності, тому положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 20 червня 2024 року, який введений в дію 1 січня 2025 року) не збільшували будь-які зобов`язання, зокрема, страховика винуватця ДТП, за страховим випадком по даній справі, що стався 5 травня 2025 року, оскільки до такого договору підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами), на підставі яких був укладений такий договір (поліс ЕР № 222553989).

Таким чином покладення відповідальності за страховим випадком внаслідок ДТП від 5 травня 2025 року на страховика відповідача за сплату відновлюваного ремонту автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 без урахування коефіцієнту його фізичного зносу не відповідає п. 6 Розділу VI Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд між тим зауважує, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, на яку посилається відповідач, вказано:

«68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

73. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

74. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

При цьому одночасно за положеннями ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд також вказує, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Таким чином під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого власнику «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 пошкодженням такого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_7 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Отже, за таких обставин саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, внаслідок чого суд відкидає посилання представника відповідача те, що ОСОБА_1 має сплачувати позивачу саме з урахуванням застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , оскільки в даному випадку такий граничний розмір відповідальності за законом встановлений безпосередньо для страховика відповідача, ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», а не для ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 квітня 2021 року по справі № 759/7787/18 та від 2 квітня 2025 року по справі № 369/15321/20.

Таким чином, оскільки ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», як страховик ОСОБА_2 , понесло витрати зі сплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 2526/24-Т/Дп/07 відносно застрахованого автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , то на підставі суброгації до позивача перейшло право вимоги у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого страхового відшкодування.

Крім того враховуючи, що на вимогу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» представниками ПАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Групп», як страховика автомобіля ГАЗ 33021СПГ н/з АЕ 56 81 ЕА, було сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 156800 грн., то відповідно до цього відповідач як винуватець ДТП від 5 травня 2025 року у пошкодженні транспортного засобу «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , що встановлено постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу, яка набула чинності, то саме ОСОБА_1 повинен відповідати за даним позовом перед ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що безпосередньо підтверджується практикою Верховного Суду в постановах від 22 квітня 2021 року по справі № 759/7787/18 та від 2 квітня 2025 року по справі № 369/15321/20.

В той же час суд відкидає посилання представника відповідача на завищення вартості запчастин та відновлення автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 за складеними розрахунками СТО матеріалів для відновлення такого транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів на підтвердження даних ним в цій частині доводів.

Суд також вказує, що належним чином складені рахунки з СТО, які наявні у справі, та оплату яких позивачем підтверджено платіжними інструкціями, є належним доказом фактичних витрат на відновлення автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 , тому суд відкидає посилання представника відповідача на невідповідність розміру таких витрат висновкам експерта.

Так само суд погоджується із позицією представника позивача щодо безпідставності тверджень відповідача про відсутність підпису замовника в актах здачі-приймання виконаних робіт, як підставу для неприйняття їх до уваги, оскільки акт виконаних робіт підписується страхувальником та виконавцем, а договором страхування страхувальник не зобов`язаний надавати підписаний акт виконаних робіт страховику.

Також суд відкидає посилання ОСОБА_1 про протиправне включення до витрат на відновлення автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 послуг з мийки, діагностики та розбирання вузлів, оскільки такі витрати безпосередньо пов`язані із процесом розбору такого транспортного засобу для проведення робіт з його відновлення, тому такі суми включаються у вартість страхового відшкодування.

Натомість, вирішуючи питання про розмір вимог в межах виплаченого страхового відшкодування, який підлягає задоволенню за цим позовом, суд вказує, що у постанові Верховного Суду від 7 липня 2020 року по справі № 910/4790/19 вказано, що:

«у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року по справі № 924/675/17 зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи. На підтвердження суми відновлювального ремонту позивач надав акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 р. і платіжне доручення про перерахування коштів (124 503,30 грн) ПП "Техносервісінформ". Водночас у відзиві на позовну заяву ТОВ "Транс-Логістик" наголошувало, що згідно з висновками, викладеними у пункті 4.36 постанови Верховного Суду від 06.07.2018 р. у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. ТОВ "Транс-Логістик" у касаційній скарзі акцентує на не взятті до уваги зазначеного висновку Верховного Суду під час вирішення спору про відшкодування суми непокритого ремонту транспортного засобу, а також на залишенні судами поза увагою доводів відповідача стосовно того, що згідно з актом виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів від 12.07.2018 № ST-DP702030 до переліку виконаних робіт, запасних частин і паливно-мастильних матеріалів включено найменування робіт і запчастин, заміна (встановлення) яких жодним чином не стосується наслідків ДТП. Отже, позивач належним чином не довів правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суди не з`ясовували, чи належним чином позивач підтвердив розмір заявленого до стягнення відшкодування, з урахуванням посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2018 року по справі № 924/675/17, та заперечення відповідачем розміру такої шкоди; оцінки всім доводам учасників справи суди не надали; спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, суди не врахували, відповідних обставин щодо визначення позивачем розміру відшкодування у виді непокритої вартості ремонту транспортного засобу, інфляційних втрат і 3 % річних не встановлювали, натомість обмежилися лише застереженням про наявність у позивача права на відшкодування таких збитків».

Отже, суд в цьому сенсі погоджується із позицією представника відповідача щодо необхідності виключити з заявлених сум позовних вимог витрати за рахунком-фактурою № 654 від 11.07.2025 р., складеного ФОП ОСОБА_4 , на суму 6400 грн., а сплачених позивачем на підставі платіжної інструкції на суму 6100 грн., оскільки вони стосуються витрат на тонування лобового скла та поклейки передньої фари плівкою, що не стосуються безпосередньо витрат необхідних для відновлення після ДТП автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 .

Таким чином зі складу збитків власнику « ІНФОРМАЦІЯ_1 » н/з НОМЕР_1 слід виключити послуги за сплаченим позивачем рахунком-фактурою № 654 від 11.07.2025 р. ФОП ОСОБА_4 на суму 6100 грн., оскільки до переліку виконаних робіт щодо автомобіля «Шкода Октавіа» н/з НОМЕР_1 включено послуги з тонування лобового скла та поклейки передньої фари плівкою, які жодним чином не стосуються наслідків ДТП від 5 травня 2025 року, що безпосередньо вбачається з висновку судового експерта від 19.05.2025 року № Д6/05/25.

На підставі викладеного вмотивування, суд зазначає, що оскільки вимоги позивачем були заявлені про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування збитків в розмірі 169607,23 грн. (326407,23 – 156800 = 169607,23), то суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги частково, тобто шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в порядку суброгації суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі саме 163507,23 грн. (169607,23 – 6100 = 163507,23).

Згідно із ст. 141 ЦПК, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то понесені судові витрати позивача у розмірі 3328 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 3208,31 грн. (163507,23 / 169607,23 х 3328 = 3208,31).

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в рахунок стягнення страхового відшкодування – 163507 (сто шістдесят три тисячі п`ятсот сім) грн. 23 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» витрати з оплати судового збору в сумі 3208,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ЄДРПОУ: 33908322, адреса: м. Київ, вул. Борщагівська 154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. О. Козлов