Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №904/6870/25 (904/3697/26) — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/3697/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, – Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обл., Кременчуцький район, м. Горішні Плавні

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

відповідача-2 Комунального підприємства «СПЕЦЕКО» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обл., Кременчуцький район, м. Горішні Плавні

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби, м. Харків

про стягнення грошових коштів в сумі 128 145,00 грн

Представники:

прокурор: Масенко А.О., посвідчення №081882 від 18.08.2025

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Пашковський А.А., ордер серія ВА №1155935 від 10.07.2026

від третьої особи: Мироненко О.В., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, – Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення грошових коштів в сумі 128 145,00 грн.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/3697/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.07.2026 о 12:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 40478572).

15.07.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання вих.№15/07-1 від 15.07.2026 про закриття провадження у справі.

15.07.2026 від відповідача надійшов відзив б/н від 14.07.2026 на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

20.07.2026 від відповідача надійшла заява вих.№20/07-3 від 20.07.2026 про залучення розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" арбітражного керуючого Миговського М.Л. до участі у справі №904/6870/25(904/3697/26) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

20.07.2026 від відповідача надійшло клопотання вих.№20/07-1 від 20.07.2026 про долучення доказів до матеріалів справи.

20.07.2026 від відповідача надійшло клопотання вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду.

21.07.2026 від позивача надійшло заперечення вих.№52-11275вих-26 від 20.07.2026 на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

21.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 20.07.2026.

21.07.2026 від третьої особи надішли пояснення вих.№160 від 13.07.2026.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, з`явився представник позивача, представник відповідача-2 та представник третьої особи.

Враховуючи значну кількість клопотань поданих відповідачем, суд з`ясував у представника Комунального підприємства «СПЕЦЕКО» Горішньоплавнівської міської ради розгляд якого клопотання розпочати у даному судовому засіданні.

Представник відповідача запропонував розпочати розгляд клопотання вих.№52-11275вих-26 від 20.07.2026 про закриття провадження у справі.

Так, представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі №904/6870/25(904/3697/26), посилаючись на те, що спір за вимогами до ТОВ «Лівайн Торг» про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів сумі 128 145 грн внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 13.05.2019 до договору поставки №28-СК від 22.02.2019 вже неодноразово був предметом судового розгляду за вимогами КП «СпецЕко» та прокурора. Представник відповідач-2 зазначив, що у справах №№ 904/1005/22, 904/42/24 судом досліджувались обставини, які є аналогічним обставинам у даній справі, а позовні вимоги розглянуті з аналогічних з даною справою підстав.

Прокурор та представник третьої особи заперечили проти задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі №904/6870/25(904/3697/26).

Ухвалою суду від 21.07.2026 відкладено судове засідання на 04.08.2026 об 11:00 год.

22.07.2026 від позивача надішли додаткові пояснення від 22.07.2026.

24.07.2026 від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

27.07.2026 від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи сканованих копій матеріалів судової справи № 904/1005/22 (позовної заяви від 2022 року, листа прокуратури від 09.02.2022 тощо).

04.08.2026 від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 04.08.2026, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 21.07.2026, з`явився представник позивача, представник відповідача-2 та представник третьої особи.

В судовому засіданні 04.08.2026 судом було розглянуто клопотання відповідача-2 вих.№15/07-1 від 15.07.2026 про закриття провадження у справі, про що постановлено ухвалу.

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Прокурор та представник третьої особи заперечили проти задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено судове засідання на 11.08.2026 об 15:00 год. Відкладено розгляд клопотання відповідача-2 вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду у судовому засіданні, призначеному на 11.08.2026 об 15:00 год.

11.08.2026 від Кременчуцької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 11.08.2026, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 11.08.2026, з`явився представник позивача, представник відповідача-2 та представник третьої особи.

Суд зазначив, що на розгляді суду перебуває клопотання відповідача-2 вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача-2 заявив усне клопотання про вирішення даного клопотання після початку розгляду справи по суті та з`ясування всіх обставин справи.

Суд зазначає, що наявність клопотання про залишення позову без розгляду не перешкоджає суду розглядати справу по суті і вирішити його після з`ясування обставин справи.

Крім того, судом встановлено, що на розгляді суду перебуває, клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі №904/6870/25(904/3697/26) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - арбітражного керуючого Миговського М.Л.

У судовому засіданні, представник відповідача-2 зазначив, що йому стало відомо, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 по справі №904/6870/25 припинено повноваження керівника/ виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) в особі Директора АКРАМЗОДА УЛУГЖОНА ЗОХІРОВИЧА (Таджикистан, МІСТО ДУШАНБЕ, ВУЛИЦЯ БОХТАР, БУДИНОК 59) та покладено виконання обов`язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) на розпорядника майна, арбітражного керуючого Миговського Михайла Леонідовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2083 від 09.01.2023; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відтак, оскільки арбітражний керуючий Миговський М.Л. є законним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026, означене клопотання неактуальне.

Ухвалою суду від 11.08.2026 клопотання відповідача-2 вих.№20/07-3 від 20.07.2026 про залучення до участі у справі №904/6870/25(904/3697/26) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - арбітражного керуючого Миговського М.Л. залишено без розгляду. Відкладено судове засідання на 18.08.2026 о 11:00 год. Клопотання відповідача-2 вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду залишено на розгляді суду.

17.08.2026 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення вих.№17/08-1 від 17.08.2026.

Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 11.08.2026, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 11.08.2026, з`явився прокурор, представник відповідача-2 та представник третьої особи.

Представник відповідача-2 оголосив зміст поданих пояснень.

Суд надав вступне слово учасникам справи.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи надав усні пояснення підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.08.2026 відкладено судове засідання на 03.09.2026 о 10:00 год. Клопотання відповідача-2 вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду залишено на розгляді суду.

У судове засідання, призначене на 03.09.2026, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 03.09.2026, з`явився прокурор, представник відповідача-2 та представник третьої особи.

Суд здійснив дослідження доказів.

У судовому засіданні, призначеному на 03.09.2026, оголошене скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеного Кременчуцькою окружною прокуратурою моніторингу офіційного загальнодержавного веб-порталу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з питань публічних закупівель «prozorro.gov.ua» встановлено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання Комунальним підприємством «CПЕЦЕКО» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП «СПЕЦЕКО») додаткових угод до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК, укладеного з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ».

Установлено, що КП «СПЕЦЕКО» (далі - Замовник) проведено переговорну процедуру закупівлі за предметом «Бензин А-92, А-95 та дизельне пальне по паливним скретч-карткам» (інформацію оприлюднено на офіційному веб- порталі публічних закупівель «Prozorro» за номером UA-2019-02-11-001196-a) щодо закупівлі дизельного палива, бензину А-92 та А-95.

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2019-02-11-001196-a замовником 11.02.2019 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» на суму 3 587 500 грн.

У подальшому, між КП «СпецЕко» та ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» укладено договір поставки від 22.02.2019 № 28-СК на загальну суму 3587500 грн (з ПДВ), загальний обсяг дизельного пального 110000 л, по ціні 27,50 грн/л (з ПДВ), загальний обсяг бензину А-92 15000 л, по ціні 26,50 грн/л (з ПДВ) та загальний обсяг бензину А-95 6000 л, по ціні 27,50 грн/л (з ПДВ).

Також Кременчуцькою окружною прокуратурою було встановлено, що в подальшому між сторонами укладено:

- додаткову угоду від 28.02.2019 № 21 до договору (далі – додаткова угода № 21);

- додаткову угоду від 01.04.2019 № 2 до договору (далі – додаткова угода № 2);

- додаткову угоду від 13.05.2019 № 3 до договору (далі – додаткова угода № 3);

- додаткову угоду від 28.05.2019 № 4 до договору (далі – додаткова угода № 4);

- додаткову угоду від 05.08.2019 № 5 до договору (далі – додаткова угода № 5);

- додаткову угоду від 18.09.2019 № 6 до договору (далі – додаткова угода № 6);

- додаткову угоду від 27.09.2019 № 7 до договору (далі – додаткова угода № 7).

Водночас додатковими угодами № 3 та № 5 внесено зміни до Договору поставки щодо первісної ціни товару, зазначеної в Договорі та визначеної за результатами публічної закупівлі.

Відповідно до пункту 11.8 Договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК істотні умови договору можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у випадках, передбачених частиною четвертою статті 36 Закону № 922 та норми пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону № 922 умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Так, зі змісту Додаткової угоди № 3 вбачається, що остання укладена відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону 922, пункту 11.8 Договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК та на підставі однієї довідки Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати (далі – Криворізьке представництво Дніпропетровської ТПП) від 25.04.2019 № 105 114-12 (надісланої листом ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» від 24.04.2019 б/н), в якій вказано інформацію про рівень роздрібних цін бензину А-92, бензину А-95, дизельного пального та газового палива по ринку України станом на 24.04.2019.

Окремо прокурор зазначив, що дата листа ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» від 24.04.2019 б/н передує даті видачі довідки Криворізького представництва Дніпропетровської ТПП від 25.04.2019 №105 114-12.

Кременчуцькою окружною прокуратурою було встановлено, що довідка Криворізького представництва Дніпропетровської ТПП від 25.04.2019 № 105 114-12 не підтверджує коливання ціни у бік збільшення такого товару на ринку в період з дати укладання договору (22.02.2019) до дати укладання додаткової угоди № 3 (13.05.2019), оскільки зазначає рівень роздрібних цін на ринку України на бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне станом на одну дату (24.04.2019).

Відтак, вказаним не дотримано умови договору, зокрема, пункту 11.8, яким передбачено, що істотні умови договору можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у випадках, передбачених частиною четвертою статті 36 Закону № 922, та норми пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону №922.

Прокурор зазначив, що у довідці, на підставі якої укладено Додаткову угоду № 3, ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» не довів коливання ціни на товар у бік збільшення; відповідач не обґрунтував самі пропозиції про підвищення ціни і чому постачання палива по ціні, зазначеній у Договорі постачання, стало вочевидь невигідним та виявилося непрогнозованим. У довідці від 25.04.2019 № 105 114-12, на підставі якої укладалася додаткова угода, не міститься інформації про чинну ринкову ціну на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). З урахуванням викладеного, долучена довідка не є належним документальним обґрунтуванням коливання ціни на товар у бік збільшення та не може бути достатньою підставою для укладення додаткової угоди.

Додатковою угодою № 5 відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону 922 встановлено ціни на дизельне пальне в розмірі 26,50 грн/л, на бензин А-92 25,50 грн/л та на бензин А-95 26,50 грн/л, а також зменшено суму договору до 3 221 127,00 грн (з ПДВ). Інші умови договору залишились без змін та сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-06-15-001631-a на виконання договору ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» поставило КП «СПЕЦЕКО» загалом 122 118 літрів дизельного палива, бензину А-92, А-95 на суму 3 221 020 грн, які оплачені останнім в повному обсязі.

Прокурор вказав, що з урахуванням викладеного, та того факту, що додаткова угода від 13.05.2019 №3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК укладена при відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону №922 та пункту 11.8 вищевказаного договору, та з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 05.08.2019 № 5 до вищезазначеного договору, в частині зменшення ціни за одиницю товару предмету закупівлі (бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо), то вартісний показник активів, недоотриманих внаслідок укладання додаткової угоди від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК становить:

Обсяг дизельного палива придбаного за ціною встановленою додатковою угодою від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК становить 58 575 л. за який відповідно до наданих платіжних доручень та акту звірки фактично сплачено 1 727 962,50 грн.

Обсяг бензину А-92 придбаного за ціною встановленою додатковою угодою від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК становить 8500 л. за який відповідно до наданих платіжних доручень та акту звірки фактично сплачено 242 250,00 грн.

Обсяг бензину А-95 придбаного за ціною встановленою додатковою угодою від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК становить 2010 л. за який відповідно до наданих платіжних доручень та акту звірки фактично сплачено 59 295,00 грн.

Отже, загальна сума фактичної сплати за цінами встановленими додатковою угодою від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК становить 2 029 507,50 грн.

За цінами договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК за даний обсяг предмету закупівлі необхідно було б сплатити 1 891 337,50 грн.

Таким чином прокурор вважає, що сума надмірно сплачених коштів внаслідок укладання комунальним підприємством «СпецЕко» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області додаткової угоди від 13.05.2019 № 3 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» становить 138170,00 грн. В той же час в наслідок укладання додаткової угоди від 05.08.2019 № 5 до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК та зниження ціни до рівня нижчого, ніж ціни зазначені в договорі поставки від 22.02.2019 № 28-СК, КП «СпецЕко» заощадило кошти на суму 10025,00 грн. Враховуючи вищевикладене сума безпідставно сплачених коштів внаслідок укладання комунальним підприємством «СпецЕко» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області додаткової угоди від 13.05.2019 №3 та з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 05.08.2019 № 5 до вищезазначеного договору (UA-2019-02-11-001196-a), в частині зменшення ціни за одиницю товару предмету закупівлі (бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо) до договору поставки від 22.02.2019 № 28-СК з ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» становить 128 145,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Законом України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон) (тут і в подальшому в редакції, чинної станом на момент укладання спірної додаткової угоди) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно ст. 3 Закону, закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 22 Закону "Про публічні закупівлі", тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 цього Закону. Зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (ч. 4 ст. 36 Закону до внесення змін) дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11 жовтня 2023 року у cправі № 903/742/22).

В постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

У листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18.

Як зазначено вище, в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару відповідач-1 надав споживачу довідку Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати від 25.04.2019 № 105 114-12, в якій вказано інформацію про рівень роздрібних цін бензину А-92, бензину A-95, дизельного пального та газового палива по ринку України станом на 24.04.2019.

Надаючи оцінку змісту наданої до суду інформації про зміну цін на паливні матеріали суд зазначає наступне.

Насамперед слід звернути увагу на те, що лист постачальника від 24.04.2019 із пропозицією збільшити ціну товару передує даті видачі Криворізьким представництвом Дніпропетровської торгово-промислової палати довідки № 105 114-12 від 25.04.2019.

Надані постачальником цінові довідки Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати та інформаційні довідки про середньозважені ціни на паливно-мастильні матеріали за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру та не містять точної інформації про коливання цін на паливно-мастильні матеріали у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Довідка Криворізького представництва Дніпропетровської ТПП від 25.04.2019 № 105 114-12 не підтверджує коливання ціни у бік збільшення такого товару на ринку в період з дати укладання договору (22.02.2019) до дати укладання додаткової угоди № 3 (13.05.2019), оскільки зазначає рівень роздрібних цін на ринку України на бензин А-92, бензин A-95, дизельне пальне станом на одну дату - 24.04.2019.

За таких обставин, саме надана постачальником довідка не є належним та допустимими доказом на підтвердження факту коливання ціни на товар у сторону збільшення у спірний період.

Статтею 42 ГК України, яка кореспондується положеннями з ч. 1 ст. 1 ЗУ “Про підприємництво”, визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

У постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на: «сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Водночас, метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

З огляду на викладене, обставини справи можуть свідчити про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", бажаючи перемогти у відкритих торгах, могло навмисно занизити пропоновану ціну паливно-мастильних матеріалів. А після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод.

Відповідач-1 не міг не розуміти особливості функціонування ринку паливно-мастильних матеріалів (тобто постійне коливання цін на паливо, їх зростання-падіння були прогнозованими).

А отже, дії відповідача-1 з короткочасного та необґрунтованого підвищення ціни товару, в порівнянні з первісною ціною, встановленою у договорі, можуть бути кваліфіковані як недобросовісні.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону "Про публічні закупівлі".

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" не доведено належними та допустимими доказами факту наявності обумовлених законом підстав для збільшення ціни товару, передбаченої у договорі поставки № 28-СК від 22.02.2019.

Відтак, з огляду на обставини справи, у ТОВ "Лівайн Торг" не було підстав для збільшення ціни паливно-мастильних матеріалів і відповідач-1 не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на паливно-мастильні матеріали у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим.

А отже, додаткова угода № 3 від 13.05.2019 до договору поставки № 28-СК від 22.02.2019 укладена з порушенням вимог ч. 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Оскільки її умови відрізняються від змісту тендерної пропозиції.

Щодо вимог прокурора про надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 128 145 грн.

Як вже було встановлено судом, всього ціна поставленого на виконання додаткової угоди № 3 товару склала 2 029 507,50 грн.

Як було вказано вище, первісно специфікацією до договору було встановлено ціну за 1 л. бензину А-92 - 26,50 грн, з ПДВ; бензину А-95 - 27,50 грн з ПДВ; дизельного палива - 27,50 грн з ПДВ.

А отже, за 58 575 л. дизельного палива, 8 500 л. бензину А-92 та 2 010 л. бензину А-95 покупець мав сплатити 1 891 337,50 грн.

Натомість, платіжними дорученнями (копії яких містяться в матеріалах справи) покупець сплатив постачальнику грошові кошти за поставлений товар у загальному розмірі 2 029 507,50 грн.

Тобто, переплата становить 128 145,00 грн.

За приписами ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За приписами частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За таких обставин, слід застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - додаткової угоди № 3 від 13.05.2019 до договору поставки № 28-СК від 22.02.2019 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 128 145 грн.

Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю встановлених законом підстав для здійснення прокурором представництва у суді інтересів держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Як було вказано вище, предметом позову у даній справі є вимога Прокурора про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 128 145,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Саме приписами ст. 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб норми процесуального закону відносять прокурора та визначають підстави участі цієї особи у господарській справі.

Так, відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 ГПК України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Зазначена стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді: з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено; прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України); участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"); щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду; підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва, є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді: бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим; частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, необхідно відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 74, 77 ГПК України).

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення Прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Так, оскільки засновником КП «СПЕЦЕКО» та власником його майна є територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Відповідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 викладений правовий висновок про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що з метою підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді 04.05.2026 Кременчуцькою окружною прокуратурою за на адресу позивача скеровано повідомлення про виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та надано розумний строк для вжиття відповідних заходів.

У відповідь на повідомлення прокурора Горішньоплавнівська міська рада надала відповідь про те, що остання не може звернутися до суду за захистом інтересів держави за даним фактом, адже не є стороною правочину, не має у своєму розпорядженні документів, що можуть бути використані як докази в суді; КП «Спецеко» є самостійною юридичною особою та може самостійно захистити свої інтереси в судовому порядку; прокурором не надано документів, щоб свідчили про описані у листі порушення.

Враховуючи бездіяльність уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави, прокурор звернувся до суду з даним позовом з метою повернення до бюджету громади зайво сплачених в коштів в сумі 128 145 грн.

З урахуванням викладеного, прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вжито достатніх заходів щодо обґрунтування підстав для представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності Горішньоплавнівської міської ради щодо захисту інтересів держави з урахуванням вказаних порушень чинного законодавства при використанні бюджетних коштів.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 вих.№20/07-2 від 20.07.2026 про залишення позову без розгляду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 20, 129, 185, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, – Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, проспект Свободи, 4а, код ЄДРПОУ 0291006023) до відповідача-1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359), відповідача-2 Комунального підприємства «СПЕЦЕКО» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська обл., Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул.Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 36965797), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 4047857) про стягнення грошових коштів в сумі 128 145,00 грн - задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська обл., Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24, код ЄДРПОУ 24388291) в дохід місцевого бюджету міста Горішніх Плавнів надмірно сплачені грошові кошти у сумі 128 145,00 гривень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3328 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 14.09.2026.

Суддя А.Є. Соловйова