Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №903/660/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2026 року Справа № 903/660/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", м.Кривий Ріг

до Державного підприємства "Волиньвугілля", м.Нововолинськ

про стягнення 182 955,83 грн,

в с т а н о в и в:

07.07.2026 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", в якій позивач просить стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" 144 927,75 грн збитків, завданих інфляцією, за період вересень 2023 року - травень 2026 року, 38 028,08 грн процентів річних за період з 10 жовтня 2023 року по 30 червня 2026 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2023 у справі № 903/143/26, яким було стягнуто з Державного підприємства "Волиньвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" 465 000,00 грн заборгованості, 129 877,32 грн збитків від інфляції, 16 799,18 грн процентів річних, (всього 611 676,50 грн), а також 9175,14 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

У зв`язку із невиконанням рішення суду від 06.03.2023 позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував і заявив до стягнення з відповідача проценти річних та збитки, завдані інфляцією.

Ухвалою суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Ухвала суду від 13.07.2026 надіслана сторонам до їх електронних кабінетів та доставлена 14.07.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

У процесі розгляду справи встановлено, що 31 серпня 2021 року між Державним підприємством "Волиньвугілля" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" як постачальником було укладено договір №29 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2021-07-27-001457-a, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити товар в порядку та на умовах, визначених у договорі, а саме: ДК 021:2015, 34940000-8. Залізничне обладнання (шпала дерев`яна просочена ІІ-го типорозміру, брус дерев`яний просочений тип 2А для стрілочного переводу Р 50 1/9), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

На виконання умов договору позивач у вересні-жовтні 2021 року передав, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 765 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №276 від 10.09.2021 на суму 315 000,00 грн, №311 від 01.10.2021 на суму 315 000,00 грн, №341 від 22.10.2021 на суму 135 000,00 грн, підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 10.09.2021 №276 на суму 315 000,00 грн, від 01.10.2021 №311 на суму 315 000,00 грн та від 22.10.2021 №341 на суму 135 000,00 грн.

Проте ДП "Волиньвугілля" зобов`язання за договором №29 від 31.08.2021 в частині проведення із ТзОВ "Форест-Будекспорт" розрахунків за переданий товар не виконало, вартості товару не оплатило, у зв`язку з чим у ДП "Волиньвугілля" виникла заборгованість у розмірі 465 000,00 грн.

Ці факти були встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 06.03.2023 у справі № 903/143/23, яке набрало законної сили 28.03.2023.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.03.2023 у справі № 903/143/23 позовні вимоги ТзОВ "Форест-Будекспорт" було задоволено частково, ухвалено стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" 465 000,00 грн заборгованості, 129 877,32 грн збитків, завданих інфляцією, 16 799,18 грн процентів річних, 9175,14 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору; в частині стягнення 27,12 грн процентів річних в позові відмовлено.

Збитки, завдані інфляцією, у розмірі 129 877,32 грн та проценти річних у розмірі 16 799,18 грн були стягнуті судом у справі № 903/143/23 за період з 23.10.2021 по 31.01.2023.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий на підставі договору від 31.08.2021 №29 товар у розмірі 465 000,00 грн підтверджується рішенням Господарського суду Волинської області від 06.03.2023 у справі № 903/143/23 і не підлягає повторному доказуванню на підставі ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2023 у справі № 903/123/23 було видано наказ №903/143/23-1 від 28.03.2023.

На підставі наказу суду №903/143/23-1 від 28.03.2023 головним державним виконавцем Нововолинського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №71685259.

24.05.2023 державний виконавець Нововолинського ВДВС виніс постанову про передачу виконавчого провадження №71685259 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного управління Міністерства юстиції.

02.06.2023 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято до примусового виконання виконавче провадження №71685259.

15.12.2023 у справі № 903/1064/23 рішенням Господарського суду Волинської області позов ТзОВ «Форест-Будекспорт» до ДП «Волиньвугілля» було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 24 450,61 грн заборгованості, в тому числі 14 857,60 грн збитків, завданих інфляцією, за період з січня 2023 року по серпень 2023 року та 9 593,01 грн процентів річних за період з 01 лютого 2023 року до 09 жовтня 2023 року.

09.01.2024 Господарський суд Волинської області видав наказ про примусове виконання рішення суду у справі №903/1064/23-1.

17.05.2024 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області приєднано виконавче провадження №74216819 з примусового виконання наказу №903/1064/23-1 від 09.01.2024 до зведеного виконавчого провадження №56660962, яке знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області.

Станом на 07.07.2026 сума основного боргу за договором у розмірі 465 000,00 грн відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та процентів річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

За розрахунком позивача сума збитків, завданих інфляцією, від суми основного боргу у розмірі 465 000,00 грн за період вересень 2023 року – травень 2026 року зросла на 144 927,75 грн, а також збільшився розмір процентів річних за період з 10 жовтня 2023 року до 30 червня 2026 року на суму 38 028,08 грн.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

У відповідності до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про правильність розрахунків та правомірність заявлених до стягнення 144 927,75 грн збитків, завданих інфляцією, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, нараховуючи 38 028,08 грн процентів річних, позивач не врахував, що 2024 рік має 366 дні.

У зв`язку з цим до стягнення з відповідача за прострочення оплати підлягає 37 989,86 грн процентів річних, виходячи з розрахунку:

- з 10.10.2023 до 31.12.2023 - 465 000,00 x 3 % x 83 : 365 : 100 = 3 172,19 грн;

- з 01.01.2024 до 31.12.2024 – 465 000,00 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 13 950,00 грн;

- з 01.01.2025 до 30.06.2026 – 465 000,00 x 3 % x 546 : 365 : 100 = 20 867,67 грн.

У задоволенні позову про стягнення з відповідача 38,22 грн (38 028,08 грн – 37 989,86) процентів річних слід відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

У зв`язку із частковим задоволенням позову - на 99,97 % (182 917,61х100/182 955,83) на підставі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 661,60 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 2 662,40 грн х 96,97%.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (вул.Луцька, 1, м.Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (Нікопольське шосе,55, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 36876283)

- 37 989 грн 86 коп. процентів річних;

- 144 927 грн 75 коп. збитків, завданих інфляцією,

- 2 661 грн 01 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 38 грн 22 коп. процентів річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано: 14.09.2026.

Суддя І. О. Якушева