Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №902/345/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2026 р. Cправа № 902/345/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А.Л., за участю:

представника позивача - Гелевері Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу № 902/262/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” (місцезнаходження: вул. Київська, буд. 4, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код юридичної особи: 23419138)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21009, ідентифікаційний код юридичної особи: 44796564)

про стягнення 1 382 626,20 грн

УСТАНОВИВ:

20.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” про стягнення заборгованості за Договором поставки № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року у розмірі 1 382 626,20 грн, з яких: 815 088,26 грн - основного боргу, 272 355,08 грн – пені, 200 565,90 грн – штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу, 68 006,37 грн – інфляційного збільшення, 26 610,59 грн – 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі укладеного договору поставки № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” здійснено низку поставок товару Товариству з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс”, що підтверджуються спільно підписаними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та відповідними до них відомостями про вантаж.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, відповідач своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивачем було спрямовано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” претензію № 08-05/25-01 від 08.05.2025 року з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 1 423 166,44 грн.

З урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати вартості поставленого товару, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” було підписано акт звірки взаємних розрахунків № ОО-534 від 16.03.2026 за період з 01.01.2026 по 16.03.2026 року, відповідно до якого заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” становить 815 088,26 грн.

Таким чином, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” наявна заборгованість з оплати вартості поставленого товару у розмірі 815 088,26 грн, у зв`язку з простроченням якої позивачем здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційного збільшення та 3% річних, які разом із сумою основного боргу заявлено до стягнення з відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 справу № 902/345/26 розподілено судді Виноградському О. Є.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2026 о 10:00 год. та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

08.04.2026 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” надійшла заява про забезпечення позову (вх. канц суду 01-30/3444/26).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” про забезпечення позову у справі № 902/345/26 задовольнити.

Судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21009, ідентифікаційний код юридичної особи: 44796564), в межах суми позовних вимог на загальну суму 1 382 626,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.04.2026 суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцмен" № б/н від 16.04.2026 (вх. канц. суду № 01-30/3723/26 від 16.04.2026) про виправлення помилки в ухвалі про забезпечення позову задовольнити, виправити помилку, допущену у третьому та четвертому пунктах резолютивної частин ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.04.2026 року.

За наслідками розгляду справи 20.05.2026 судом постановлено ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2026 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2026 суд постановив повідомити учасникам справи, що судове засідання з розгляду справи № 902/345/26 по суті відбудеться 17.06.2026 о 10:00 год.

Розглянувши матеріали справи у призначеному судовому засіданні 17.06.2026 суд, з метою надання можливості відповідачу сформулювати свою процесуальну позицію щодо позову, постановив ухвалу у протокольній формі про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.08.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 суд постановив повідомити учасникам справи, що судове засідання з розгляду справи № 902/345/26 по суті відбудеться 12.08.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 12.08.2026 судом запропоновано представнику позивача у 5 денний строк надати письмові пояснення щодо актуальної інформації про розрахунок сплаченої відповідачем заборгованості та постановлено ухвалу у протокольній формі про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.09.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.08.2026 постановлено повідомити учасникам справи, що судове засідання з розгляду справи № 902/345/26 по суті відбудеться 02.09.2026 о 12:00 год.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник позивача – Гелеверя Р.В.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зауважує, що відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду Вінницької області від 13.08.2026, якою повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи № 902/345/26 по суті відбудеться 02.09.2026 о 12:00 год., була доставлена відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС – 13.08.2026 о 17:14 год., і відповідно до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 14.08.2026 року.

За наведених обставин, суд вважає, що ним вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, провівши стадію дослідження доказів та, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Після перерви, судом, згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) рішення.

У визначений судом строк відзиву на позовну заяву, а також інших заяви чи клопотань по суті спору, від відповідача до суду не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” (далі – Покупець) укладено Договір поставки № 10-09/1/П/26-ДР (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця харчову продукцію (алкогольні напої), надалі по тексту Договору "Товар", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору за усними або письмовими або електронними заявками. Поставка за даним Договором є оптовим продажем Товару.

Найменування, асортимент, кількість, ціна Товару визначаються за домовленістю Сторін і вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання товару за даним договором Покупцем. здійснюється на умовах DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2020 р., транспортом Постачальника на склад Покупця протягом 48 годин після оформлення замовлення за адресою вказаною в видаткових накладних, Додатку № 1.

За умовами п. 3.2. Договору приймання по якості та кількості товару здійснюється уповноваженою особою Покупця. Одночасно з прийманням Товару проводиться перевірка на відповідність тари, пакування, маркування, вимогам і прийнятим стандартам. Моментом отримання Товару Покупцем є дата, яка проставлена на видатковій накладній та засвідчена підписом, уповноваженого представника Покупця. У випадку виникнення претензій при прийманні Товару, уповноваженими представниками Сторін складається відповідний акт, один екземпляр якого передається Постачальнику.

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Договору ціна Товару вказується в видаткових накладних. Сторони, підписуючи даний Договір, прийшли до згоди, що загальна сума Договору складається сумарно з сум вартості Товару, вказаних в видаткових накладних.

Покупець здійснює оплату протягом 50 (п`ятдесяти календарних днів) із дня поставки Товару. Зобов`язання Покупця по оплаті Товару шляхом безготівкового розрахунку вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. (п.п. 5.1., 5.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення, невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, прийнятих за даним Договором, винна Сторона несе відповідальність відповідно до даного Договору та чинного законодавства України.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що Покупець несе відповідальність за даним Договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно умов даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє у період, за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов`язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки.

Сторони, п. 6.3. Договору, погодили, що у випадку затримки оплати Покупцем за одержаний товар більш 30 (тридцяти) календарних днів з моменту постачання, Постачальник має право забрати неоплачений Товар у Покупця, попередньо письмово повідомивши його про це, за 3 (три) робочих дня.

Даний Договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами та діє по 31 січня 2026 року, а в частині зобов`язань Покупця оплатити отриманий Товар чи зробити інші платежі, передбачені Договором, даний Договір діє до повного виконання даних зобов`язань Покупцем (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб без будь-яких зауважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за період дії Договору здійснено поставку товару на загальну суму 1 005 756,18 грн, що підтверджуються наступними спільно підписаними видатковими накладними:

- № ЛЦ00-013829 від 13.12.2024 року на суму 399 804,40 грн;

- № ЛЦ00-014208 від 20.12.2024 року на суму 480 431,16 грн;

- № ЛЦ00-002654 від 11.03.2025 року на суму 64 574,82 грн;

- № ЛЦ00-002816 від 14.03.2025 року на суму 60 940,80 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Матеріали справи не містять претензій щодо якості чи кількості отриманого товару або строків його поставки, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим в повному обсязі.

Наявність господарських операція між сторонами підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, а також відповідними спільно підписаними та скріпленими печатками юридичних осіб відомостями про вантаж.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивачем було спрямовано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” претензію № 08-05/25-01 від 08.05.2025 року з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 1 423 166,44 грн.

Матеріали справи містять спільно підписаний між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” акт звірки взаємних розрахунків № ОО-534 від 16.03.2026 за період з 01.01.2026 по 16.03.2026 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен”, з урахуванням здійсненої часткової оплати вартості поставленого товару, становить 815 088,26 грн.

За наведених обставин, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” заборгованості за Договором поставки № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року у розмірі 1 382 626,20 грн, з яких: 815 088,26 грн - основного боргу, 272 355,08 грн – пені, 200 565,90 грн – штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу, 68 006,37 грн – інфляційного збільшення, 26 610,59 грн – 3% річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” на виконання умов Договору поставки на виконання умов Договору № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” на загальну суму 1 005 756,18 грн.

Разом з тим, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, здійснено лише часткову оплату вартості поставленого позивачем товару та не надано доказів, які б спростовували викладені у позові обставини.

Як уже зазначалось судом, частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

За умовами п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату протягом 50 (п`ятдесяти календарних днів) із дня поставки Товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору моментом отримання Товару Покупцем є дата, яка проставлена на видатковій накладній та засвідчена підписом, уповноваженого представника Покупця.

Отже, прострочення відповідачем оплати вартості отриманого товару виникло за спливом 50 календарних днів після його прийняття (за фактом підписання відповідних видаткових накладних), що кореспондується із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Перевіривши відповідність суми основного боргу до наявних у матеріалах справи видаткових накладних суд встановив, що загальна вартість поставленого товару за вказаними видатковими накладними становить 1 005 756,18 грн, тоді як позивачем, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати вартості поставленого товару, заявлено до стягнення з останнього заборгованість у розмірі 815 088,26 грн.

Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Враховуючи викладене, дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, а також не надання відповідачем доказів на спростування обставин, наведених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 815 088,26 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 272 355,08 грн – пені, 200 565,90 грн – штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу, 68 006,37 грн – інфляційного збільшення та 26 610,59 грн – 3% річних.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення та 3% річних, суд зважає на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку до позовної заяви, нарахування інфляційних втрат, 3% річних, а також заявленої до стягнення пені, здійснюється за наступними періодами:

- з 04.01.2025 по 17.03.2026 на суму 209 141,48 грн;

- з 11.02.2025 по 17.03.2026 на суму 480 431,16 грн;

- з 01.05.2025 по 17.03.2026 на суму 64 574,82 грн;

- з 06.05.2025 по 17.03.2026 на суму 60 940,80 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем було допущено помилку у визначенні періоду нарахування зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на те, що за умовами п. 5.1. та 3.2. Договору Покупець здійснює оплату протягом 50 (п`ятдесяти календарних днів) із дня поставки Товару, а моментом отримання Товару Покупцем є дата, яка проставлена на видатковій накладній, початок прострочення оплати за видатковою накладною № ЛЦ00-013829 від 13.12.2024 року настає з 02.02.2025 року.

Таким чином, суд, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, а також дати початку прострочення та кінцевої дати строку, визначеного позивачем у позові, вважає обґрунтованими наступні періоди нарахування інфляційного збільшення, 3% річних та пені:

- з 02.02.2025 по 17.03.2026 на суму 209 141,48 грн;

- з 11.02.2025 по 17.03.2026 на суму 480 431,16 грн;

- з 01.05.2025 по 17.03.2026 на суму 64 574,82 грн;

- з 06.05.2025 по 17.03.2026 на суму 60 940,80 грн.

З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми невиконаного стороною зобов`язання відповідно до визначених судом періодів із використанням калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" та встановив, що загальний обґрунтований розмір інфляційних втрат, який підлягає до стягнення з відповідача становить 80 249,65 грн, а 3% річних - 26 112,09 грн.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд враховує таке.

Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання

Сторони, пунктом 6.2. Договору, погодили, що Покупець несе відповідальність за даним Договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно умов даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє у період, за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов`язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки.

Суд, з урахуванням вище визначеного обґрунтованого періоду нарахування пені, здійснив її перерахунок із використанням калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" та встановив, що загальний обґрунтований розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 267 765,43 грн.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру штрафу суд установив, що останній є арифметично правильним та обґрунтованим, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 200 565,90 грн - штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно із частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення 1 382 626,20 грн), розмір судового збору з якої становить – 20 739,39 грн.

Однак, судом встановлено, що позовну заяву подано до суду через систему "Електронний суд" ЄСІТС, а відтак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду позивачем, згідно із платіжною інструкцією № 76398 від 20.03.2026 року, сплачено судовий збір в розмірі 20 739,39 грн. При цьому правильна сума судового збору, яка підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” за подання позовної заяви до суду становила 16 591,51 грн (20 739,39 х 0,8 = 16 591,51 грн).

У зв`язку із відсутністю клопотання про повернення переплаченої суми, питання про повернення позивачу 4 147,88 грн судом не вирішується.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 16 530,45 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76– 80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” (місцезнаходження: вул. Київська, буд. 4, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код юридичної особи: 23419138) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21009, ідентифікаційний код юридичної особи: 44796564) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 10-09/1/П/26-ДР від 10.09.2024 року у розмірі 1 382 626,20 грн, з яких: 815 088,26 грн - основного боргу, 272 355,08 грн – пені, 200 565,90 грн – штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу, 68 006,37 грн – інфляційного збільшення та 26 610,59 грн – 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа трейд плюс” (місцезнаходження: вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21009, ідентифікаційний код юридичної особи: 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоцмен” (місцезнаходження: вул. Київська, буд. 4, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код юридичної особи: 23419138) 815 088,26 грн - основного боргу, 267 765,43 грн – пені, 200 565,90 грн – штрафу в розмірі 25 % від загальної суми боргу, 68 006,37 грн – інфляційного збільшення, 26 112,09 грн – 3% річних та 16 530,45 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у підсистемі (модулі) ЄСІТС.

Повне рішення складено 14 вересня 2026 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи