Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/1863/24 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: страхування

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №904/1863/24

Суддя: Чередко Антон Євгенович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1863/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24

за позовом Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", м. Київ

про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн, інфляційної складової у розмірі 1 512,76 грн, 3 % річних у розмірі 999,77 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 р. Комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн, інфляційної складової у розмірі 1 512,76 грн, 3 % річних у розмірі 999,77 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Новокримська, буд. 8, кв. 22, реєстраційний номер облікової картки платника податків 3073514855) на користь Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 23927283; місце реєстрації: вул. Іжевська, б. 31Д, м. Дніпро, 49000) суму страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн, інфляційну складову у розмірі 688,38 грн, 3 % річних у розмірі 724,25 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 916,94 грн;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 824,38 грн та 3 % річних у розмірі 275,52 грн.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

- вказує на те, що оскаржуване рішення ухвалене за умови фактичного недопущення представника апелянта до участі у судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2026 р.;

- зауважує, що позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 626 від 28.06.2023 року з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 80 ГПК України, а також вказує на те, що цей доказ в порушення ч. 9 ст. 80 ГПК України не був надісланий на адресу апелянта;

- стверджує, що суд першої інстанції не дослідив наданий відповідачем Звіт про визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику благоустрою території за адресою: м. Дніпро, пр-т Слобожанський, 65. При цьому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення повторної експертизи від 26.05.2026 року;

- вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги неналежний та недопустимий доказ – дефектний акт, складений представниками ТОВ "Акам";

- вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального права в тому, що суд застосував до відповідача штрафні санкції за період понад півтора роки. При цьому зазначає, що відповідальність страховика за прострочення виплати обмежена виключно пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ і покладання будь-яких додаткових санкцій є неправомірним та безпідставним. Також звертає увагу на те, що ТДВ СК "Оберіг" не є безпосереднім завдавачем шкоди, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради не скористалося своїм правом та не надало відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, двадцять сьомого грудня дві тисячі двадцять другого року о 12:20 годині водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HONDA PILOT», н.з. НОМЕР_1 , під час проїзду перехрестя пр. Слобожанський та вул. Богдана Хмельницького здійснив наїзд на бетонну огорожу, яка перебуває на балансі Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради, внаслідок чого вищевказані транспортний засіб та бетонна огорожа отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2023 у справі № 199/756/23.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Група Оберіг» (надалі - страховик) на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № DGO-208024348 від 05.02.2022.

Строк дії договору № DGO-208024348 з 06.02.2022 00:00 год. до 05.02.2023 23:59 год.

На підставі договору № DGO-208024348 страховиком був виданий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208024348.

Відповідно до умов зазначеного страхового полісу, страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 130 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акам", 08.02.2023 було надано Комунальному підприємству "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради комерційну пропозицію на ремонт парапету на території скверу Слобожанський, м. Дніпро. Вартість послуг з ремонту склала 44 000,17 грн.

Представником Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради подано страховику заяву № 2/16-2 від 16.02.2023 про виплату страхового відшкодування у розмірі 44 000,17 грн.

В подальшому, з метою відновлення пошкодженої ОСОБА_1 в результаті ДТП бетонної огорожі, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акам" (надалі - виконавець) та Комунальним підприємством "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради (надалі - замовник) був укладений договір № 1741/П від 08.05.2023 про закупівлю послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору № 1741/П, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги: Послуги з поточного ремонту окремих елементів благоустрою (облицювання парапету) об`єкту "Капітальний ремонт елементів благоустрою території в районі будинків №№ 65, 67 по просп. Слобожанському" (ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи) (надалі - послуги), а замовник приймає та оплачує надані належним чином послуги у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.06.2023 та акту приймання виконаних будівельних робіт № 1741П_1 від 23.06.2023 фактична вартість відновлювального ремонту пошкодженої ОСОБА_1 в результаті ДТП бетонної огорожі склала 43 282,36 грн.

Платіжною інструкцією № 626 від 28.06.2023 замовником було сплачено виконавцю вартість проведеного ремонту у розмірі 43 282,36 грн.

Листом № 41907/ПЗ від 01.06.2023 страховик повідомив Комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради про прийняте ним рішення виплати суми страхового відшкодування у розмірі 15 806,20 грн.

01.06.2023 страховиком було сплачено Комунальному підприємству "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради суму страхового відшкодування у розмірі 15 806,20 грн.

Суму страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн страховиком Комунальному підприємству "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради сплачено не було, що і стало причиною виникненню спору, що є предметом розгляду у цій справі.

Вирішуючи цей спір, місцевий господарський суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2).

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Отже за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема внаслідок діяльності щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки зокрема особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ч. 2).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності за законом належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Згідно з преамбулою чинного на час спірних відносин Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 (далі Закон 1961-ІV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 1961-ІV забезпечений транспортний засіб – транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За визначенням п. 1.4 ст. 1 Закону № 1961-ІV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У статті 6 Закону № 1961-ІV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону № 1961-ІV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що Комунальному підприємству «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради було завдано майнової шкоди внаслідок наїзду водієм ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом, на бетонну огорожу, яка перебуває на балансі позивача.

Також матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (страхувальник) була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Група Оберіг» (страховик) на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № DGO-208024348 від 05.02.2022.

Строк дії договору № DGO-208024348: з 06.02.2022 00:00 год. до 05.02.2023 23:59 год.

Відповідно до умов зазначеного страхового полісу, страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 130 000,00 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

08.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Акам" було надано Комунальному підприємству "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради комерційну пропозицію на ремонт парапету на території скверу Слобожанський, м. Дніпро. Вартість послуг з ремонту склала 44 000,17 грн.

Судом першої інстанції було встановлено та сторонами не заперечується, що паперовий примірник заяви № 2/16-2 від 16.02.2023 був отриманий страховиком 03.03.2023.

Комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку Придніпровський" Дніпровської міської ради сплатив виконавцю вартість проведеного ремонту у розмірі 43 282,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 626 від 28.06.2023.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням відповідача, з метою визначення реального розміру матеріального збитку, завданого власнику Благоустрою території, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр-т Слобожанський, 65, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 27.12.2022, ухвалою суду першої інстанції від 10.07.2024 призначено у справі № 904/1863/24 судову експертизу.

Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг".

06.04.2026 справа № 904/1863/24 була повернута на адресу місцевого господарського суду без проведення судової експертизи внаслідок нездійснення оплати відповідачем.

Відповідно до ч. 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту завдання майну позивача шкоди у меншому розмірі, ніж встановлено довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.06.2023 та актом приймання виконаних будівельних робіт № 1741П_1 від 23.06.2023.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано визнав встановленою обставину завдання ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 27.12.2022, збитку власнику Благоустрою території у розмірі 43 282,36 грн.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № 208024348 передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн.

Згідно зі ст. 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як було вказано вище, платіжною інструкцією № 626 від 28.06.2023 замовником було сплачено виконавцю вартість проведеного ремонту у розмірі 43 282,36 грн.

З урахуванням приписів ст. 36.2. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик мав сплатити позивачу розмір завданої внаслідок ДТП шкоди 43 282,36 грн у строк до 01.06.2023.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27 476,16 грн.

Окрім суми страхового відшкодування позивачем були заявлені до стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3 % річних у розмірі 999,77 грн за загальний період з 31.01.2023 по 17.04.2024 та інфляційну складову у розмірі 1 512,76 грн за загальний період (фактично) з лютого 2023 року по березень 2024 року.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційної складової суд першої інстанції встановив, що позивачем було неправильно визначено період прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, страховик мав сплатити позивачу розмір завданої внаслідок ДТП шкоди у строк до 01.06.2023.

За розрахунком місцевого господарського суду 3 % річних на суму боргу 27 476,16 грн за період з 02.06.2023 по 17.04.2024 становлять 724,25 грн, а інфляційна складова на суму боргу 27 476,16 грн за період з червня 2023 року по березень 2024 року становить 824,38 грн, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Зокрема, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про недопущення судом першої інстанції представника апелянта до участі у судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2026 р., оскільки наведені доводи не підтверджуються матеріалами справи та відповідних доказів на підтвердження цих доводів до апеляційної скарги не додано. Крім цього, судова колегія звертає увагу, що апелянтом не наведено жодних додаткових доводів та міркувань щодо предмету спору, які не були ним наведені до судового засідання, що відбулось 09.06.2026 р., але які скаржник хотів заявити суду першої інстанції та не зміг цього зробити через відсутність у цьому судовому засіданні.

Також, відхиляє судова колегія доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, щодо тверджень про застосування судом до відповідача штрафних санкцій за період понад півтора роки, оскільки штрафні санкції до відповідача в межах цієї справи позивачем до стягнення не заявлялись та судом першої інстанції – не застосовувались. Судова колегія звертає увагу апелянта на те, що інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, застосовані судом у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а є мірою відповідальності за порушення зобов`язання, що за своєю правовою природою є компенсацією, а не штрафом чи пенею.

Щодо доводів апелянта про прийняття судом першої інстанції одних доказів та неприйняття інших судова колегія зауважує, що відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 86 ГПК України визнав належними і допустимими докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Щодо долучення позивачем до матеріалів справи платіжної інструкції № 626 від 28.06.2023 року з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 80 ГПК України, судова колегія зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2026 позивач подав до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - платіжної інструкції № 626 від 28.06.2023 про оплату проведеного ремонту на суму 43 282,36 грн.

Відповідач, в свою чергу, подав письмові заперечення, у яких просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідач вказав, що позивачем порушено встановлений ч. 2 ст. 80 ГПК України строк для подання доказів та не надано обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не направлено копію платіжної інструкції № 626 від 28.06.2023 відповідачу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з цим, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основним із засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права.

Для правильного вирішення цієї справи визначальним є віднаходження балансу між такими принципами сучасного судочинства, як справедливість та верховенство права.

Верховенство права та справедливість це два ключові принципи сучасної правової держави. Вони взаємопов`язані, але не є тотожними: верховенство права забезпечує юридичну форму правопорядку, а справедливість є його ціннісною метою.

ЄСПЛ у своїх рішеннях часто підкреслює: право не може бути самоціллю воно має служити справедливості (Belilos v. Switzerland, Steel and Morris v. UK та ін.).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) є ключовим інституційним арбітром у питанні тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із наріжних каменів його юриспруденції є поєднання принципів справедливості (equity) та верховенства права (rule of law). Ці два засади не є тотожними, однак у практиці ЄСПЛ вони тісно переплетені й взаємодоповнюють одна одну. Як вже зазначалось, два ключові орієнтири справедливість та верховенство права не завжди збігаються, і в ряді справ Суд стає перед вибором: застосувати закон буквально чи відступити від формалізму задля запобігання очевидній несправедливості.

Це ядро феномена, який можна охарактеризувати як відмову ЄСПЛ від правового пуризму сліпого формалізму, що призводить до несправедливих наслідків.

ЄСПЛ визнає верховенство права як «одну з головних засад демократичного суспільства» (справа Broniowski v. Poland, §147). Його компоненти включають: правову визначеність (legal certainty); заборону свавілля (arbitrariness); рівність перед законом; обов`язковість рішень суду; дотримання процедурних гарантій.

Однак сам Суд не зводить верховенство права до буквалізму. У рішенні Paksas v. Lithuania (§ 72) підкреслено: право має служити не самоцілі, а людині. Тобто, принципи права важливіші за сліпе дотримання буквального змісту норм.

ЄСПЛ спирається на кілька ключових ідей:

Конвенція живий інструмент, що має тлумачитися у світлі сучасних умов (Tyrer v. UK);

Substance over form зміст важливіший за формальність (Bellet v. France);

Disproportionate rigidity = injustice жорсткий формалізм може призвести до свавілля, яке саме верховенство права й покликане запобігати.

Тобто, ЄСПЛ формує баланс між справедливістю та верховенством права не через арифметичне зважування, а через інтегральне розуміння цінностей Конвенції. Відмова від правового пуризму це не нехтування законом, а усвідомлення вищого сенсу права як інструменту захисту справедливості та людської гідності. Формальне дотримання норм не може бути виправданням для порушення справедливості бо тоді закон перетворюється на інструмент легалізованого свавілля» (умовна інтерпретація позиції ЄСПЛ у справі Paksas v. Lithuan).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що “надмірний формалізм” може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах “Zubac v. Croatia”, “Beles and Others v. the Czech Republic”, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France”, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється “право на суд”, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення” спору судом (рішення у справі “Kutic v. Croatia”, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним”. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права” (рішення у справах “Bellet v. France” та “Nunes Dias v. Portugal“). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі “Perez de Rada Cavanilles v. Spain“).

У даному випадку, повне, об`єктивне та неупереджене встановлення судом обставин справи та ухвалення справедливого рішення за результатами розгляду спору превалює над формальним дотриманням процесуальної норми ч. 2 ст. 80 ГПК України. Оскільки, у даному випадку, негативні суспільні наслідки ухвалення судом несправедливого рішення є більш істотними, аніж наслідки недотримання позивачем норми ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Щодо зауваження відповідача про не направлення копії платіжної інструкції № 626 від 28.06.2023 на його адресу судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Так, за приписами ст. 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Доступ до клопотання позивача про долучення доказів був забезпечений для учасників судового процесу 27.05.2026 за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Зі змісту поданих відповідачем письмових заперечень вбачається, що останній ознайомлений із поданим позивачем доказом - платіжною інструкцією № 626 від 28.06.2023.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що поданий позивачем доказ не може бути не прийнятий судом з підстав не надання його для ознайомлення відповідачу.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у цій справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 375,41 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 р. у справі № 904/1863/24 – залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua