Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №904/542/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/542/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКТРЕЙДІНГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 (головуючий в першій інстанції Ліпинський О.В.)

у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКТРЕЙДІНГ»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі – НАДПСУ ( НОМЕР_2 ) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКТРЕЙДІНГ» (надалі – ТОВ «Буктрейдінг») про стягнення пені в сумі 5748,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ТОВ «Буктрейдінг» було укладено договір поставки № 423-25 від 09.07.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити морозильні скрині на загальну суму 239520,00 грн у строк до 25.07.2025, однак у визначений договором строк поставку не здійснив, а фактично передав товар лише 18.08.2025, що підтверджується видатковою накладною № 161, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню на підставі п.7.3 договору, яким передбачено, що у разі порушення строків поставки постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожен день такого прострочення. При цьому позивач зазначає, що ним було направлено відповідачу претензію від 31.10.2025 з вимогою сплатити зазначену суму штрафних санкцій, однак відповіді на претензію не надійшло, кошти добровільно сплачені не були, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 позов НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) до ТОВ «Буктрейдінг» про стягнення коштів задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Буктрейдінг» на користь НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) 5508,96 грн пені; в решті позову відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2551,46 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції частково задовольнив позов, визнавши, що відповідач порушив строк поставки товару за договором, оскільки мав поставити товар до 25.07.2025, а фактично поставив лише 18.08.2025, тому відповідно до п.7.3 договору зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення. Суд не погодився з розрахунком позивача та здійснив власний перерахунок, оскільки позивач неправильно визначив період прострочення. За підрахунком суду, правильною кількістю днів прострочення є 23 дні (з 26.07.2025 по 17.08.2025), а не 24, тому сума пені становить 5508,96 грн. При цьому доводи відповідача про відсутність специфікації та заявок на відвантаження суд відхилив, зазначивши, що п.3.1 договору встановлює чіткий строк поставки, тому ненадання заявок не звільняє постачальника від обов`язку здійснити поставку у цей строк. Клопотання відповідача про зменшення пені суд також відхилив через відсутність поважних причин порушення та недоведеність неспівмірності пені наслідкам порушення.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Буктрейдінг» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Змінити оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та з огляду на засади справедливості та розумності, з врахуванням вини позивача, зменшити розмір пені на 50 %.

Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та здійснив невірне тлумачення договору, виходив виключно з п.3.1 про строк поставки до 25.017.2025, але повністю проігнорував п.3.4 договору, яким передбачено, що відвантаження товару здійснюється за графіком та на підставі заявок замовника, тобто сторони погодили поетапний механізм поставки, проте позивач не надав специфікації з графіком та не подав жодної заявки на відвантаження, тому, на переконання апелянта строк виконання зобов`язання у визначеному договором порядку не настав, а отже, прострочення з вини відповідача відсутнє. Крім того, відповідач вказує, що позивач фактично визнав належне виконання договору, оскільки прийняв товар без зауважень 18.08.2025, не відмовлявся від нього та у позовній заяві прямо зазначив, що договір виконано у повному обсязі. Апелянт також посилається на правові позиції Верховного Суду, згідно з якими заявка є юридичним фактом, що запускає строк поставки, і без неї обов`язок постачальника не виникає. Відповідач наголошує, що порушення сталося з вини самого позивача, який своєю бездіяльністю сприяв виникненню неустойки, що є підставою для зменшення пені згідно зі ст.660 ЦК України. Апелянт просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та відмовити в позові повністю, або, як альтернативу, зменшити розмір пені на 50 % з урахуванням вини позивача.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з апеляційною скаргою відповідача та вважає її необґрунтованою з огляду на те, що апелянт у своїй скарзі помилково посилається на договір № 431-25 про закупівлю обладнання для закладів громадського харчування на загальну суму 450000 грн, тоді як предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 423-25 від 09.07.2025 про закупівлю морозильних скринь на суму 239520 грн. На переконання позивача, зазначення невірного договору фактично унеможливлює правильне розуміння апеляційної скарги та виходить за межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі ст.269 ГПК України. Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково застосував лише п.3.1 договору без урахування п.3.4, позивач зазначає, що п.3.1 договору встановлено чіткий строк поставки товару до 25.07.2025, і ця умова була добре відома відповідачу, якому також було відомо про п.7.3 договору, яким сторони погодили відповідальність у вигляді пені за порушення строків поставки у розмірі 0,1% вартості товару за кожен день прострочення. Крім того, позивач наголошує, що відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а інших строків чи термінів поставки, в тому числі в п.3.4 договору, не визначено, тому, на переконання позивача, умова про складання покупцем заявки не вважається ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, а отже, ненадання покупцем заявки не виключало обов`язку відповідача здійснити поставку в межах визначеного договором строку до 25.07.2025. Позивач наголошує, що усі необхідні для цього умови, зокрема, місце доставки товару, були попередньо визначені за письмовою згодою сторін. Позивач вважає, що ним правомірно застосовано до відповідача штрафні санкції у вигляді пені за неналежне виконання умов договору, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 вважає законним та обґрунтованим, тому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити оскаржуване рішення без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

ТОВ «Буктрейдінг» 12.05.2026 подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї додатків усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Буктрейдінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/542/26 за позовом НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) до ТОВ «Буктрейдінг» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

22.05.2026 матеріали справи № 904/542/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

21.05.2026 від НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) надійшов відзив на апеляційну скаргу.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

09.07.2025 року між НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) (замовник) та ТОВ «Буктрейдінг» (постачальником), укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 423-25, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є закупівля скринь морозильних (далі - товар) за кодом ДК 021:2015: 39310000-8 «Обладнання для закладів громадського харчування».

Відповідно до п.1.2 договору, постачальник зобов`язується у 2025 році в порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно з Додатком 1, поставити на склад замовника товар, а замовник – прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили строк поставки товару: до 25.07.2025.

Місце поставки товару - склад замовника за адресом: м.Хмельницький, вул.Шевченка, 46. Отримувачами товару є представники НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ) - п.3.2 договору.

Згідно з п.3.3 договору, товар постачається згідно з установленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт.

Відвантаження товару представникам замовника здійснюється згідно з графіком та в кількостях, зазначених у Специфікації до цього договору та у відповідних заявках замовника. За попередньою письмовою взаємною згодою сторін черговість поставки може змінюватись (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, приймання товару за кількістю та якістю буде здійснено замовником (отримувачем) у присутності представника постачальника відразу після прибуття товару до місця поставки.

Згідно з п.5.1 договору, платником за цим договором є НАДПСУ (ВЧ НОМЕР_1 ). Оплата за фактично переданий товар здійснюється на підставі накладної (видаткової накладної). Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором становить 239520,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 39920,00 грн.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що оплата за фактично переданий товар здійснюється у безготівковій формі протягом 30 календарних днів з дати підписання представником замовника накладної (видаткової накладної), що підтверджує факт прийому товару замовником.

Відповідно до п.6.1 договору, постачальник взяв на себе зобов`язання: забезпечити безкоштовну доставку товару на територію замовника, його розвантаження, здійснити перевірку комплектності, цілісності та відсутності пошкоджень товару в присутності представників замовника; представити товар у розпорядження замовника разом з усіма документами, потрібними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору; забезпечити за свій рахунок упаковку та маркування товару, потрібні для його перевезення до місця призначення; повідомити замовника про дату, коли товар буде надано у його розпорядження, не пізніше ніж за десять діб; нести всі витрати щодо перевірки якості та кількості товару; нести відповідальність за товар до моменту її передачі замовнику.

Додатком 1 до договору сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та його загальну вартість. Крім того, зазначеним додатком сторони погодили вимоги до тари, порядок постачання та вимоги до якості та безпеки товару.

18.08.2025, згідно видаткової накладної № 161, відповідач поставив позивачу погоджену кількість товару на суму 239520,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплату пені за порушення строків поставки товару.

За розрахунком позивача, розмір пені за порушення строку поставки товару складає 5748,48 грн за період з 25.07.2025 по 18.08.2025 (24 дні).

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строку поставки товару, передбаченого договором, а також відсутності підстав для зменшення неустойки за клопотанням відповідача.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд неправильно застосував норми матеріального права та здійснив невірне тлумачення договору, виходив виключно з п.3.1 про строк поставки до 25.07.2025, але повністю проігнорував п.3.4 договору, яким передбачено, що відвантаження товару здійснюється за графіком та на підставі заявок замовника, проте позивач не надав специфікації з графіком та не подав жодної заявки на відвантаження, тому, на переконання апелянта, строк виконання зобов`язання у визначеному договором порядку не настав, а отже, прострочення з вини відповідача відсутнє. Крім того, позивач фактично визнав належне виконання договору, оскільки прийняв товар без зауважень 18.08.2025, не відмовлявся від нього та у позовній заяві прямо зазначив, що договір виконано у повному обсязі. Апелянт також посилається на правові позиції Верховного Суду, згідно з якими заявка є юридичним фактом, що запускає строк поставки, і без неї обов`язок постачальника не виникає, наголошує, що порушення сталося з вини самого позивача, який своєю бездіяльністю сприяв виникненню неустойки, що є підставою для зменшення пені згідно зі ст.660 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 423-25 від 09.07.2025, предметом якого є поставка морозильних скринь на загальну суму 239520,00 грн. Натомість апелянт в апеляційній скарзі посилається на договір № 431-25, який стосується інших правовідносин з поставки іншого товару (овочерізок, картоплечисток, м`ясорубок) на суму 450000,00 грн. На переконання колегії суддів, таке посилання є помилковим, оскільки зазначений скаржником договір не є предметом дослідження у даній справі та не може бути підставою для оцінки правомірності оскаржуваного рішення. Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Оскільки апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу обставинами, що стосуються іншого договору, такі доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Колегія суддів зазначає, що п.3.1 договору № 423-25 сторони погодили строк поставки товару до 25.07.2025. Це є чіткою та однозначною умовою, яка не потребує додаткового тлумачення. Пунктом 3.4 договору передбачено, що відвантаження товару представникам замовника здійснюється згідно з графіком та в кількостях, зазначених у Специфікації до цього договору та у відповідних заявках замовника.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно визначив, що умова про складання замовником заявки не є строком або терміном у розумінні цивільного законодавства, а лише регламентує порядок відвантаження. Як правильно зазначив суд першої інстанції, інших строків (термінів) поставки, в тому числі в п.3.4 договору, не визначено.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, оскільки сторони встановили кінцевий строк поставки до 25.07.2025, відповідач зобов`язаний був виконати своє зобов`язання у цей строк незалежно від наявності чи відсутності заявки замовника, враховуючи, що всі істотні умови договору, зокрема, асортимент, кількість, ціна та місце поставки, були визначені в самому договорі та Додатку 1 до нього.

Таким чином, твердження апелянта про те, що обов`язок поставки не настав через відсутність заявки, є безпідставним, оскільки заявка не є юридичним фактом, з яким договір пов`язує виникнення обов`язку поставки, а лише визначає порядок відвантаження в межах встановленого строку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.20219 у справі № 910/1144/19, де суд зазначив, що направлення замовлення є правом покупця, яке має бути реалізоване ним у межах строку дії договору, а непередбачення замовлення не звільняє постачальника від обов`язку поставити товар, оскільки сторони погодили конкретний строк поставки. Отже, твердження апелянта про те, що відсутність заявки виключає прострочення з вини відповідача, є безпідставним.

Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22 та від 02.02.2023 у справі № 916/604/21, зазначаючи, що заявка запускає перебіг строку поставки.

Колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом правові позиції не є релевантними до обставин даної справи, оскільки у зазначених справах договорами було передбачено, що строк поставки визначається з моменту отримання заявки, тобто заявка була визначена як момент початку перебігу строку поставки. У даному ж випадку п.3.1 договору встановлено конкретну дату, до якої має бути здійснена поставка, а п.3.4 лише регулює механізм відвантаження. Тому правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, не підлягають застосуванню у цій справі.

Апелянт зазначає, що порушення зобов`язання сталося з вини позивача, який не надав заявки, та посилається на ст.660 ЦК України. Колегія суддів не приймає ці доводи до уваги з огляду на те, що відповідно до ст.660 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Як вже було зазначено вище, обов`язок поставки виник у відповідача з моменту укладення договору та мав бути виконаний до 25.07.2025. Колегія суддів зазначає, що відсутність заявки не є перешкодою для виконання цього зобов`язання, оскільки усі необхідні умови для поставки були визначені договором. Тому, на переконання колегії суддів, ненадання заявки не є виною кредитора у порушенні зобов`язання, оскільки вона не впливала на можливість виконання відповідачем свого обов`язку у встановлений у договорі строк.

Щодо зменшення розміру пені на 50 %, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Як роз`яснив Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При вирішенні цього питання суду належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів для виконання зобов`язання. Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/1273/23, суди зменшують розмір неустойки лише за наявності виняткових обставин, зокрема, якщо період прострочення є незначним, а кредитор не надав доказів завдання йому збитків.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не навів жодних поважних причин невиконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, не вжив заходів на усунення допущених ним порушень, доказів чого не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. Строк прострочення становить 23 дні, що не є незначним. Крім того, розмір пені, заявлений до стягнення, є пропорційним наслідкам порушення зобов`язання та не перевищує суму збитків, які могли б бути завдані позивачу.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, встановив, що позивач неправильно визначив період прострочення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування неустойки має бути здійснено починаючи з 26.07.2025 (перший день прострочення після останнього дня строку поставки) по 17.08.2025 (останній день прострочення перед фактичною поставкою товару), тобто за 23 дні прострочення. Розмір пені за відповідний період прострочення становить 5508,96 грн (239520,00 грн х 0,001 х 23 дні). Цей розрахунок є арифметично правильним та відповідає умовам п.7.3 договору.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/542/26 прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та умови укладених між ними договорів про постачання електричної енергії, та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення пені за порушення строку поставки товару.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКТРЕЙДІНГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/542/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/542/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді О.І.Кучеренко

Т.В.Стефанів