Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №908/1542/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1542/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10», м. Запоріжжя

до відповідача: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

про стягнення 15 292 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення 9 289 грн 80 коп. заборгованості по оплаті внесків на управління будинком та прибудинковою територією, 5 026 грн 24 коп. інфляційних втрат, 976 грн 57 коп. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25 позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» до Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» заборгованість по сплаті внесків на управління будинком та прибудинковою територією в сумі 9 289, 80 грн., інфляційні втрати в сумі 5 026,24 грн, 3 % річних в сумі 976,57 грн, судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 908/1542/25 задоволено. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить: скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі №908/1542/25 за позовом ОСББ «Амбулаторна 10» до Концерну Міські теплові мережі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить: скасувати додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 про стягнення 5000 грн. з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Амбулаторна 10» витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити нове рішення, яким відмовити заявнику у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2025 у справі № 908/1542/25 залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, зокрема, повідомляв, що понесе під час апеляційного провадження справи витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 4 000,00 грн., про що відповідно до ст. 129 ГПК України позивачем будуть подані докази витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

15.04.2026 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» понесені судові витрати у справі № 908/1542/25, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 розгляд питання щодо ухвалення додаткової постанови у справі №908/1542/25 призначено для розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

27.05.2026 через систему "Електронний суд", Концерном «Міські теплові мережі» подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить апеляційний суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Амбулаторна 10» до суми 1 000,00 грн.

Відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн. явно є завищеним, зважаючи на те, що ціна спору складає 15 292,61 грн. та справа є малозначною. Адвокатом було складено два відзиви у цій справі під час розгляду справи в суді апеляційній інстанції, та складання таких відзивів не є складним, особливо з урахуванням уже складеної до суду першої інстанції позовної заяви.

Розглянувши заяву та додані до неї копії документів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2021 у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2025 між адвокатом Слєсарєм Олексієм Вікторовичем, далі Адвокат, та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10», далі Клієнт, укладений договір про надання правової допомоги, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору сторони визначили, що Адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Пунктом 2.1. Договору сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Умовами п. 3.1. Договору сторони узгодили, що за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеними додатковими угодами до цього Договору.

Додатковою угодою № 2 від 08.11.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 сторони визначили, що відповідно до п. 3.1 укладеного сторонами договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 Замовник сплачує Адвокату наступну винагороду (гонорар) 4 000,00 грн. (фіксована вартість): за підготовку (складання) відзиву, інших процесуальних документів, участь у справі за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі №908/1542/25 (Центральний апеляційний господарський суд).

Згідно із п. п. 4.1., 4.2. Договору, розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. За домовленістю Сторін, оплата правничої допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу, яку позивач поніс і вважає необхідним компенсувати за рахунок відповідача, складає 4 000,00 грн, який є фіксованим.

Договір та додаткова угода №2 від 08.11.2025 підписані сторонами та скріплено печатками.

Апеляційний господарський суд зазначає, що заява позивача про стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. була зроблена позивачем з урахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат заявником надано до матеріалів справи завірені належним чином копії:

- договору про надання правової допомоги від 05.05.2025;

- додаткової угоди № 2 від 08.11.2025 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2025;

- акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 2 від 08.11.2025);

- квитанції від 08.11.2025;

- ордеру серії АР № 1275343;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 905 від 28.10.2011.

В акті виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 2 від 08.11.2025) Сторони підтвердили, що:

- Адвокатом виконана робота підготовка (складання) відзиву, інших процесуальних документів, участь у справі за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 у справі №908/1542/25 (Центральний апеляційний господарський суд);

- Замовником прийнято від Адвоката роботу та оплачено її в повному розмірі;

- Адвокат своїм підписом свідчить про оплату Замовником наданих послуг, а Замовник підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих Адвокатом послуг.

Заявником надано до заяви квитанцію від 08.11.2025 підписану адвокатом Слєсарем О.В. та скріплену печаткою, у якій зазначено, що прийнято від голови правління ОСББ «Амбулаторна 10» Білаш Вікторії Олександрівни 4000 гривень в рахунок оплати правничої допомоги адвоката за договором про надання правничої допомоги від 05.05.2025 (додаткова угода № 2 від 08.11.2025).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову і залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати покладаються на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Колегія суддів також враховує, що відповідач, заявляючи клопотання про зменшення витрат, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат, зокрема доказів, які б свідчили про невідповідність заявленої суми обсягу та змісту фактично наданих послуг не надано. А тому підстави для зменшення їх розміру до 1 000 грн. відсутні.

Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, судова колегія висновує, що понесені позивачем витрати підтверджені матеріалами справи, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, відображають зміст виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відтак, заяву ОСББ «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1542/25 слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1542/25 - задовольнити.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амбулаторна 10» понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв