Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/3430/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №904/3430/26

Суддя: Чус Оксана Володимирівна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3430/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 (повна ухвала складена 22.07.2026, суддя Перова О.В.) у справі № 904/3430/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія", Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ

до Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про захист авторського права

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича, в якій просить суд:

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича припинити порушення прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" на торговельну марку UMP;

- заборонити Фізичній особі-підприємцю Євтушенко Олексію Костянтиновичу використовувати без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" торгівельну марку UMP;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" понесені витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича адвоката Шевченко Тетяни Юріївни про зупинення провадження у справі № 904/3430/26. Зупинено провадження у справі № 904/3430/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" до Фізичної особи-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича про захист авторського права, до припинення перебування відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 904/3430/26.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2026 № 33 убачається, що солдат ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби, з 02.02.2026 зарахований до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 . Також в матеріалах справи наявні військовий квиток та довідка форми 5 командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 № 2486/1896 про перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Господарський суд зазначив, що, відтак, відповідач бере участь в обороні України, що унеможливлює його особисту участь у розгляді судової справи.

Враховуючи вищезазначене та положення пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України, відповідно до якого провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд вважав наявними підстави для зупинення провадження у справі № 904/3430/26 до припинення перебування відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича, у складі Збройних Сил України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі №904/3430/26 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 року є незаконною, постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про зупинення провадження у справі, а також із порушенням принципів господарського судочинства, гарантованих Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;

- ухвала суду першої інстанції фактично не містить будь-якої оцінки заперечень Позивача. Позивач у письмових запереченнях та під час судового засідання звертав увагу суду, що: відповідач після мобілізації не припинив здійснення підприємницької діяльності; відповідач продовжує брати участь у публічних закупівлях; відповідач подає тендерні пропозиції; відповідач укладає договори поставки; відповідач реалізує господарську діяльність, яка є предметом даного спору; інтереси відповідача вже представляє професійний адвокат, який бере участь у справі. Після мобілізації відповідач здійснював повноцінну господарську діяльність, готував тендерні пропозиції, оформлював документи, взаємодіяв із замовниками, укладав договори та здійснював інші юридично значимі дії. Проте, суд не надав жодної оцінки наведеним доводам. В ухвалі відсутні будь- які мотиви, чому зазначені обставини не впливають на можливість подальшого розгляду справи;

- суд неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 227 ГПК України. Суд першої інстанції дійшов висновку про обов`язковість зупинення провадження виключно з тієї підстави, що відповідач проходить військову службу. Однак, такий висновок є наслідком надмірно формального тлумачення процесуальної норми. Дійсно, пункт 3 частини першої статті 227 ГПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України. Водночас, будь-яка процесуальна норма повинна застосовуватися не ізольовано, а у системному взаємозв`язку з іншими нормами Господарського процесуального кодексу України, Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є своєчасний та ефективний захист порушених прав. Застосування процесуальних норм не може призводити до повного позбавлення особи можливості отримати судовий захист протягом невизначеного часу. У даному випадку суд першої інстанції фактично визнав достатнім лише сам факт проходження військової служби, не встановивши, чи дійсно така обставина унеможливлює реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав. Натомість матеріали справи свідчать про протилежне, сам відповідач реалізував право на судовий захист шляхом подання відповідного клопотання, інтереси відповідача представляє адвокат. Представник відповідача особисто бере участь у судових засіданнях. Таким чином процесуальні права відповідача вже реалізуються. Жодних доказів того, що відповідач позбавлений можливості надавати адвокату пояснення, погоджувати правову позицію або підтримувати зв`язок із представником, матеріали справи не містять. Натомість, суд зробив висновок про неможливість участі відповідача виключно на підставі припущень;

- суд зазначив, що проходження військової служби унеможливлює особисту участь відповідача у справі. Разом із тим, такий висновок нічим не підтверджений. До матеріалів справи долучено лише: військовий квиток; витяг із наказу; довідку форми №5. Жоден із цих документів не містить відомостей про: місце проходження служби; режим виконання військових обов`язків; перебування відповідача безпосередньо у районі ведення бойових дій; відсутність технічної можливості підтримувати зв`язок із адвокатом; неможливість надання пояснень; неможливість використання засобів електронного зв`язку. Фактично суд презюмував існування таких обставин;

- суд не врахував, що відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність;

- суд фактично позбавив позивача права на ефективний судовий захист. Особливість даного спору полягає у тому, що позовні вимоги спрямовані не на стягнення грошових коштів, а на припинення триваючого порушення виключних майнових прав інтелектуальної власності. Кожен день подальшого незаконного використання торговельної марки UMP породжує нові порушення прав Позивача. Зупинення провадження до моменту припинення військової служби відповідача фактично означає, що відповідач протягом невизначеного строку може безперешкодно продовжувати використання торговельної марки, брати участь у процедурах закупівель, укладати нові договори та вводити в оману споживачів щодо походження товару. Отже, судове рішення не забезпечує балансу між правами сторін, а фактично створює умови для продовження порушення прав інтелектуальної власності;

- судом порушено принцип пропорційності та не забезпечено справедливий баланс між правами сторін. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад господарського судочинства є принцип пропорційності. Застосовуючи будь-який процесуальний захід, суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс між правами усіх учасників процесу, а також оцінити наслідки такого заходу для кожної із сторін. Однак, оскаржувана ухвала не містить жодної оцінки того, як її постановлення вплине на можливість Позивача реалізувати своє право на судовий захист. Суд обмежився виключно констатацією факту проходження відповідачем військової служби, повністю залишивши поза увагою права власника торговельної марки. Фактично суд поставив право відповідача на участь у процесі вище права Позивача на ефективний судовий захист, не здійснивши необхідного балансу інтересів. Такий підхід суперечить принципу верховенства права та принципу пропорційності;

- суд не врахував, що відповідач вже реалізував право на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість особистої участі відповідача у розгляді справи. Разом із тим, предметом оцінки повинна була бути не лише можливість особистої участі відповідача, а можливість реалізації ним процесуальних прав у цілому. Статті 16, 56, 58 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачають право особи здійснювати свої процесуальні права через представника. Матеріали справи підтверджують, що інтереси відповідача представляє професійний адвокат. Саме адвокат подав клопотання про зупинення провадження, брав участь у судових засіданнях, висловлював правову позицію відповідача. Отже, процесуальне представництво відповідача фактично здійснюється;

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 були застосовані судом формально, без урахування фактичних обставин цієї справи;

- внаслідок постановлення ухвали Позивач позбавлений можливості захистити свої виключні майнові права протягом невизначеного часу, тоді як відповідач отримує можливість продовжувати господарську діяльність із використанням спірної торговельної марки.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Від відповідача до ЦАГС відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному перегляду судового рішення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі № 904/3430/26; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) № 904/3430/26, необхідні для розгляду апеляційної скарги.

03.08.2026 на виконання ухвали від 29.07.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи (оскарження) № 904/3430/26.

Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича, в якій просить суд:

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича припинити порушення прав інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" на торговельну марку UMP;

- заборонити Фізичній особі-підприємцю Євтушенко Олексію Костянтиновичу використовувати без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" торгівельну марку UMP;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" понесені витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2026 о 12:00год.

30.06.2026 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" - адвоката Ракоїд Людмили Вячеславівни надійшла заява про участь у судовому засіданні 08.07.2026 о 12:00, а також інших судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була частково задоволена ухвалою суду від 01.07.2026.

До канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Євтушенка Олексія Костянтиновича - адвоката Шевченко Тетяни Юріївни надійшло клопотання від 03.07.2026 про участь у судовому засіданні 08.07.2026 о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке було задоволено ухвалою суду від 06.07.2026.

08.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича - адвоката Шевченко Тетяни Юріївни, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3430/26 у зв`язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України.

У підготовче засідання 08.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні оголошено перерву на 21.07.2026 о 17:00 для надання учасниками справи письмових пояснень щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.

20.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" - адвоката Ракоїд Людмили Вячеславівни надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 904/3430/26, в яких зазначає, що відповідачем не доведено, що проходження військової служби фактично позбавляє Фізичну особу-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича можливості здійснювати процесуальні права.

У підготовче засідання 21.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача у підготовчому засіданні наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

За наслідками розгляду клопотання представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенко Олексія Костянтиновича - адвоката Шевченко Тетяни Юріївни про зупинення провадження у справі № 904/3430/26 у зв`язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 21.07.2026 про зупинення провадження у справі №904/3430/26, яка і є предметом апеляційного оскарження.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, постановлена на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України з мотивів перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22.

Так, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.

У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).

Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства.

Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 також зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2026 № 33 убачається, що солдат ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби, з 02.02.2026 зарахований до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 . Також в матеріалах справи наявні військовий квиток та довідка форми 5 командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2026 № 2486/1896 про перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач бере участь в обороні України, що унеможливлює його особисту участь у розгляді судової справи.

Норма пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Крім того, норма пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України не містить посилання на необхідність оцінки судом реальної можливості військовослужбовця (сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) взяти участь у розгляді справи, умовами для її застосування є факт проходження служби у ЗСУ, прямо перерахованих у законі чи інших військових формуваннях, а також факт переведення відповідного підрозділу на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично позбавив позивача права на ефективний судовий захист, з огляду на таке.

Зупинення провадження у справі має тимчасовий характер і не позбавляє позивача права на судовий захист по суті спору після поновлення провадження. Доводи позивача щодо триваючого характеру порушення виключних майнових прав інтелектуальної власності не є предметом дослідження на стадії вирішення питання про зупинення провадження у справі та не спростовують наявності передбачених законом підстав для зупинення, а стосуються суті спору, яка підлягає з`ясуванню після поновлення провадження. Твердження про можливі майбутні порушення з боку відповідача, зокрема щодо участі у процедурах закупівель чи укладення нових договорів є декларативними та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали про зупинення провадження у даній справі.

Оцінюючи доводи апелянта щодо того, що судом порушено принцип пропорційності та не забезпечено справедливий баланс між правами сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Досягнення цих завдань відбувається через дію основоположних засад судочинства, серед яких - верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, яка розкриває зміст принципу пропорційності у господарському судочинстві, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Принцип пропорційності є фундаментальним у праві ЄС та Конвенції про захист основоположних прав і свобод людини, забезпечуючи, що будь-які обмеження прав є обґрунтованими та необхідними для досягнення легітимних цілей.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на компоненти тесту пропорційності обмеження прав: легітимна мета (втручання має переслідувати легітимну мету, зазначену у відповідній статті Конвенції); відповідність (заходи мають бути придатними для досягнення цієї мети); необхідність (не має бути менш обмежувальних альтернатив, які могли б досягти тієї ж мети); пропорційність у вузькому сенсі (втручання не повинно бути надмірним щодо переслідуваної мети, має бути справедливий баланс між правами особи та загальним інтересом).

Імперативні вимоги пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі мають на меті гарантувати недоторканність гарантованих ст.6 Конвенції про захист основоположних прав і свобод людини прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців. Зупинення провадження у справі за участі військовослужбовця під час дії воєнного стану такій меті відповідає та не є очевидно непропорційним втручанням у можливість позивача реалізувати своє право на судовий захист.

Не спростовує вищезазначених висновків суду і те, що відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, оскільки така обставина не свідчить про те, що він має можливість брати участь у розгляді справи, у тому числі через представника. Зазначені обставини стосуються статусу відповідача та порядку ведення ним підприємницької діяльності та не є обставинами, що виключають підстави та нівелюють обов`язок суду щодо зупинення провадження.

Суд також ураховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 28.05.2025 у справі № 473/4906/23 (провадження № 61-1072св25), в якій касаційний суд дійшов висновку про те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічна за змістом пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України) має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/3430/26 до припинення перебування відповідача - Фізичної особи-підприємця Євтушенка Олексія Костянтиновича, у складі Збройних Сил України, на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська медична компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі № 904/3430/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 у справі № 904/3430/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua