Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/1635/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1635/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 (суддя Манько Г.В., повний текст якого складений 20.05.2026) у справі № 904/1635/24,

за позовом Фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича

до Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)”

про стягнення 244 761,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Кіцманюк Юрій Миколайович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” грошових коштів 244 761,00 грн та судових витрат у справі.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що усі докази, що є підставою позовних вимог надав до господарського суду. Надав пояснення у справі щодо виконання вимог експерта. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд у позові відмовити. Надав додаткові пояснення у справі. Просив суд визнати неналежними доказами акти закриття прихованих робіт, акт на додаткові роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт. Надав відзив на позов у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У справі було призначено проведення судової експертизи та отримано висновок експерта.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/1635/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" на користь фізичної особи - підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича заборгованість 232 592,00 грн, судовий збір в сумі 3487,84 грн, витрати на правничу допомогу 25 175,00 грн, витрати по оплаті судової експертизи 44 316,36 грн. В решті суми позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” та її узагальнені доводи

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Державна установа “Водянська виправна колонія (№ 146)”, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/1635/24 у частині задоволення позову Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича до Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)”, а також у частині розподілу судових витрат;

- ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича до Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” про стягнення заборгованості відмовити повністю;

- скасувати стягнення з Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” на користь Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату судової експертизи;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича на користь Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” судові витрати, понесені у зв`язку з поданням апеляційної скарги, відповідно до наданих доказів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично звів предмет доказування виключно до наявності висновку експерта та не перевіривши належним чином фактичне передання і прийняття робіт замовником. Односторонні акти КБ-2в та КБ-3 не є безумовною підставою для оплати, а суд не надав правової оцінки вмотивованості відмови замовника від їх підписання, про що підрядника було своєчасно повідомлено листами від 21.12.2023 №146/10-1674, від 13.02.2024 №146/10-467 та від 29.03.2024 №146/2-871 із вказівкою на виявлені недоліки, завищення вартості та відсутність необхідної документації.

Скаржник вказує на неналежну оцінку доказів щодо прихованих робіт, які за своєю природою не можуть бути перевірені після їх закриття без належної виконавчої документації (журналів виконання робіт та актів огляду прихованих робіт за формою додатка В до ДБН А.3.1-5:2016, підписаних замовником і технаглядом). Суд залишив поза увагою пряме застереження експерта про неможливість дослідження вартості демонтажних, прихованих робіт, навантаження та перевезення сміття за відсутності первинних виробничих документів.

Крім того, суд не застосував частини третю та четверту статті 877 ЦК України до акта на додаткові роботи № 1 від 08.02.2024, які не були погоджені та підписані замовником, а позивач не довів своєчасного повідомлення про необхідність їх проведення, зупинення робіт чи наявності підстав для невідкладних дій. Також суд помилково застосував ч. 4 ст. 849 ЦК України без урахування висновків Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 910/2051/19, згідно з якими відмова від договору через неналежне його виконання підрядником не тотожна безумовній відмові та не звільняє позивача від обов`язку довести факт, обсяг, якість і вартість заявлених робіт.

Скаржник наголошує на вибірковій оцінці висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1829-24 від 24.02.2026 взявши до уваги лише суму 232 592,00 грн, проігнорувавши встановлене експертом завищення вартості на 12 169,00 грн через відсутність ознак шліфування та застереження щодо неможливості перевірки окремих робіт, що суперечить статті 86 ГПК України. Також судом не наведено мотивів відхилення доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат скаржник зазначає, що їх покладення на відповідача підлягає скасуванню як похідне від незаконного задоволення позову. Додатково вказано, що витрати на правничу допомогу не були перевірені судом першої інстанції на відповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг.

Узагальнений виклад позиції ФОП Кіцманюк Юрія Миколайовича на апеляційну скаргу

ФОП Кіцманюк Ю.М. у поданому відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги ДУ «Водянська виправна колонія (№ 146)» у повному обсязі, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 без змін із покладенням судових витрат на відповідача.

Позиція позивача обґрунтована тим, що первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність, тоді як підписані акти є вторинними. Реальне виконання будівельних робіт за договором на суму 232 592,00 грн підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1829-24 від 24.02.2026, а також наданими первинними документами про придбання матеріалів та службовими записками. Невідповідність вартості робіт через відсутність ознак шліфування на суму 12 169,00 грн була належним чином врахована та відрахована судом першої інстанції при визначенні суми до стягнення.

Позивач вказує, що 08.02.2024 надав відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 за грудень 2023 року разом із підтвердними документами. Проте замовник у порушення пункту 8.9 договору та статей 853, 882 ЦК України дефектного акта не склав і мотивованої відмови від прийняття робіт у встановлений строк не надав, а направлення листів не свідчить про дотримання договірного порядку фіксації недоліків. За усталеною практикою Верховного Суду підрядник не повинен спонукати замовника до підписання документів, а замовник не звільняється від оплати фактично виконаних робіт за односторонніми актами у разі відсутності належно оформленої мотивованої відмови.

Щодо застосування частини четвертої статті 849 ЦК України позивач звертає увагу на непослідовність позиції скаржника, оскільки замовник сам визначив цю норму та пункт 14.1 договору як підставу в листі про одностороннє розірвання від 17.01.2024 № 146/10-139, що тягне за собою безумовний обов`язок виплатити плату за виконану частину роботи. Крім того, складений 08.02.2024 акт на додаткові роботи № 1 (щодо застосування інших матеріалів, ніж передбачено кошторисом) був підписаний авторським наглядом, не призвів до зміни договірної ціни та виконаний у межах вартості договору, що виключає порушення статті 877 ЦК України.

Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 25 175,00 грн позивач наголошує, що вони належно підтверджені, відповідач під час розгляду справи не заперечував проти них та не подавав клопотання про їх зменшення, а за сталою судовою практикою (зокрема, постановою ОП КГС ВС у справі № 922/445/19) суд за власною ініціативою не наділений правом зменшувати такі витрати. Також позивачем заявлено до розподілу витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 16 250,00 грн на підставі договору від 08.03.2024 № 08-03/24 та акта від 26.06.2026 № 4.

Узагальнений виклад відповіді на відзив ДУ “Водянська виправна колонія (№ 146)” на апеляційну скаргу

ДУ «Водянська виправна колонія (№146)» у відповіді на відзив (письмових поясненнях) підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та зазначає, що доводи позивача не спростовують підстав апеляційного перегляду. Скаржник наголошує, що наявність односторонніх актів або експертного розрахунку не замінює обов`язку доведення факту належного передання, прийняття, обсягу, якості та договірної допустимості робіт. Отримання замовником кореспонденції 08.02.2024 не є прийняттям робіт, а положення пункту 8.9 договору щодо складання дефектного акта не є виключним способом фіксації зауважень і не нівелює письмових мотивованих заперечень замовника про виявлені недоліки та відсутність документації (листи від 21.12.2023 №146/10-1674, від 13.02.2024 №146/10-467, від 29.03.2024 №146/2-871).

Апелянт вказує на наявність суттєвих доказових дефектів щодо прихованих робіт, оскільки за приписами розділу 8 та додатка В до ДБН А.3.1-5:2016 виконання наступних операцій без проміжного приймального контролю та складання відповідних актів за участю технагляду замовника прямо забороняється, тоді як наявні бланки актів № 1-5 не містять обов`язкових підписів і не підтверджують обсяг та якість таких робіт до їх закриття. Крім того, експерт у висновку прямо констатував неможливість дослідження вартості демонтажних, прихованих робіт і вивезення сміття через відсутність виробничої документації, що свідчить про недоведеність цих вимог позивачем.

Щодо додаткових робіт апелянт зазначає про внутрішню суперечливість позиції підрядника, виконання робіт із застосуванням інших матеріалів є або відступом від проектно-кошторисної документації (п. 6.2 договору), або додатковими роботами, які підлягали обов`язковому письмовому погодженню із замовником у порядку ч. 3, 4 ст. 877 ЦК України та п. 5.3.21 договору із зупиненням робіт до прийняття відповідного рішення. Підпис представника авторського нагляду на акті від 08.02.2024 не замінює рішення самого замовника та не створює для бюджетної установи фінансових зобов`язань. Також скаржник наголошує, що посилання на ч. 4 ст. 849 ЦК України не звільняє позивача від обов`язку доведення вартості робіт первинними документами, а висновок експерта спростовує якість робіт через підтверджене завищення вартості на 12 169,00 грн (відсутність шліфування).

Стосовно розподілу судових витрат апелянт просить скасувати стягнуті судом першої інстанції витрати як похідні від вирішення спору по суті, а також відмовити позивачу у стягненні 16 250,00 грн витрат на правничу допомогу в апеляційному суді. Апелянт зазначає про їх неспівмірність, оскільки відзив дублює позицію першої інстанції, а включення витрат на участь у судових засіданнях є безпідставним з огляду на здійснення апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М,

Ухвалою суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі № 904/1635/24 залишено без руху. Надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 4 186,66 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

На виконання вимог ухвали 19.06.2026 від Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” надійшло клопотання про усунення недоліків до якої останнім додано платіжну інструкцію №367 про сплату судового збору від 18.06.2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 у справі №904/1635/24. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Через підсистему «Електронний суд» 14.07.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу на підтвердження фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що на виконання умов договору про надання правової допомоги від 08.03.2024 № 08-03/24 та акта виконаних робіт, якими розмір гонорару адвоката за розгляд справи в суді другої інстанції визначено в сумі 16 250,00 грн, позивачем здійснено повну оплату зазначених послуг згідно з платіжною інструкцією від 10.07.2026 № 53, яку представник просить долучити до матеріалів справи № 904/1635/24.

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що Державною установою "Водянська виправна колонія (№146)" та фізичною особою-підприємцем Кіцманюк Юрієм Миколайовичем укладено Договір підряду від 01.11.2023 року № Г- 107 (далі Договір).

Замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки, власними силами, виконати роботи за предметом: "Капітальний ремонт частини приміщень будівлі гуртожитку №1, саме відділення соціально-психологічної служби №2 державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" за адресою вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область", за кодом ДК 021:2015 - 45453000-7 "Капітальний ремонт і реставрація", далі Роботи) (далі Договір).

Ціна Договору визначена на підставі протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1), який є невід`ємною частиною даного Договору ( п. 2.1 Договору)

Договірна ціна є динамічною і складає 3100000 грн. без ПДВ, без урахування витрат на утримання служби замовника (п. 2.2 Договору).

Розрахунки по даному договору проводяться у відповідності до Бюджетного кодексу України в межах та за рахунок коштів Замовника: розрахунки за виконані роботи здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування замовником протягом 30 календарних днів на банківський поточний рахунок підрядника коштів у національній валюті України, на підставі підписаних сторонами актів виконання будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, або інших відповідних документів, передбачених чинним законодавством відповідно до вимог наказу Мінрегіону від 01.11.2021 №281 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві" та Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва" в межах ціни цього договору. Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюжетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Договірні зобов`язання виникають в межах асигнувань, затверджених у встановленому порядку для замовника (п. 3.1 Договору).

Терміни виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються календарним графіком виконання робіт (далі - "Графік"), який оформлюється у вигляді додатку і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 4.1 Договору).

Термін виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до умов Договору. У разі несвоєчасного прийняття об`єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися останнього дня строку приймання об`єкту, визначеного цим Договором (п. 4.1 Договору).

Строк виконання робіт встановлюється згідно з Графіком (Додаток №2) до 15.04.2024р. (початок робіт узгоджується із замовником, строк виконання робіт до 15.04.2024р.) (п. 4.2 Договору).

Місце виконання робіт: "Водянська виправна колонія (№146)" за адресою: вул. Молодіжна 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область (п. 4.3 Договору).

Замовник має право достроково розірвати цей договір у випадках, передбачених цим договором (п. 5.2, 5.2.9 Договору).

Підрядник виконує роботи відповідно вимог затвердженої проектно-кошторисної документації, національних стандартів України, державних норм і правил, календарного графіку виконання робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці, письмових вказівок замовника (п. 6.2 Договору).

Здача-приймання робіт після їх закінчення оформлюється актом приймання виконаних робіт та декларацію про прийняття об`єкту в експлуатацію (п. 8.1 Договору).

У разі виникнення між замовником та підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якою з сторін повинна бути призначена експертиза. Експертна організація та умови проведення експертизи визначаються замовником. Витрати на проведення експертизи несе підрядник. У випадку, якщо експертизою встановлено відсутність порушень договору або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками, на яких наполягав замовник понесені підрядником витрати на проведення експертизи компенсуються замовником (п.8.6 Договору).

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати або призупинити договір у випадках виявлення недоцільності фінансування та подальшого ведення виконуваних робіт, а також появи обставин непереборної сили тощо (п. 14.1 Договору) .

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" звернулась до фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича з листом від 19.12.2023р. №146/6-1644 щодо призупинення роботи.

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" звернулась до фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича з листом від 21.12.2023р. №146/10-1674 при призупинення виконання договору підряду.

Фізична особа-підприємець Кіцманюк Юрій Миколайович звернувся до державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" з претензією №1 від 10.01.2023р.

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" звернулась до фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича з листом від 17.01.2024р. №146/10-139 про розірвання договору підряду в односторонньому порядку. За текстом Державна установа “Водянська виправна колонія (№146”) повідомляє позивача, що 17.01.2024 року Договір підряду від 01.11.2023 року № 107 “Капітальний ремонт частини приміщень будівлі гуртожитку № 1, саме відділення соціально-психологічної служби № 2 державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” за адресою: вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область” (далі - Договір підряду) розірвано в односторонньому порядку на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК та п. 14.1 Договору підряду.

Господарський суд погоджується з доводами позивача та відповідача, що за умовами п. 14.1 Договору він є розірваним.

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" звернулась до фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича листом від 13.02.2024р. №146/10-467 про розгляд наданої документації по виконаним роботам згідно договору підряду №107 від 01.11.2023р.

Фізична особа-підприємець Кіцманюк Юрій Миколайович звернувся до державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" з відповіддю на лист №146/10-467 від 13.02.2024р. про зауваження розгляду наданої документації по виконаним роботам зазначені в описі та зареєстровані в установі за вх. №312 від 08.02.2024р. згідно договору підряду №Г-107 від 01.11.2023р.

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" надала фізичній особі-підприємцю Кіцманюк Юрія Миколайовича відповідь від 20.03.2024р. №146/3-806 про розгляд листа вих.№2 від 12.03.2024р.

Фізична особа-підприємець Кіцманюк Юрій Миколайович звернувся до державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" з вимогою (претензією) №2 від 21.03.2024р. щодо виплати за виконану частину роботи та відшкодування збитків у сумі 244761 грн.

Державна установа "Водянська виправна колонія (№146)" звернулась до фізичної особи-підприємця Кіцманюк Юрія Миколайовича з відповіддю №146/2-871 від 29.03.2024р. на вимогу (претензію) щодо виплати плати за виконану частину роботи та відшкодувіання збитків вих. №2 від фізичної особи - підприємця Кіцманюка Ю.М. Пропонувала позивачу здійснити перерахунок вартості виконаних будівельних робіт.

Господарським судом отримано висновок експерта №1829-24 за результатами судової будівельно-технічної експертизи по справі №904/1635/24 від 24.02.2026р. За текстом висновку експертом підтверджується обсяг фактично виконаних будівельних робіт по Договору підряду від 01.11.2023 року № Г- 107 ""Капітальний ремонт частини приміщень будівлі гуртожитку №1, а саме відділення соціально- психологічної служби № 2 державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" за адресою: вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область" за кодом ДК 021:2015 - 5453000-7 Капітальний ремонт і реставрація", визначені наступними документами: Актом приймання викопаних будівельних робіт №1 за грудень 2023 року та Актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2023 року.

Вартість фактично виконаних будівельних робіт по Договору підряду від 01.11.2023 року № Г- 107 ""Капітальний ремонт частини приміщень будівлі гуртожитку №1, а саме відділення соціально- психологічної служби № 2 державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" за адресою: вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область" за кодом ДК 021:2015 - 5453000-7 Капітальний ремонт і реставрація", становить 232 592,00 грн., в тому числі податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (без ПДВ) 5%-11 630,00 гривень.

Експертом зазначено, що враховуючи, що при візуальному огляді експертом встановлена відсутність ознак шліфування поверхні стін та стелі які були шпакльовані мінеральною шпаклівкою, невідповідність вартості фактично виконаних будівельних робіт вартості будівельних робіт зазначених в актах виконаних робіт на об`єкті: "Капітальний ремонт частини приміщень будівлі гуртожитку №1, а саме відділення соціально-психологічної служби № 2 державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" за адресою: вул. Молодіжна, 33, с. Водяне, Криворізький район, Дніпропетровська область", становить 12 169,00 грн. з урахуванням загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат та єдиного податку 5%.

Адвокатом Скок Антоном Володимировичем та фізичною особою - підприємцем Кіцманюк Юрієм Миколайовичем підписано договір №08-03/24 про надання правової допомоги від 08.03.2024р. Предметом Договору є надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості за Договором підряду.

Адвокатом Скок Антоном Володимировичем та фізичною особою - підприємцем Кіцманюк Юрієм Миколайовичем підписано акт №1 від 05.04.2024р. виконаних робіт. Розмір гонорару - 26500 грн.

Згідно платіжної інструкції №39 від 12.03.2024р. фізичною особою - підприємцем Кіцманюк Юрієм Миколайовичем перераховано Скок А.В. ФОП 15 900 грн. передплати по договору про надання правової допомоги №08-03/24 від 08.03.2024р., рахунок №1 від 11.03.2024 р. без ПДВ.

Позивачем долучено до матеріалів справи додаткову угоду №1 від 26.12.2024р. про продовження строку дії Договору про надання правової допомоги №08-03/24 від 08.03.2024р. За текстом сторони домовилися про продовження строку дії Договору про надання правової

допомоги №08-03/24 від 08.03.2024 року до 31 грудня 2026 року.

Згідно квитанції про прийняття до виконання платіжної інструкції №5 від 23.01.2026р. фізичною особою - підприємцем Кіцманюк Юрієм Миколайовичем перераховано Скок А.В. ФОП 10 600 грн. оплати гонорару адвоката по акту №1 від 05.04.2024р.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога його cкасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1, ст. 875 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4, ст. 882 ЦК України).

Відхиляючи доводи скаржника про те, що роботи не були прийняті у встановленому порядку, колегія суддів виходить із сталого правового висновку Верховного Суду (зокрема, у постановах від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20), згідно з яким основною первинною ознакою будь-якої господарської операції з надання послуг або виконання робіт є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Непідписання замовником актів приймання виконаних робіт не звільняє його від обов`язку їх оплати у разі доведення факту їх реального виконання належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції досліджено складений за результатами судової будівельно-технічної експертизи Висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1829-24 від 24.02.2026.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений висновок складено не лише на підставі наданих письмових матеріалів, а за результатами безпосереднього натурного обстеження об`єкта, проведеного судовим експертом Дупленко Л.Л. 30.01.2026 за участю уповноважених представників сторін.

Під час виїзду на місце розташування приміщень гуртожитку № 1 (відділення соціально-психологічної служби № 2) експертом шляхом візуального та інструментального огляду з фотофіксацією безпосередньо встановлено реальність фактичного виконання робіт з капітального ремонту: прокладання трубопроводів водопостачання та монтажу обладнання (за актом № 2 на суму 31 422,00 грн), а також шпаклювання стін і стель мінеральною шпаклівкою.

Крім того, проведення натурного огляду дозволило експерту зафіксувати відсутність ознак шліфування пошпакльованої поверхні та самостійно скоригувати вартість робіт, зменшивши її на 12 169,00 грн із застосуванням коефіцієнта, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні зазначеної суми.

Щодо зауважень скаржника про те, що експерт у висновку зазначив про неможливість дослідження окремих демонтажних робіт, прихованих робіт та вивезення сміття без виробничої документації, судова колегія зауважує, що відповідна констатація зумовлена технологічною специфікою будівельного процесу, де підготовчі та демонтажні роботи перекриваються наступними шарами оздоблення.

З огляду на встановлену експертом під час огляду наявність нових покриттів стін, стель і змонтованих мереж, виконання демонтажних та підготовчих робіт було технологічно необхідним етапом для досягнення зафіксованого результату ремонту. Вартість таких робіт визначена експертом на підставі кошторисних розрахунків відповідно до державних будівельних норм.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що Державна установа «Водянська виправна колонія (№ 146)» у листі від 17.01.2024 № 146/10-139 самостійно визначила правовою підставою одностороннього розірвання Договору підряду саме частину четверту статті 849 ЦК України та пункт 14.1 договору.

Приписами частини четвертої статті 849 ЦК України передбачено безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду за умови виплати підрядникові плати за виконану частину роботи. Відтак, посилання скаржника на інші підстави розірвання суперечить його власним попереднім діям (принцип заборони суперечливої поведінки venire contra factum proprium).

Щодо доводів про порушення статті 877 ЦК України при складанні Акта на додаткові роботи № 1 від 08.02.2024 колегія суддів зазначає, що фактичне застосування альтернативних матеріалів не призвело до збільшення кошторису та договірної ціни і відбулося в межах узгодженої вартості капітального ремонту, що не порушило фінансових інтересів замовника.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно поклав в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1829-24 від 24.02.2026 та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову на суму 232 592,00 грн

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25 175,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити до відшкодування понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Понесені позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 26 500,00 грн належним чином підтверджені договором від 08.03.2024 № 08-03/24, актом від 05.04.2024 № 1 та платіжними інструкціями від 12.03.2024 № 39 і від 23.01.2026 № 5.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановивши наявність підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 232 592,00 грн із заявлених 244 761,00 грн, місцевий господарський суд правомірно застосував принцип пропорційності та зменшив заявлену суму витрат на правничу допомогу, присудивши до стягнення з відповідача 25 175,00 грн пропорційно задоволеній частині позову, що повністю відповідає нормам процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наданим доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст. 79 ГПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування інших обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування статей 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, а також статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір, витрати на проведення експертизи та витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції правомірно покладені судом першої інстанції на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглядаючи заяву ФОП Кіцманюка Ю.М. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 16 250,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтями 123, 126 ГПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Дослідивши долучені до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 08.03.2024 № 08-03/24, акт виконаних робіт від 26.06.2026 № 4 та платіжну інструкцію від 10.07.2026 № 53, суд встановив факт надання правової допомоги та її оплати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обовязковими для суду зобовязання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обовязковості такого зобовязання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога адвоката Скока А.В. виразилась у складенні відзиву на апеляційну скаргу, а також заявлена до компенсації участь у судових засіданнях. Разом з тим розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим судові засідання не проводилися.

Між тим, на переконання колегії суддів, ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася.

За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, №911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.

Адвокат Скок А.В. представляв інтереси позивача ФОП Кіцманюка Ю.М. на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, а отже, є обізнаним із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, відсутності судових засідань через письмовий розгляд справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення апеляційної скарги та підготовку відзиву як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції суму 5 000,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом першої інстанції на 95,03% (232 592,00 грн із заявлених 244 761,00 грн), а рішення суду за наслідками апеляційного перегляду залишено без змін, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 751,41 грн (5 000,00 грн * 95,028%).

Враховуючи викладене, заява позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню в сумі 4 751,41 грн.

У задоволенні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 498,59 грн слід відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи “Водянська виправна колонія (№ 146)” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 по справі № 904/1635/24 залишити без змін.

Заяву Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Водянська виправна колонія (№ 146)» на користь Фізичної особи-підприємця Кіцманюка Юрія Миколайовича 4 751,41 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти суми заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідного наказу на виконання даної постанови з внесенням відповідних реквізитів.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 14.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький