Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №908/656/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/656/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Висоцький А.М., Вінніков С.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник скаржника: Біленко О.А. (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, прокурор відділу, посвідчення № 070038 від 01.03.2023

Представники позивачів 1,2,3,4 не з`явились

Представники відповідачів 1,2 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 (повне рішення складено 11.06.2026, суддя Дроздова С.С.)

у справі № 908/656/25

за позовом: Заступника керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Якова Новицького, б. 5, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі

позивача-1: Бердянської міської ради (пл. Єдності, 2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, код ЄДРПОУ 20525153)

позивача-2: Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44754037)

позивача-3: Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40477689)

позивача-4: Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 41127371)

до відповідача-1: Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради (вул. Петропавлівська, 1, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118, код ЄДРПОУ 03345024)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста Лайт” (вул. Возз`єднання, 16, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 38874948)

про визнання недійсним договору та стягнення 378 195 грн 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 Заступник керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Бердянської міської ради, Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Східного офісу Держаудитслужби, Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста Лайт” про:

- визнання недійсним договір від 21.10.2016 № 123 про закупівлю товару, укладений між Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еста Лайт”;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста Лайт” на користь Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради грошові кошти у розмірі 378 195,60 грн, а з Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 378 195,60 грн стягнути в дохід держави, в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026, в задоволенні позову заступника керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Бердянської міської ради, Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Східного офісу Держаудитслужби, Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Міськсвітло” Бердянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Еста Лайт” відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», засобами поштового зв`язку, заступник керівник Запорізької обласної прокуратури, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду від 02.06.2026; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; апеляційну скаргу розглядати за участю представника прокуратури; про час розгляду апеляційної скарги повідомити Запорізьку обласну прокуратуру та Дніпропетровську обласну прокуратуру, а також сторони; судові витрати, понесені прокурором у даній справі, покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час проведення тендеру два учасники узгодили свої пропозиції, через що реальна конкуренція між ними була відсутня. Різниця в цінах була мінімальною (близько п`яти відсотків), пропозиції не змінювалися під час аукціону. Замовник був позбавлений можливості вибрати найкращу умову, а публічні кошти були використані неефективно.

Законодавство вимагає, щоб зміст будь-якого правочину відповідав інтересам держави і суспільства. У сфері публічних закупівель державний інтерес полягає у прозорості, чесній конкуренції, економії бюджетних коштів та недопущенні корупції. Узгоджені дії учасників торгів нівелюють ці принципи.

Крім того, Україна взяла на себе міжнародні зобов`язання за Конвенцією ООН проти корупції та Угодою про асоціацію з Європейським Союзом. Ці документи вимагають створення прозорих і конкурентних систем закупівель. Порушення цих стандартів підриває авторитет держави на міжнародному рівні та перешкоджає євроінтеграції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що для визнання договору недійсним недостатньо самого факту узгоджених дій - потрібен обвинувальний вирок або доведені значні збитки. Прокурор вважає такий підхід помилковим, оскільки він фактично унеможливлює застосування відповідної статті Цивільного кодексу, яка передбачає спеціальні наслідки для правочинів, вчинених всупереч інтересам держави.

Натомість, за сталою практикою Верховного Суду, для кваліфікації дій як антиконкурентних достатньо встановити сам факт узгодженої поведінки учасників, навіть якщо не доведено реальних збитків.

Якщо правочин вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, закон передбачає особливий наслідок - усе отримане за таким договором стягується в дохід держави. Це не є кримінальною конфіскацією, а цивільно-правовим механізмом захисту публічних інтересів.

Верховний Суд неодноразово підтверджував, що такі наслідки застосовуються незалежно від добросовісності сторін і не потребують доведення вини у кримінальному порядку.

Дії учасників торгів були спрямовані на штучне створення видимості конкуренції, що порушує публічний порядок, завдає шкоди економіці держави та суперечить міжнародним зобов`язанням України. Відтак оскаржуваний договір має бути визнаний недійсним з усіма передбаченими законом наслідками.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

Ухвалою суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 справі № 908/656/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

10.07.2026 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 13051,40 грн, відповідно до платіжної інструкції від 09.07.2026.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/656/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.09.2026 о 10 год. 00 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 (у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Андрейчука Л.В.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Вінніков С.В.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачами 1,2,3,4 та відповідачами 1,2 не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

09.09.2026 позивачі 1,2,3,4 та відповідачі 1,2 наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених учасників провадження.

В судовому засіданні 09.09.2026 скаржник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні 09.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі державних закупівель https://ips.vdz.ua Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради (далі - Замовник, Споживач) 29.07.2016 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі ламп розжарювання та газорозрядних електричних, ламп дугових Освітлювальне обладнання та електричних ламп ДК 021:2015-31500000-1, ламп розжарювання, енергозберігаючих ламп, ламп ДНаТ, код ДК 016:2010-27.40.1 (далі Лампи), у кількості 2800 одиниць (оголошення про проведення процедури закупівлі № 153342 опубліковане в інформаційному бюлетні «Вісник державних закупівель» за № 143 від 29.07.2016). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 441 228,20 грн.

Відповідно до звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації № 11 від 24.10.2016 тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано чотирма суб`єктами господарювання: ТОВ «Укренергогарант»; ТОВ «Еста Лайт»; ФОП Шевченко В.М.; ФОП Самко Н.Ю.

Пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» та Фізичної особи-підприємця Самко Наталі Юріївни відхилено на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами оцінки пропозиції конкурсних торгів, цінових пропозицій, що оформлено протоколом від 15.09.2016, до процедури оцінки допущено ФОП Шевченка В.М. з ціновою пропозицією 296 689,00 грн та ТОВ «Еста Лайт» з ціновою пропозицією 378 195,60 грн.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася цінова пропозиція ФОП Шевченка В.М., Замовником прийнято рішення про акцепт такої цінової пропозиції та визнано її переможною.

20.09.2016 ФОП Шевченко В.М. листом № 3 повідомив голову комітету з конкурсних торгів Замовника про відмову від укладення договору з Замовником у зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання щодо поставки предмета закупівлі, внаслідок чого Замовник змушений був укласти договір на поставку з ТОВ «Еста Лайт» (за найвищою ціновою пропозицією).

21.10.2016 між Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 123 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору розжарювання та газорозрядні електричні; лампи дугові (Освітлювальне обладнання та електричні лампи ДК 021:2015-31500000-1) (лампи розжарювання, енергозберігаючі лампи, лампи ДНаТ), код ДК 016:2010-27.40.1, а Замовник – прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума цього Договору становить 378 195 грн 60 коп., у тому числі ПДВ 63 032 грн 60 коп.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що товар постачається протягом 5 днів з дня надання заявки.

Відповідно дол. п. 4.5 Договору визначено, що перехід права власності на Товар здійснюється в момент підписання видаткової накладної та за умови надання документів, передбачених п. 4.3 Договору. Датою поставки Товару є дата фактичної поставки Товару, що зазначається у накладній в момент приймання Товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016 (п. 10.1 Договору).

Як вбачається із звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за договором про закупівлю склала 378 195,60 грн (у т. ч. ПДВ 63 032,60 грн).

На виконання умов Договору Замовником сплачено на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» грошові кошти у сумі 317 946,42 грн та 60 249,18 грн відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 336 від 28.10.2016 та № 368 від 28.11.2016 та свідчить про повне виконання покупцем своїх зобов`язань за придбаний товар.

Відповідно до матеріалів, наданих Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до листа від 26.12.2024 № 54 02/3756е встановлено, що сторонами договору виконано взяті на себе зобов`язання.

Зокрема, товар поставлено в обумовлені договором строки, заборгованість за поставлений товар відсутня.

Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради повідомило Запорізьке відділення про виконання договору від 21.10.2016 № 123 та надано копії підтверджуючих документів: видаткових накладних від 26.10.2016 № 1/2510, від 22.11.2016 № 1/2211 та платіжних доручень від 28.10.2016 № 336, від 28.11.2016 № 368.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 36-рш у справі № 03/28-17 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» (код ЄДРПОУ 38874948) та ФОП Шевченко В.М. своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендеру), проведеного Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради щодо закупівлі ламп розжарювання та газорозрядних електричних, ламп дугових Освітлювальне обладнання та електричних ламп ДК 021:2015-31500000-1, ламп розжарювання, енергозберігаючих ламп, ламп ДНаТ, код ДК 016:2010-27.40.1, (оголошення про проведення процедури закупівлі № 153342, опубліковане у «Віснику державних закупівель» від 29.07.2016 № 143), проведеного у липні - жовтні 2016 року (п. 1 резолютивної частини рішення АКМУ № 36-рш).

Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету та доступне за посиланням: https://southeastmtv.amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/605/9c5/847/6059c5847f5905957.

Під час розгляду адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи № 03/28-17 встановлено обставини, які свідчать про узгоджену поведінку між ФОП Шевченком В.М. та ТОВ «Еста Лайт» щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у Торгах, що проводились Замовником.

За результатами дослідження пропозицій конкурсних торгів, що були подані ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. до Замовника на Торги, встановлено, що між цими Учасниками здійснювався обмін інформацією під час підготовки конкурсних пропозицій.

Узгодження умов участі у Торгах підтверджується наступним.

1. ФОП Шевченко В.М. та ТОВ «Еста Лайт» під час участі в Торгах, здійснювали господарську діяльність за однією адресою: 36002, м. Полтава, вул. Сосюри, 62, яку вказують в документах, поданих у складі своїх тендерних пропозицій (на фірмових бланках). Нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Сосюри, 62, є власністю ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС», які були надані ним у безоплатне тимчасове користування на підставі договорів позички нежитлового приміщення: ТОВ «Еста Лайт»- під офіс та складське приміщення (інформація з обмеженим доступом); ФОП Шевченку В.М.- під офіс ((інформація з обмеженим доступом). Тобто, ТОВ «Еста Лайт» використовував в господарській діяльності приміщення, яке належить ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС», яке пов`язано відносинами контролю з ФОП Шевченко В.М. ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС» (директор Шевченко В.М.), здійснюючи передачу в користування нежитлового приміщення на безоплатній основі ТОВ Еста Лайт», не отримує дохід від такої операції. Надання в безоплатне користування нежитлового приміщення можливе між суб`єктами господарювання, які поєднані або споріднені між собою спільністю економічних інтересів. За адресою м. Полтава, вул. Сосюри, 62 здійснює господарську діяльність ФОП Колесніченко І.І., яка у 2016 році була одним із постачальників Ламп ТОВ «Еста Лайт», придбаних у ФОП Шевченка В.М. для подальшої реалізації (інформація з обмеженим доступом). Водночас, у період з 01.01.2016 по 04.11.2016 Колесніченко І. І. була працівником (менеджером зі збуту) ТОВ «Еста Лайт» (інформація з обмеженим доступом) та за довіреністю від 29.08.2016 уповноважена представляти його інтереси, зокрема, у державних закупівлях. Вищезазначені обставини вказують на зв`язок між ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. через ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС», Колесніченко І.І., який передбачає обізнаність у напрямках господарської діяльності один одного, зокрема із їх участю у конкурсних торгах, що дало ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. можливість за певних умов узгодити свої дії під час участі в одних торгах (тендерах).

2. Аналіз банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «Еста Лайт» у АТ «Райффайзен Банк» за 2016 рік показав, що між ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченком В.М. існували сталі ділові та господарські відносини як до проведення Торгів, так і під час та після їх проведення, зокрема, у вигляді взаємних розрахунків, у тому числі, з призначенням платежу оплата за товар та послуги тощо. У період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС» та ФОП Шевченко В.М. були пов`язані відносинами контролю через Шевченка В.М., який був їх керівником та засновником (з часткою 100%). У зазначений період, як свідчать дані Таблиці 1, ТОВ «Еста Лайт» перерахувало ТОВ «ЕХНАТОН ЛЮКС» кошти у сумі (інформація з обмеженим доступом) у вигляді поворотної фінансової допомоги згідно договорів (інформація з обмеженим доступом). 22.01.2016 ТОВ «Еста Лайт» повернуло на рахунок ФОП Шевченка В.М. кошти у сумі (інформація з обмеженим доступом), які отримало у вигляді поворотної фінансової допомоги згідно договорів (інформація з обмеженим доступом). Надання один одному, поворотної безвідсоткової фінансової свідчить про єдність економічних інтересів у Учасників та відсутність конкуренції між ними. Наявність сталих господарських відносин між Учасниками, в сукупності з іншими встановленими обставинами справи, свідчать про обізнаність щодо господарської та фінансової діяльності один одного, внаслідок чого вони мали можливість обміну інформації, у тому числі щодо участі у Торгах.

3. Документацією конкурсних торгів Замовника Учасникам було запропоновано подати пропозиції конкурсних торгів особисто, поштою або електронною поштою (у разі подання у формі електронного документа), кінцевий строк подання пропозицій конкурсних торгів - 31.08.2016 до 08 год. 30 хв. Відповідно до реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів, Учасники подали Замовнику пропозиції конкурсних торгів на Торги: ТОВ «Укренергогарант» - 29.08.2016 о 18 год. 00 хв; ТОВ «Еста Лайт»- 30.08.2016 о 15 год. 40 хв.; ФОП Шевченко В.М.-30.08.2016 о 15 год. 30 хв.; ФОП Самко Н.Ю. - 31.08.2016 об 08 год. 20 хв. Тобто, ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. подали Замовнику пропозиції конкурсних торгів на Торги в один день 30.08.2016, майже одночасно. За інформацією ФОП Шевченка В.М. (лист від 04.04.2017 № б/н), конкурсна пропозиція на Торги була подана ним під час візиту до Замовника. Конкурсна пропозиція ТОВ «Еста Лайт» була подана особисто його представником Замовнику (лист від 03.04.2017 № 55). Враховуючи, що ФОП Шевченко В.М. та ТОВ «Еста Лайт» подали конкурсні пропозиції на Торги майже одночасно, синхронність вказаних дій у часі не може вважатись випадковим збігом обставин, оскільки Учасникам для подачі пропозицій конкурсних торгів надавався значний час (з дати оголошення 29.07.2016 до кінцевого строку подання пропозицій 31.08.2016).

4. За інформацією ТОВ «Еста Лайт» (лист від 03.04.2017 № 55) та ФОП Шевченка В.М. (листи від 04.04.2017 №б/н та від 19.05.2017 № 101) підготовка та збір документів для участі в Торгах здійснювались безпосередньо керівництвом відповідних суб`єктів господарювання без залучення третіх осіб; для підготовки документів, що подавались у складі власної пропозиції на Торги шаблонів документів, таблиць, форм документів, зразків документів тощо, крім тих, що передбачені конкурсною документацією ; та документів (матеріалів тощо), які були взяті з відкритих джерел (ресурсів тощо), доступних для інших суб`єктів господарювання, та/або джерел (ресурсів тощо), які доступні обмеженому колу осіб (суб`єктам господарювання, фізичним особам тощо), зокрема із засобів масової інформації (ЗМІ), мережі Інтернет, відкритих баз даних тощо не використовувалось. В тендерній документації ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченка В.М. для участі у Торгах було виявлено ряд схожостей, спільних помилок, однакових недоліків в оформленні документів та однакових документів на товар (сертифікатів відповідності, паспортів, декларацій про відповідність). ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. в однаковий спосіб оформлювали документи, що повинні були складатись безпосередньо учасниками у складі пропозицій конкурсних торгів у Торгах.

5. Згідно з п.п. 4 п. 2 розділу III «Підготовка пропозицій конкурсних торгів» до документації конкурсних Торгів, Замовником вимагалось від Учасників надання інформації про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші вимоги щодо характеристик предмету закупівлі в тому числі специфікацію (розрахунок вартості), встановлену Замовником у відповідності до Додатку 2 до документації конкурсних Торгів.

6. Згідно з документацією конкурсних торгів Замовника, протоколом Торгів переможцем процедури тендерної закупівлі визнається учасник, який подав пропозицію, що відповідає вимогам Замовника, є економічно вигідною та має найнижчу ціну. Тобто, єдиним критерієм, за яким визнається переможець процедури закупівель, є ціна. В оголошенні про проведення відкритих торгів Замовником було зазначено, що розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі становить 401 900,00 грн., кількість товару – 2800 шт. При аналізі цінових пропозицій ТОВ «Еста Лайт», ФОП Шевченка В.М., ТОВ «Укренергогарант» та ФОП Самко Н.Ю. на Торгах встановлено, що у ТОВ «Еста Лайт» цінова пропозиція є найвищою, та перевищує на 27 % цінову пропозицію ФОП Шевченка В.М., та на 34 % - цінову пропозицію ТОВ «Укренергогарант», яка є найнижчою. Водночас, окремо по позиціям, ціни, запропоновані ТОВ «Еста Лайт» перевищують ціни, запропоновані ФОП Шевченком В.М., на лампи загального призначення та компактні люмінесцентні енергоощадні лампи (позиції 1, 2, 5, 6) - однаково на 11 %, на лампи компактні люмінесцентні енергоощадні (позиції 3, 4) – на 75 – 81 %. На підставі вищевикладених фактів, участь ФОП Шевченка В.М. та ТОВ «Еста Лайт» у Торгах , є домовленістю, внаслідок якої усувалась конкуренція між ними, що свідчить про їх незацікавленість у забезпечені об`єктивності процедури обрання Замовником переможця. ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. приймали участь в інших торгах: на закупівлю ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» (Капітальний ремонт мереж вуличного освітлення шляхом технічного переоснащення світильників на основі ЛЕД технологій по проекту із Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією НЕФКО) (придбання світлодіодних ламп або світлодіодних модулів (або еквівалент)), проведених Коломийською міською радою Івано-Франківської області (78203, пр. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 04054334) (номер оголошення 139296, опублікованого у «Віснику державних закупівель» № 121 (30.06.2016) від 30.06.2016). У зазначених торгах конкурентів у Учасників не було. Переможцем було визначено ФОП Шевченка В.М. з ціновою пропозицією 934 694,10 грн, яка на 4,9 % була нижче, ніж цінова пропозиція ТОВ «Еста Лайт» (982694,10 грн.). 29.08.2016 з ФОП Шевченком В.М. було укладено договір щодо поставки ламп світлодіодних LP-96 50W Е40 у кількості 927 шт. 30.08.2016 ФОП Шевченко В.М. та ТОВ «Еста Лайт» подали конкурсні пропозиції Замовнику на участь у Торгах. 31.08.2016, на розкритті пропозицій конкурсних Торгів, була відома попередня інформація про ціну кожної пропозиції конкурсних торгів та інше, при цьому була присутня Колесніченко І.І. – представник ТОВ «Еста Лайт». 15.09.2016 остаточно було відомо про допуск до оцінки конкурсних пропозицій тільки двох учасників - ФОП Шевченка В.М. та ТОВ «Еста Лайт», та про перемогу ФОП Шевченка В.М. у Торгах. А вже 20.09.2016 ФОП Шевченко В.М. листом № 3 повідомив голову комітету з конкурсних торгів Замовника про відмову від укладення договору з Замовником у зв`язку з не можливістю виконати зобов`язання щодо поставки предмета закупівлі, внаслідок чого Замовник змушений був укласти договір на поставку з ТОВ «Еста Лайт» (за найвищою ціновою пропозицією).

Дії товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» та Фізичної особи – підприємця Шевченка В.М., що полягали в погодженні своїх конкурсних пропозицій під час участі у процедурі закупівлі ламп розжарювання та газорозрядних електричних; ламп дугових (Освітлювальне обладнання та електричні лампи ДК 021:2015-31500000-1) (лампи розжарювання, енергозберігаючі лампи, лампи ДНаТ), код ДК 016:2010-27.40.1 – 2800 шт, відповідно до оголошення № 153342, опублікованого у «Віснику державних закупівель» № 143 (29.07.2016) від 29.07.2016), проведеної у липні – жовтні 2016 року комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради (код ЄДРПОУ 03345024), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Отже, Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи № 03/28-17 визнано:

- наявність сталих господарських відносин між учасниками Торгів, зокрема у вигляді взаємних розрахунків;

- спільна підготовка Учасників до участі у Торгах;

- синхронне подання документів на торги, ряд схожостей, спільних помилок, однакових недоліків у оформленні документів;

- спільні унікальні особливості властивостей файлів учасників Торгів;

- обмін інформацією під час підготовки конкурсних пропозицій між учасниками Торгів;

- здійснення господарської діяльності під час участі у Торгах за однією адресою;

- використання у господарській діяльності приміщення одним суб`єктом господарювання, що пов`язане відносинами контролю з іншим суб`єктом господарювання;

- обізнаність у напрямках господарської діяльності один одного;

- надання поворотної фінансової допомоги та фінансова підтримка Учасниками один одного у господарській діяльності;

- схожість у тендерних пропозиціях: надання однакових технічних, якісних та інших вимог щодо характеристик товару, схожість цінової пропозиції товару.

Таким чином, узгодивши свої дії під час підготовки та участі у торгах, ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. порушували основний принцип державних закупівель принцип добросовісної конкуренції серед учасників, позбавивши Замовника можливості здійснити конкурентний відбір найкращої пропозиції з максимально низькою ціною та найкращою якістю товару.

Сукупність наведених вище фактів та схожість в оформлені пропозицій конкурсних Торгів свідчить про те, що поведінка суб`єктів господарювання ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченка В.М. під час участі у Торгах була погодженою та не мала на меті ведення конкурентної боротьби, що є обов`язковою умовою конкуренції та необхідною умовою визначення переможця.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 02.11.2017 № 36-рш у справі № 03/28-17 дійшла висновку, що ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. під час підготовки документації на торги (тендер) діяли не самостійно, тобто не змагалися між собою, а узгоджували свої дії, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Еста Лайт» та ФОП Шевченко В.М. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведення Замовником торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Вказані обставини виключають змагальність суб`єктів господарювання (відповідачів в антимонопольній справі) між собою та їх самостійну діяльність, узгодження своїх дій, що свідчить про відсутність конкуренції між ними та призвело до порушення основоположного принципу публічних закупівель - добросовісної конкуренції. Натомість змагальність продавців учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність пропонування кожним з учасників кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов тендерних пропозицій, усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише поданими пропозиціями, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Прокурор вважає, що така поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» та Фізичної особи-підприємця Шевченком В.М. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виснував наступне.

Насамперед суд перевірив, чи мав прокурор право звертатися до суду в інтересах держави. Було встановлено, що прокуратура належним чином виконала всі вимоги закону: зверталася до міської ради, військової адміністрації та органів фінансового контролю з пропозицією самостійно вжити заходів, однак усі ці органи повідомили про неможливість дій через тимчасову окупацію території та відсутність доступу до документації. Тому прокурор мав право представляти інтереси держави в суді.

Основна суперечка стосувалася застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що ця норма передбачає конфіскаційний наслідок - стягнення всього отриманого за правочином у дохід держави. За своєю правовою природою це є втручанням держави у право приватної власності, а тому має відповідати критеріям пропорційності, встановленим Європейським судом з прав людини.

Суд дійшов висновку, що застосування таких жорстких наслідків можливе лише у виключних випадках: коли є обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні або коли доведено, що державі завдано значних збитків і винна особа незаконно збагатилася. Сам по собі факт порушення правил конкуренції, встановлений рішенням Антимонопольного комітету, не є достатньою підставою для застосування цієї норми.

Прокурор не надав доказів того, що внаслідок укладення договору держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості. Також не було доведено, що сторони укладали договір з умислом, спрямованим саме на порушення інтересів держави. Відсутність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави унеможливлює кваліфікацію правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Суд також врахував, що за порушення антимонопольного законодавства законом уже передбачені спеціальні наслідки: накладення штрафу та позбавлення права брати участь у публічних закупівлях протягом трьох років. Ці заходи є достатніми та пропорційними, тому додаткове застосування конфіскації було б надмірним.

Крім того, суд керувався висновками Верховного Суду, викладеними у подібних справах, які є обов`язковими для врахування. У цих рішеннях зазначено, що саме лише рішення Антимонопольного комітету не є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо строку позовної давності суд зазначив, що прокурор його не пропустив, оскільки перебіг трирічного строку був продовжений на період карантину та воєнного стану. Тому цей довід відповідача не був прийнятий судом.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є: визнання недійсним договору про закупівлю товару від 21.10.2016 № 123, укладеного між КП ЕМЗО «Міськсвітло» Бердянської міської ради та ТОВ «Еста Лайт»; застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів, а саме: стягнення з ТОВ «Еста Лайт» на користь КП ЕМЗО «Міськсвітло» 378 195,60 грн; подальше стягнення з КП ЕМЗО «Міськсвітло» цих коштів у сумі 378 195,60 грн у дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18.

Тобто, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків».

Схожа за змістом права позиція щодо застосування норм ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 і від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п. 1 ч. ч. 1, 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Так, позовні вимоги, зокрема, були мотивовані тим, що договір від 21.10.2016 № 123 завідомо суперечив інтересам держави і суспільства, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 №36-рш у справі №03/28-17.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 36-рш у справі № 03/28-17 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» (код ЄДРПОУ 38874948) та ФОП Шевченко В.М. своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендеру), проведеного Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради щодо закупівлі ламп розжарювання та газорозрядних електричних, ламп дугових Освітлювальне обладнання та електричних ламп ДК 021:2015-31500000-1, ламп розжарювання, енергозберігаючих ламп, ламп ДНаТ, код ДК 016:2010-27.40.1, (оголошення про проведення процедури закупівлі № 153342, опубліковане у «Віснику державних закупівель» від 29.07.2016 № 143), проведеного у липні - жовтні 2016 року (п. 1 резолютивної частини рішення АКМУ № 36-рш).

Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету та доступне за посиланням: https://southeastmtv.amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/605/9c5/847/6059c5847f5905957.

Поряд із цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто сам лише факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Відділення АМК №36-рш у справі №03/28-17, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у п. п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктів 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, рішенням Антимонопольного комітету України № 36-рш у справі № 03/28-17 накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» у розмірі 56 000 грн 00 коп. та на Фізичну особу-підприємця Шевченка Віталія Миколайовича у розмірі 56 000 грн 00 коп.

За інформацією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, зазначеній у листі № 54-02/3373е від 22.11.2024, рішення адміністративної колегії Товариством з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» та Фізичною особою-підприємцем Шевченком В.М. до суду не оскаржувалось.

Фізичною особою-підприємцем Шевченком В.М. сплачено накладений штраф у добровільному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» штраф у добровільному порядку не сплачено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.07.2018 у справі № 907/278/18 (опубліковано в ЄДРСР за № 75768043) задоволено позов Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та стягнуто з ТОВ «Еста Лайт» 56 000 грн штрафу, накладеного за рішенням від 02.11.2017 за № 36-рш. Наразі триває примусове виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Тобто, прокуратура, у разі завдання, на її думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлена можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі державних закупівель https://ips.vdz.ua Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради (далі - Замовник, Споживач) 29.07.2016 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі ламп розжарювання та газорозрядних електричних, ламп дугових Освітлювальне обладнання та електричних ламп ДК 021:2015-31500000-1, ламп розжарювання, енергозберігаючих ламп, ламп ДНаТ, код ДК 016:2010-27.40.1 (далі Лампи), у кількості 2800 одиниць (оголошення про проведення процедури закупівлі № 153342 опубліковане в інформаційному бюлетні «Вісник державних закупівель» за № 143 від 29.07.2016). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 441 228,20 грн.

Відповідно до звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації № 11 від 24.10.2016 тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано чотирма суб`єктами господарювання: ТОВ «Укренергогарант»; ТОВ «Еста Лайт»; ФОП Шевченко В.М.; ФОП Самко Н.Ю.

Пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» та Фізичної особи-підприємця Самко Наталі Юріївни відхилено на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами оцінки пропозиції конкурсних торгів, цінових пропозицій, що оформлено протоколом від 15.09.2016, до процедури оцінки допущено ФОП Шевченка В.М. з ціновою пропозицією 296 689,00 грн та ТОВ «Еста Лайт» з ціновою пропозицією 378 195,60 грн.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася цінова пропозиція ФОП Шевченка В.М., Замовником прийнято рішення про акцепт такої цінової пропозиції та визнано її переможною.

20.09.2016 ФОП Шевченко В.М. листом № 3 повідомив голову комітету з конкурсних торгів Замовника про відмову від укладення договору з Замовником у зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання щодо поставки предмета закупівлі, внаслідок чого Замовник змушений був укласти договір на поставку з ТОВ «Еста Лайт» (за найвищою ціновою пропозицією).

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради).

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що тендерна пропозиція була подана із завищенням ціни або того, що аналогічні послуги могли бути надані з використанням менших ресурсів.

Таким чином, колегія суддів констатує, що прокурором не доведено, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору про закупівлю за результатами проведення відкритих торгів, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Об`єднаною палатою уточнено висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Також у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що на перший погляд, приписи ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника.

Втім, Об`єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.

По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).

У даному випадку встановлене порушення конкурентного законодавства вже отримало належну правову оцінку у вигляді застосування санкцій Антимонопольним комітетом України.

Додаткове застосування конфіскаційних наслідків у межах цивільного (господарського) спору без належного обґрунтування суперечило б принципу пропорційності.

Колегія суддів зазначає, що застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, у цій справі призвело б до непропорційного втручання у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо добросовісної сторони правочину Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки Бердянська міська рада, Бердянська міська військова адміністрація та органи Держаудитслужби самостійних заходів судового захисту не вживали, про що повідомили прокуратуру у відповідних листах. Прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення уповноважених органів та обґрунтування підстав представництва. Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки Бердянська міська рада, Бердянська міська військова адміністрація та органи Держаудитслужби самостійних заходів судового захисту не вживали, про що повідомили прокуратуру у відповідних листах. Прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення уповноважених органів та обґрунтування підстав представництва.

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо посилання скаржника на те, що під час проведення тендеру два учасники (Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Лайт» та Фізична особа-підприємець Шевченко В.М.) узгодили свої пропозиції, через що реальна конкуренція була відсутня. Різниця в цінах була мінімальною, пропозиції не змінювалися під час аукціону, а замовник був позбавлений можливості вибрати найкращу умову, що призвело до неефективного використання публічних коштів.

Суд апеляційної інстанції не заперечує факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які встановлені рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 № 36-рш. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є безумовною підставою для визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Для застосування цієї норми необхідно довести, що мета правочину завідомо суперечила інтересам держави і суспільства, а сторони мали відповідний умисел. Прокурором не було надано доказів того, що внаслідок укладення договору держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості. Відсутність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави унеможливлює кваліфікацію правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Щодо посилання скаржника на те, що законодавство вимагає, щоб зміст будь-якого правочину відповідав інтересам держави і суспільства. У сфері публічних закупівель державний інтерес полягає у прозорості, чесній конкуренції, економії бюджетних коштів та недопущенні корупції. Узгоджені дії учасників торгів нівелюють ці принципи.

Суд погоджується з тим, що принципи прозорості та добросовісної конкуренції є фундаментальними у сфері публічних закупівель. Однак, законодавство вже передбачає спеціальні механізми реагування на порушення цих принципів. Зокрема, стаття 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачає відхилення тендерної пропозиції учасника, який протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, а статті 51 та 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлюють відповідальність у вигляді штрафів. Ці заходи є достатніми та пропорційними для забезпечення державних інтересів у сфері конкуренції. Застосування ж конфіскаційних наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, є виключним заходом і не може бути автоматичним наслідком будь-якого порушення конкурентного законодавства.

Щодо посилання скаржника на те, що Україна взяла на себе міжнародні зобов`язання за Конвенцією ООН проти корупції та Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, які вимагають створення прозорих і конкурентних систем закупівель. Порушення цих стандартів підриває авторитет держави на міжнародному рівні та перешкоджає євроінтеграції.

Суд визнає важливість міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель та боротьби з корупцією. Однак, як уже зазначалося, чинне національне законодавство (зокрема, Закон України «Про публічні закупівлі» та Закон України «Про захист економічної конкуренції») містить ефективні механізми притягнення до відповідальності за порушення у цій сфері. Застосування ж частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає конфіскаційні наслідки, має відповідати критеріям пропорційності, встановленим Європейським судом з прав людини. У цій справі таке застосування було б непропорційним, оскільки порушення вже отримало оцінку з боку Антимонопольного комітету України, а додаткове стягнення коштів у дохід держави без доведення факту завдання збитків або наявності умислу сторін суперечило б принципу правової визначеності та пропорційності.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що для визнання договору недійсним недостатньо самого факту узгоджених дій, а потрібен обвинувальний вирок або доведені значні збитки. Такий підхід фактично унеможливлює застосування статті 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає спеціальні наслідки для правочинів, вчинених всупереч інтересам держави.

Суд апеляційної інстанції, підтримуючи висновки суду першої інстанції, зазначає, що для застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України необхідно встановити сукупність обставин: спрямованість правочину на порушення правового господарського порядку, наявність умислу (наміру) сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору, та настання або можливість настання негативних наслідків у вигляді шкоди інтересам держави і суспільства. Суд першої інстанції не стверджував, що обвинувальний вирок є єдиною підставою, але зазначив, що застосування конфіскаційних наслідків є виключним заходом і потребує доведення значних збитків або незаконного збагачення. У цій справі таких доказів надано не було. Таким чином, висновок суду першої інстанції не унеможливлює застосування статті 228 Цивільного кодексу України, а лише вимагає дотримання передбачених законом умов для її застосування.

Щодо посилання скаржника на те, що за сталою практикою Верховного Суду, для кваліфікації дій як антиконкурентних достатньо встановити сам факт узгодженої поведінки учасників, навіть якщо не доведено реальних збитків.

Суд погоджується з тим, що для кваліфікації дій як антиконкурентних достатньо встановити факт узгодженої поведінки. Однак це твердження стосується саме кваліфікації порушення антимонопольного законодавства, а не застосування наслідків недійсності правочину за частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, для застосування цієї норми необхідно довести не лише факт порушення, але й те, що правочин був вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та що таке порушення спричинило значні збитки або незаконне збагачення. Таким чином, посилання на практику Верховного Суду щодо кваліфікації антиконкурентних дій не спростовує висновку суду про відсутність підстав для визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання скаржника на те, що якщо правочин вчинено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, закон передбачає особливий наслідок - усе отримане за таким договором стягується в дохід держави. Це не є кримінальною конфіскацією, а цивільно-правовим механізмом захисту публічних інтересів. Наслідки застосовуються незалежно від добросовісності сторін і не потребують доведення вини у кримінальному порядку.

Суд констатує, що частина третя статті 228 Цивільного кодексу України є цивільно-правовим, а не кримінально-правовим механізмом. Однак, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/3456/23, застосування цієї норми має відповідати критеріям пропорційності, встановленим Європейським судом з прав людини. Навіть за відсутності обвинувального вироку, конфіскаційні наслідки є значним втручанням у право мирного володіння майном. Таке втручання є виправданим лише у виключних випадках, коли державі завдано значних збитків або винна особа незаконно збагатилася. У даній справі таких обставин встановлено не було. Крім того, застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, призвело б до непропорційного втручання у права добросовісної сторони – Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Бердянської міської ради.

Щодо посилання скаржника на те, що дії учасників торгів були спрямовані на штучне створення видимості конкуренції, що порушує публічний порядок, завдає шкоди економіці держави та суперечить міжнародним зобов`язанням України. Відтак, оскаржуваний договір має бути визнаний недійсним з усіма передбаченими законом наслідками.

Суд погоджується, що узгоджені дії учасників тендеру є порушенням публічного порядку у сфері господарської діяльності та завдають шкоди принципам добросовісної конкуренції. Однак, як вже неодноразово зазначалося, чинне законодавство передбачає спеціальні заходи впливу за такі порушення, зокрема, накладення штрафів та позбавлення права брати участь у публічних закупівлях. Застосування ж конфіскаційних наслідків за частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України є надмірним та непропорційним заходом у цій справі, оскільки прокурором не було доведено наявності умислу сторін на укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також не доведено факту завдання державі значних майнових збитків або незаконного збагачення відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі №908/656/25 слід залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/656/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 у справі № 908/656/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 14.09.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя С.В. Вінніков