Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/2270/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/2270/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 (ухваленого суддею Євстигнеєвою Н.М. у м. Дніпрі, повне рішення складене 26.06.2026) у справі №904/2270/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (м. Павлоград, Дніпропетровська область)

про стягнення штрафу в сумі 113 505 грн 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі по тексту - відповідач) штраф за невірно зазначену масу вантажу в сумі 113 505 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у накладній № 45373883 неправильно зазначено масу вантажу у вагонах № 60461464 та № 62312707, про що було складено Комерційні акти № 467004/146 та № 467004/147 від 10.06.2025 та наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі статті 118 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі №904/2270/26 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 113 505 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Рішення обґрунтовано наступним:

- при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у ній, покладається на вантажовідправника;

- Комерційними актами № 467004/146 та № 467004/146 від 10.06.2025, складеними станцією Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці за результатами контрольного зважування, проведеного по заявці вантажоодержувача, встановлено невідповідність фактичної маси вантажу тій, що вказана у документах (накладній);

- повноваження осіб, які підписали Комерційні акти від 10.06.2025, підтверджені матеріалами справи. Таким чином Комерційні акти складені та підписані у відповідності до Правил складання актів;

- розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу суд визнав арифметично правильним;

- у пункті 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки. Позивач звернувся до суду з позовною заявою за допомогою системи "Електронний суд" 24.04.2026, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням, 16.07.2026 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51587 від 17.07.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/2270/26 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- на момент прийняття вагону до перевезення залізницею не було складено актів про технічний стан вагону, актів загальної форми, комерційних актів, які б підтвердили несправність вагону у технічному відношенні, комерційну несправність (завантаження з порушенням Технічних умов), невідповідність маси вантажу у вагоні з даними накладної. Отже, залізниця своїми діями (приймання вагону до перевезення та постановка його у склад поїзда) визнала вірність внесеної у накладну інформації, у тому числі про масу вантажу, і матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт невірного оформлення накладної (неправильно зазначеної маси вантажу) на момент прийняття перевізником вагону на станції Ароматна Придніпровської залізниці. Недостачу по спірних вагонах виявлено на станції призначення Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, а не на станції відправлення - Ароматна Придніпровської залізниці. На підтвердження маси вантажу позивачем надано Комерційні акти № 467004/146 та № 467004/147 від 10.06.2025, при цьому факт невірного зазначення у накладній маси вантажу ними не встановлений. Ця обставина встановлюється на станції відправлення під час прийняття вантажу до перевезення за результатом проведення передавальних операцій;

- у порушення вимог пункту 10 Правил складання актів, Комерційні акти № 467004/146 та № 467004/147 від 10.06.2025 не містять підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку, а підписані зі сторони залізниці тільки однією уповноваженою особою - це начальником станції Марущак А.О., отже ці Акти не можна віднести до належних та допустимих доказів у справі, оскільки їх оформлено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів, за відсутності обов`язкового підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку, так як підписання комерційного акта іншими працівниками залізниці замість зазначеної посадової особи не допускається. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, взявши до уваги недопустимі та неналежні докази у вигляді Комерційних актів, і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення;

- позивач звернувся з позовними вимогами через систему "Електронний суд" лише 24.04.2026, тобто більше ніж через 6 місяців з дати складання вищезазначених Комерційних актів. Отже, строк позовної давності сплив 04.03.2026. Положення пункту 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, якими встановлено збільшений строк позовної давності (3 роки) не підлягають застосуванню, оскільки суперечать спеціальному правовому регулюванню транспортних перевезень. Суд першої інстанції при вирішенні справи невірно застосував норми матеріального права, а саме: не застосував норму, яку повинен був застосувати у даних правовідносинах, зокрема пункт 137 Статуту залізниць України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 10670/26 від 04.08.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження, вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/2270/26 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику та повідомлення учасників справи.

Від позивача (Акціонерного товариства "Українська залізниця") за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 11414/26 від 19.08.2026), в якому позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований такими обставинами:

- оскільки зважування, розміщення, закріплення та маркування здійснювалось без участі працівників залізниці, а сам вантаж прийнято шляхом візуального огляду, залізниця при прийманні вантажу до перевезення не могла знати про невідповідність маси вантажу. Саме тому вантаж був прийнятий без зауважень;

- Комерційні акти № 467004/146 та № 467004/147 від 10.06.2025 з боку залізниці оформлені за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, а саме: начальника станції Маращука А.О., агента комерційного Швець А.В. (працівник станції, який особисто здійснював перевірку та який відповідно до наказу від 16.05.2025 №70/ДС підписує комерційні акти замість начальника вантажного двору) та агента комерційного Крошка К.В. (працівник станції, який відповідно до наказу від 16.05.2025 №70/ДС підписує комерційні акти як змінний агент комерційний, який проводив видачу вантажу). Враховуючи вищевикладене, ці Акти є належними доказами по справі. При цьому залізниця не наділена повноваженнями визначати коло підписантів з боку одержувача;

- право залізниці складати комерційні акти на під`їзних коліях передбачено пунктом 4 Правил складання актів. У порядку статті 129 Статуту залізниць України комерційні акти складаються виключно станціями залізниці, тому у разі оформлення такого акта на території під`їзної колії, належним суб`єктом його складання залишається саме станція залізниці (у даному випадку станція Кривий Ріг - Головний);

- перевезення вантажів здійснюються та організовуються на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Надання послуг за Договором підтверджується, зокрема, накладною, яка складається згідно з Додатком 1 до Правил оформлення перевізних документів, та містить застереження щодо відповідальності відправника відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України. Оскільки накладна оформлювалась у рамках укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності по даному спору становить три роки.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 договору.

У пункті 12.1. Договору сторони узгодили, що договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення вдію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення.

Згідно з пунктом 1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пункту 1.6. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

У пункті 1.7. Договору сторони погодили, що договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

За приписами частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Також, пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) передбачено, що накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Так, у червні 2025 року зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній № 45373883, у вагонах № 60461464 та № 62312707 відповідачем був відправлений вантаж (вугілля) на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Так, у графі 55 накладної № 45373883 правильність внесених даних, у тому числі щодо маси вантажу, підтверджено прийомоздавальником ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису 06.06.2025 о 11:45 год.

09.06.2025 вказані вище вагони прибули на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

За приписами частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Так, по заявці вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 09.06.2025 №7, згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, у присутності представника вантажоодержувача - прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" ОСОБА_2 , вагаря ПП "Стіл Сервіс" Кислюк Л.М., агента комерційного ст. Кривий-Ріг Головний Швець А.В., даний вантаж було переважено з зупинкою без розчіплення на справних статистичних 150 тн вагах № 10021 вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", повірених 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія" та виявлено, що:

- у вагоні № 62312707 по документу тара перевірена 21 450 кг, нетто 63 300 кг, після зважування брутто 83 800 кг, тара перевірена з документа 21 450 кг, нетто 62 350 кг, що менше документа на 950 кг;

- у вагоні № 60461464 по документу тара перевірена 23 600 кг, нетто 59 300 кг, після зважування брутто 82 000 кг, тара перевірена з документа 23 600 кг, нетто 58 400 кг, що менше документа на 900 кг.

У матеріалах справи відсутні докази, які ставили б під сумнів достовірність показників засобів ваговимірювальної техніки.

За змістом статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому залізниця має право перевіряти правильність таких відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Наведена норма не покладає на перевізника безумовного обов`язку перевіряти при прийнятті вантажу до перевезення кожну зазначену відправником у накладній відомість.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Отже, саме по собі прийняття вантажу залізницею до перевезення не свідчить про підтвердження перевізником фактичної правильності зазначеної відправником маси. Викладене спростовує доводи скаржника про те, що дії залізниці з приймання спірних вагонів до перевезення доводить визнання нею правильності внесеної у накладну інформації.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що станцією призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці були складені Комерційні акти форми ГУ-22 від 10.06.2025 № 467004/146 та № 467004/147, якими зафіксовано, що: вагони № 60461464 та №6232707 вантажопідйомністю 70,0 т прибули 09.06.2025 поїздом № 3607, без охорони. Вагони у технічному стані справні. Вантаж завантажено засобами відправника.

Також, згідно з Актом № 467004/146 у вагоні № 60461464 по документу тара перевірена 23 600 кг, нетто 59 300 кг, після зважування брутто 82 000 кг, тара перевірена з документа 23 600 кг, нетто 58 400 кг, що менше документа на 900 кг; згідно з Актом № 467004/147 у вагоні № 62312707 по документу тара перевірена 21 450 кг, нетто 63 300 кг, після зважування брутто 83 800 кг, тара перевірена з документа 21 450 кг, нетто 62 350 кг, що менше документа на 950 кг.

Комерційні акти від 10.06.2025 № 467004/146 та № 467004/147 підписані ДС Марущак А.О., прийомоздавальником ТОВ "Сталь України" Дупляк Л.Г., агентами комерційними Крошка К.В., Швець А.В.

Щодо доводів апеляційної скарги про підписання цих Актів неуповноваженими особами, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Разом з тим застосування зазначеної норми має здійснюватися з урахуванням фактичної організації роботи конкретної станції та наявності відповідних структурних підрозділів і посад.

За відсутності у штаті відповідного структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району повноваження на підписання комерційних актів від імені залізниці правомірно покладаються наказом керівника підрозділу на інших працівників, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Наказом начальника станції залізничної Кривий Ріг - Головний ВП "Служба роботи станції" РФ "Придніпровська залізниця" від 16.05.2025 № 70/ДС встановлено перелік працівників станції, які мають право підписувати комерційні акти (арк. с. 54).

Так, згідно з цим Наказом, право підпису комерційних актів мають: начальник станції залізничної, за його відсутності - головний інженер, заступники начальника станції залізничної; при складанні комерційного акта на вантажному районі станції - начальник району (вантажного), за відсутності - особа, яка її заміщає; при складанні комерційного акта на під`їзній колії ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" станції Східно-Сортувальна (замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)) агенти комерційні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Комерційні акти від 10.06.2025 № 467004/146 та № 467004/147 підписані начальником станції Маращуком А.О., агентом комерційним ОСОБА_7 (працівник станції, який особисто здійснював перевірку та який відповідно до Наказу від 16.05.2025 № 70/ДС підписує комерційні акти замість начальника вантажного двору) та агентом комерційним ОСОБА_11 (працівник станції, який відповідно до Наказу від 16.05.2025 № 70/ДС підписує комерційні акти як змінний агент комерційний, який проводив видачу вантажу), що не спростовано скаржником. Матеріали справи містять відповідні посадові інструкції працівників позивача.

Отже, Акти підписані уповноваженими представниками позивача.

Крім того, підписання Актів начальником станції, двома уповноваженими комерційними агентами та представником одержувача, у сукупності, відповідає вимозі щодо оформлення акта трьома особами. З урахуванням наведеного, доводи скаржника щодо неналежності підписантів спірних Комерційних актів є безпідставними та не спростовують самого факту виявленого розходження маси вантажу, зафіксованого незалежним контрольним зважуванням на повірених вагах.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що факт неправильного зазначення вантажовідправником - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" маси вантажу у накладній № 45373883 від 06.06.2025 належним чином підтверджений матеріалами справи, а Комерційні акти форми ГУ-22 від 10.06.2025 № 467004/146 та № 467004/147 є належними доказами на підтвердження відповідної обставини у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України та правомірно враховані судом першої інстанції.

За приписами статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статті 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

Так, у накладній № 45373883 провізна плата за перевезення від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці вантажу становить: у вагоні № 60461464 - 11 277 грн 00 коп., у вагоні № 623127 07 - 11 424 грн 00 коп. Отже загальний розмір штрафу (п`ятикратний розмір провізної плати) складає 113 505 грн 00 коп. (11 277 грн 00 коп. х 5 + 11 424 грн 00 коп. х 5).

Також колегія суддів враховує, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильне зазначення вантажовідправником відомостей у накладній.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач правильність розрахунку позивача не спростував, контррозрахунок штрафу не навів, докази оплати штрафу у визначеному позивачем розмірі не надав.

Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 113 505 грн 00 коп. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.

Доводи скаржника про те, що Комерційні акти не встановлюють факт невірного зазначення у накладній маси вантажу на станції відправлення відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача та інших учасників перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Таким чином, закон прямо передбачає можливість встановлення невідповідності маси вантажу даним перевізного документа саме під час перевірки на станції призначення. Відсутність відповідного акта на станції відправлення сама по собі не спростовує результатів контрольного зважування, проведеного на станції призначення.

Доводи скаржника про необхідність застосування у даній справі законодавчо встановленого спеціального шестимісячного строку позовної давності, встановленого пунктом 137 Статуту залізниць України, апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

Перевезення за накладною № 45373883 було здійснено відповідно до Договору, за умовами пункту 7.3. якого сторони, реалізуючи право, надане частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України (позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін), погодили збільшений строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, тривалістю у три роки. Оскільки спірна накладна оформлена в рамках зазначеного Договору, а закон прямо допускає договірне збільшення строку позовної давності, посилання скаржника на пріоритет спеціальних норм Статуту, без урахування прямої диспозитивної норми частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, ґрунтується на помилковому тлумаченні скаржником норм права. Між тим, позивач звернувся до суду з позовною заявою 24.04.2026, тобто у межах трирічного строку позовної давності. Оскільки позов подано у межах погодженого сторонами трирічного строку, позовна давність у даній справі не є пропущеною.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

При цьому скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі № 904/2270/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі №904/2270/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 у справі №904/2270/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

4. Матеріали справи № 904/2270/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 14.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк