Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №904/1033/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/1033/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

розглянувши в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 (головуючий в першій інстанції Юзіков С.Г.)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

У березні 2026 Військова частина НОМЕР_1 (надалі – військова частина) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА» (надалі – ТОВ «Строй ЮА») про стягнення неустойки за договором підряду від 20.03.2025 № 114/4Д у загальному розмірі 763069,71 грн, з яких - пеня за порушення строку завершення будівництва у розмірі 550261,42 грн та штраф у розмірі 7 % за порушення завершення будівництва понад 30 днів – 212808,29 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду від 20.03.2025 № 114/4Д, а саме: порушенні узгоджених строків завершення будівельних робіт. Позивач вказує, що за умовами п.3.1 договору, кінцевим терміном виконання робіт визначено 15.05.2025, однак фактично роботи було закінчено лише 14.11.2025, у зв`язку з чим тривалість прострочення за розрахунком позивача склала 181 день. Внаслідок цього, керуючись п.13.5 договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % від договірної ціни за кожен день такого прострочення, що у грошовому виразі дорівнює 550261,42 грн, а також штраф у розмірі 7 % від вартості робіт за порушення строків понад 30 днів, який становить 212808,29 грн. Таким чином, загальна сума неустойки, пред`явленої до стягнення, складає 763069,71 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Строй ЮА» на користь військової частини пеню у розмірі 137565,36 грн та 53202,07 грн штрафу; у решті позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 9156,84 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт, що є підставою для нарахування передбачених договором пені та штрафу. Водночас, застосувавши положення ст.551 ЦК України, суд визнав цей випадок винятковим та дійшов висновку про необхідність зменшення загального розміру неустойки на 75 %. Приймаючи таке рішення, суд врахував істотну зміну обставин, які об`єктивно ускладнили виконання робіт, а саме: суттєве загострення безпекової ситуації поблизу лінії фронту, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати, а також несприятливі погодні умови, які унеможливлювали проведення окремих видів робіт. Крім того, суд взяв до уваги, що переважний обсяг будівельних робіт на суму 2864528,06 грн був виконаний ще 30.06.2025, тобто прострочення стосувалося лише незначної частини зобов`язань, а позивач не подав доказів настання реальних негативних наслідків або збитків, спричинених таким простроченням. З огляду на зазначене, суд визнав заявлену до стягнення неустойку у загальному розмірі 763069,71 грн непропорційною наслідкам порушення, такою, що може перетворитися на джерело невиправданого збагачення кредитора та суперечить засадам справедливості, добросовісності й розумності, у зв`язку з чим частково задовольнив позов, стягнувши 137565,36 грн пені та 53202,07 грн штрафу, а в решті вимог відмовив.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг позивача та відповідача

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач у справі - Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 в частині розміру стягнутих пені та штрафу та стягнути з ТОВ «Строй ЮА» на користь військової частини пеню за порушення строків завершення будівництва в сумі 550261,42 грн та штраф у розмірі 7 % за порушення завершення будівництва понад тридцять днів - 212808,29 грн.

Військова частина зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки на 75 % є необґрунтованим, суд неправильно застосував ст. 551 ЦК України та не врахував усіх істотних обставин справи. Вказує, що висновок Торгово-промислової палати, на який послався суд в обґрунтування підстав для зменшення санкцій, не підтверджений належними доказами, зокрема, в частині відсутності прикриття засобами радіоелектронної боротьби та організації захисту на логістичних маршрутах, оскільки така інформація є військовою таємницею і не могла бути надана ТПП. Крім того, відповідач не звертався до позивача з пропозицією змінити умови договору щодо строків виконання робіт, хоча мав на це право на підставі отриманого висновку. Позивач також наголошує, що суд першої інстанції помилково визнав прострочення незначним, оскільки фактичний період прострочення склав 181 день, що майже в 5 разів перевищує передбачений договором строк виконання будівельних робіт. Позивач акцентує увагу на тому, що метою укладення договору було будівництво фортифікаційних споруд для забезпечення обороноздатності держави в умовах військової агресії, а тому посилання суду на відсутність фінансових збитків у позивача є необґрунтованим, оскільки несвоєчасне виконання робіт поставило під загрозу можливість організації належної оборони та збереження життя військовослужбовців. У зв`язку з цим військова частина просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути неустойку у повному обсязі, а саме: 550261,42 грн пені та 212808,29 грн штрафу.

Представник військової частини, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом доставки ухвали суду від 02.07.2026 до його електронного кабінету, у судове засідання не з`явився. Водночас 18.08.2026 від військової частини надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, в якій позивач підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА».

Також до Центрального апеляційного господарського суду, не погодившись із зазначеним рішенням, з апеляційною скаргою звернувся відповідач у справі - ТОВ «Строй ЮА», у скарзі заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/1033/26 в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

ТОВ «Строй ЮА» обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для покладення на підрядника відповідальності за прострочення виконання робіт, оскільки не з`ясував усіх істотних обставин справи, зокрема: чи виконав замовник належним чином свої зустрічні зобов`язання, передбачені п.п.4.2.1, 8.1 договору (затвердження проєктної документації та передання фронту робіт), чи надав він належне сприяння підряднику у розумінні ст.850 ЦК України, чи не допустив прострочення кредитора за ст.613 ЦК України. Зазначає, що замовник не довів факту послідовного та одночасного виконання вказаних обов`язків, оскільки акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025 складено до розроблення проєктної документації, що позбавляє його доказової сили як підтвердження передання фронту робіт ІІ етапу. Крім того, відповідач посилається на те, що замовник не забезпечив належного погодження проєктної документації з військовим командуванням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1415, що створювало для підрядника стан правової та фактичної невизначеності щодо обсягу, параметрів і безпеки виконання робіт. Також відповідач наголошує на наявності форс-мажорних обставин, підтверджених висновком Рівненської ТПП, які виразились у суттєвому погіршенні безпекової ситуації поблизу лінії фронту: постійні повітряні тривоги, наближення бойових дій, загроза життю працівників та несприятливі погодні умови, що унеможливлювало своєчасне виконання робіт незалежно від волі підрядника. У зв`язку з цим, на переконання відповідача, його вина у простроченні відсутня, а тому наявні підстави для звільнення від відповідальності згідно з п.п.13.2, 13.13 договору та ст.ст.614, 617 ЦК України. Крім того, відповідач вказує на недотримання судом принципу змагальності та стандарту вірогідності доказів, а також на необхідність застосування принципу contra proferentem при тлумаченні умов договору, оскільки текст договору розроблений замовником. З огляду на викладене, ТОВ «Строй ЮА» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення підстав для застосування відповідальності та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Під час апеляційного провадження ТОВ «Стой ЮА» доповнило апеляційну скаргу альтернативною вимогою: якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з аргументами про відсутність вини підрядника та не звільнить його від відповідальності повністю, відповідач заявив клопотання зменшити розмір неустойки до 7630,70 грн, що становить 1 % від заявленої суми. Таке зменшення, на переконання заявника, є можливим на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, яка надає суду право зменшити неустойку, якщо вона значно перевищує розмір збитків та за наявності інших істотних обставин.

Представник ТОВ «Строй ЮА», який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом доставки ухвали суду від 02.07.2026 до його електронного кабінету, у судове засідання не з`явився. 18.08.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, у якій він заперечив проти апеляційної скарги військової частини, підтримав подану ним апеляційну скаргу та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

Позивач та відповідач відзивів на апеляційні скарги не подали, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Натомість позиція сторін висвітлена у власних апеляційних скаргах, зокрема, позиція позивача у суді апеляційної інстанції полягає у запереченні як проти повного звільнення ТОВ «Строй ЮА» від відповідальності, так і проти додаткового зменшення неустойки до 1 %, з одночасним наполяганням на необхідності стягнення договірних санкцій у повному розмірі. Позиція відповідача полягає у запереченні підстав для відповідальності взагалі, а альтернативно - у необхідності зменшення неустойки до 7630,70 грн, що складає 1 %.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2026, для розгляду даних апеляційних скарг визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/1033/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Строй ЮА» залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

18.06.2026 від ТОВ «Строй ЮА» надійшла до суду апеляційної інстанції заява про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у даній справі, а також об`єднано провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Строй ЮА» та військової частини в одне апеляційне провадження для проведення їх спільного апеляційного розгляду.

22.06.2026 матеріали справи № 904/1033/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

26.06.2026 від ТОВ «Строй ЮА» надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 призначено справу № 904/1033/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» про стягнення коштів за апеляційними скаргами ТОВ «Строй ЮА» та військової частини на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2026 о 16:30 год.

У судовому засіданні 18.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

20.03.2025 між ТОВ «Строй ЮА» (підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) укладений договір підряду № 114/4Д, відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розроблення проєктно-кошторисної документації та будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180», а замовник зобов`язався прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 договору передбачено виконання робіт у два етапи. І етап – проєктування: виконання вишукувальних робіт, у тому числі інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань, розроблення проєктної документації стадії «Робочий проєкт», до складу якої повинен входити Генеральний план, проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача відповідної документації замовнику згідно з Календарним графіком виконання робіт. ІІ етап - виконання будівельних робіт відповідно до Календарного графіка виконання робіт, який є додатком № 4 до договору.

Вартість робіт на момент укладення договору відповідно до п.2.1 становила 3041138,71 грн, у тому числі ПДВ – 506856,45 грн. Пунктом 2.3 договору передбачено можливість зменшення договірної ціни за взаємною згодою сторін.

За умовами п.3.1 договору, строки виконання робіт визначалися Календарним графіком та встановлювалися до 15.05.2025 включно. Відповідно до п.3.2 підрядник мав розпочати виконання робіт згідно з Календарним графіком, але не пізніше п`яти календарних днів після підписання договору. Пунктом 3.3 передбачено можливість зміни строків виконання робіт шляхом внесення відповідних змін до договору у разі виникнення обставин непереборної сили, засвідчених відповідно до розділу 14 договору.

Згідно з п.3.4 договору, після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника, а датою закінчення робіт за договором визначено дату підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника та підрядника.

Умовами договору встановлено також взаємні обов`язки сторін, що безпосередньо стосуються організації виконання робіт.

Відповідно до п.4.2.1 договору, замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію та надати підряднику об`єкт (фронт робіт), а відповідно до п.8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт - будівельний майданчик/фронт робіт.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» й інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт. Пунктом 8.4 договору на підрядника покладено обов`язок інформувати замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка, їх причини та заходи щодо усунення таких відхилень.

За пунктом 4.3.6 договору, підрядник мав право ініціювати внесення змін до договору. Пунктом 4.3.7 договору передбачено обов`язок забезпечувати дотримання працівниками підрядника сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт, зокрема забезпечити відповідне оповіщення, провести інструктаж працівників та визначити можливі місця їх укриття.

Відповідно до п. 4.4.16 договору, підрядник зобов`язаний завчасно, у письмовій формі, не менш ніж за десять днів інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин, а п.4.4.20 встановлено його обов`язок інформувати замовника про хід виконання зобов`язань, обставини, що перешкоджають їх виконанню, та заходи, необхідні для їх усунення.

21.03.2025 сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчика) «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180». В акті зазначено, що представники замовника та підрядника здійснили огляд будівельного майданчика в натурі, зовнішньо- та внутрішньомайданчикових підготовчих робіт та ознайомилися з проєктною документацією. В акті зафіксовано відсутність будівель і споруд у червоних лініях, а також відсутність інформації про точки підключення комунікацій для потреб будівництва та постійних комунікацій. У висновку акту зазначено, що стан будівельного майданчика відповідає договору, проєкту та технічним регламентам (нормам і правилам), а майданчик прийнятий підрядником для початку будівництва. Акт підписаний представниками обох сторін.

08.04.2025 Державним підприємством «Жилком» складено позитивний експертний звіт № 25645-Е-25/В щодо розгляду кошторисної частини проєктної документації за робочим проєктом «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180», замовником будівництва в якому зазначена Військова частина НОМЕР_1 .

14.04.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 179 «Про затвердження проєктної документації», яким, із посиланням, зокрема, на позитивний експертний звіт від 08.04.2025 № 245-Е-25/В, затверджено проєктну документацію по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180».

05.05.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 114/4Д, відповідно до якої вартість робіт зменшено на 1020,35 грн та викладено пункт 2.1 договору в новій редакції, за якою вартість робіт становила 3040118,36 грн, у тому числі ПДВ – 506686,39 грн.

Роботи І етапу підрядником виконано. Розроблену проєктно-кошторисну документацію разом з позитивним експертним звітом передано замовнику за актом виконаних робіт № 1ПКД від 09.04.2025. Вартість проєктних робіт та експертизи за цим актом становила 59760,00 грн. Вказану суму Військова частина НОМЕР_1 сплатила ТОВ «Строй ЮА» платіжною інструкцією № 354 від 04.06.2025.

Станом на встановлений договором кінцевий строк виконання робіт – 15.05.2025, будівництво об`єкта у повному обсязі завершено не було. Водночас, 30.06.2025 сторонами оформлено Акт виконаних робіт № 1, за яким підрядником виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму 2864528,06 грн. Платіжною інструкцією № 1332 від 16.07.2025 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала ТОВ «Строй ЮА» 2864528,06 грн за виконані будівельні роботи відповідно до Акту № 1 від 30.06.2025.

14.11.2025 сторонами підписано Акт виконаних робіт № 2, за яким підрядником виконано та замовником прийнято решту будівельних робіт на суму 70979,99 грн. Платіжною інструкцією № 2406 від 04.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 сплатила підряднику зазначену суму.

Крім того, за Актом № 2ПКД від 03.10.2025 були прийняті роботи зі здійснення авторського нагляду, за які платіжною інструкцією № 2077 від 06.10.2025 здійснено оплату в сумі 11400,00 грн.

18.11.2025 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої у зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт, вартість договору зменшено ще на 33450,31 грн та остаточно визначено у розмірі 3006668,05 грн, у тому числі ПДВ – 501111,34 грн. Інші положення договору цією додатковою угодою залишено без змін.

24.11.2025 сторонами оформлено Акт готовності об`єкта до експлуатації, в якому зазначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180» виконані у повному обсязі та закінчені 14.11.2025, а фактична вартість виконаних робіт становить 3006668,05 грн.

Водночас, пунктом 3.4 договору датою закінчення робіт визначено дату підписання Акту готовності об`єкта до експлуатації, тоді як акт готовності об`єкта складено та підписано сторонами 24.11.2025. Разом з тим, у самому акті зазначено, що будівельні роботи фактично закінчено 14.11.2025. При здійсненні розрахунку заявленої до стягнення неустойки позивач виходив саме з 14.11.2025 як дати фактичного завершення робіт та визначив період прострочення з 16.05.2025 по 13.11.2025 включно - 181 календарний день. Для розрахунку неустойки позивач використав договірну ціну, що діяла протягом зазначеного періоду прострочення відповідно до додаткової угоди № 1 - 3040118,36 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що передбачений договором кінцевий строк виконання робіт (15.05.2025) не був змінений додатковими угодами сторін, тоді як повний обсяг будівельних робіт фактично виконано 14.11.2025.

Пунктом 13.2 договору встановлено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що відповідні порушення сталися не з його вини.

За пунктом 13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Пунктом 13.13 договору передбачено, що підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт, якщо таке порушення сталося не з його вини.

Розділом 14 договору врегульовано наслідки виникнення обставин непереборної сили. Пунктом 14.1 передбачено звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, якщо таке невиконання стало наслідком дії відповідних обставин.

Згідно з п.14.2 сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, повинна не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону та протягом п`яти календарних днів надати належні підтвердні документи. Договором передбачено підтвердження форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України або відповідної регіональної торгово-промислової палати.

Водночас, у п.14.8 договору сторони прямо зазначили, що усвідомлюють укладення договору під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим сам по собі факт дії воєнного стану не вважається обставиною непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій або обставин під час воєнного стану, підтверджених документами відповідного уповноваженого органу.

З інформаційної довідки щодо Дніпропетровської області за квітень 2025 року вбачається, що протягом цього місяця зафіксовано 147 повітряних тривог загальною тривалістю 223 години 23 хвилини.

За даними щодо Синельниківського району дніпропетровської області, у травні 2025 року зафіксовано 135 повітряних тривог загальною тривалістю 266 годин 37 хвилин, а у червні 2025 року - 139 повітряних тривог загальною тривалістю 305 годин 47 хвилин.

До матеріалів справи відповідачем також долучено інформацію Донецької обласної державної адміністрації щодо повітряних тривог на території Донецької області, матеріали щодо зміни безпекової ситуації в районі проведення фортифікаційних робіт, а також документи щодо наближення лінії бойового зіткнення, застосування безпілотних літальних апаратів та ускладнення логістичного доступу до окремих районів виконання робіт.

У додатку до листа Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України № 99 021-3004/99 12 від 09.07.2025 відображена інформація щодо атмосферних опадів протягом квітня–червня 2025 року, окремі значення яких сягали 35 мм.

Згідно з висновком Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 07.10.2025 № 56.01/406, складеного за результатами розгляду заяви ТОВ «Строй ЮА» від 08.09.2025 щодо договорів підряду, у тому числі № 114/4Д від 20.03.2025, відбулось настання за названими договорами істотної зміни обставин, які існували на момент їх укладення, із зазначенням можливості сторін переглянути умови договорів та внести до них відповідні зміни. При цьому Рівненська торгово-промислова палата проаналізувала умови відповідних договорів, передбачені ними вимоги щодо безпеки працівників, інформацію про повітряні тривоги, зміну воєнно-оперативної ситуації, використання БПЛА та FPV-дронів, особливості логістики й погодні умови.

ТОВ «Строй ЮА» листом від 06.06.2025 № 121 повідомляло замовника про перешкоди у виконанні фортифікаційних робіт. Зі змісту вказаного листа вбачається, що він наданий у відповідь на вимогу Військової частини НОМЕР_1 № 25/22-532 від 28.05.2025 про повернення попередньої оплати за низкою договорів. У листі товариство порушувало питання щодо передачі фронту робіт, впливу повітряних тривог та необхідності продовження строків виконання відповідних договорів. Водночас, договір № 114/4Д від 20.03.2025, додержання положень якого є предметом оцінки у цій справі, до наведеного у листі № 121 переліку договорів, щодо яких пропонувалося оформити додаткові угоди про продовження строків, не включено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.850 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (ст.851 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч.1 ст.613 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1-2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статтях 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст.78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення строків виконання робіт, підстав для зменшення такої неустойки на 75 % від заявлених до стягнення розмірів, а також відсутності підстав для її зменшення до 1 % за клопотанням відповідача.

Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.551 ЦК України та не врахував усіх істотних обставин справи, вказує, що наданий відповідачем висновок ТПП не підтверджений належними доказами, зокрема, в частині відсутності прикриття засобами радіоелектронної боротьби та організації захисту на логістичних маршрутах. Крім того, відповідач не звертався до позивача з пропозицією змінити умови договору щодо строків виконання робіт, хоча мав на це право на підставі отриманого висновку. Позивач також наголошує, що суд першої інстанції помилково визнав прострочення незначним, оскільки фактичний строк прострочення склав 181 день, що майже в 5 разів перевищує передбачений договором строк виконання будівельних робіт. Позивач вважає істотною для даної справи обставиною те, що договір стосувався будівництва фортифікаційних споруд для забезпечення обороноздатності держави в умовах військової агресії, та вважає посилання суду на відсутність фінансових збитків у позивача необґрунтованим, оскільки несвоєчасне виконання робіт поставило під загрозу можливість організації належної оборони та збереження життя військовослужбовців.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для покладення на підрядника відповідальності за прострочення виконання робіт, оскільки не з`ясував, зокрема: чи виконав замовник належним чином свої зустрічні зобов`язання, передбачені п.п.4.2.1, 8.1 договору (затвердження проєктної документації та передання фронту робіт), чи сприяв він підряднику у розумінні ст.850 ЦК України, чи не допустив прострочення кредитора за визначенням у ст.613 ЦК України. Згідно з позицією відповідача, замовник не довів факту послідовного та одночасного виконання вказаних обов`язків, оскільки Акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025 складено до розроблення проєктної документації, що позбавляє його доказової сили у підтвердження передання фронту робіт ІІ етапу. Крім того, відповідач посилається на те, що замовник не забезпечив належного погодження проєктної документації з військовим командуванням, що створювало для підрядника стан правової та фактичної невизначеності щодо обсягу, параметрів і безпеки виконання робіт. Також відповідач наголошує на наявності форс-мажорних обставин, підтверджених висновком Рівненської ТПП, які виразились у суттєвому погіршенні безпекової ситуації поблизу лінії фронту: постійні повітряні тривоги, наближення бойових дій, загроза життю працівників та несприятливі погодні умови, що унеможливлювали своєчасне виконання робіт незалежно від волі підрядника. На переконання відповідача, його вина у простроченні відсутня, а тому наявні підстави для звільнення від відповідальності згідно з п.п.13.2, 13.13 договору та ст.ст.614, 617 ЦК України. Крім того, відповідач вказує на недотримання судом принципу змагальності та стандарту вірогідності доказів, а також на необхідність застосування принципу contra proferentem при тлумаченні умов договору, оскільки текст договору розроблений замовником.

Колегія суддів вважає, що для правильного вирішення спору у даній справі необхідно розмежовувати, з одного боку, сам факт порушення визначеного договором строку виконання робіт, а з іншого - наявність або відсутність обставин, які відповідно до закону чи договору виключають відповідальність підрядника за таке порушення або впливають на розмір цієї відповідальності.

На переконання колегії суддів, таке розмежування має принципове значення для оцінки апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА», оскільки значна частина наведених товариством доводів спрямована не на спростування того, що будівництво завершено після 15.05.2025, а на доведення відсутності вини підрядника, прострочення кредитора та існування об`єктивних перешкод для своєчасного виконання договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20.03.2025 між сторонами було укладено договір підряду № 114/4Д, за умовами якого позивач (замовник) доручив, а відповідач (підрядник) зобов`язався на власний ризик виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 180». Відповідно до п. 3.1 договору, строки виконання робіт визначались Календарним графіком виконання робіт та встановлювались до 15.05.2025 включно. Пунктом 13.5 договору сторони передбачили, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості робіт.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що будівельні роботи по об`єкту були завершені відповідачем лише 14.11.2025, що зафіксовано в акті готовності об`єкта до експлуатації від 24.11.2025. Відтак, прострочення виконання зобов`язань за договором мало місце у період з 16.05.2025 по 13.11.2025 та становить 181 день. Вказана обставина відповідачем не спростована, а доказів внесення змін до договору в частині строків виконання робіт матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт порушення відповідачем строків завершення будівництва, що є підставою для застосування встановленої договором відповідальності у вигляді пені та штрафу. Розрахунок неустойки, здійснений позивачем, є арифметично правильним та відповідає умовам договору, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про безпідставність зменшення розміру неустойки, колегія суддів вказані доводи не приймає. Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому закон не пов`язує можливість зменшення неустойки виключно з математичним співвідношенням між нею та доведеними збитками, а надає суду можливість врахувати й інші істотні обставини конкретних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка має передусім компенсаційне, а не каральне призначення, а можливість її зменшення є проявом принципу пропорційності та покликана не допустити перетворення засобу забезпечення виконання зобов`язання на несправедливо надмірну санкцію. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зроблено правовий висновок про те, що обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер.

Суд першої інстанції, застосовуючи зазначені норми та правові позиції, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які дають підстави для зменшення розміру неустойки. Судом першої інстанції враховано, що зобов`язання перед позивачем виконано відповідачем у повному обсязі, а значна їх частина на суму 2864528,06 грн із загальної вартості будівельних робіт (3040118,36 грн) виконана з незначним простроченням, а саме: 30.06.2025, тобто з простроченням на 45 днів, і лише будівельні роботи на суму 70979,99 грн виконані з простроченням на 181 день. Крім того, позивачем не надано доказів настання негативних наслідків у результаті прострочення відповідача, не надано доказів наявності в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання. Суд також врахував, що пеня та штраф не є основним боргом і, відповідно, при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому становищі.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір неустойки - 763069,71 грн є значно більшим, ніж можливі збитки кредитора, та може призвести до несправедливо непомірного тягаря для боржника, що суперечить засадам розумності та справедливості. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, зменшення судом першої інстанції розміру неустойки на 75 %, до 137565,36 грн пені та 53202,07 грн штрафу, на переконання колегії суддів, є правомірним та забезпечує необхідний баланс інтересів сторін, не перетворюючи неустойку на каральну санкцію, але зберігаючи при цьому реальну відповідальність за порушення строків виконання оборонного об`єкта. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції фактично заохотив неналежне виконання договору, є безпідставними, оскільки після зменшення неустойки відповідач не звільнений від відповідальності, оскільки з нього стягнуто неустойку у загальному розмірі 190767,43 грн, що становить реальний негативний майновий наслідок допущеного порушення.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі наполягає на повному скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у позові, мотивуючи це тим, що порушення строку виконання ІІ етапу робіт було спричинене невиконанням позивачем власних зустрічних зобов`язань: належно погодити та затвердити проєктну документацію, передати підряднику конкретизований фронт робіт, а також надати необхідне сприяння при виконанні договору. На переконання відповідача, зазначені порушення утворюють прострочення кредитора у розумінні ст.ст.612, 613 ЦК України та виключають можливість вважати ТОВ «Строй ЮА» таким, що прострочило виконання зобов`язання. Крім того, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин: погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови, підтверджених висновком ТПП, та стверджує про відсутність його вини у простроченні.

Колегія суддів, дослідивши вказані доводи, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Правовідносини будівельного підряду мають взаємний характер, тому для вирішення питання про відповідальність підрядника недостатньо суто формально зіставити визначений договором строк з датою фактичного завершення робіт. Необхідно також встановити, чи виконав замовник ті зустрічні обов`язки, без виконання яких підрядник об`єктивно не міг своєчасно виконати власне зобов`язання.

Відповідно до ст.850 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, обсязі та порядку, встановлених договором. Водночас, ст.851 цього Кодексу пов`язує право підрядника не розпочинати роботу або зупинити вже розпочату роботу не з будь-яким порушенням з боку замовника, а саме з таким невиконанням замовником своїх обов`язків, яке створило неможливість виконання договору підрядником. Аналогічний критерій випливає зі змісту ст.ст.612, 613 ЦК України, відповідно до яких кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, установлених договором або законом, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не могло бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Необхідність встановлення причинного зв`язку між невчиненням кредитором певної дії та неможливістю виконання боржником свого зобов`язання підкреслена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 910/4218/17.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі відсутній такий причинний зв`язок. Як встановлено судом першої інстанції, Акт приймання-передачі об`єкта від 21.03.2025 підписаний представниками обох сторін без зауважень та заперечень. Цим актом зафіксовано, що замовник здав, а підрядник прийняв будівельний майданчик об`єкта для початку будівництва, стан якого відповідає договору, проєкту та технічним регламентам. Відтак, твердження відповідача про те, що фронт робіт мав передаватись підряднику вже після затвердження технічної документації, не підтверджується положеннями укладеного договору та є довільним трактуванням відповідачем умов спірного договору.

Крім того, проєктну документацію затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025 № 173, а відповідно до листа Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 20.05.2026 № 518/5704, військова частина НОМЕР_1 є належним військовим командуванням у розумінні постанови Кабінету Міністрів України № 1415 від 29.12.2023 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні», уповноваженим на прийняття відповідних рішень. Тому аргументи відповідача про відсутність у позивача повноважень на затвердження документації є безпідставними.

Крім того, фактична подальша поведінка ТОВ «Строй ЮА» спростовує його твердження про те, що через відсутність належного погодження проєктної документації відповідач був юридично позбавлений можливості здійснювати роботи ІІ етапу. Як встановлено судом, після затвердження проєктної документації наказом від 14.04.2025, відповідач не відмовився від виконання договору та не зупинив будівельні роботи. Навпаки, 30.06.2025 сторонами підписано Акт виконаних робіт № 1, яким зафіксовано виконання та прийняття будівельних робіт загальною вартістю 2864528,06 грн, а замовник відповідні роботи оплатив. Таким чином, твердження відповідача про те, що до отримання окремого зовнішнього погодження проєктної документації виконання ІІ етапу було для підрядника незаконним або об`єктивно неможливим, не узгоджується з його фактичною поведінкою, встановленою судом.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За змістом ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань. При цьому для звільнення від відповідальності недостатньо встановити сам факт існування складних або надзвичайних зовнішніх умов. Сторона має довести, що конкретна надзвичайна і невідворотна обставина перебувала у причинному зв`язку з порушенням та об`єктивно перешкоджала належному виконанню саме того зобов`язання, за порушення якого заявлено відповідальність.

Відповідач надав висновок Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/406 від 07.10.2025, однак він є висновком про істотну зміну обставин у розумінні ст.652 ЦК України та не є сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин, передбаченим розділом 14 укладеного між сторонами договору та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Крім того, відповідач не повідомив замовника про настання таких обставин у встановлений договором строк, як того вимагає п.14.2 договору, що позбавляє його права посилатися на них. Як встановлено судом, наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Строй ЮА» № 121 від 06.06.2025 не містить договору № 114/4Д серед договорів, щодо яких товариство порушувало питання про продовження строку. Отже, цей лист не підтверджує виконання процедури повідомлення за спірним договором.

Правова природа істотної зміни обставин та форс-мажорних обставин не є тотожною. Стаття 652 ЦК України регулює можливість зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при його укладенні. Натомість, ст.617 цього Кодексу регулює питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок випадку або непереборної сили. Висновок ТПП про істотну зміну обставин не є документом, який підтверджує настання форс-мажорних обставин, та не може автоматично звільняти боржника від відповідальності за вже допущене порушення. Тому наявність вказаного висновку не може автоматично замінити передбачений договором сертифікат про форс-мажорні обставини або достатньо підтвердити відсутність вини ТОВ «Строй ЮА».

Колегія суддів також враховує, що відповідно до п.14.8 договору, сторони зафіксували, що усвідомлюють укладення договору в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам по собі воєнний стан не може вважатися форс-мажорною обставиною. Винятком є конкретні події, що виникають у період воєнного стану та безпосередньо перешкоджають виконанню договору, за умови їх відповідного документального підтвердження. Однак таких доказів відповідачем не надано.

Таким чином, сукупність наданих відповідачем доказів не доводить повної відсутності його вини у розумінні ст.614 ЦК України. Матеріали справи підтверджують істотне ускладнення умов виконання договору та існування об`єктивних факторів, які могли сповільнювати будівництво й періодично унеможливлювати окремі роботи. Однак відповідачем не доведено, що саме ці фактори об`єктивно унеможливили завершення усього комплексу робіт до 15.05.2025 та перебували у причинному зв`язку з усім заявленим періодом прострочення. Так само відсутні підстави для повного звільнення відповідача від відповідальності на підставі ст.617 ЦК України та розділу 14 договору.

Щодо альтернативної вимоги ТОВ «Строй ЮА» про додаткове зменшення неустойки до 1 %, що у грошовому виразі складає 7630,70 грн, колегія суддів вважає вказану вимогу необґрунтованою.

Перелік обставин, які можуть бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення неустойки, не є вичерпним. Проте визначення розміру неустойки у кожному конкретному випадку має бути результатом оцінки сукупності обставин саме відповідної справи та забезпечувати справедливий баланс інтересів сторін. У цій справі зменшення неустойки до 1 % (7630,70 грн) із заявленої суми (763069,71 грн) за прострочення строку завершення робіт з будівництва оборонного об`єкта на 181 день, за відсутності доказів повної відсутності вини підрядника, на переконання колегії суддів, не забезпечувало б належного балансу. Такий розмір наблизив би відповідальність до суто символічної, фактично нівелюючи погоджені сторонами наслідки порушення строку. Як правильно зазначено судом першої інстанції, прострочення не може бути визнано незначним, оскільки воно перевищило встановлений договором строк будівництва майже у 5 разів.

Одночасно, оборонне значення об`єкта є однією з тих обставин, які не дозволяють звести відповідальність ТОВ «Строй ЮА» до суто символічного розміру. Саме тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений ним розмір відповідальності, а саме: 137565,36 грн пені та 53202,07 грн штрафу, забезпечує необхідний баланс інтересів сторін, оскільки не перетворює неустойку на каральну санкцію, однак і не нівелює саму цивільно-правову відповідальність підрядника.

Щодо доводів відповідача про «штучне дроблення» єдиного комплексу будівництва на 53 договори, колегія суддів не вбачає підстав надавати цьому аргументу значення обставини, яка виключає відповідальність за договором № 114/4Д. За ст.ст.626– 629 ЦК України, договір є погодженою дією сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов у межах закону, а належним чином укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. У межах цієї справи предметом судового розгляду є конкретне зобов`язання, що виникло з договору № 114/4Д від 20.03.2025 щодо конкретно визначеного об`єкта – опорного пункту № 180. Цей договір містить власний предмет, ціну, строк виконання, календарний графік, порядок приймання результату та окремі умови відповідальності. Виконання саме цього договору оформлювалося окремими актами, роботи оплачувались окремими платежами та їх виконання оформлялось актом готовності відповідного об`єкта. Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами угоди про об`єднання прав та обов`язків за усіма названими договорами в одне неподільне цивільне зобов`язання. Тому посилання на «штучне дроблення» не спростовує ані встановленого строку за договором № 114/4Д, ані факту його порушення, ані самого права замовника вимагати передбачених цим договором наслідків такого порушення.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції правил доказування та стандарту вірогідності доказів, колегія суддів зазначає, що з урахуванням ст.ст.74, 79, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність певної обставини вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування, а питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням. Суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Причому жоден доказ не має для суду заздалегідь установленої сили, оцінюється як кожний доказ окремо, так і їх взаємний зв`язок у сукупності.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, встановила, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність факту прострочення, правомірність нарахування неустойки та наявність підстав для її зменшення. При цьому суд надав оцінку усім доводам сторін та доказам, які містяться в матеріалах справи. Відповідач, посилаючись на відсутність своєї вини та на обставини непереборної сили, не довів належними та допустимими доказами, що конкретні обставини, на які він посилається, перебували у причинному зв`язку з неможливістю належного та своєчасного виконання саме договору № 114/4Д щодо опорного пункту № 180. Відтак, застосування стандарту вірогідності доказів не призводить до того результату, на якому наполягає відповідач.

Також колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про невідповідність рішення вимогам ст.236 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що вимога щодо мотивованості рішення не означає необхідності надавати окрему детальну відповідь на кожне речення чи повторення одного й того самого аргументу сторони. Як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Проніна проти України», обов`язок суду мотивувати рішення не може тлумачитися як вимога детально відповідати на кожний аргумент, визначальним є те, чи отримали належну відповідь істотні питання, необхідні для правової кваліфікації спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі суд першої інстанції надав оцінку усім істотним аргументам сторін, зокрема, щодо факту прострочення, наявності підстав для застосування відповідальності, для зменшення неустойки, а також доводам відповідача про форс-мажорні обставини та прострочення кредитора. Незгода відповідача з такою оцінкою не свідчить про невідповідність рішення вимогам ст.236 ГПК України.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення строку виконання будівельних робіт, а також наявності підстав для зменшення цієї неустойки саме на 75 % від заявленого розміру.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційних скарг відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянтів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/1033/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/1033/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів