Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №912/103/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м.Дніпро Справа № 912/103/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЯСЕНІВСЬКА» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 (головуючий в першій інстанції Тимошевська В.В., повний текст складений та підписаний 24.04.2026)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАРК 17»

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЯСЕНІВСЬКА»

про стягнення коштів, розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

У січні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАРК 17» (надалі – ТОВ «Агро-Парк 17») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЯСЕНІВСЬКА» (надалі – СТОВ «Агрофірма Ясенівська») про: стягнення орендної плати за договором оренди землі від 27.10.2014 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) в сумі 48447,06 грн, в тому числі: основний борг 41217,17 грн, інфляційні втрати – 5417,97 грн та 3% річних – 1811,92 грн; розірвання договору оренди землі від 27.10.2014, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ «Агрофірма Ясенівська» 19.11.2014 за записом № 7772848 зареєстроване право оренди на земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216; зобов`язання СТОВ «Агрофірма Ясенівська» повернути на користь ТОВ «Агро-Парк 17» земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору міни отримав право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216, і до нього перейшли усі права орендодавця за договором оренди, укладеним 27.10.2014 з відповідачем попереднім власником – ОСОБА_1 . Позивач, посилаючись на ст.7 Закону України «Про оренду землі» та п.40 договору оренди, вказує, що перехід права власності на орендовану ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Відтак, на переконання позивача, у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату на користь нового власника, яким з 2017 року став позивач. Оскільки відповідач не приступив до виконання грошового зобов`язання у встановлений договором строк і не сплатив орендну плату за 2022– 2025 роки в розмірі 41217,17 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення, окрім основного боргу, 3% річних в розмірі 1811,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 5417,97 грн. Крім того позивач, посилаючись на систематичну несплату орендної плати, вказує на наявність підстав для розірвання договору та застосування встановленого до ст.34 Закону «Про оренду землі» наслідку такого розірвання у виді виникнення у орендаря безумовного обов`язку повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, без права її утримання для задоволення своїх вимог.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2026 позов задоволено частково; стягнуто зі СТОВ «Агрофірма Ясенівська» на користь ТОВ «Агро-Парк 17» заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 27.10.2014 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) в сумі 41217,17 грн, 5417,97 грн інфляційних втрат, 1810,32 грн 3 % річних; розірвано договір оренди землі від 27.10.2014, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ «Агрофірма Ясенівська» 19.11.2014 записом № 7772848 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216; зобов`язано СТОВ «Агрофірма Ясенівська» повернути ТОВ «Агро-Парк 17» земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 9984,00 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати в сумі 41217,17 грн, оскільки відповідач, користуючись земельною ділянкою на підставі договору оренди від 27.10.2014, не здійснив жодного платежу за 2022– 2025 роки. При цьому суд виходив з того, що до позивача як нового власника землі перейшли права та обов`язки орендодавця в силу приписів ст.148-1 ЗК України та ч.6 ст.32 Закону України «Про оренду землі». Крім того, суд урахував, що п.40 договору оренди прямо передбачено, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для зміни умов або розірвання договору, укладення додаткових угод у такому випадку не вимагається, а відсутність окремого повідомлення про зміну власника чи банківських реквізитів не звільняє орендаря від обов`язку своєчасно сплачувати орендну плату. Суд також взяв до уваги, що відповідач фактично був обізнаний про нового орендодавця, оскільки в 2021 році сплачував орендні платежі саме позивачеві та отримував від нього відповідні претензії. Суд задовольнив вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі, а вимогу про стягнення 3 % річних - частково та стягнув цей вид платежу у розмірі 1810,32 грн замість заявлених 1811,92 грн, здійснивши власний перерахунок та врахувавши, що 2024 рік мав 366 днів. Оцінюючи систематичність несплати орендної плати, суд констатував, що відповідач допустив чотири випадки повної відсутності платежів, що є самостійною та достатньою підставою для припинення права користування земельною ділянкою, без необхідності додаткового доведення істотності порушення. Водночас суд зазначив, що навіть за загальними правилами, позбавлення орендодавця орендної плати є істотним порушенням, оскільки нівелює саму мету договору. Як наслідок розірвання договору, суд, керуючись ст.34 Закону України «Про оренду землі» та п.21 договору, задовольнив похідну вимогу позивача та зобов`язав відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - СТОВ «Агрофірма Ясенівська» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2026 у справі № 912/103/26 повністю і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та проігнорував ключові умови договору оренди, укладеного з попереднім власником землі. Апелянт наголошує, що він не був офіційно повідомлений ТОВ «Агро-Парк 17» про зміну власника земельної ділянки та йому не були надані нові банківські реквізити, не надходили рахунки на оплату, тому вважає, що у нього не виникло обов`язку сплачувати оренду саме позивачеві. Вказує, що додаткова угода до договору між новим власником землі та орендарем не укладалась, акт прийому-передачі землі не підписувався, тому, на переконання апелянта, зміна орендодавця належним чином не оформлена. Крім того, апелянт заперечує проти застосування ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, зазначає, що пунктом 14 договору оренди вже передбачено інший розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а саме: пеню, а одночасне стягнення пені та компенсаційних нарахувань за ст.625 ЦК України є подвійною відповідальністю за одне й те саме правопорушення, що прямо заборонено ст.61 Конституції України. При цьому апелянт наголошує, що ст.625 ЦК України є диспозитивною, і у даному випадку договір має пріоритет перед законом, оскільки сторони у ньому самостійно визначили розмір процентів.

Апелянт також категорично не погоджується з висновком суду щодо систематичності несплати, оскільки, на його переконання, позивач не довів належними доказами факту систематичного порушення, а сам суд, на переконання апелянта, неправильно тлумачить поняття «систематична несплата». Апелянт наполягає на тому, що через відсутність повідомлень про зміну власника та платіжних реквізитів він не мав об`єктивної можливості виконати зобов`язання перед новим кредитором, а попередній орендодавець, у свою чергу, не з`являвся на підприємство та не заявляв претензій, тому несплата не може вважатися систематичним порушенням з його вини. Апелянт зазначає про його право зібрати врожай, оскільки восени 2025 року, коли договір оренди ще діяв, він належним чином обробив земельну ділянку, вніс мінеральні добрива та посіяв озимину, врожай якої має збиратися лише в червні-липні 2026 року. За твердженнями апелянта, суд повинен був вирішити питання про надання дозволу на збирання цього врожаю, адже в іншому разі відповідач зазнає значних збитків.

Апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до його електронного кабінету копії ухвали суду від 02.07.2026, що підтверджується відповідною довідкою суду, не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, при цьому клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги чи будь-яких інших заяв від апелянта не надходило. Неявка учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не перешкоджає здійсненню апеляційного провадження, що передбачено ч.12 ст.270 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки відповідач безпідставно не сплачував орендну плату за 2022– 2025 роки, що підтверджується розрахунками та витягами з технічної документації. На спростування доводів апелянта про необізнаність щодо зміни власника позивач зазначає, що у 2021 році він вже здійснював платежі на користь позивача та отримував від нього претензії у 2024 та 2025 роках, тому посилання на неукладення додаткових угод та відсутність рахунків, на переконання позивача, є неспроможними, адже згідно зі ст.148-1 ЗК України та ч.6 ст.32 Закону «Про оренду землі», перехід права власності не вимагає внесення змін до договору, а обов`язок сплати виникає з самого договору, а не з рахунку. Щодо нарахувань за ст.625 ЦК України, позивач зазначає, що не заявляв вимоги про стягнення пені, а лише інфляційних втрат та 3% річних, які мають компенсаційний, а не штрафний характер, тому аргумент апелянта про подвійну відповідальність вважає хибним. Позивач погоджується з тим, що суд першої інстанції правильно скоригував розрахунок 3 % річних через наявність у періоді розрахунку високосного 2024 року. Позивач вказує на систематичну повну несплату орендної плати протягом чотирьох років, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди, тому додаткового доведення істотності порушення не вимагається. Вказує, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від розірвання договору та ґрунтується на ст.34 Закону «Про оренду землі».

В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом доставки до електронного кабінету ухвали суду від 02.07.2026, явку повноваженого представника не забезпечив. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

01.06.2026 СТОВ «Агрофірма Ясенівська» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї додатків усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ «Агрофірма Ясенівська» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі за позовом ТОВ «Агро-Парк 17» до СТОВ «Агрофірма Ясенівська» про стягнення коштів, розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Кіровоградської області матеріали вказаної справи.

11.06.2026 від ТОВ «Агро-Парк 17» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16.06.2026 матеріали справи № 912/103/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 призначено справу № 912/103/26 за позовом ТОВ «Агро-Парк 17» до СТОВ «Агрофірма Ясенівська» про стягнення коштів, розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку за апеляційною скаргою СТОВ «Агрофірма Ясенівська» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2026 о 14:30 год.

У судовому засіданні 18.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

27.10.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) і СТОВ «Агрофірма Ясенівська» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216, загальною площею 4,4454 га (рілля), яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказаним договором погоджені такі умови: строк оренди - 15 років (п.8); розмір орендної плати – 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на дату укладення Договору становить 92878,00 грн (п.п.5, 9); форма орендної плати: грошова або продукція (п.9); обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (п.10); строк внесення орендної плати: з 01 липня до 31 грудня кожного року (п.11).

Пунктом 38 договору передбачено припинення його дії шляхом розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок, зокрема, невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Припинення договору передбачає повернення орендодавцеві земельної ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.21 договору).

Згідно з п.40 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.45 договору).

У 2014 році сторонами договору складений Акт прийому-передачі землі.

Право оренди СТОВ «Агрофірма Ясенівська» на земельну ділянку 19.11.2014 зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 7772848, що підтверджується Інформацією № 443403725 від 12.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також відповідно до вищезазначеної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216 06.12.2017 зареєстровано за ТОВ «Агро-Парк 17» на підставі договору міни від 06.12.2017

30.07.2024 ТОВ «Агро-Парк 17» направляло СТОВ «Агрофірма Ясенівська» вимогу № 30/07/24-АП17-06 про сплату заборгованості з орендної плати за оренду землі, у тому числі, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216. Вимога отримана відповідачем 08.08.2024.

07.11.2025 ТОВ «Агро-Парк 17» направляло СТОВ «Агрофірма Ясенівська» претензію № 07/11/25-АП-17-04 з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, в якій, зокрема, пропонувало розірвати договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216 і повернути земельну ділянку власнику. Додатками до претензії вказані: проєкт договору про розірвання договору оренди та Акт про повернення земельної ділянки з оренди. Претензія отримана відповідачем 13.11.2025, про що свідчить повідомлення про результати вручення поштового відправлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2021 СТОВ «Агрофірма Ясенівська» здійснило платежі на користь ТОВ «Агро-Парк 17» як орендну плату за користування земельними ділянками згідно з рахунками № 1 та № 2 від 13.10.2021. Зокрема, у призначенні відповідних платежів зазначено, що кошти сплачуються як орендна плата за 2019 та 2020 роки за користування земельними ділянками.

За розрахунком позивача, розмір заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) складає 41217,17 грн, а саме: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022: 9748,62 грн (139266,05 грн (НГО за 2022 рік) х 7%), коефіцієнт індексації НГО за 2022 рік становив 1,0; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023: 9748,62 грн (139266,05 грн (НГО за 2023 рік) х 7%), коефіцієнт індексації НГО за 2023 рік становив 1,0; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024: 10245,80 грн (146368,62 грн (НГО за 2024 рік згідно Витягу) х 7%), за період з 01.01.2025 по 31.12.2025: 11474,13 грн (163916,14 грн (НГО за 2025 рік згідно Витягу) х 7%).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, у тому числі, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ст.ст.24, 25 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ст.20 Закону України «Про оцінку землі», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки (НГО) оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 ст.32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Частиною 3 ст.148-1 ЗК України передбачено обов`язок особи, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї повідомити про це її користувачів. Поряд з цим, прямі наслідки за таке неповідомлення законодавство не встановлює, що не звільняє від можливих негативних правових наслідків у конкретних випадках (зокрема, виконання зобов`язання на користь неналежної особи).

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Частиною 1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати та компенсаційних нарахувань, а також підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, неправильно застосував норми матеріального права та проігнорував умови договору оренди. Стверджує, що не був офіційно повідомлений про зміну власника землі, не отримував нових банківських реквізитів та рахунків, а додаткова угода з новим власником не укладалась, тому обов`язок сплачувати оренду позивачеві, на переконання апелянта, у нього не виник. Апелянт заперечує проти застосування ч.2 ст.625 ЦК України, зазначаючи, що застосуванню підлягає передбачена п.14 договору оренди пеня, а одночасне стягнення пені та передбачених ст.625 ЦК України нарахувань утворює подвійну відповідальність за одне й те ж порушення. Апелянт не погоджується також з висновком суду про систематичність допущеної несплати орендної плати, оскільки через відсутність повідомлень та реквізитів він не мав об`єктивної можливості виконати зобов`язання перед новим кредитором, а попередній орендодавець не заявляв претензій, тому вважає відсутньою свою вину у несплаті.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не сплачував орендну плату за 2022– 2025 роки, був обізнаний про зміну власника, адже вже сплачував новому власнику земельної ділянки орендні платежі за 2021 рік. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не припиняє обов`язку орендаря зі сплати орендної плати, а доводи апелянта про однакову правову природу пені за договором та нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України, вважає неспроможними. Систематична повна несплата орендної плати протягом чотирьох років, на переконання позивача, є самостійною підставою для розірвання договору, без необхідності доведення істотності порушення, а вимога про повернення землі є похідною та обґрунтованою.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2014 між Сагайдак Л.П. як орендодавцем, та СТОВ «Агрофірма Ясенівська» як орендарем, укладено договір оренди землі. За умовами договору орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,54464454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216. Пунктами 9, 10, 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7 % від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексації, у строк з 01 липня по 31 грудня кожного року.

Пунктом 28 договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а його пунктом 31 передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Пунктом 40 договору сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи -орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

06.12.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216 перейшло до ТОВ «Агро-Парк 17» на підставі договору міни, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Парк 17», посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю.І. за реєстровим № 1065. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2017 вчинено запис № 23779956 про реєстрацію за ТОВ «Агро-Парк 17» права власності на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що після переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17», позивач набув статусу орендодавця за договором оренди землі від 29.05.2015, а СТОВ «Агрофірма Ясенівська» як орендар зобов`язане було виконувати перед новим власником земельної ділянки обов`язки, що випливають з чинного договору оренди.

Доводи апелянта про те, що між ним та ТОВ «Агро-Парк 17» не укладалися додаткові угоди щодо заміни орендодавця, не спростовують правильності висновків суду.

Відповідно до ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, переходять права та обов`язки попереднього власника за чинними договорами оренди такої земельної ділянки. При цьому внесення змін до договору оренди у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки не є обов`язковою умовою переходу до нового власника прав та обов`язків орендодавця.

Зазначений підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 914/637/19, згідно з якою у разі переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи договір оренди не припиняє своєї дії, а новий власник земельної ділянки набуває статусу орендодавця за чинним договором оренди разом з правами та обов`язками, які належали попередньому власнику.

Таким чином, відсутність додаткової угоди про заміну орендодавця сама по собі не звільняє орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату новому власнику земельної ділянки, якщо право власності останнього зареєстроване у встановленому законом порядку, а договір оренди є чинним.

Крім того, у п.40 договору оренди сторони прямо передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Отже, сторони ще на момент укладення договору погодили збереження чинності договору у разі зміни власника земельної ділянки.

Відтак, твердження апелянта про необхідність укладення окремої додаткової угоди з ТОВ «Агро-Парк 17» як передумови виникнення у нього обов`язку зі сплати орендної плати є помилковими та суперечать як умовам договору, так і положенням земельного законодавства.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про необізнаність щодо переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17». Матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2021 СТОВ «Агрофірма Ясенівська» здійснило платежі на користь ТОВ «Агро-Парк 17» як орендну плату за користування земельними ділянками згідно з рахунками № 1 та № 2 від 13.10.2021. Зокрема, у призначенні відповідних платежів зазначено, що кошти сплачуються як орендна плата за 2019 та 2020 роки за користування земельними ділянками.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони спростовують твердження відповідача про те, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17» та про необхідність виконання зобов`язань перед новим власником.

Колегія суддів зазначає, що фактичне здійснення відповідачем платежів на користь ТОВ «Агро-Парк 17» свідчить не лише про обізнаність відповідача щодо особи нового орендодавця, а й про наявність у нього інформації щодо банківських реквізитів позивача та про визнання ним факту продовження орендних правовідносин саме з ТОВ «Агро-Парк 17».

За таких обставин доводи апелянта про відсутність відомостей щодо зміни власника земельної ділянки мають декларативний характер та спростовуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Необґрунтованими є також посилання апелянта на те, що рахунки та претензії щодо сплати орендної плати від ТОВ «Агро-Парк 17» не надходили.

Судом встановлено, що 30.07.2024 ТОВ «Агро-Парк 17» направило СТОВ «Агрофірма Ясенівська» вимогу № 30/07/24-АП17-06 щодо сплати заборгованості з орендної плати. Зазначену вимогу відповідач отримав 08.08.2024, що підтверджується повідомленням про результати вручення поштового відправлення.

Крім того, 07.11.2025 ТОВ «Агро-Парк 17» направило відповідачу претензію № 07/11/25-АП17-04, у якій просило, зокрема, погасити заборгованість з орендної плати, порушувало питання про розірвання договору оренди та повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216 за актом приймання-передачі. Вказану претензію відповідач отримав 13.11.2025.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише факт існування у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати, але й факт додаткового звернення позивача до відповідача з вимогами про погашення заборгованості.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме по собі ненадання рахунку, навіть у разі якщо б така обставина була доведена, не звільняє орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату у строки, визначені договором. Орендна плата є договірним платежем за користування земельною ділянкою, а її розмір, порядок та строки внесення прямо визначені договором оренди землі. Відповідач як професійний суб`єкт господарювання, який протягом тривалого часу користується земельною ділянкою, повинен був належним чином виконувати взятий на себе договірний обов`язок незалежно від повторного виставлення рахунку.

Доводи апелянта про наявність підтвердження отримання орендної плати попереднім орендодавцем також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують факту переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17» ще 06.12.2017. Матеріали справи свідчать, що відповідач у 2021 році здійснював платежі саме на користь ТОВ «Агро-Парк 17», що підтверджує його обізнаність про вступ у правовідносини нового орендодавця. До того ж, відповідач не надав належних і допустимих доказів сплати орендної плати за спірний період 2022– 2025 років ані попередньому власнику, ані ТОВ «Агро-Парк 17». Апелянт не навів переконливих доводів щодо того, яким чином можливі розрахунки з попереднім орендодавцем у минулі періоди можуть припинити його обов`язок зі сплати орендної плати новому власнику земельної ділянки за період після переходу права власності та після фактичного здійснення ним платежів на користь ТОВ «Агро-Парк 17».

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належних доказів сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки відповідачем не подано.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність основної заборгованості з орендної плати у розмірі 41217,17 грн. Розрахунок позивача є правильним, повністю відповідає даним витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (від 11.11.2021, 17.01.2024 та 21.01.2025), умовам договору оренди про розмір орендної плати у 7 % від нормативної грошової оцінки, а також не спростований відповідачем жодними доказами, зокрема, контррозрахунком чи документами про погашення заборгованості.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом ч.2 ст.625 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

Орендна плата є грошовим зобов`язанням орендаря перед орендодавцем. Невнесення орендної плати у строки, визначені договором, є простроченням виконання грошового зобов`язання, що зумовлює наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що п.14 договору оренди землі передбачено відповідальність у вигляді пені, а тому застосування ст.625 ЦК України є безпідставними, не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Агро-Парк 17» не заявляло вимоги про стягнення пені. Предметом грошових вимог були основний борг, інфляційні втрати та 3 % річних. Таким чином, доводи апелянта про одночасне стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не відповідають фактичному змісту позову та резолютивній частині оскаржуваного рішення. Крім того, інфляційні втрати та 3 % річних за ч.2 ст.625 ЦК України мають компенсаційний характер і входять до складу грошового зобов`язання, тоді як пеня має іншу правову природу та є неустойкою (штрафною санкцією). Відповідний правовий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом України та Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 також виходила з того, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, спрямованою на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів і компенсацію за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, одночасне нарахування передбаченої договором пені та інфляційних втрат, а також 3 % річних не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду. Разом з тим, у даній справі вимоги про стягнення передбаченої договором пені у зв`язку з порушенням виконання договірних зобов`язань взагалі не була предметом стягнення.

З урахуванням встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5417,97 грн та 3 % річних у розмірі 1810,32 грн.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» ч.1 ст.141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова — два та більше випадки, повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. При цьому така спеціальна норма є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати, а звернення до загальної норми ч.2 ст.651 ЦК України у такому випадку не є необхідним.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність розмежування повної несплати орендної плати та часткової несплати або недоплати. Якщо має місце повна систематична несплата орендної плати, застосуванню підлягає пункт «д» ч.1 ст.141 ЗК України. Якщо ж йдеться про часткову несплату або недоплату орендної плати, відповідні обставини можуть оцінюватися з точки зору істотності порушення за правилами ч.2 ст.651 ЦК України.

Подібний підхід щодо систематичності як двох і більше випадків невиконання обов`язку зі сплати орендної плати відображений і в практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23.

У даній справі судом встановлено неодноразове порушення умов договору та не часткову недоплату, а повну несплату орендної плати за чотири роки поспіль — 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

З огляду на умови договору, якими встановлено щорічний строк внесення орендної плати, несплата орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки є чотирма самостійними випадками невиконання орендарем основного обов`язку за договором.

Таким чином, обставини справи підтверджують наявність саме систематичної повної несплати орендної плати у розумінні пункту «д» ч.1 ст.141 ЗК України.

Доводи апелянта про те, що позивач не довів істотності порушення умов договору у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у цій справі підставою для розірвання договору є спеціальна норма земельного законодавства - пункт «д» ч.1 ст.141 ЗК України у поєднанні з ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі». Наявність кількох послідовних випадків повної несплати орендної плати свідчить про систематичне невиконання відповідачем основного обов`язку орендаря та є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів також враховує, що відповідач не довів наявності об`єктивних перешкод для сплати орендної плати, не подав доказів вжиття заходів для належного виконання договору, не сплатив заборгованість після отримання вимоги від 30.07.2024 та претензії від 07.11.2025, а також не погасив її після звернення позивача до суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про розірвання договору оренди землі від 27.10.2014 є законним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки колегія суддів зазначає, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, однак у разі задоволення вимоги про розірвання договору така вимога відповідає прямому припису ст.34 Закону України «Про оренду землі».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 звертала увагу, що за наявності договірних правовідносин щодо земельної ділянки, належний спосіб захисту прав орендодавця має визначатися з урахуванням характеру таких правовідносин, а у разі припинення договору оренди належним та ефективним способом захисту може бути зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом договору.

У цій справі позивач заявив саме договірну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку після розірвання договору оренди землі, що відповідає ст.34 Закону України «Про оренду землі» та характеру спірних правовідносин.

Доводи апелянта про відсутність підстав для повернення земельної ділянки ґрунтуються виключно на незгоді з розірванням договору оренди. Оскільки колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди, відповідно відсутні підстави для відмови у задоволенні похідної вимоги про повернення земельної ділянки.

Щодо доводів апелянта про неповне дослідження доказів та неправильну оцінку обставин справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.ст.73, 74, 76– 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у справі. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд встановив обставини укладення договору оренди землі від 27.10.2014, зміст його істотних умов, факт переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ «Агро-Парк 17», факт здійснення відповідачем платежів на користь позивача у 2021 році, факт направлення та отримання відповідачем вимоги і претензії, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідні роки, розмір орендної плати, факт її несплати за 2022– 2025 роки, а також правові наслідки систематичного невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Суд надав оцінку доводам відповідача щодо необізнаності про нового власника земельної ділянки, відсутності додаткових угод, ненадходження рахунків, неправильності застосування ст.625 ЦК України та відсутності підстав для розірвання договору оренди землі. Обставини того, що суд не погодився з позицією відповідача, не свідчить про неповне дослідження доказів або порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга у цій частині фактично зводиться до незгоди апелянта з оцінкою доказів та правовими висновками суду першої інстанції, однак не містить доводів, які б спростовували встановлені судом обставини або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про наявність підстав для стягнення з відповідача 41217,17 грн основної заборгованості з орендної плати, 5417,97 грн інфляційних втрат, 1810,32 грн 3 % річних, розірвання договору оренди землі від 27.10.2014 та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку площею 4,4454 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0216.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЯСЕНІВСЬКА» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/103/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 у справі № 912/103/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів