Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №905/8254/13 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Харків Справа № 905/8254/13

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (вх.№1557 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Черновою О.В., ухвала складена та підписана 07.07.2026) у справі №905/8254/13

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Аргос-Трейд», м. Донецьк,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 у справі №905/8254/13 клопотання арбітражної керуючої Карауш Ю.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди задоволено.

Затверджено звіт арбітражної керуючої Карауш Ю.В. про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора у справі №905/8454/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”, м. Донецьк за період з 16.04.2025 по лютий 2026 року у розмірі 230 791,00 грн та звіт про відшкодування витрат у розмірі 669,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” на користь арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни основну грошову винагороду за період з 16.04.2025 по лютий 2026 року та понесені ліквідатором витрати у загальному розмірі 48 328,85 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор онлайн” на користь арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни основну грошову винагороду за період з 16.04.2025 по лютий 2026 року та понесені ліквідатором витрати у загальному розмірі 183 131,15 грн.

Ухвала суду обґрунтована тим, що у випадку, коли оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема, ліквідатора банкрута, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Щодо посилань кредитора Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” на неможливість сплати грошової винагороди та відшкодування витрат у зв`язку з дією тимчасової адміністрації та запровадження ліквідаційної процедури по відношенню до банку, суд зазначив, що банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку), який є належним відповідачем у справі.

Таким чином, за відсутності доказів добровільної виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому, чи доказів визначення порядку та строків здійснення добровільної виплати, з метою дотримання права арбітражного керуючого на оплату його послуг, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Карауш Ю.В. та стягнення з кредитора суми основної грошової винагороди та понесених витрат.

Публічне акціонерне товариство “Банк Камбіо” з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 у справі №905/8254/13; постановити нову ухвалу, якою відмовити у стягненні з Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” на користь арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни основної грошової винагороди за період з 16.04.2025 по лютий 2026 року та понесені ліквідатором витрати у загальному розмірі 48 328,85 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- якщо на момент розгляду справи у банку вже було введено тимчасову адміністрацію або запроваджено ліквідаційну процедуру, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Зауважує, що чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. На момент розгляду справи ліквідаційна процедура ПАТ “Банк Камбіо”, відповідно до вимог статті 53 Закону, вважається завершеною, активи Банку реалізовано, кошти одержані від реалізації спрямовані на задоволення вимог кредиторів, непродані активи відсутні. Тобто, ліквідаційна процедура банку знаходиться на етапі внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що є останнім етапом ліквідаційного процесу;

- 05.09.2017 відбулись успішні електронні торги з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, результати яких оформлені протоколом № UA-EA-2017-08-18-000178-a від 05.09.2017. За результатами торгів банком з переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” (ЄДРПОУ 40594622) було укладено відповідні договори відступлення прав. Тобто, права вимоги ПАТ “Банк Камбіо” були відступлені на відкритих торгах (аукціоні), що відбулися 05.09.2017;

- звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат не був схвалений комітетом кредиторів. Судом не встановлено дії, які вчинялися ліквідатором у цей період та чи були ці дії реально направлені на досягнення результату. Арбітражним керуючим Карауш Ю.В. не було досягнуто жодного позитивного результату, кредитори не отримали жодної копійки у рахунок погашення своїх вимог, а отже діяльність, яка не приносить жодного результату не може оплачуватися виходячи з принципу справедливості та розумності.

14.08.2026 до суду від арбітражного керуючого Карауш Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8980), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/8254/13 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” від 24.07.2025 про заміну кредитора його правонаступником задоволено частково. Замінено кредитора у справі №905/8254/13 Публічне акціонерне товариство “Банк Камбіо” (код ЄДРПОУ 26549700) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” (ЄДРПОУ 40594622) на розмір грошових вимог 4 609 289,32 грн (четверта черга задоволення). ПАТ “Банк Камбіо” повторно звернулося до суду із заявою від 19.11.2025 про заміну кредитора у повному обсязі. За результатами її розгляду Господарський суд Донецької області постановив ухвалу від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13, якою в задоволені заяви ПАТ “Банк Камбіо” від 19.11.2025 про заміну кредитора його правонаступником — відмовлено в повному обсязі. Отже, посилання скаржника на договір відступлення прав вимоги № 02 від 28.09.2017 є юридично неспроможними, оскільки питання про заміну кредитора вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалою суду від 02.01.2026, що набрала законної сили, у заміні Банку в решті вимог (у розмірі 1 216 682,59 грн) було відмовлено. Запровадження тимчасової адміністрації банку та затвердження ліквідаційного балансу рішенням ФГВФО є лише внутрішньоорганізаційними стадіями ліквідації банку та не позбавляють ПАТ “Банк Камбіо” цивільної процесуальної правоздатності та статусу учасника справи. Станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 07.07.2026 та на момент розгляду даної апеляційної скарги запис про припинення ПАТ “Банк Камбіо” в ЄДР відсутній. Стягнуті ухвалою суду від 07.07.2026 кошти у розмірі 48 328,85 грн не є кредиторською вимогою до Банку за його цивільно-правовими зобов`язаннями, а є обов`язком кредитора щодо покриття витрат та сплати винагороди арбітражного керуючого, пов`язаних із здійсненням процедури банкрутства боржника, в якому Банк володіє статусом кредитора.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 у зв`язку відпусткою судді Лакізи В.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №905/8254/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Арбітражний керуючий Карауш Ю.В. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.07.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”, м. Донецьк, що порушена ухвалою господарського суду від 09.12.2013 за заявою боржника на підставі ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.04.2025 призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” арбітражну керуючу Карауш Юлію Вікторівну.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.03.2026 відсторонено арбітражну керуючу Карауш Юлію Вікторівну від виконання повноважень ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”, м. Донецьк.

16.04.2026 від арбітражної керуючої Карауш Ю.В. надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 16.04.2025 по лютий 2026 року в загальному розмірі 230 791,00 грн та відшкодування витрат в загальному розмірі 669,00 грн.

07.07.2026 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Положення частин першої, четвертої, сьомої статті 43 Конституції України визначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до посадової особи підприємства-боржника. Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (частини перша, друга статті 10, частини перша, друга статті 30 КУзПБ).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, приписами статті 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 5011-15/2551-2012, від 16 липня 2020 року у справі № 918/454/18).

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку статті 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Як убачається із приписів статей 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 15 липня 2020 року у справі № Б14/040-07/15-08, від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 11/Б-921/1448/2013).

Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.

Суд зауважує, що відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2026 року у cправі № 924/700/24).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на момент розгляду справи ліквідаційна процедура ПАТ “Банк Камбіо”, відповідно до вимог статті 53 Закону, вважається завершеною, активи банку реалізовано, кошти одержані від реалізації спрямовані на задоволення вимог кредиторів, непродані активи відсутні, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Як свідчать матеріали справи, авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого не здійснювалося, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створювався.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Отже, банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку), який є належним відповідачем у справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).

За змістом статті 48 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (далі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду (пункт 3.5 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.08.2024 № 892 “Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ “Банк Камбіо” затверджено ліквідаційний баланс станом на 01.07.2024 та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ “Банк Камбіо”. Вирішено Департаменту ліквідації банків вчинити необхідні дії для проведення державної реєстрації припинення банку як юридичної особи після вжиття безпосередньо Фондом усіх заходів, передбачених частиною п`ятою статті 52 Закону, спрямованих на задоволення вимог кредиторів, шляхом пред`явлення вимог до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди (після отримання остаточного судового рішення).

Відповідно до ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом ч. 3 ст. 53 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено запису щодо припинення ПАТ “Банк Камбіо”.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції всупереч положень ст. ст. 36, 46, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” стягнув з “Банк Камбіо” кошти, з огляду на те, що норми ст. 36, 46, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” регулюють порядок задоволення кредиторських вимог до Банку (за зобов`язаннями самого банку перед його вкладниками та цивільно правовими контрагентами), виплати за якими здійснюються в черговості, визначеній ст. 52 цього Закону.

У справі № 905/8254/13 ПАТ “Банк Камбіо” виступає не боржником, а кредитором у справі про банкрутство ТОВ “Торгівельний Дім “Аргос-Трейд”.

Стягнуті ухвалою суду від 07.07.2026 кошти у розмірі 48 328,85 грн не є кредиторською вимогою до Банку за його цивільно-правовими зобов`язаннями, а є обов`язком кредитора щодо покриття витрат та сплати винагороди арбітражного керуючого, пов`язаних із здійсненням процедури банкрутства боржника, в якому Банк виступає у статусі кредитора.

Як було наведено вище, кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).

В матеріалах справи відсутні докази відмови скаржника від своїх вимог до боржника, а тому Банк не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й за ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати, зокрема, оплата послуг арбітражного керуючого.

Крім цього, як правильно зазначено судом першої інстанції, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що права вимоги ПАТ “Банк Камбіо” були відступлені - Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” на відкритих торгах (аукціоні), що відбулися 05.09.2017, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2015 у справі №905/8254/13 визнано вимоги ПАТ “Банк Камбіо” до боржника ТОВ “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” в сумі 5 825 971,91 грн, які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/8254/13 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” від 24.07.2025 про заміну кредитора його правонаступником задоволено частково. Замінено кредитора у справі №905/8254/13 Публічне акціонерне товариство “Банк Камбіо” (ідентифікаційний код 26549700) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” на розмір грошових вимог 4 609 289,32 грн (четверта черга задоволення).

19.11.2025 від Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” до суду знов надійшла заява про заміну кредитора його правонаступником, за змістом якої останній просив у повному обсязі замінити кредитора – Публічне акціонерне товариство “Банк Камбіо” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фактор Онлайн” (ідентифікаційний код 40594622).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” від 19.11.2025 про заміну кредитора його правонаступником відмовлено.

ПАТ “Банк Камбіо” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 905/8254/13, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2026, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за відповідною скаргою.

Отже, наведені посилання скаржника на договір відступлення прав вимоги № 02 від 28.09.2017 є необґрунтованими, оскільки питання про заміну кредитора вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалою суду від 02.01.2026, що набрала законної сили, у заміні банку в решті вимог було відмовлено.

Щодо твердження апелянта про те, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат не був схвалений комітетом кредиторів; арбітражним керуючим Карауш Ю.В. не було досягнуто жодного позитивного результату, кредитори не отримали коштів у рахунок погашення своїх вимог, а отже діяльність, яка не приносить жодного результату не може оплачуватися, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражною керуючою:

- 19.09.2025 направлялось кредиторам повідомлення №02-48-25/524 від 17.09.2025 про скликання зборів кредиторів в режимі відеоконференції на 30 вересня 2025 року, що підтверджується поштовими квитанціями АТ “Укрпошта”. До повідомлення було додано звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” за вих.№02-48-25/522 від 17.09.2025 та звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за вих.№02-48-25/523 від 17.09.2025.

До порядку денного було включено наступні питання:

1.Звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”.

2.Звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

3.Створення Фонду для авансування винагороди та відшкодування витрат арбітражної керуючої Карауш Ю.В. – ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” за рахунок коштів кредиторів пропорційної сумі вимог кредиторів.

4.Визначення подальших дій у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”.

Зі змісту протоколу зборів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” від 30.09.2025 вбачається, що жоден кредитор на збори кредиторів не з`явився, пропозицій щодо перенесення дати зборів не надано, тому збори кредиторів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” не відбулися.

- 30.09.2025 на електронні пошти кредиторів направлялось повідомлення №02-48-25/573 від 30.09.2025 про скликання зборів кредиторів в режимі відеоконференції на 09 жовтня 2025 року.

До порядку денного було включено наступні питання:

1.Звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”.

2.Звіт ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

3.Створення Фонду для авансування винагороди та відшкодування витрат арбітражної керуючої Карауш Ю.В. – ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” за рахунок коштів кредиторів пропорційної сумі вимог кредиторів.

4.Визначення подальших дій у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”.

Зі змісту протоколу зборів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” від 09.10.2025 вбачається, що жоден кредитор на збори кредиторів не з`явився, пропозицій щодо перенесення дати зборів не надано, тому збори кредиторів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” не відбулися.

- 09.01.2026 на електронні пошти кредиторів направлялось повідомлення №02-48-26/18 від 09.01.2026 про скликання зборів кредиторів в режимі відеоконференції на 20 січня 2026 року.

До порядку денного було включено наступні питання:

1.Визначення подальших дій у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд”.

2.Створення Фонду для авансування винагороди та відшкодування витрат арбітражної керуючої Карауш Ю.В. – ліквідатора у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” за рахунок коштів кредиторів пропорційної сумі вимог кредиторів.

Зі змісту протоколу зборів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” від 20.01.2026 вбачається, що жоден кредитор на збори кредиторів не з`явився, пропозицій щодо перенесення дати зборів не надано, тому збори кредиторів у справі №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Аргос-Трейд” не відбулися.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, хоча нормою ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства і передбачено схвалення комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, однак саме схвалення комітету кредиторів такого звіту не є безумовною підставою для подальшого затвердження судом такого звіту, оскільки дії суду законодавство про банкрутство пов`язує не з наявністю або відсутністю схвалення звіту, а із тим, яких висновків дійде суд за результатом його розгляду. Наявність різного роду схвалень та погоджень (плану санації, звіту ліквідатора, тощо) є лише додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або їх відсутністю) у своїх правових позиціях та у своїх процесуальних діях.

Подібні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/18919/13, від 04.06.2019 у справі №Б-24/172-09 та від 24.07.2018 у справі №5019/2862/11.

Отже, факт несхвалення кредиторами боржника звіту арбітражної керуючої Карауш Ю.В. про нарахування основної винагороди не є вирішальним та таким, що має суттєве значення при вирішенні відповідного питання судом, оскільки розгляд звіту арбітражного керуючого є прерогативою саме господарського суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 у справі №29/5005/468/2012 при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Судом першої інстанції встановлені наступні дії ліквідатора:

- зроблені запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Державного суднового реєстрі України та Суднової книги України, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в Реєстрі дозвільних документів та Автоматизованій системі виконавчих проваджень;

- направлені звернення до ГУ ДПС у Донецькій області та АТ “ПУМБ” щодо руху грошових коштів та залишків грошових коштів на рахунках боржника;

-направлені запити до кредиторів з проханням повідомити про стан заборгованості та надати документи, що підтверджують кредиторські вимоги до боржника, з подальшим отриманням відповідей на вказані запити;

- зроблені та направлені кредиторам запити з проханням отримання пропозицій щодо подальшого руху справи про банкрутство, здійснювалась інвентаризація майна боржника, надано актуальний реєстр кредиторів боржника.

Відповідно до ч.6 ст. 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження кредитором дій (бездіяльності) ліквідатора Карауш Ю.В. за період здійснення нею повноважень у даній справі відповідно до ч.6 ст.61 КУзПБ, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність належної діяльності ліквідатора.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо розгляду та затвердження звіту ліквідатора, оплати відповідних послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарський суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про примусове стягнення з кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди за період з 16 квітня 2025 року по лютий 2026 року в загальному розмірі 230 791,00 грн, а також відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням нею повноважень у загальному розмірі 669,00 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 у справі №905/8254/13 без змін, як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.07.2026 у справі №905/8254/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.09.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова