Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №922/1347/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1347/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м.Харків, (вх.№1587 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 (суддя Ємельянова О.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту – 30.06.2026)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Панфрут Україна", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харків,

про стягнення 267680,00грн.

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Панфрут Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення суми боргу за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 в розмірі 267680,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

11.05.2026 відповідачем подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх. №11286), в якому зазначав, що визнає наявність обов`язку виконання рішення суду у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте стверджує про існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, у зв`язку із чим, просив суд про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду на загальну суму 267680,00грн. (основний борг) та суму судового збору на 3 (три) місяці за наступним графіком: до 31.08.2026 - сплата 90000,00грн. основного боргу; до 30.09.2026 - сплата 90000,00грн. основного боргу; до 31.10.2026 - сплата 87680,00грн. основного боргу та повної суми судового збору.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду посилався на те, що 31.12.2025 внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарату (БПЛА типу "Герань-2") по виробничому об`єкту ТОВ "Терра" майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань, внаслідок якої були знищені активи у вигляді зіпсованої сільгосппродукції, зазнав значних пошкоджень елеваторний комплекс тощо.

Вказані обставини призвели до наступного ланцюга подій:

- фінансовий колапс: зупинка елеватора через пряме влучання зробила вчасне постачання товару технічно неможливим, що призвело до різкого падіння доходів;

- дефіцит ліквідності: відсутність реалізації та витрати на першочергові аварійні роботи вичерпали обігові кошти, призначені, в тому числі, для виплати заборгованості перед ТОВ "Панфрут Україна";

- екстрені витрати на виживання: всі доступні залишки коштів в перші місяці 2026 року були критично необхідні для ліквідації наслідків руйнувань, щоб підприємство взагалі могло продовжити існування. Отже, за наведених обставин, негайне виконання судового рішення у повному обсязі є об`єктивно неможливим - не внаслідок ухилення від виконання, а через значне знищення економічної основи діяльності підприємства. Має місце не просто матеріальна шкода, а суттєве ускладнення господарської діяльності, що згідно з приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання рішення.

Також відповідач зазначав, що згідно наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 06.02.2026 №1985 ТОВ "Терра" визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, 100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні.

Отже, відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки, у зв`язку із чим, примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання.

Крім того, за твердженнями відповідача, негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство. Разом з тим, відкриття провадження у справі про банкрутство поставить позивача у значно гірше становище: задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства здійснюється у порядку черговості, в межах ліквідаційної маси, і реально може зайняти роки без гарантії повного погашення. Натомість запропоноване розстрочення гарантує позивачу систематичне погашення боргу з реального відновленого доходу підприємства. Таким чином, надання розстрочення відповідає інтересам обох сторін та принципу балансу інтересів, на якому наголошує Верховний Суд і є єдиним реальним механізмом, що забезпечить позивачу фактичне отримання присуджених коштів.

Вказані обставини, враховуючи винятковий характер, щире каяття, визнання боргу та бажання зберегти партнерські відносини з позивачем, на думку відповідача є підставою для задоволення клопотання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення на 3 (три) місяці.

12.05.2026 позивачем подано до господарського суду Харківської області відповідь на відзив (вх. № 11383/26 т.1 а.с.83-84), в якій просив суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду; стягнути заборгованість в повному обсязі в сумі - 267680,00грн. та суму відшкодування судових витрат у розмірі 4015,20грн. без розстрочення виконання рішення суду.

19.05.2026 відповідачем подано до господарського суду Харківської області клопотання про долучення доказів (вх.№11995 т.1 а.с.86-112), в якому просив суд долучити до матеріалів справи балансовий звіт про фінансовий стан станом на 31.03.2026, звіт про фінансові результатами за І квартал 2026 року та податкову декларацію з податку на прибуток.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панфрут Україна" суму боргу за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 в розмірі 267680,00грн. та судовий збір у розмірі 1606,08грн.; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача викладеному у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 вх. №11286/26) про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 530, 626, 628, 663, 664, 691,692,712 мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 267680,00грн., що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду викладене у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 вх. № 11286), суд керуючись приписами статей 331 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на те, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики. Отже, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.

Крім того, наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а надані на підтвердження викладених обставин документи не підтверджують його скрутне фінансове становище.

При цьому, суд звернув увагу на те, що відповідачем не було надано до суду належних доказів (звітів за 2025 рік, 2026 рік, відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо), з яких можливо було б встановити викладені у відзиві обставини, а самі лише посилання на те, що скрутне матеріальне становище, атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу "Герань-2") на підприємства відповідача, та на те, що наявність активів на балансі не відображає реальну платоспроможність товариства, без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Окрім викладеного, господарський суд першої інстанції послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків" від 28.11.2025 №1541 затверджено Порядок надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків (надалі - Порядок), відповідно до умов якого бізнес зможе отримати компенсації двох видів, однією з яких є компенсація вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Компенсація передбачена за пошкодження/знищення майна внаслідок влучання ракет, безпілотних літальних апаратів, артилерійських снарядів та/або їх уламків, засобів протиповітряної оборони, засобів протиракетної оборони, пожежі, вибуху або ударної хвилі та надається лише за майно, що розташоване на територіях підвищеного ризику – Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей, крім територій тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Для одного суб`єкта господарювання (разом із пов`язаними особами) граничний розмір компенсації за пошкодження/знищення майна становить 10000000,00грн. (але не більше за розмір фактичних збитків). Якщо суб`єкт господарювання вже отримував компенсацію або допомогу з державного чи місцевого бюджету, можлива сума компенсації відповідно зменшується.

Отримання компенсації за пошкоджене/знищене майно є добровільною процедурою та здійснюється на платній основі (внесок у розмірі 0,5 відсотка загальної суми ймовірного збитку за пошкоджене/знищене майно).

Таким чином, вищезазначене спростовує неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки із посилання на атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу "Герань-2").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду, та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказане клопотання задовольнити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/1347/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панфрут Україна" основного боргу в розмірі 267680,00грн. строком на 3 (три) місяці, починаючи з місяця, в якому рішення набере законної сили, за таким графіком: - до останнього календарного дня місяця, в якому рішення набере законної сили, - 90000,00грн.; -до останнього календарного дня наступного (другого) місяця - 90000,00грн.; - до останнього календарного дня третього місяця - 87680,00грн.; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду. Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому відповідачем до господарського суду Харківської області 11.05.2026.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 ухвалено розпочати з 04.08.2026 без повідомлення учасників справи.

10.08.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8826), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 03.08.2026.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", а саме: в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача викладеного у відзиві на позову заяву (вх. № 11286 від 11.05.2026) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду на загальну суму 267680,00грн. (основний борг) та суму судового збору на 3 (три) місяці за наступним графіком: до 31.08.2026 - сплата 90000,00грн. основного боргу; до 30.09.2026 - сплата 90000,00грн. основного боргу; до 31.10.2026 - сплата 87680,00грн. основного боргу та повної суми судового збору.

Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За змістом статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України в рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, виходячи із викладеного вище, виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей стаття 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 статті 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Водночас, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Тобто, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, в тому числі, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 такого Кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В Господарському процесуальному кодексі України та Законі України "Про виконавче провадження" не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочення, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін з врахуванням незначної затримки у виконанні рішення суду через непорушність сутності права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України, короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02). Надання відстрочення виконання рішення суду є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду посилався на те, що 31.12.2025 внаслідок ворожої атаки із застосуванням ударного безпілотного літального апарату (БПЛА типу "Герань-2") по виробничому об`єкту ТОВ "Терра" майновий комплекс підприємства зазнав значних руйнувань, внаслідок якої були знищені активи у вигляді зіпсованої сільгосппродукції, зазнав значних пошкоджень елеваторний комплекс тощо.

Вказані обставини призвели до наступного ланцюга подій:

- фінансовий колапс: зупинка елеватора через пряме влучання зробила вчасне постачання товару технічно неможливим, що призвело до різкого падіння доходів;

- дефіцит ліквідності: відсутність реалізації та витрати на першочергові аварійні роботи вичерпали обігові кошти, призначені, в тому числі, для виплати заборгованості перед ТОВ "Панфрут Україна";

- екстрені витрати на виживання: всі доступні залишки коштів в перші місяці 2026 року були критично необхідні для ліквідації наслідків руйнувань, щоб підприємство взагалі могло продовжити існування. Отже, за наведених обставин, негайне виконання судового рішення у повному обсязі є об`єктивно неможливим - не внаслідок ухилення від виконання, а через значне знищення економічної основи діяльності підприємства. Має місце не просто матеріальна шкода, а суттєве ускладнення господарської діяльності, що згідно з приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання рішення.

Також відповідач зазначав, що згідно наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 06.02.2026 №1985 ТОВ "Терра" визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, 100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні.

Отже, відповідач несе особливі зобов`язання перед державою в умовах воєнного стану, продовжує діяльність в інтересах оборони і водночас перебуває у стані відновлення після прямої збройної атаки, у зв`язку із чим, примусове стягнення повної суми боргу в такій ситуації завдасть шкоди як самому підприємству, так і його здатності виконувати функції критично важливого суб`єкта господарювання.

Крім того, за твердженнями відповідача, негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство. Разом з тим, відкриття провадження у справі про банкрутство поставить позивача у значно гірше становище: задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства здійснюється у порядку черговості, в межах ліквідаційної маси, і реально може зайняти роки без гарантії повного погашення. Натомість запропоноване розстрочення гарантує позивачу систематичне погашення боргу з реального відновленого доходу підприємства. Таким чином, надання розстрочення відповідає інтересам обох сторін та принципу балансу інтересів, на якому наголошує Верховний Суд і є єдиним реальним механізмом, що забезпечить позивачу фактичне отримання присуджених коштів.

Вказані обставини, враховуючи винятковий характер, щире каяття, визнання боргу та бажання зберегти партнерські відносини з позивачем, на думку відповідача є підставою для задоволення клопотання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення на 3 (три) місяці.

На підтвердження викладених обставин, відповідачем було надано до суду копії наступних документів: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, номер кримінального провадження: 22025220000001291; витягів з Державного реєстру пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026; акту комісійного обстеження, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.01.2026; копії договору найму (оренди) споруди № 010623 від 01.06.2023; наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства "Про підтвердження статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період" від 06.02.2026 № 1985; листа - підтримки Златопільської міської ради Харківської області від 20.03.2026 за вих.№01-20/1116; фото знищення активів відповідача; поточної інформації по рахунку відповідача відкритому в АТ "Скай Банк" станом на 11.05.2026 року; заключної виписки по рахунку відповідача відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" за період з 11.05.2026 по 11.05.2026; виписки по рахунках відповідача відкритим в АТ "Банк Кредит Дніпро" за 11.05.2026 року т.1 а.с.60-76).

Крім того, відповідачем було подано до господарського суду Харківської області клопотання про долучення до матеріалів справи балансового звіту про фінансовий стан станом на 31.03.2026, звіту про фінансові результатами за І квартал 2026 року та податкової декларації з податку на прибуток (т.1 а.с.86-112).

З вказаних документів, як зазначав відповідач, вбачається, що чистий збиток підприємства за І квартал 2026 року склав 26534 тис.грн. при чистому доході лише 30384тис.грн., що унеможливлює одноразове погашення боргу.

Залишок грошових коштів на рахунках становить 207тис.грн. (на початок кварталу 850тис.грн.), що є критично недостатнім, та фактично свідчить про відсутність ліквідності для поточних розрахунків.

Крім того, дострокові кредити в банківських установах становлять 112973 тис.грн., а виробничі запаси (зерно та інше), які обліковуються на балансі, є предметом застави за кредитним договором з АТ "Скай Банк". Отже, відповідач позбавлений права розпоряджатись вказаним майном без згоди заставодержателя - відчужувати, передавати або спрямовувати його на погашення зобов`язань перед третіми особами. Таким чином, наявність активів на балансі підприємства не відображає реальну платоспроможність товариства.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу апелянта, що позивач та відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики. Таким чином, фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.

Отже, самі лише посилання відповідача на складне фінансове становище, форс - мажорні обставини (воєнний стан), розмір чистого збитку за І квартал 2026 року у розмірі 26534тис.грн., залишок грошових коштів на рахунках в сумі 207 тис.грн., що є критично недостатнім, та фактично свідчить про відсутність ліквідності для поточних розрахунків, а також перебування виробничих запасів, які обліковуються на балансі підприємства в заставі та не можуть бути реалізовані, без надання належних та допустимих доказів, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення та не свідчать про те, що негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача,

При цьому, відстрочення та розстрочення виконання рішення має базуватись на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).

Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що відстрочення та розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

На підтвердження викладених в клопотанні про розстрочення виконання рішення суду обставин відповідачем було додано до матеріалів справи копії наступних документів, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, номер кримінального провадження: 22025220000001291; витяги з Державного реєстру пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026; акт комісійного обстеження, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.01.2026; копії договору найму (оренди) споруди № 010623 від 01.06.2023; наказ Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства "Про підтвердження статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період" від 06.02.2026 № 1985; лист – підтримку Златопільської міської ради Харківської області від 20.03.2026 за вих.№01-20/1116; фото знищення активів відповідача; поточну інформацію по рахунку відповідача відкритому в АТ "Скай Банк" станом на 11.05.2026 року; заключної виписки по рахунку відповідача відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" за період з 11.05.2026 по 11.05.2026; виписки по рахунках відповідача відкритим в АТ "Банк Кредит Дніпро" за 11.05.2026 року; балансовий звіт про фінансовий стан станом на 31.03.2026, звіт про фінансові результатами за І квартал 2026 року та податкової декларації з податку на прибуток.

Проте, вказані документи за висновком суду не є належними та допустимими доказами скрутного фінансового становища відповідача у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідачем не надано до суду належних доказів (в тому числі звітів за 2025 рік, 2026 рік, відомості про рахунки в інших банківських установах та про рух коштів по вказаним рахункам, фінансової звітності, про наявність або відсутність іншого майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо), за результатами дослідження яких можливо було б встановити викладені в клопотанні обставини, а самі лише посилання на скрутне матеріальне становище, та форс-мажорні обставини (воєнний стан), без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Судова колегія звертає увагу на те, що надання відстрочення/розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може розстрочуватись на незаконних підставах.

Також суд враховує, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

За наведених обставин, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку тривалого невиконання рішення суду, не подання відповідачем доказів того, що його фінансовий стан покращиться, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і в майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про розстрочення виконання рішення суду.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків" від 28.11.2025 №1541, якою затверджено Порядок надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків, оскільки наявність/відсутність підстав для отримання відповідної компенсації жодним чином не впливає на дослідження наявності підстав для отримання відстрочки/розстрочки виконання рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі №922/1347/26 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Повна постанова складена 14.09.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий