Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №911/2998/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 911/2998/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 01.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 (повний текст рішення складено 30.04.2026)

у справі №911/2998/25 (суддя О.В. Щоткін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА КЕП»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс»

про визнання недійсним договору міни та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум» (далі, позивач або ТОВ «Крюківщина преміум») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА КЕП» (далі, відповідач-1 або ТОВ «КУА КЕП») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» (далі, відповідач-2 або ТОВ «Град Вільне»), в якому просило суд:

1. визнати недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 16.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент»; перейменовано в ТОВ «КУА КЕП») та ТОВ «Крюківщина преміум», посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2582;

2. витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Град Вільне» на користь ТОВ «Крюківщина преміум»:

- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222480400:05:001:0299, площею 4,8258 га; цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський (Бучанський) район, село Білогородка (р.н.о.н.м. 357304632224);

- земельну ділянку за кадастровим номером: 3222480400:05:001:0155, площею 1,3672 га; цільове призначення: землі житлової забудови, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський (Бучанський) район, село Білогородка (р.н.о.н.м. 357331832224).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» набуло права іпотекодержателя за кредитним договором №328 від 25.03.2005 та відповідними іпотечними договорами на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015. Водночас зазначений правочин у подальшому був визнаний судом недійсним, у зв`язку з чим відповідач-1 не набув у встановленому законом порядку прав іпотекодержателя та не мав правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки з кадастровим номером 3222484000:02:002:0119, площею 1,7193 га; з кадастровим номером 3222484000:02:002:0118, площею 3,6790 га; з кадастровим номером 3222484000:02:002:0102, площею 1,8399 га, які в подальшому стали предметом договору міни від 16.05.2019.

Незважаючи на відсутність належних правових підстав для набуття права власності на зазначені земельні ділянки, 16.05.2019 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» уклало з ТОВ «Крюківщина преміум» договір міни, за яким відчужило ці земельні ділянки в обмін на спірні земельні ділянки позивача. При цьому, за твердженням позивача, на момент укладення правочину відповідачу-1 було достеменно відомо про відсутність у нього законних прав на відчужуване майно та про оспорюваність набутого правового титулу, однак такі обставини були умисно приховані, що свідчить про введення іншої сторони в оману щодо істотних обставин правочину.

Крім того позивач зазначає, що у подальшому спірні земельні ділянки були передані до статутного капіталу пов`язаної юридичної особи - ТОВ «Град Вільне», що свідчить про спрямованість дій відповідача-1 на збереження фактичного контролю над майном та ускладнення його повернення законному власнику, а отже про недобросовісність набувача.

За таких обставин позивач вважає наявними правові підстави для визнання договору міни недійсним та витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння ТОВ «Град Вільне».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2025 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мендельс» (далі, третя особа або ТОВ «ФК «Мендельс»).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 16.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум», посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №2552.

Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум»:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299, площею 4,8258 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський (Бучанський) район, село Білогородка (р.н.о.н.м. 357304632224);

- земельну ділянку з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155, площею 1,3672 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський (Бучанський) район, село Білогородка (р.н.о.н.м. НОМЕР_1 ).

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА КЕП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум» 98 757 (дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім тисяч) грн 35 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крюківщина преміум» 95 729 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 35 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд із посиланням на преюдиційні обставини, встановлені рішеннями судів у справах №910/10364/16 та №911/515/20, встановив, що на момент укладення договору міни ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не було власником спірних земельних ділянок, які відчужувало, та не мало права їх відчуження у розумінні статті 658 Цивільного кодексу України. Разом із тим, укладаючи із позивачем оспорюваний договір міни, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не повідомило ТОВ «Крюківщина преміум» про зазначені обставини, які мають істотне значення для правочину, зокрема про оспорюваність та відсутність належних правових підстав набуття права власності на земельні ділянки, які були предметом договору міни від 16.05.2019.

З огляду на встановлену відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права власності та правомочностей на відчуження земельних ділянок, які є предметом спірного договору міни, а також вчинення правочину шляхом умисного неповідомлення іншої сторони про істотні обставини, що вплинули на її волевиявлення, суд дійшов висновку, що договір міни від 16.05.2019 підлягає визнанню недійсним як такий, що був вчинений під впливом обману зі сторони відповідача-1 у розумінні статті 230 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку вимогам про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Град Вільне» на користь ТОВ «Крюківщина преміум» земельних ділянок з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155, площею 1,3672 га, суд установив, що відповідач-2 на момент набуття 03.10.2024 у власність спірних земельних ділянок як внеску до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне», знав або, принаймні, не міг не знати про відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права на відчуження майна за договором міни, що виключає можливість визнання ТОВ «Град Вільне» добросовісним набувачем. Враховуючи сукупність фактичних обставин справи та положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України, спірні земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 площею 1,3672 га підлягають витребуванню від недобросовісного набувача - ТОВ «Град Вільне» - на користь їх законного власника ТОВ «Крюківщина преміум».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 19.05.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводяться до такого:

- судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Град Вільне» про залучення до участі у справі в якості третіх осіб фізичних осіб, які стали власниками поділених ТОВ «Крюківщина Преміум» земельних ділянок в с. Крюківщина, набутих останнім від відповідача-1 на підставі оспорюваного договору міни. Суд послався на те, що визнання Договору міни недійсним стосується лише тих земельних ділянок, які були набуті ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», а саме в селі Білогородка, при цьому не врахував положення статті 216 Цивільного кодексу України щодо застосування наслідків недійсності правочину. Визнання недійсним Договору міни безпосередньо впливає на законність набуття фізичними особами поділених ТОВ «Крюківщина Преміум» земельних ділянок в с. Крюківщина;

- ТОВ «Крюківщина Преміум» відчужило придбані земельні ділянки за спірним Договором міни на користь фізичних осіб, внаслідок чого отримало прибуток від відповідного відчуження. У свою чергу ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (нове найменування ТОВ «КУА КЕП») відчужило набуті земельні ділянки кадастровий номер: кадастровий номер: 3222480400:05:001:0299, площею 4,8258 га, та кадастровий номер: 3222480400:05:001:0155, площею 1,3672 га, за Договором міни на користь ТОВ «Град Вільне», внаслідок чого дана компанія також отримала відповідний прибуток. Із наведеного вбачається, що внаслідок визнання Договору міни недійсним ТОВ «Крюківщина Преміум» не може повернути земельні ділянки, які вона отримала у власність, тобто неможливо повернути сторони у попередній стан, який існував до укладання даного правочину. У свою чергу ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (нове найменування ТОВ «КУА КЕП») не може повернути відчужені земельні ділянки, які відчужені на користь ТОВ «Град Вільне» шляхом внесення до статутного фонду. Із наведеного вбачається, що Договір міни повністю виконаний обома сторонами. Скаржник, посилаючись на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №904/115/22, від 15.08.2023 у справі №918/862/22, від 26.01.2022 у справі №924/637/20, щодо застосування двосторонньої реституції, наголошує, що позивачем за своїм позовом не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, при цьому проведення двосторонньої реституції є неможливим, так як сторони Договору міни станом на сьогоднішній день не являються власниками земельних ділянок, що були предметом даного правочину, що є підставою для відмови у задоволення позову про визнання Договору міни недійсним;

- після відчуження своїх земельних ділянок на користь третіх осіб, ТОВ «Крюківщина Преміум» недобросовісно намагається визнати Договір міни недійсним, з метою отримання надприбутків шляхом подання позову у цій справі;

- у справі №910/10364/16 не оскаржувалось право власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: Київська області, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, цільове призначення: для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме на земельні ділянки, кадастровий номер 3222484000:02:002:0119, площею 1,7195 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0102, площею 1,8399 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0118, площею 3,6790 га. За даним спором оскаржувався договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 за кредитним договором № 328 від 25.03.2005 та Іпотечним договором №328/ІП-1 від 25.03.2005, за яким ці земельні ділянки були в іпотеці до набуття ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права власності на них. Тобто спір у справі № 910/10364/16 стосувався саме встановлення належного іпотекодержателя за договором іпотеки, який вже був припиненим. Обставини ж щодо припинення Договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» 28.04.2016, у свою чергу, встановлені у рішенні Господарського суду Київської від 04.07.2024 у справі №911/515/20. У межах справи №911/515/20 ТОВ «ФК «Мендельс» оскаржувались, зокрема, реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» на земельні ділянки, кадастровий номер 3222484000:02:002:0119, площею 1,7195 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0102, площею 1,8399 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0118, площею 3,6790 га, й рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у позові в цій частині було відмовлено. Отже, ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №910/10364/16 щодо встановлення прав вимоги за Договором іпотеки №328/ІП-1 від 25.03.2005, який був припинений 21.09.2017, не скасувало право власності на спірні земельні ділянки, які були зареєстровані за ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» ще 28.04.2016. У зв`язку з цим як власник спірних земельних ділянок ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» законно здійснило їх обмін на земельні ділянки в с. Білогородка;

- ТОВ «Град Вільне» не було учасником розгляду господарських спорів №910/10364/16 та №911/515/20 та відносно скаржника, як власника спірних земельних ділянок, жодних обставин не встановлювалось, а отже, всі обставини, які суд першої інстанції прийняв за частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, для ТОВ «Град Вільне» підлягають новому встановленню та доказуванню.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

15.06.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому ТОВ «Крюківщина Преміум» просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Позивач у відзиві наголосив на такому:

- суд першої інстанції правильно встановив відсутність передбачених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України підстав для залучення фізичних осіб, про які заявляє ТОВ «Град Вільне», до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки такі особи не є учасниками спірного договору міни, не є власниками земельних ділянок, які є предметом витребування у цій справі, а також не перебувають у правовідносинах зі сторонами спору щодо зазначених земельних ділянок. Також у межах цієї справи не вирішується питання про права власності третіх осіб на земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу інших земельних ділянок, що не є предметом позову. Крім того, питання застосування наслідків недійсності правочину суд вирішує з урахуванням встановлених обставин справи та заявлених позовних вимог;

- на момент укладення Договору міни, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було достовірно відомо про наявність постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №910/10364/16, якою визнано недійсним договір, на підставі якого останній набув права вимоги на земельні ділянки, а в подальшому набув права власності на них. Відповідно, відповідач-1 усвідомлював відсутність у себе будь-яких законних прав на ці земельні ділянки, які в подальшому стали предметом Договору міни. Таким чином ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» ввело контрагента ТОВ «Крюківщина Преміум» в оману щодо правового статусу переданого майна та своїх прав на вказані земельні ділянки, а саме їх оспорюваність. Окрім того, обставини того, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» на момент укладення договору міни не було власником земельних ділянок та не мало прав продавця, встановлені у справі №911/515/20, про що чітко вказано у позовній заяві;

- ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не мало жодних прав укладати будь-які правочини щодо спірних земельних ділянок, оскільки не було їхнім власником. Однак у подальшому, на підставі акту прийманні-передачі від 03.10.2024, з моменту збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Град Вільне» шляхом внесення додаткового вкладу третьою особою - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (перейменовано в ТОВ «КУА КЕП») земельних ділянок за кадастровими номерами 3222480400:05:001:0299 (площею 4,8258 га) та 3222480400:05:001:0155 (площею 1,3672 га), розташованих у Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Білогородка, зазначене майно стало власністю ТОВ «Град Вільне». Дані дії відповідачів автоматично позбавили позивача можливості вимагати в суді застосування інституту реституції, визначеного статтею 216 Цивільного кодексу України, адже як вірно вказав представник апелянта, сторони спірного Договору міни на даний час не є власниками вказаних земельних ділянок. Отже застосування правової конструкції реституції як належного способу захисту для позивача на даний час є неможливим;

- з огляду на встановлену відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права власності та правомочностей на відчуження земельних ділянок, які є предметом спірного договору міни, а також вчинення правочину шляхом умисного неповідомлення іншої сторони про істотні обставини, що вплинули на її волевиявлення, договір міни від 16.05.2019 підлягає визнанню недійсним;

- суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач-2 на момент набуття спірних земельних ділянок знав або, принаймні не міг не знати про відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права на відчуження майна за договором міни, що виключає можливість визнання ТОВ «Град Вільне» добросовісним набувачем.

18.06.2026 від третьої особи через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому третя особа просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

У відзиві ТОВ «ФК «Мендельс» наголосило на тому, що відповідач-1 не набув у встановленому законом порядку прав кредитора та іпотекодержателя, а тому не мав жодних законних та належних правових підстав для набуття права власності або відчуження спірних земельних ділянок, отриманих за Договором міни. Встановлені у межах справи обставини дають підстави для висновку про наявність умислу в діях уповноважених осіб ТОВ «КУА КЕП» під час укладення Договору міни та наступного передання отриманих за Договором міни земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне». Водночас, апеляційна скарга ТОВ «Град Вільне» не містить жодних доводів, які б спростовували зазначені обставини, а відповідач-2 фактично пропонує суду апеляційної інстанції повторно дослідити та переоцінити факти, вже встановлені судовими рішеннями у справах №910/10364/16 та №911/515/20, що набрали законної сили.

Помилковими за твердженнями третьої особи є доводи апелянта про обов`язковість застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Реституція є наслідком недійсності правочину між його сторонами та передбачає повернення сторонами одне одному майна, набутого на підставі такого правочину. Водночас у цій справі відповідач-1 взагалі не мав права розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки не набув їх у законний спосіб, а тому не може посилатися на положення статті 216 Цивільного кодексу України як на підставу для поновлення свого незаконного майнового становища. Застосування двосторонньої реституції у спосіб, на якому наполягає апелянт, призвело б до повернення спірного майна особі, яка не мала права ним розпоряджатися, тобто фактично відновило б незаконне майнове становище такої особи, що суперечить самій меті інституту реституції, як способу відновлення порушених прав.

Апелянт, посилаючись на рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі №911/515/20 виключно як на рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, залишає поза увагою встановлені цим же рішенням преюдиційні обставини, які відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Дії скаржника щодо начебто необхідності залучення фізичних осіб до участі у справі є нічим іншим, як зловживанням правами та намаганням затягнути розгляд справи.

ТОВ «Град Вільне» є недобросовісним набувачем земельних ділянок, переданих до його статутного капіталу, як внесок ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», оскільки на момент укладення акта приймання-передачі майна кінцевий бенефіціарний власник обох товариств - ОСОБА_1 достеменно знав, що спірні земельні ділянки відчужуються особою, яка не є їхнім власником та не має правових підстав на їх відчуження.

Відповідач-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2998/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

03.06.2026 матеріали справи №911/2998/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 14.07.2026.

У судове засідання, призначене на 14.07.2026, з`явились представника позивача, відповідача-2 та третьої особи.

Представник відповідача-1 у судове засідання 14.07.2026 не з`явився, про причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач-1 був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документа (ухвали суду від 08.06.2026) до електронного кабінету ТОВ «КУА КЕП» в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи це, суд, заслухавши думку інших учасників справ, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи у судовому засіданні 14.07.2026 надали пояснення по суті спору та поданої апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі оголошено перерву до 01.09.2026.

За результатами проведеного у справі 01.09.2026 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 01.09.2026, з`явилися представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача-2 (скаржника) у судове засідання не з`явився, 31.08.2026 подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи №911/2998/28, мотивовану тим, що єдиний представник ТОВ «Град Вільне» - адвокат Гук Олексій Олегович не має можливості прийняти участь у судовому засіданні у даній справі та представляти інтереси відповідача-2, оскільки вимушений здійснювати офтальмологічне лікування для уникнення ускладнень по хворобі. До заяви представником відповідача-2 долучена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31.08.2026.

Представники позивача та третьої особи проти відкладення розгляду справи заперечили.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи, зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем-2 у клопотанні не доведено як неможливості залучення для представництва його інтересів у суді іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, так і неможливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача-2, враховуючи її доказове наповнення.

У даному контексті суд враховує, що у судовому засіданні 14.07.2026 представник відповідача-2 адвокат Гук Олексій Олегович вже надав пояснення по суті спору та поданої апеляційної скарги, а у клопотанні від 31.08.2026 не вказано, необхідність у наданні яких додаткових пояснень виникла у нього після проведення судового засідання 14.07.2026.

При цьому явка представника відповідача-2 у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 01.09.2026, обов`язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 про відкриття апеляційного провадження судом було, зокрема, доведено до відома учасників судового процесу, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи це, суд апеляційної інстанції вважав за можливе продовжити розгляд справи в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

16.05.2019 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (сторона-1) і ТОВ «Крюківщина преміум» (сторона-2) уклали договір міни земельних ділянок (далі - Договір міни), відповідно до пункту 1 якого сторона-1 обмінює належні їй на праві власності земельні ділянки:

- площею - 1,7195 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0119, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, цільове призначення якої: для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (надалі за текстом «Земельна ділянка-1»),

- площею - 1,8399 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0102, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, цільове призначення якої: для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (надалі за текстом «Земельна ділянка-2»),

- площею - 3,6790 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0118, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства (надалі за текстом «Земельна ділянка-3») на належні стороні-2 на праві власності земельні ділянки:

- площею 4,8258 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0299, цільове призначення якої іншої житлової забудови, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка (надалі за текстом «Земельна ділянка-4»),

- площею 1,3672 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0155, цільове призначення якої землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада (надалі за текстом «Земельна ділянка-5»).

Згідно з пунктом 2 договору міни сторона-2 обмінює належні їй на праві власності Земельну ділянку-4 Земельну ділянку-5 на належні стороні-1 на праві власності Земельну ділянку-1, Земельну ділянку-2, Земельну ділянку-3.

У пункті 3 Договору міни зазначено, зокрема, що стороні-1 Земельна ділянка-1, Земельна ділянка-2 та Земельна ділянка-3 належать на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 04.07.2015 Літвіновим А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за №912, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 7 Договору міни сторона-1 та сторона-2 підтверджують, що укладення цього договору не суперечить їх статутним завданням, представники сторони-1 та сторони-2 не перевищують наданих їм повноваженням, діють добросовісно та розумно, даний договір укладається ними в інтересах сторін та в інтересах яких вони діють.

В результаті цього договору міни у приватну власність сторони-1 переходить Земельна ділянка-4 та Земельна ділянка-5, а у приватну власність сторони-2 переходять Земельна ділянка-1, Земельна ділянка-2 та Земельна ділянка-3 (пункт 8 Договору міни).

Сторони свідчать, що земельні ділянки, які є предметом цього договору, належать сторонам на праві власності, на момент укладання цього договору, нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, не передані в оренду, іншим способом не відчужені, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесені, як юридична адреса не використовуються; на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (в тому числі неповнолітніх та малолітніх дітей, недієздатних осіб) як у межах, так і за межами України, не є предметом шлюбних договорів (контрактів), відносно них не укладено з іншими особами будь-яких договорів з відчуження чи користування, щодо них не ведуться судові спори, відсутні податкові застави, та не перебувають під забороною/арештом (пункт 10 Договору міни).

За умовами пункту 12 Договору міни право власності на земельні ділянки виникає у сторін після державної реєстрації права власності згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 15 Договору міни останній набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення та підлягає державній реєстрації.

Договір міни земельних ділянок від 16.05.2019 посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за №2552.

02.10.2024 єдиний учасник ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) - прийняв рішення №47 про збільшення статутного капіталу ТОВ «Град Вільне» шляхом внесення земельних ділянок площею 1,3672 з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 та площею 4,8258 га з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299.

03.10.2024 рішенням єдиного учасника ТОВ «Град Вільне» № 03/10/2024 - ТОВ «Білград» (код ЄДРПОУ 44270259), що володіє часткою товариства у розмірі 100%, в особі директора ОСОБА_1., який діяв на підставі Статуту, вирішено залучити додатковий вклад третьої особи ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», а саме внести майновий внесок у розмірі 26008920,00 грн у вигляді двох земельних ділянок (земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 площею 1,3672 га), що розташовані в Київській області, Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка.

На підставі вказаного рішення 03.10.2024 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (сторона 1) і ТОВ «Град Вільне» (сторона 2) підписали акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне», відповідно до пункту 1 якого сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне» в якості внеску до статутного капіталу вказані вище земельні ділянки, що належать стороні 1 на праві приватної власності. Зазначений акт приймання-передачі від 03.10.2024 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоус А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 714, 715.

03.10.2024 приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Град Вільне» на земельні ділянки, розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, а саме: з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га (індексний номер рішення: 75414079 від 07.10.2024) та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 площею 1,3672 га (індексний номер рішення: 75413820 від 07.10.2024).

За матеріалами справи судом установлено, що 04.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (далі - ТОВ «ФК «Іпотека Кредит»), як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрований в реєстрі за №912, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (пункт 2.1) (зазначені обставини встановлені у межах справи №910/10364/16).

Унаслідок укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» здійснило державну реєстрацію зміни іпотекодержателя щодо земельних ділянок, які є предметом забезпечення за Іпотечними договорами № 328/1П-1 від 25.03.2005 та № 328/ІП-2 від 03.08.2006, реєстрацію прав іпотекодержателя на земельні ділянки, та здійснило звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, а саме: земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222484000:02:002:0119 площею 1,7193 га; 3222484000:02:002:0118, площею 3,6790 га; 3222484000:02:002:0102 площею 1,8399 га (зазначені обставини встановлені в межах справи №911/515/20).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2019 у справі №910/10364/16, зокрема, визнав недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 912 із змінами та доповненнями. Верховний Суд постановою від 24.07.2019 у справі №910/10364/16 залишив без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції у зазначеній частині.

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на те, що спірний Договір міни від 16.05.2019 був укладений під впливом обману та за відсутності у відповідача-1 права власності на відчужувані земельні ділянки, у зв`язку з чим просить визнати його недійсним і витребувати спірні земельні ділянки з чужого незаконного володіння відповідача-2.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із огляду на таке.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання правочину недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги про визнання недійсним Договору міни позивач посилається на те, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не мало жодних прав укладати будь-які правочини щодо спірних земельних ділянок, оскільки не було їх власником. Під час укладення оспорюваного договору представник ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» ввів в оману представника ТОВ «Крюківщина преміум», надавши недостовірні відомості щодо відсутності будь-яких прав третіх осіб на спірні земельні ділянки, заперечив існування обставин, що можуть перешкоджати укладенню договору, та умисно замовчав істотні обставини, а саме наявність судових рішень у господарських справах №910/10364/16 та №911/515/20.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору міни з огляду на таке.

Статтею 230 Цивільного кодексу України регламентовано правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Так, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

У пункті 3 Договору міни зазначено, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (відповідачу-1) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484000:02:002:0119, 3222484000:02:002:0102 та 3222484000:02:002:0118 належать на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», як продавцем, та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №912.

Однак, на момент укладення Договору міни, а саме станом на 16.05.2019, Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2019 у справі №910/10364/16 визнав недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладений між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент».

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 не створював для ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» з самого початку жодних правових наслідків, у тому числі не міг бути належною правовою підставою для набуття ним права вимоги, а в подальшому - права власності, на земельні ділянки, які стали предметом оспорюваного в цій справі Договору міни від 16.05.2019.

Таким чином, на момент укладення Договору міни ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не було власником земельних ділянок, які відчужувало, та не мало права їх відчуження у розумінні статті 658 Цивільного кодексу України.

Також обставини того, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» на момент укладення Договору міни від 16.05.2019 не було власником відчужуваних останнім земельних ділянок та не мало прав продавця, встановлені у господарській справі №911/515/20.

Так, рішенням Господарського суду Київської від 04.07.2024 у справі №911/515/20, яке набрало законної сили 09.08.2024, встановлено, що укладання Договору міни відбулося після ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови від 23.04.2019 у справі №910/10364/16, якою було визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, як правової підстави для набуття прав, зокрема іпотекодержателя за іпотечними договорами, що, в свою чергу, було правовою підставою для звернення стягнення на заставлене майно та набуття ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права власності на предмет іпотеки за цими договорами. Врахувавши, зокрема, факт недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, суд під час розгляду справи №911/515/20 встановив, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» в контексті положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України не набуло у встановленому законом порядку прав кредитора та іпотекодержателя, а тому у нього відсутні будь-які законні, належні правові підстави для набуття права власності та відчуження об`єктів нерухомого майна, вказаних у договорі міни.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до усталеної судової практики преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, установлений у справі №911/515/20 факт відсутності у ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» правових підстав для набуття права власності на земельні ділянки, які були предметом договору міни від 16.05.2019, не підлягає повторному доказуванню.

При цьому суд не приймає до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №910/10364/16 щодо встановлення прав вимоги за Договором іпотеки №328/ІП-1 від 25.03.2005, який був припинений 21.09.2017, не скасувало право власності відповідача-1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484000:02:002:0119 площею 1,7193 га; 3222484000:02:002:0118, площею 3,6790 га; 3222484000:02:002:0102 площею 1,8399 га, яке було зареєстроване за ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» ще 28.04.2016, оскільки державна реєстрація права власності сама по собі не породжує права власності за відсутності належної правової підстави для його набуття.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У даному випадку судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» належної правової підстави для набуття прав кредитора та іпотекодержателя, а отже і для набуття права власності на перелічені земельні ділянки.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про законність набуття ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» вказаних земельних ділянок у власність та законність здійснення їх обміну на спірні земельні ділянки за Договором міни.

Колегія суддів враховує посилання скаржника на те, що ТОВ «Град Вільне» не було учасником справ №910/10364/16 та №911/515/20, однак у такому випадку для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Скаржник, утім, жодними належними та допустимими доказами встановлених у справі обставин недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладеного між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», не спростовує, а доводи його апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. У даному контексті слід також врахувати, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (ТОВ «КУА КЕП») та ТОВ «Град Вільне» є пов`язаними особами у розумінні норм податкового законодавства, про що більш детально буде вказано далі, а тому ТОВ «Град Вільне» мало бути обізнане як про обставини недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, так і про правовий статус спірного майна.

Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що на момент укладення Договору міни від 16.05.2019 ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було достовірно відомо про наявність постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, якою визнано недійсним договір, на підставі якого останнє набуло права вимоги на земельні ділянки (з кадастровими номерами 3222484000:02:002:0119, 3222484000:02:002:0102 та 3222484000:02:002:0118), а в подальшому - право власності них. Про це свідчить зміст постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №910/10364/16, де установлено, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у цій справі (№910/10364/16) 26.04.2019, тобто до укладення договору міни. Отже відповідач-1 усвідомлював відсутність у себе будь-яких законних прав на ці земельні ділянки, які в подальшому стали предметом договору міни.

Разом із тим, укладаючи Договір міни, ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не повідомило ТОВ «Крюківщина преміум» про зазначені обставини, які мають істотне значення для правочину, зокрема про оспорюваність та відсутність належних правових підстав набуття права власності на земельні ділянки, які були предметом Договору міни від 16.05.2019.

Суд виходить із того, що інформація про наявність судового рішення щодо недійсності правочину, який є підставою набуття права на майно, безпосередньо впливає на волевиявлення іншої сторони при укладенні договору, оскільки ставить під сумнів наявність у відчужувача права розпорядження таким майном.

Умисел в діях відповідача-1 під час укладення спірного договору проявлявся у тому, що він знав, що не є власником земельних ділянок, які відчужує, проте, саме за наявності відповідного судового рішення у справі №910/10364/16, яке набрало законної сили, уклав відповідний Договір міни із позивачем.

Обман полягає в тому, що з урахуванням пункту 10 спірного Договору відповідач-1 надав недостовірні відомості щодо відсутності будь-яких прав третіх осіб на спірні земельні ділянки, заперечив існування обставин, що можуть перешкоджати укладенню правочину, та умисно замовчав істотні обставини, а саме наявність відповідних судових рішень.

Установлені обставини свідчать про вирішальний вплив дій відповідача-1 на формування волевиявлення позивача щодо укладення оспорюваного договору, оскільки саме внаслідок введення в оману щодо істотних обставин правочину, зокрема правового статусу майна та наявності повноважень на його відчуження, позивач сформував помилкове уявлення про зміст та правові наслідки договору. За умови достовірного інформування про реальні обставини, позивач не мав би підстав для укладення спірного Договору міни та не вчинив би відповідний правочин.

З огляду на встановлену відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права власності та правомочностей на відчуження земельних ділянок, які є предметом спірного Договору міни, а також вчинення правочину шляхом умисного неповідомлення іншої сторони про істотні обставини, що вплинули на її волевиявлення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Договір міни від 16.05.2019 підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі посилається на те, що спірний Договір міни є повністю виконаним, сторони відчужили отримане майно третім особам, у зв`язку з чим повернення їх у первісний стан є неможливим, а тому відсутні умови для застосування двосторонньої реституції. При цьому позивач не заявив вимог про застосування двосторонньої реституції, що, на думку відповідача-2, є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зазначила, що тлумачення змісту частини першої статті 216 Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Колегія суддів наголошує, що дійсно двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, однак її застосування не є передумовою для визнання правочину недійсним. Суд насамперед встановлює наявність підстав недійсності правочину, а вже після цього визначає належні способи поновлення порушених прав.

У спірному випадку недійсність Договору міни обумовлена, зокрема, відсутністю у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (ТОВ «КУА КЕП») права власності на відчужуване майно, що є самостійною і достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним незалежно від подальшої долі майна.

Реституція є наслідком недійсності правочину між його сторонами та передбачає повернення сторонами одне одному майна, набутого на підставі такого правочину.

Метою двосторнньої реституції є відновлення майнового становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину.

Водночас у цій справі судом встановлено, що відповідач-1 взагалі не мав права розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки не набув їх у власність у законний спосіб.

За таких обставин застосування двосторонньої реституції у спосіб, на якому наполягає апелянт, призвело б до повернення спірного майна особі, яка не мала права ним розпоряджатися, тобто фактично відновило б незаконне майнове становище такої особи, що суперечить самій меті інституту реституції, як способу відновлення порушених прав.

Посилання скаржника на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №904/115/22, від 15.08.2023 у справі №918/862/22, від 26.01.2022 у справі №924/637/20, є безпідставними, оскільки вони сформовані за інших фактичних та правових обставин, які не є подібними до правовідносин у даній справі.

Водночас, сама по собі неможливість фактичного повернення майна у натурі не виключає можливості визнання правочину недійсним, оскільки наслідки недійсності можуть полягати, зокрема, у відшкодуванні вартості одержаного або застосуванні інших способів захисту порушеного права.

Суд також враховує, що у цій справі позивач поряд із вимогою про визнання договору недійсним заявив вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, що за своєю правовою природою є самостійним речово-правовим способом захисту, спрямованим на поновлення права власника незалежно від застосування реституції між сторонами правочину.

Надаючи оцінку позовній вимозі про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Град Вільне» на користь ТОВ «Крюківщина преміум» земельних ділянок з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155, площею 1,3672 га, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, шляхом подання віндикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість або неможливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності або відсутності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу угод договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності або відсутності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу угод, за якими здійснювалося відчуження майна.

Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23).

Як установлено судом, Договір міни від 16.05.2019 укладений ТОВ «Крюківщина преміум» під впливом обману з боку ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (ТОВ «КУА КЕП») у розумінні статті 230 Цивільного кодексу України. Зокрема, останнє, будучи обізнаним про наявність судового рішення, яким визнано недійсним правочин, що слугував підставою для набуття ним права власності на відчужувані за договором міни земельні ділянки, умисно не повідомило про ці обставини іншу сторону правочину та фактично створило у неї хибне уявлення про наявність у себе належних прав на відчужуване майно.

Такі обставини мали істотне значення для волевиявлення ТОВ «Крюківщина преміум», оскільки безпосередньо стосувалися правового статусу предмета договору та правомочностей іншої сторони щодо його відчуження.

За таких умов волевиявлення ТОВ «Крюківщина преміум» не може вважатися вільним та таким, що відповідає його внутрішній волі, а тому передання спірних земельних ділянок відповідачу-1 відбулося поза його дійсною волею.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати; добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

На підставі наявних у матеріалах справи витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд установив, що на момент передання спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне» (03.10.2024) кінцевим бенефіціарним власником та контролером як ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», так і пов`язаних із ним суб`єктів господарювання була одна й та ж сама особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який здійснював вирішальний вплив на їх діяльність та прийняття управлінських рішень. Зокрема, саме ним як єдиним учасником ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було прийнято рішення № 47 від 02.10.2024 про внесення спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне», а також забезпечено реалізацію такого рішення.

При цьому суд враховує, що на момент укладення акта приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Град Вільне» від 03.10.2024 єдиним учасником останнього було ТОВ «Білград» (код ЄДРПОУ 44270259), яке, у свою чергу, перебувало під контролем того ж ОСОБА_1 . Наведене свідчить про наявність відносин контролю та пов`язаності між зазначеними юридичними особами.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну «пов`язані особи» - це юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа (підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З огляду на встановлені обставини щодо наявності спільного кінцевого бенефіціарного власника та фактичного контролю над діяльністю вказаних юридичних осіб, суд доходить висновку, що ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (ТОВ «КУА КЕП») та ТОВ «Град Вільне» є пов`язаними особами у розумінні наведених норм податкового законодавства.

Оцінюючи спосіб відчуження майна, суд зазначає, що передання земельних ділянок відбулося не на користь незалежного учасника цивільного обороту, а в межах групи пов`язаних осіб, із фактичним збереженням контролю над активами через набуття корпоративних прав в іншій юридичній особі.

Крім того, з урахуванням встановлених рішенням Господарського суду Київської від 04.07.2024 у справі №911/515/20, яке набрало законної сили 09.08.2024, обставин щодо відсутності у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» належних правових підстав для набуття та подальшого відчуження земельних ділянок, які були предметом договору міни, суд дійшов висновку, що особа, яка здійснювала контроль над обома товариствами, була обізнана про спірний правовий статус такого майна. Отже ця обізнаність поширюється і на ТОВ «Град Вільне», як набувача майна.

За таких обставин суд вважає доведеним, що відповідач-2 на момент набуття спірних земельних ділянок знав або, принаймні, не міг не знати про відсутність у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» права на відчуження майна за договором міни, що виключає можливість визнання ТОВ «Град Вільне» добросовісним набувачем.

Зазначені обставини скаржником в апеляційній скарзі не спростовані.

Суд враховує, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Враховуючи сукупність фактичних обставин та положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України, спірні земельні ділянки з кадастровим номером 3222480400:05:001:0299 площею 4,8258 га та з кадастровим номером 3222480400:05:001:0155 площею 1,3672 га підлягають витребуванню від недобросовісного набувача - ТОВ «Град Вільне» - на користь їх законного власника ТОВ «Крюківщина преміум», висновки місцевого господарського суду з приводу чого є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Крюківщина преміум» до ТОВ «КУА КЕП» і ТОВ «Град Вільне» про визнання недійсним договору міни від 16.05.2019 та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через незалучення до участі у справі як третіх осіб фізичних осіб, яким позивач відчужив набуті на підставі Договору міни земельні ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є правомірність договору міни від 16.05.2019 та правовий режим конкретно визначених земельних ділянок, які станом на дату виникнення судового спору перебували у володінні ТОВ «Град Вільне», а саме ділянок з кадастровими номерами 3222480400:05:001:0299 та 3222480400:05:001:0155.

Особи, про залучення до участі у справі яких заявляє ТОВ «Град Вільне», не є учасниками спірного Договору міни, не є власниками земельних ділянок, які є предметом витребування у цій справі, а також не перебувають у правовідносинах із сторонами спору щодо зазначених земельних ділянок.

Також у межах цієї справи не вирішується питання про права власності третіх осіб на земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу інших земельних ділянок, що не є предметом позову, не досліджуються правовстановлюючі документи, на підставі яких відповідні фізичні особи набули майно, не вирішується питання про припинення чи обмеження їхніх речових прав та не покладаються на них будь-які обов`язки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність передбачених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України підстав для залучення осіб, перелічених у клопотанні відповідача-2 вх. № 6818/25 від 06.11.2025, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача-2.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2026 у справі №911/2998/25 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Град Вільне».

Матеріали справи №911/2998/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко