Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №910/2584/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 910/2584/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 (повний текст складено 18.05.2026)

у справі № 910/2584/26 (суддя - Демидова М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

про стягнення 16138,80 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «СК «УСГ» (надалі також відповідач, скаржник) про стягнення 16138,80 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача у проведенні виплати повної суми страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування, за яким відповідач виступає страховиком особи, винної в ДТП, та шкоду, завдану якою позивачем було виплачено потерпілому в межах договору добровільного страхування, внаслідок чого до позивача перейшли відповідні права вимоги до відповідача.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із обставин доведення позивачем достатньою мірою позовних вимог та наявності у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача залишок невиплаченої суми страхового відшкодування.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийняти рішенням, ПрАТ «СК «УСГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

За твердженням скаржника судом першої інстанції не було враховано, що згідно наданого позивачем протоколу огляду № 04-23-М092 від 14.03.2023, транспортний засіб Тоyota, д.р.н. НОМЕР_1 ще до ДТП, яке мало місце 10.03.2023 мав глибоке пошкодження структури центральної частини заднього бампера та оскільки транспортний засіб отримав пошкодження заднього лівого крила та лівої частини заднього бампера, виявлені, пошкодження заднього бампера в центральній частині не були отримані внаслідок ДТП, яке мало місце 10.03.2023, а тому розмір матеріального збитку було виплачено без врахування заміни центральної частини заднього бампера.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу судового рішення для визначення розміру завданої шкоди рахунок № СПМ-К-ДГ9550 від 17.03.2023, проігнорувавши той факт, що рахунок СТО не визначає розмір шкоди, не враховує знос у порядку встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.07.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 298/22-Тз/В, предметом якого є страхування автомобіля Toyota Proace City, д.н.з. НОМЕР_2 .

10.03.2023 (17:15) у м. Вінниця (вул. Хмельницьке шосе, 114В) сталася дорожньо-транспортна пригода: водій автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ) під час паркування здійснила наїзд на припаркований автомобіль Toyota.

Цивільно-правова відповідальність водія Hyundai Kona була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом № ЕР-213143294 (ліміт - 160000 гривень, франшиза - 1500 гривень).

17.03.2023 складено рахунок СТО № СПМ-К-ДГ9550 на відновлювальний ремонт автомобіля Toyota на суму 41443,20 гривень.

29.03.2023 позивачем складено страховий акт №006.01190523-1, яким ДТП визнано страховим випадком та визначено суму відшкодування у розмірі 41443,20 гривень.

30.03.2023 позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в повному обсязі - 41443,20 гривень (платіжне доручення № 15372185).

04.04.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено постанову у справі №127/7500/23, якою встановлено факт ДТП; ОСОБА_2 визнано винною у порушенні ст. 124 КУпАП.

Після 30.03.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією (досудовою вимогою) про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 41443,20 гривень, додавши необхідні документи.

03.05.2023 відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 23804,40 гривень (платіжне доручення № 49891), після чого залишилася невідшкодованою сума шкоди у розмірі 16138, 80 гривень.: 41443,20 - 23804,40 - 1500 (франшиза) = 16138,80 гривень.

Позивач вжив заходів досудового врегулювання (направлення претензії), однак відповідач відшкодував шкоду лише частково, що зумовило необхідність звернення до суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції про задоволення позову через призму аргументів скаржника про відсутність достатніх правових підстав для покладення на нього суми страхового відшкодування в повному обсязі, в контексті тверджень про неможливість для визначення загального розміру завданої шкоди брати до уваги відомості, що містяться в рахунку СТО, без проведення оцінки розміру завданої шкоди, а також неврахування судом зносу автомобіля, та того факту, що бампер пошкодженого автомобіля, заміну якого було включено до рахунку, вже мав пошкодження ще до настання події ДТП.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до рахунку станції технічного обслуговування № СПМ-К-ДГ9550 від 17.03.2023, наданого СТО, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Toyota Proace City», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 41443,20 гривень.

На підставі зазначеного рахунку позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, що оформлено страховим актом № 006.01190523-1 від 29.03.2023.

Виконуючи умови договору добровільного страхування, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у повному обсязі в сумі 41443,20 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №15372185 від 30.03.2023.

Таким чином, розмір фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, рахунком СТО та платіжними документами.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильних висновків про перехід до позивача права вимоги до відповідача, як до страховика винної особи, на відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 23804,40 гривень, у зв`язку з чим невідшкодованою залишилися 16138,80 гривень.

Спірним в межах цієї справи є те, чи правомірно позивач здійснив розрахунок стягуваної шкоди на підставі рахунку СТО та без проведення оцінки.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається, позивач перерахував на рахунок СТО відповідно до рахунку № СПМ-К-ДГ9550 від 17.03.2023, страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, в розмірі вартості відновлювального ремонту, про що свідчить платіжне доручення № 15372185 від 30.03.2023.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що розмір суми страхового відшкодування, виплаченої страхувальнику зі сторони позивача, встановлений та підтверджений належним чином, а рахунок № СПМ-К-ДГ9550 від 17.03.2023 та платіжне доручення № 15372185 від 30.03.2023, що підтверджує таку виплату, є належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема щодо розміру понесеної шкоди, що має бути відшкодована за рахунок відповідача.

Твердження відповідача, що із суми відшкодування потрібно виключити заміну центральної частини заднього бампера, оскільки на момент настання ДТП центральна частина заднього бампера транспортного засобу вже мала пошкодження колегією суддів відхиляються.

Як зазначив суд першої інстанції, із чим в повній мірі погоджується колегія суддів, попередні пошкодження носили характер ремонтопридатних та підлягали усуненню шляхом відновлювального ремонту без необхідності заміни деталі. Проте, внаслідок настання ДТП, що відбулася 10.03.2023 зазначений елемент транспортного засобу зазнав нових, додаткових пошкоджень, які істотно змінили їх характер та ступінь, що призвело до втрати ремонтопридатності бампера та об`єктивної необхідності його заміни.

Таким чином, саме ДТП, яка відбулася 10.03.2023 є безпосередньою причиною виникнення більшого обсягу шкоди та переходу від можливості ремонту до необхідності заміни деталі.

Отже, суд дійшов правильних висновків, про те, що факт наявності попередніх пошкоджень не звільняє особу, відповідальну за настання наступної дорожньо-транспортної пригоди, від обов`язку відшкодувати шкоду в частині її збільшення або зміни характеру пошкоджень та аргументи, що викладено в апеляційній скарзі правильності висновків, в цій частині не спростовують.

До того ж, як вбачається зі змісту п. 8.4.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 у разі визначення вартості матеріального збитку, технічний стан КТЗ (складника) до пошкодження визначається таким чином: а) застосовується коефіцієнт фізичного зносу для складників КТЗ згідно з вимогами пунктів 7.38, 7.39 розділу VII цієї Методики; б) віднімається від вартості роботи з пофарбування складника вартість тієї частини, що відповідає обсягу пошкодження до останньої події; в) віднімається від вартості матеріалів з пофарбування складника вартість тієї частини, що відповідає обсягу пошкодження до останньої події; г) приймається такою, що дорівнює нулю, вартість складників, що підлягали заміні до останньої події.

Отже, для тверджень про неврахування вартості заміни бампера відповідачу потрібно було довести перед судом, що пошкодження центральної частини бампера, що були наявні до настання події ДТП передбачали саме заміну бампера, проте скаржник обмежився загальним посиланням на наявність попередніх пошкоджень, що за обставин, що викладені вище не дає підстав вважати, що шкода завдана ДТП, що мала місце 10.03.2023 не має бути відшкодована на користь позивача у повному обсязі, включаючи і заміну бампера, адже жодних підстав вважати, що він (бампер) саме підлягав заміні до настання події вказаного ДТП колегією суддів не встановлено.

Беззмістовними та безпідставними є також твердження скаржника про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру суми відшкодування, адже відповідно до норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, а саме п. 7.38 значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля. д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2022, а дата першої реєстрації 08.07.2022 р., тобто на момент ДТП (10.03.2023 року), строк експлуатації становив 7 місяців та 21 день.

Отже коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_2 складає 0 %.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржницю.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/2584/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.09.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна