Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №911/3562/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Справа№ 911/3562/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Медіа Нетворк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 (повний текст складено та підписано 14.05.2026)

у справі № 911/3562/25 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Медіа Нетворк»

про стягнення 11709,39 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «СК «АРКС» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Індастріал Медіа Нетворк» (надалі відповідач, скаржник) про стягнення відшкодування шкоди в сумі 11709,39 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до нього як до страховика потерпілого перейшло право вимоги до відповідача - роботодавця винної особи в ДТП, в якій постраждав застрахований позивачем транспортний засіб.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2025 позовну заяву та додані до неї документи надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із обставин доведеності позовних вимог у повному обсязі та існування у відповідача, як особи, що має нести відповідальність за завдану шкоду обов`язку відшкодувати на користь позивача різницю між сумою страхового відшкодування сплаченою позивачем в порядку виконання обов`язків за договором добровільного страхування та сумою відшкодування, отриманою від страховика відповідача в порядку компенсації вказаної шкоди, яка була сплачена за вирахуванням суми франшизи та зносу автомобіля, а тому вказана різниця за для досягнення мети відшкодування завданої шкоди у повному обсязі має бути покладена на відповідача.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на те, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визначення належного боржника у правовідносинах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди в порядку суброгації, не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві та запереченнях, та безпідставно поклав на відповідача обов`язок відшкодувати різницю між сумою страхового відшкодування, виплаченою за договором КАСКО, та страховою виплатою, здійсненою страховиком цивільно-правової відповідальності. При цьому судом було проігноровано ту обставину, що цивільно-правова відповідальність відповідача була належним чином застрахована, страховик визнав подію страховим випадком та здійснив страхову виплату в межах встановленого законом ліміту відповідальності, а тому покладення додаткового обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника суперечить правовій природі інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З постанови Оболонського районного суду м. Києва від 29.07.2024 у справі № 756/8348/24 вбачається, що 24.06.2024 о 16 год. 20 хв. в місті Києві на перехресті вул. Лугова та вул. Бережанська, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lanos, державний номер НОМЕР_1 , був неуважний, не дотримався безпечної швидкості та здійснив зіткнення з автомобілем марки Lexus, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

27.10.2023 між позивачем та ПрАТ «Укрстальконструкція» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Все включено» № 0102586а3к3, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням або розпорядженням, зокрема, транспортним засобом марки Lexus, державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до рахунку від 05.07.2024 № СР00-079193, виставленого ТОВ «Саміт Моторз Україна», та рахунку на оплату № 481 від 05.07.2024, виставленого ФОП Добровольський Сергій Борисович, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Lexus, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП, складає 42350,65 гривень.

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявами на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту, останнім згідно умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти № ARX4191213 від 22.07.2024 та № ARX4191214 від 22.07.2024. Згідно з страховими актами та розрахунками страхового відшкодування до них, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 42350,65 гривень.

На підставі платіжних доручень від 23.07.2024 № 1073177 на суму 5000,00 гривень та від 23.07.2024 № 1073209 на суму 37350,65 гривень, позивачем на рахунки ТОВ «Саміт Моторз Україна» та ФОП Добровольського С.Б. було перераховано кошти в сумі 42350,65 гривень.

Відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Lanos Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217171917 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160000,00 гривень, франшизи - 1600 гривень.

Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» вих. 2442 від 17.10.2025, страхового акту № 28165/01/924 від 28.11.2024 та розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміру франшизи, складає 30641,29 гривень, яка відповідно до платіжної інструкції № 36139 від 02.12.2024 була виплачена позивачу.

Як вбачається з відповіді відповідача на адвокатський запит вих. № 152 від 03.10.2025, станом на 24.06.2024 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Індастріал Медіа Нетворк» та станом на 24.06.2024 виконував трудові обов`язки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем (42350,65 гривень) і страховою виплатою, здійсненою ПрАТ «Страхова група «ТАС» (30641,29 гривень) у розмірі 11709,39 гривень, за шкоду заподіяну внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Lanos, державний номер НОМЕР_1 , власнику автотранспортного засобу марки Lexus, державний номер НОМЕР_2 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції про задоволення позову через призму аргументів скаржника про відсутність достатніх правових підстав для покладення на нього різниці між сумою страхового відшкодування, виплаченою позивачем за договором добровільного страхування та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Нормами статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач виплатив своєму страхувальнику - ПрАТ «Укрстальконструкція» як потерпілому у ДТП страхове відшкодування у розмірі 42350,65 гривень шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» та ФОП Добровольського С.Б.

ПрАТ «Страхова група «ТАС» (у якому на момент скоєння ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання транспортного засобу, винуватця ДТП) з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміру франшизи, сплатило на рахунок позивача 30641,29 гривень.

Різниця між виплаченою потерпілому страхового відшкодування (матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП) та між отриманою страховою виплатою від страховика власника транспортного засобу, яким керував винний у скоєнні ДТП водій, становить 11709,39 гривень.

Таким чином, страховик потерпілого (позивач) внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в межах фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває її страховик.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

З огляду на це та з урахуванням положень ст. 1194, 1172, 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування різниці між сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування та сумою, що отримана від страховика заподіювача шкоди покладається на відповідача, як особу, що відповідає за завдану шкоду в частині, що не покривається сумою страхового відшкодування сплаченою його страховиком в межах договору обов`язкового страхування цивільної відповідності.

Тобто за загальним правилом, хоча основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик за договором обов`язкового страхування, проте, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Тобто на відповідача, як страхувальника не може бути покладено обов`язок з відшкодування в межах суми страхового відшкодування, проте в частині різниці, між повною сумою завданої шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування, яка може утворитися саме за рахунок суми франшизи та зносу транспортного засобу, цілком правомірно та підставно може бути покладено на особу, що має нести відповідальність навіть за умови, якщо її було застраховано за правила обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача саме різниці між сумою відшкодування отриманою позивачем та сплаченою ним сумою на відшкодування шкоди в межах договору добровільного страхування, адже сплачена сума відшкодування шкоди страховиком відповідача правомірно та із дотриманням вимог Закону 1961-IV сплачена за вирахуванням зносу (ст. 29 вказаного Закону) та суми франшизи.

Та з метою забезпечення права позивача, до якого перейшли права потерпілого на повне відшкодування завданої шкоди, позивачу має бути відшкодована різниця, що становить 11709,39 гривень за рахунок саме відповідача.

В контексті викладеного колегія суддів вважає, що аргументи скаржника, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, зокрема про те, що судом першої інстанції не враховано висновків, що викладено у постановах Верховного Суду, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 1194 ЦК України свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшли.

Відповідні судження скаржника у зазначеній частині є хибними та сформовані внаслідок помилкового тлумачення, як зазначених ним правових висновків Верховного Суду, так і положень ст. 1194 ЦК України в контексті обставин розглядуваної справи.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Медіа Нетворк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі № 911/3562/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко