Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/1265/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/1265/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Сковородіної О.М.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігл 2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 17.04.2026)

у справі № 910/1265/26 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігл 2»

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Короткий зміст позовних вимог

Київрада (надалі позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Бігл 2» (надалі відповідач, скаржник) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наявністю підстав для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006 місце розташування якої: місто Київ, Деснянський район, проспект Лісовий, 23-Б, шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю, усунуто перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006 за адресою: м. Київ, Деснянський район, проспект Лісовий, 23-Б шляхом зобов`язання ТОВ «Бігл 2» знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набокою О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2020 індексний номер: 2125947580000, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125947580000.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- ТОВ «Тайра Газ» для проведення державної реєстрації права власності не було надано державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі і які б свідчили про виникнення права власності на дане нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об`єкт за ним. Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності, у конкретному випадку, проведена реєстратором за відсутності обов`язкових і необхідних документів. Відтак, спірний об`єкт не міг бути зареєстрований державним реєстратором, як об`єкт нерухомого майна;

- факт державної реєстрації права власності не змінює правовий режим збудованого нерухомого майна, як збудованого самочинно, оскільки спірне майно збудоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006, яку не було відведено для цієї мети, з огляду на що ТОВ «Тайра Газ», а у подальшому й ТОВ «Бігл 2» не набули право власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. У Відповідача відсутні будь-які права (право власності чи право користування) на земельну ділянку за адресою: м. Київ, пр. Лісовий, 23-Б як на час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, так і після цього;

- у спорах про знесення самочинного будівництва правильним є звернення з негаторним позовом, а тому до даних правовідносин сторін не підлягають застосуванню загальні строки позовної давності, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення;

- позовні вимоги у даній справі не становлять втручання у права ТОВ «Бігл 2» на мирне володіння своїм майном, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності та на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

Короткий зміст апеляційних скарг

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Бігл 2» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/1265/26;

- направити справу № 910/1265/26 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для повного та всебічного з`ясування обставин, витребування й дослідження доказів, встановлення предмета знесення та, за потреби, призначення експертизи;

- альтернативно (у разі якщо апеляційний суд визнає можливим ухвалити рішення по суті без нового розгляду): ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Київської міської ради повністю;

- вирішити клопотання скаржника про прийняття/витребування додаткових доказів та призначення експертизи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає зокрема про наступне:

- суд не встановив належними доказами предмет спору та об`єкт знесення, - відсутня технічна ідентифікація (тотожність);

- помилковим є висновок суду, який, не розмежувавши первинну реєстрацію та реєстрацію переходу права, поклав на добросовісного набувача ризики та обов`язки, характерні для первинного оформлення «новозбудованого об`єкта», що виходить за межі предмета доказування у негаторному позові та призвело до неправильного застосування норм матеріального права;

- суд першої інстанції фактично поклав на добросовісного набувача обов`язок доводити законність первинного виникнення права у попереднього власника, не залучивши належних учасників (попередній власник, нотаріуса, що проводив первинну реєстрацію, суб`єкта виготовлення технічної документації) і не витребувавши повну реєстраційну справу.

Крім того, скаржник у апеляційній скарзі просив суд: 1) прийняти та дослідити додаткові докази: лист ДМА КМДА від 14.04.2026 № 055-6694 з додатками (в т.ч. копією переліку № 055-6625 від 29.09.2022 та копією заяви), яку було витребувано та надано на запит адвоката; 2) витребувати у Департаменту земельних ресурсів/ДМА матеріали обстежень із графічними матеріалами, координатами і прив`язкою, що дозволяють встановити тотожність споруд; 3) призначити будівельно-технічну/земельно-технічну експертизу щодо: (а) тотожності об`єкта (ДРРП) фактичним спорудам; (б) характеру споруд (нерухоме/ТС); (в) розміщення у межах ділянки.

За результатами розгляду вищевказаного клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи нового доказу, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для його задоволення, враховуючи той факт, що скаржником у апеляційній скарзі жодним чином не було зазначено та обґрунтовано неможливість подання такого доказу до місцевого господарського суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Крім того, за результатами розгляду вищевказаних клопотань скаржника про витребування доказів, а також про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про їх не обґрунтованість та безпідставність, з огляду на те, що матеріали обстежень із графічними матеріалами, координатами і прив`язкою, що дозволяють встановити тотожність споруд, а також призначення будівельно-технічної/земельно-технічної експертиза щодо: (а) тотожності об`єкта (ДРРП) фактичним спорудам; (б) характеру споруд (нерухоме/ТС); (в) розміщення у межах ділянки, не є потрібним для встановлення апеляційним судом фактичних даних та юридично значущих обставин, які входять до предмету доказування в межах даного спору.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. прийнято рішення № 53188357 про проведення державної реєстрації права приватної власності (з відкриттям розділу) на нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. за ТОВ «Тайра Газ», підстава для внесення запису: довідка № 301- від 06.07.2020, видана ТОВ «Іван Алгоритм»; технічний паспорт, інвентаризаційна справа № НЖ-301, від 06.07.2020 виданий ТОВ «Іван Алгоритм», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (т.1 а.с.28)

03.08.2020 року між ТОВ «Тайра Газ» та ТОВ «Бігл 2» підписано Акт приймання - передачі нерухомого майна, за яким ТОВ «Тайра Газ» передало, а ТОВ «БІГЛ 2» прийняло у власність нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. (т.1 а.с.22)

05.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою О.В. прийнято рішення № 53514546 від 07.08.2020 року про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. за ТОВ «Бігл 2», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (т.1 а.с.27)

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо розгляду поданих в процесі апеляційного провадження клопотань

02.09.2026 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

02.09.2026 за наслідками розгляду у судовому засіданні вищевказаного клопотання ТОВ «БІГЛ 2», враховуючи приписи ч. 11 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також те, що у даній справі явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, колегією суддів було відмовлено у його задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно звернув увагу місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні, позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає про те, що реєстрація права власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. за ТОВ «Тайра Газ» була незаконною та такою, що проведена всупереч вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, 23-б за фізичними чи юридичними особами не проводилась, інвентаризаційна справа не формувалася, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У державному реєстрі відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси будь-яким об`єктам нерухомого майна в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006, зокрема просп. Лісовий, 23-Б у Деснянському районі м. Києва. Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006 за адресою: просп. Лісовий, 23-Б у Деснянському районі м. Києва у власність чи користування фізичним та/або юридичним особам не приймала.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві зазначав, що без скасування реєстрації знесення нерухомого майна є неможливим та при цьому ТОВ «Бігл 2» набуло майно за актом приймання-передачі, як добросовісний набувач, якому не було відомо про жодні порушення при проведенні реєстрації права власності ТОВ «Тайра Газ» на нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. Також відповідачем було вказано про те, що будівлі не є самочинними, а також заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача з огляду на встановлений судом у оскаржуваному рішенні факт незаконності первинної реєстрації за ТОВ «Тайра Газ» права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. через призму доводів скаржника щодо недоведеності факту самочинності такого будівництва, а також добросовісності набуття на них відповідачем права власності.

На переконання апеляційного суду, основоположною обставою дослідження та встановлення в межах даної справи є факт законності чи незаконності здійснення первинної реєстрації права власності ТОВ «Тайра Газ» на нежитлову будівлю літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м., оскільки лише внаслідок та в момент правомірної державної реєстрації права власності (тобто тої, яка здійснена відповідно до вимог закону та на підставі належної правової підстави) на відповідну будівлю, така будівля набуває статусу об`єкта цивільного права, - нерухомої речі, по відношенню до якої відповідні суб`єкти цивільних правовідносин мають правомочність вчиняти ті чи інші правочини та на підставі яких набувати відповідні права, зокрема і право власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право власника на річ (майно), що у свою чергу розкривається через правомочності права володіння, користування та розпоряджання виникає у відповідного суб`єкта лише у разі та за умови правомірного набуття самого права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (2).

Положеннями частин 1-2 ст. 331 цього ж кодексу передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (1). Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (2).

Відповідно до частин 1,2,4 ст. 376 цього ж кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (2). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (4).

Згідно з ч.1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ в редакції, чинній на дату проведення реєстраційних дій) визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У п. 40 Порядку визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно з п. 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація права власності 13.07.2020 року на нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м., що розміщенні на земельній ділянці площею 0,0613 га за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006 була проведена за ТОВ «Тайра Газ» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. на підставі довідки № 301-1 від 06.07.2020, виданої ТОВ «Іван Алгоритм»; технічного паспорту, інвентаризаційна справа № НЖ-301, від 06.07.2020 виданого ТОВ «Іван Алгоритм».

Відповідно до відомостей довідки № 301-1 від 06.07.2020, виданої ТОВ «Іван Алгоритм», спірні будівлі були побудовані в 1991 році господарським способом, що не передбачає дозвільних документів на будівництво та не потребує здачі в експлуатацію.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (1). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (2). Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно з ч. 3 ст. 13 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1,3,4 ст. 74 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (3). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (4).

Згідно з ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (2).

Положеннями ст. 78 цього ж кодексу передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 цього ж кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (2).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 № 910/6757/23 відзначив, що чинний ГПК України не містить таке поняття як «достатність» доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування «вірогідність доказів». При цьому, Верховний Суд у цій же постанові наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, при цьому, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, із правового аналізу зазначених вище норм, колегія суддів звертає увагу на те, що основоположним та безспірним правилом господарського судочинства, є те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Також, у даному контексті слід збагнути, що кожна сторона повинна у процесі розгляду справи довести необхідні обставини не будь-якими відомостями та даними, а лише належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, що напряму випливає із системного аналізу перерахованих вище судом положень ГПК України.

Отже, лише подані до суду сторонами дані, які відповідають встановленим у главі 5 ГПК України критеріям і набувають статусу доказів.

Додатково до вищевказаного, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що суд не має повноважень для самостійного збору необхідних доказів, з огляду на що абсурдним є ситуація при якій у судовому процесі відбувається підміна сторони безпосередньо судом у процесі виконанні нею свого обов`язку щодо доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки такі дії суду суперечили б таким принципам господарського судочинства, як змагальність сторін та диспозитивності, а отже були ю неправомірними.

Положеннями ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (3).

Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва у листі № 073-182 від 15.01.2026 повідомив, що до Департаменту не надходили документи щодо об`єкта будівництва за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, відповідно Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об`єкта. (т.1 а.с.35)

У листі № 055-794 від 16.01.2026 року Департамент містобудування та архітектури повідомив, що у реєстрі відсутні відомості про документ щодо присвоєння адреси: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, а також будь-яким об`єктам нерухомого майна, що розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0006. (т.1 а.с.38)

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 06.01.2026 № 057-139 повідомив, що за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі, зокрема ТОВ «Бігл 2», ТОВ «Тайра Газ», у власність чи користування земельної ділянки на просп. Лісовий, 23-б у Деснянському районі м. Києва. (т.1 а.с.33)

19.01.2026 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на просп. Лісовому, 23б (кадастровий номер 8000000000:62:025:0006), за наслідками якого складено Акт обстеження земельної ділянки № ДК/6-АО/2026. (т.1 а.с.15-18)

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують той факт, що ТОВ «Тайра Газ» для проведення первинної державної реєстрації права власності на спірні будівлі було надано державному реєстратору будь-які належні документи, які б свідчили про виникнення у нього права власності на дане нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на такі об`єкти.

Довідка № 301-1 від 06.07.2020, видана ТОВ «Іван Алгоритм», технічний паспорт, інвентаризаційна справа № НЖ-301 від 06.07.2020, видані ТОВ «Іван Алгоритм» не є правовстановлюючими документами, на підставі яких у ТОВ «Тайра Газ» могло виникнути право власності на спірні споруди та яке (право власності) це товариство могло передати ТОВ «Бігл 2» на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна.

У той же час, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, що підтверджують той факт, що спірні споруди були збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, що беззаперечно доводить, що нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. є саме самочинним будівництво.

Отже, однозначно правильним є висновки суду першої інстанції про те, що при здійсненні первинної державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. за ТОВ «Тайра Газ» останнім не було надано необхідного переліку документів, передбаченого п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже документи, які вказані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як підстава здійснення державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомості та, відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за № 53188357 про право власності, не можуть слугувати правовою підставою для набуття ТОВ «Тайра Газ» права власності на даний об`єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права з огляду на що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. прийняв незаконне та неправомірне рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності (з відкриттям розділу) за обставин, коли подані документи не давали змогу встановити набуття права власності ТОВ «Тайра Газ» на нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. й за відсутності таких документів.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду справи дійшов також до абсолютно обґрунтованих висновків про те, що нерухоме майно існує як об`єкт нерухомості незаконно, оскільки рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення нерухомого майна місцевим органом самоврядування не приймалось, будь-яких дозвільних документів на будівництво вказаного майна за цією адресою компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірні об`єкти нерухомості не вводились, що беззаперечно доводить, що нежитлові будівлі літ. «А», літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д» за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок 23-Б, загальною площею 535,7 кв.м. є саме самочинним будівництво.

Таким чином, спірні споруди не могли бути зареєстровані державним реєстратором, як об`єкти нерухомого майна, а тому дані об`єкти і не могли бути предметом вчиненого між ТОВ «Тайра Газ» та ТОВ «Бігл 2» правочину - акта приймання - передачі нерухомого майна, а відповідач не є, з огляду на встановлений належним чином факт незаконності та самочинності будівництва, правомірним (добросовісним) набувачем даного майна.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі щодо помилковості висновків суду першої інстанції, який, не розмежувавши первинну реєстрацію та реєстрацію переходу права, поклав на добросовісного набувача ризики та обов`язки, характерні для первинного оформлення «новозбудованого об`єкта», що виходить за межі предмета доказування у негаторному позові, а також фактично поклав на добросовісного набувача обов`язок доводити законність первинного виникнення права у попереднього власника, не залучивши належних учасників (попереднього власника, нотаріуса, що проводив первинну реєстрацію, суб`єкта виготовлення технічної документації) і не витребувавши повну реєстраційну справу, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки є формально-спекулятивними та такими, що жодним чином не узгоджуються із предметом позову та спору у даній справі.

Як вже було зазначене апеляційним судом у даній постанові вище, спірні споруди не могли бути зареєстровані державним реєстратором, як об`єкти нерухомого майна в принципі, оскільки є самочинно збудованими об`єктами, з огляду на що ні ТОВ «Тайра Газ» ні ТОВ «Бігл 2» ніколи не були правомірними (добросовісними) власниками даних споруд. Відповідач намагається звести розглядуваний спір до спору про його право власності на спірні об`єкти, що не є коректним та правильним в розрізі обставин даного спору. Предметом доказування у даній справі є факт законності чи незаконності реєстрації за ТОВ «Тайра Газ» та згодом за ТОВ «Бігл 2» права власності на спірні споруди, враховуючи пред`явлення Київрадою саме негаторного позову.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Отже, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГЛ 2» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/1265/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 14.09.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.М. Сковородіна

П.В. Горбасенко