Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/15432/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№ 910/15432/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026

у справі №910/15432/25 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд"

про стягнення 519 618,77 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" (відповідач) про стягнення 519 618,77 грн заборгованості за Договорами оренди № 245/22 від 01.11.2022, № 246/22 від 01.11.2022 та 247/2022 від 01.11.2022, № 292/25 від 01.10.2025, № 293/25 від 01.10.2025 та 294/25 від 01.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обумовлених договорами оренди строків проведення орендних платежів та оплати за комунальні послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/15432/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" заборгованість з орендної плати в сумі 519 618,77 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 794,28 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що строк виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договорами № 245/22, № 246/22, № 247/2022, № 292/25, № 293/25 та № 294/25 настав, заборгованість відповідача з орендної плати у загальному розмірі 519 618,77 грн підтверджена матеріалами справи, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/15432/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- кожен із шести Договорів є самостійним правочином із власним об`єктом оренди, розміром орендної плати, строком дії та умовами виконання, а тому різний правовий режим цих договорів виключає їх автоматичне об`єднання в одне провадження;

- задовольнивши позов у повному обсязі на підставі актів звіряння розрахунків без перевірки первинних документів, фактично підмінив доказове дослідження формальним посиланням на акти звіряння. Жодних первинних документів, що підтверджують заборгованість за кожним договором, до справи надано не було;

- в умовах воєнного стану систематично відбувалися відключення електроенергії на об`єктах оренди, що унеможливлювало використання орендованих приміщень та асфальтобетонного майданчика за цільовим призначенням; частину працівників відповідача було мобілізовано, що безпосередньо вплинуло на господарську діяльність;

- судом безпідставно розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/15432/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою суду від 27.05.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/15432/25 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 9 354,14 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.07.2026.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкладено розгляд справи до 08.09.2026.

Правові позиції учасників справи

23.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив н апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її доводів та вимог, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача у судове засідання 08.09.2026 не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

В той же час, 08.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника у якому останній також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

08.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зокрема тим, що між сторонами тривають перемовини щодо врегулювання спору мирним шляхом, а саме шляхом укладення мирової угоди.

Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Статтею 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин необхідності відкладення розгляду справи, а саме наявність перемовин між сторонами щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема листуванням між учасниками справи.

При цьому колегія суддів також враховує, що у поданому позивачем клопотанні про розгляд справи без участі представника, останнім не зазначено про обставини здійснення заходів щодо укладення мирової угоди. Навпаки, у поданому клопотанні позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, тобто розглянути її по суті.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 08.09.2026 за відсутності представників учасників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" (орендодавець) укладено ряд договорів оренди: № 245/22 від 01.11.2022, № 246/22 від 01.11.2022 та 247/2022 від 01.11.2022, надалі - Договори.

Відповідно до пп.1.1 всіх вищезазначених Договорів передбачено: "В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування об`єкт оренди".

За договором оренди № 245/22 від 01.11.2022 об`єкт оренди наступний: Характеристика об`єкта оренди: офісні приміщення (літера "Є") 90,02 м2; нежитлове приміщення (літера "П") 7,91 м2. Адреса Об`єкта оренди: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, (Оболонський р-н).

За договором оренди № 246/22 від 01.11.2022 об`єкт оренди наступний: Характеристика об`єкта оренди: Об`єкт оренди становить: нежитлові приміщення (літера "П/"). Адреса Об`єкта оренди: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9 (Оболонський р-н). Загальна площа Об`єкта оренди: 159,92 м2.

За договором оренди № 247/22 від 01.11.2022 об`єкт оренди наступний: Характеристика об`єкта оренди: Об`єкт оренди становить: частина асфальтобетонної площадки. Адреса Об`єкта оренди: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9. Загальна площа Об`єкта оренди: 743 м2.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання та передав відповідачу у оренду за Актами приймання-передачі, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп.5.4 всіх вищенаведених Договорів передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 14 числа звітного місяці шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Розмір орендної плати за останній місяць оренди підлягає збільшенню у разі збільшення орендної плати.

Положеннями пп.5.8 Договорів передбачено, що крім орендної плати Орендар щомісячно здійснює компенсацію Орендодавцеві витрат на комунальні послуги згідно показань лічильників на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, які Орендар зобов`язується оплатити протягом 10-ти банківських днів з моменту надання йому Орендодавцем таких рахунків.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що відповідачем постійно порушувалися та й продовжують порушуються обумовлені договорами строки проведення орендних платежів та оплати за комунальні послуги, при цьому жодних звернень щодо відстрочення оплати із обґрунтуванням причин таких порушень та строки їх усунень не надаються.

Положеннями пп.3.1 вищезазначених Договорів (з урахуванням додаткових угод) передбачено, що строк оренди Об`єкта оренди за цим Договором починає свій перебіг в момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об`єкту оренди Орендареві та закінчується 30 вересня 2025 р.

В подальшому, сторонами було поновлено договори оренди на тих же умовах з 01 жовтня 2025 року: № 292/25 від 01.10.2025, № 293/25 від 01.10.2025 та 294/25 від 01.10.2025.

Відповідно до положень пп.5.3 поновлених договорів оренди від 01 жовтня 2025, а саме № 292/25 від 01.10.2025, № 293/25 від 01.10.2025 та № 294/25 від 01.10.2025 передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10 (десятого) числа звітного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

ТОВ "Транс Термінал" 10.06.2025 було направлено ТОВ "Ізобуд Трейд" претензію вих. № 15 з вимогою оплатити існуючу заборгованість.

У відповіді на претензію відповідач послався на скрутне фінансове становище у зв`язку із мобілізацією працівників, погіршення рівня зацікавленості клієнтів у продукції товариства.

Позивач стверджує, що Відповідач користуючись довірою Позивача не виконав взятих на себе зобов`язань та наданих гарантій, не оплатив існуючу заборгованість.

Станом на 30.11.2025 за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Транс Тармінал" борг ТОВ "Ізобуд Трейд" за договорами № 245/22 від 01.11,2022, № 246/22 від 01.11.2022, № 247/2022 від 01.11.2022, та поновленим договорам оренди № 292/25 від 01.10.2025, № 293/25 від 01,10.2025 та № 294/25 від 01.10.2025, складає 456 654,72 грн + 62 964,05 грн (загальний місячний орендний платіж по трьом договорам оренди, з яких: 14 445,40 грн за договором оренди № 292/25 від 01.10.2025 + 29 946,62 грн за договором оренди № 293/25 від 01.10.2025 + 18 572,03 грн за договором оренди № 294/25 від 01.10.2025).

Зазначена сума боргу підтверджується Актами звіряння взаєморозрахунків до вищезазначених договорів, а також Актами наданих послуг за листопад 2025.

Позивач 17.11.2025 повторно звернувся до відповідача із претензією на суму боргу 519 618,77 грн з вимогою виконати взяті на себе договірні зобов`язання, проте претензія залишена відповідачем без належного реагування.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договорами, оскільки відповідач в установлений Договорами № 245/22, № 246/22, № 247/2022, № 292/25, № 293/25 та № 294/25 не здійснив сплату на користь позивача орендної плати в сумі 519 618,77 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання та передав відповідачу у оренду майно за Договорами оренди № 245/22 від 01.11.2022, № 246/22 від 01.11.2022 та № 247/2022 від 01.11.2022, № 292/25 від 01.10.2025, № 293/25 від 01.10.2025 та № 294/25 від 01.10.2025 за відповідними Актами приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

На підтвердження наявної суми заборгованості у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано Акти звіряння взаєморозрахунків до Договорів № 245/22, № 246/22, № 247/2022, № 292/25, № 293/25 та № 294/25, які були належним чином досліджені та проаналізовані судом першої інстанції.

При цьому, доводи відповідача, що суд першої інстанції при ухваленні рішення посилався лише на акти звіряння розрахунків без перевірки первинних документів, є необґрунтованими, оскільки за змістом укладених договорів обов`язок відповідача зі сплати орендної плати та інших платежів виникає безпосередньо з умов договору та підлягає виконанню щомісячно у визначені ним строки, а тому факт належного надання послуг з оренди та виникнення відповідного грошового зобов`язання не ставиться сторонами в залежність від складання чи підписання окремого акта здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Відтак відсутність таких актів сама по собі не свідчить про ненадання послуг, не припиняє та не змінює обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати, визначеної договором, а отже не може бути підставою для заперечення наявності відповідної заборгованості.

При цьому, в матеріалах справи містяться рахунки на оплату і Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за спірними договорами та за спірний період, зокрема і в частині сплати житлово-комунальних послуг, які скріплені електронними печатками товариств без жодних зауважень.

Колегія суддів враховує, що згідно умов договорів сторони дійшли згоди при виконанні умов договору здійснювати підписання рахунків-фактур, актів звірок, а також інших документів в електронній формі з електронним цифровим підписом за допомогою сервісу «М.Е.Док» та/або «Вчасно».

Матеріали справи містять докази відправлення відповідачу рахунків на оплату, зокрема, і стосовно комунальних платежів, в погодженому згідно договорів електронному сервісі.

При цьому, неотримання рахунків не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отримання комунальні послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Додатково, стосовно актів звірки взаєморозрахунків, колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

А тому, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

При цьому, контррозрахунку суми позову або доказів сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 519 618,77 грн матеріали справи не містять.

Таким чином, зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 519 618,77 грн не виконано, тоді як строк виконання даного зобов`язання є таким, що настав.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до пункту 10.1 Договорів, жодна із сторін не відповідає за цілковите або часткове невиконання договору внаслідок обставин непереборної сили (серед іншого, пов`язаних з мобілізацією, військовими діями, безладом, страйком, локаутом, ембарго, а також пожежею, повінню, землетрусом та іншими природними явищами), далі "форс-мажор". Брак фінансових коштів не є форс-мажором.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, відповідна сторона протягом 5 (п`яти) календарних днів повідомляє про це другу сторону в письмовій формі з додаванням належного документального доказу (п.10.2 Договорів).

У пункті 10.3 Договорів визначено, що у разі неповідомлення, або несвоєчасного повідомлення , сторони позбуваються права посилатися на обставини, зазначені в п.10.1, як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором. Виконання стороною своїх зобов`язань відкладається на час дії таких обставин або на період, що необхідний для виконання зобов`язань.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий представниками Торгово-промислової палати стороні, для якої виникли форс-мажорні обставини (п.10.4 Договорів).

Відповідно до пункту 10.5 Договорів, у разі, якщо форс-мажорні обставини діють понад 6 місяців, за взаємною згодою сторони мають право розірвати договір і здійснити взаєморозрахунки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений умовами договорів про настання обставин непереборної сили.

Крім того, форс-мажорні обставини не впливають на обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення орендних платежів, оскільки такі нарахування не є мірою господарсько-правової відповідальності чи санкцією за порушення зобов`язання.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за спірними договорами, які б були підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 519 618,77 грн.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог за спірними договорами колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).

У розумінні положень частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у справі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18).

Крім того, обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

Звертаючись з позовом у цій справі, підставою такого позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем умов Договорів оренди в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів згідно виставлених рахунків та підписаних сторонами актів наданих послуг та актів звіряння взаєморозрахунків.

При цьому на підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано однорідні за своєю правовою природою та аналогічні докази. Зокрема, позивачем надано суду копії згаданих договорів оренди (з ідентичними умовами договорів), а також рахунки, акти надання послуг, акти звіряння взаємних розрахунків.

Суд апеляційної інстанції вважає, що подання окремих позовних заяв по кожному із випадків порушення умов договорів оренди у цій справі є недоцільним та не сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Вказане свідчить про однорідність позовних вимог, оскільки останні виникають з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, а відтак і можливість їх розгляду в межах одного провадження.

При цьому, на переконання колегії суддів з огляду на обставини спору, обсяг судового дослідження, об`єднання даних позовних вимог дає можливість навпаки досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції судом безпідставно розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною другою статті 247 ГПК України також передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті не лише малозначні справи, а й інші справи за умови, що вони не віднесені до переліку справ, наведеному у частині четвертій статті 247 ГПК України (про банкрутство (неплатоспроможність); щодо процедури превентивної реструктуризації; у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини).

При цьому слід враховувати, що згідно з частиною третьою статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку, з огляду на предмет спору, ціну позову та категорію справи, а також враховуючи те, що дана справа не відноситься до переліку справ, зазначених у частині четвертій статті 247 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із статтею 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/15432/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі № 910/15432/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15432/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.09.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко