Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/16233/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№ 910/16233/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Моргун Д.М.;

від відповідача: Буній Г.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026

у справі №910/16233/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"

про визнання нелегітимним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (далі - відповідач), в якому просить: визнати нелегітимним та скасувати протокол та рішення загальних зборів ЖБК "Дарниця-2", що були проведені 24.12.2022, та скасувати рішення загальних зборів, що проводились на дитячому майданчику біля медичного центру (біля фонтану).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, зокрема, на те, що: повідомлення не містило інформації про те, хто скликає позачергові загальні збори; не містило порядок денний таких зборів; порушено строки повідомлення про проведення загальних зборів; був відсутній кворум для прийняття рішень; позивачу при вирішенні питання про виключення її зі складу учасників не надано слова для виступу, не дивлячись на присутність позивача на зборах та бажання виступити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі №910/16233/25 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2", що були проведені 24.12.2022 в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу. В інші частині позову відмовлено.

25.05.2026 відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 770,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято до розгляду заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16233/25, а також встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 12.06.2026 включно.

05.06.2026 позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн, а також інших судових витрат у розмірі 5 411,00 грн (посвідчення заяв свідків, забезпечення подання доказів, надіслання іншим учасникам справи заяв по суті та доказів).

Ухвалою суду від 08.06.2026: поновлено ОСОБА_1 строк для подання даної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження викладених обставин; прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16233/25; встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 22.06.2026 включно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/16233/25 заяви ОСОБА_1 та Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" на користь ОСОБА_1 7 955,50 грн, понесених під час розгляду справи витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" 8 885,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції зазначив, що надані учасниками справи докази на підтвердження понесених витрат в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Суд першої інстанції не взяв до уваги надані позивачем довідки про засвічення заяв свідків на загальну суму 3500,00 грн, оскільки такі докази як заяви свідків досліджувались судом, але не були покладені в основу судового рішення.

За висновком суду, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у зв`язку із частковим задоволенням позову, підлягають покладанню на відповідача в розмірі 7 000,00 грн, у той час як на позивача підлягають покладенню витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 8 400,00 грн

Крім того, решта понесених витрати позивачем покладаються на відповідача в розмірі 955,50 грн (1911,00/2), а витрати відповідача - на позивача у сумі 485,00 грн

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/16233/25 в частині стягнення з відповідача понесених під час розгляду справи витрат та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача та частині відмови в задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивачка не зверталась з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку;

- суд безпідставно, порушуючи процесуальне право, ухвалив незаконне рішення про поновлення Позивачці строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів;

- складання повного тексту рішення та його отримання, як підстава для поновлення судом строку на подачу доказів, не має жодного відношення до подання сторонами доказів судових витрат;

- судом належним чином не досліджені надані позивачкою докази судових витрат та безпідставно ухвалено рішення про підтвердження понесених позивачкою витрат на надсилання відповідачу заяв по суті та подання до суду доказів на загальну суму 1 911,00 грн;

- безпідставним є стягнення з відповідача поштових витрат у розмірі 144,00 грн., оскільки направлене поштою відповідь на заперечення надійшли 30.04.2026, тобто після закриття підготовчого провадження у справі;

- поштове направлення 0200255494162 від 23.12.2025р. (Укрпошта) на суму 90,00 гривень здійснено позивачкою до відкриття провадження у справі;

- експрес-накладна від 03.02.2026р. (Нова пошта) на суму 110,00 гривень про направлення Позивачкою до Районного суду міста Києва, квитанція про переказ готівки та чек на суму 260,00 гривень від 14.04.2026р., чек про переказ коштів на суму 150,00 гривень від 17.03.2026 не містять доказів того, що ці витрати позивачки відносяться саме до справи № 910/16233/25;

- фіскальні чеки, додані як докази до Заяви, на загальну суму 1 168,00 гривень за період з лютого по квітень 2026р., сплачені ОСОБА_2 , не містять інформації ким сплачувались ці суми та чи здійснювались вони в межах судової справи № 910/16233/25 та не є доказами «надсилання Відповідачу заяв по суті та подання до суду доказів»;

- позивачкою разом з представником сфальсифіковано та надано завідомо недостовірні дані про понесені позивачкою витрати за надання правничої допомоги;

- до матеріалів справи позивачкою не додано доказів оплати правової допомоги;

- наданий позивачкою розрахунок є непогоджений та не має юридичної сили відповідно до положень Договору;

- наданий розрахунок послуг правової допомоги складений позивачкою самостійно з накладанням підпису її представника;

- в акті про надання правової допомоги від 26.05.2026 відсутній перелік наданої допомоги та вчинених адвокатом дій;

- суд, порушивши принцип диспозитивності, ухвалив рішення на свій розсуд і скасував тільки 1 (одне) з 5 (п`яти) рішень, прийнятих загальними зборами, тоді «пропорційність» стягнення судових витрат повинна вираховуватись з розрахунку скасованих та не скасованих рішень, на не на половину.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16233/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.09.2026.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, у пункті 1.20 додаткової постанови палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 зробила такий висновок щодо застосування норм процесуального права: "право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду".

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками, зокрема, із своєчасної подачі до суду доказів на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України (постанова Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 906/145/24).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.06.2026 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, так як рішення у даній справі було ухвалено 18.05.2026.

У поданій заяві позивач наголошує на тому, що він вчасно подав заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме протягом п`яти днів з дати отримання повного тексту рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026, яке було отримано ним 03.06.2026, відтак позивачем не було пропущено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Водночас, вимоги чинного процесуального законодавства, зокрема частини восьмої статті 129 ГПК України зобов`язують учасника справи подати відповідні докази на підтвердження факту понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів саме після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, датою ухвалення судового рішення є 18.05.2026. Тобто, саме з цієї дати у позивача виник обов`язок протягом п`яти днів подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, як того вимагають ч. 8 ст. 129 ГПК України, а не з дати отримання рішення суду чи складання його повного тексту.

Колегія суддів враховує, що позивач та його представник були присутні при проголошенні рішення, а тому у них було достатньо часу для підготовки і подання заяви про розподіл судових витрат разом з відповідними доказами у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою суду від 08.06.2026 поновив ОСОБА_1 строк для подання даної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження викладених обставин.

Водночас, як вбачається з поданої заяви позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу заяви, а навпаки заявляв про її подачу у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У даному випадку колегія суддів враховує приписи статті 119 ГПК України, відповідно до яких суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто, стаття 119 ГПК України передбачає поновлення пропущеного строку саме за заявою учасника справи. Приписи ст. 119 ГПК України не встановлюють право суду поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, з ініціативи суду.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, з огляду на те, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат після закінчення строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, та не заявив клопотання про поновлення цього строку, суд першої інстанції безпідставно поновив його з власної ініціативи та, відповідно, прийняв і дослідив такі докази.

А тому, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки неподання стороною доказів в підтвердження розміру судових витрат у строки встановлені частиною восьмою статті 129 ГПК України, має своїм процесуальним наслідком залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, колегія суддів дійшла до висновку про залишення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірний розгляд поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки така заява була подана протягом 5 днів після проголошення рішення суду, як того вимагають приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідачем надано суду договір про надання правової допомоги № 02-01/26 від 02.01.2026, укладений між адвокатом Буній Г.Я. та відповідачем (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере не себе зобов`язання надати клієнту за винагороду правову допомогу з питань здійснення захисту прав та інтересів клієнта у судових справах за позовом ОСОБА_1. щодо визнання недійсними та/або скасування дій та/або рішень ЖБК "Дарниця-2".

За умовами п. 3.1.1 вказаного договору клієнт зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги та гонорар, попередньо погоджені та зазначені у рахунках; підписати акт здачі-прийняття наданих послуг.

Перелік та вартість правової допомоги погоджується сторонами у додатку № 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною (п. 4.1.1 договору).

Витрати адвоката, понесені останнім або його представником у зв`язку з виконанням доручень клієнта (поїздки, відрядження, оплати судового збору, замовлення документів, відправлення документів тощо) оплачуються клієнтом на пізніше наступного дня згідно з виставленим адвокатом рахунком.

Додатком № 1 до вказаного договору сторонами погоджені вартість окремих видів правової допомоги.

19.05.2026 між сторонами підписано акт № 16/05, що за період з 02.01.2026 по 18.05.2026 адвокатом надано послуги правової допомоги на суму 16 800,00 грн, а також адвокатом понесені поштові витрати на загальну суму 970,00 грн, зокрема, на надіслання позивачу: відзиву на позов, клопотання № 20-01/26, адвокатського запиту № 23-02/26, заперечення на відповідь на відзив, адвокатського запиту № 39-03/26, заперечень № 44-03/26 та № 45-03/26, заперечення № 56-04/26 та клопотання № 61-04/26

Адвокат 19.05.2026 виставив відповідачу рахунок № 28 на суму 16 800,00 грн та № 29 від 19.05.2026 на суму 970,00 грн. Вказані рахунки були оплачені відповідачем, відповідно до платіжних інструкцій від 20.05.2026 № 1130 на суму 16 800,00 грн та № 1131 на суму 970,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить покласти на позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 17 770,00 грн, з яких 16 800,00 грн - витрати на правничу допомогу та 970,00 грн - компенсація поштових витрат.

Досліджуючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в контексті критеріїв, визначених ст. 126 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Так, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Позивачем не наведено належних доказів неспівмірності та/або нерозумності судових витрат, понесених відповідачем. Крім того, колегією суддів досліджено подані відповідачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу, і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.

Посилання позивача на те, що відповідачем не надано доказів фактичних витрат на суму 970,00 грн, є необґрунтованими, оскільки в Акті №16/05 від 19.05.2026р. надано детальний перелік фактичних витрат представника відповідача з зазначенням номерів накладних поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Доводи позивача про безпідставне включення до суми витрат на правничу допомогу 1 300,00 грн, які стосуються адміністрування діяльності ЖБК, є необґрунтованими, оскільки в Акті №16/05 від 19.05.2026р. зазначено про складання та надсилання 4 адвокатських запитів (від 06.02.2026р. № 23-02/26, від 10.03.2026р. № 39-03/26, від 20.03.2026р. № 49-03/26 та № 48-03/26) на загальну вартість 1 100,00 грн, які стосувались обставин спору та були долучені до матеріалів справи.

А тому, з огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що обґрунтованим розміром понесених відповідачем витрат є 17 770,00 грн, з яких 16 800,00 грн - витрати на правничу допомогу та 970,00 грн - компенсація поштових витрат.

За приписами частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 4 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції, враховуючи, що рішенням від 18.05.2026 позов був задоволений частково, поклав на позивача витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 8 400,00 грн (16800,00/2) та інші судові витрати у розмірі 485,00 грн (970/2).

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції пропорційності розподілу витрат, оскільки суд рішенням від 18.05.2026 скасував тільки 1 (одне) з 5 (п`яти) рішень, прийнятих загальними зборами, а тому пропорційність стягнення судових витрат мала розраховуватись саме 4/5 від підтверджених судових витрат відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки критерієм визначення розміру судових витрат є не арифметична кількість пунктів рішення загальних зборів, а фактичний обсяг задоволених позовних вимог та ступінь судового захисту порушеного права позивача.

У даній справі предметом судового захисту було порушене корпоративне право позивача на членство у кооперативі. Визнавши недійсним рішення загальних зборів у частині виключення позивача з членів кооперативу, суд першої інстанції фактично досяг мети судового захисту - поновив корпоративні права позивача та усунув порушення, яке стало предметом спору.

Сам по собі факт прийняття загальними зборами п`яти окремих рішень та скасування одного із них не змінює правової природи обсягу задоволення позовних вимог, оскільки положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України вимагають враховувати саме результат розгляду спору та обсяг задоволених вимог.

А тому, покладення судом першої інстанції на позивача половини сум витрат на правничу допомогу та інших судових втрат відповідає вимогам процесуального закону, оскільки відображає реальний обсяг задоволених позовних вимог та забезпеченого судом захисту порушеного права позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/16233/25 підлягає скасуванню в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення шляхом прийняття нового про залишення заяви позивача без розгляду.

Керуючись ст.ст. 74, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/16233/25 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/16233/25 скасувати в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та в цій частині ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/16233/25 в частині часткового задоволення заяви Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/16233/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, та в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.09.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко