Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/942/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №910/942/25

Суддя: Крижний О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа № 910/942/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited)

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 (повний текст підписано 03.02.2026)

у справі №910/942/25 (суддя Босий В.П.)

за позовом Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited)

до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2) Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

3) ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національний банк України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Компанія Квікком Лімітед (Quickcom Limited) (Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"/ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК"») та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), у якому просить суд:

- визнати протиправним внесення пропозиції Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни вимог Національного банку України щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн., в тому числі за Кредитними договорами №07, №29 та №31 на загальну суму 1 916 996 939,93 грн.;

- визнати протиправним затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в частині вимог Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн., в тому числі за Кредитними договорами №07, №29 та №31 на загальну суму 1 916 996 939,93 грн.;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та виключити кредиторські вимоги Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн., в тому числі за Кредитними договорами №07, №29 та №31 на загальну суму 1 916 996 939,93 грн.;

- визнати кредиторські вимоги Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", які зазначені у Заяві про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" №06-306/5685 від 07.04.2015 погашеними;

- визнати припиненою поруку ОСОБА_1 на підставі Договору поруки №38/П від 06.05.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Національним банком України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що НБУ було направлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" заяву від 07.04.2015 №06-306/5685 про кредиторські вимоги до ПАТ "ВіЕйБі Банк" на загальну суму 5 245 124 024,10 грн., в тому числі за кредитними договорами №07, №29 та №31 на суму 1 916 996 939,93 грн.

Уповноваженою особою було складено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк", до якого також було включено кредиторські вимоги НБУ на загальну суму 5 245 124 024,10 грн.

На офіційному сайті Фонду 01.07.2015 було розміщено оголошення, яким сповіщено кредиторів, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК".

Кредиторські вимоги НБУ було акцептовано в порядку визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також листом від 25.03.2016 №13/1-42 Уповноваженою особою було повідомлено НБУ про акцептування кредиторських вимог останнього.

Судом першої інстанції надано оцінку та відхилені доводи Компанії Квікком Лімітед про відсутність повноважень у начальника Головного управління ОСОБА_2 на підписання заяви про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про Національний банк України" в редакції станом на 07.04.2015) структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Статтею 23 Закону Про Національний банк (в редакції станом на 07.04.2015) визначено, що філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Станом на 07.04.2015 керівником Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області був ОСОБА_2 , який підписав заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 №06-306/5685.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 підписавши заяву про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685 діяв в межах повноважень, наданих Положенням, а інформація щодо його повноважень була відомою та загальнодоступною.

Судом першої інстанції вказано, що згідно із ч. 3 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.11.2020 №2029 "Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури (вказана інформація є загальнодоступною та не потребує доказування), а відтак ліквідаційна процедура банку є завершеною в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, є неефективним та таким, що не призведе до жодних правових наслідків, оскільки фактично процедура ліквідації в ПАТ "ВіЕйБі Банк" є завершеною, внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів - є неможливим.

Судом першої інстанції вказано, що відсутні підстави для вирішення питання про застосування позовної давності, заяву про застосування якої заявлено відповідачем-1, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Компанія "Квікком Лімітед" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо належного підписанта заяви про кредиторські вимоги є передчасними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Апелянт вказує, що жодна з наведених судом першої інстанції норм не вказує на чітко визначену можливість начальниками територіальних управлінь підписувати документи (правочини) в інтересах НБУ без довіреності самого НБУ, як зазначено апелянтом вище. І сама по собі наявність прізвища особи у відповідних графах в ЄДРПОУ не свідчить про наявність таких повноважень. Тому, на думку апелянта, судом першої інстанції не лише неправильно встановлено обставини справи, а й вибірково і невірно застосовано відповідні норми матеріального права.

Апелянт звертає увагу, що навіть під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні відповідачі, а ні третя особа, не надали жодного документа (довіреності), який би підтвердив повноваження ОСОБА_2 на підписання заяви про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 №06-306/5685.

Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про неефективним спосіб захисту у зв`язку із завершенням процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та неможливістю внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Апелянт зазначає, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result на момент розгляду цієї судової справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", останнє перебуває в стані припинення, 31.03.2015, 10741780102000778, Внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Тобто остаточно юридична особа не припинена, відтак її правоздатність так само не припинена. Більше того, на день подання цієї апеляційної скарги вказана вище інформація так само наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інформація є загально доступною та не потребує особливого підтвердження).

Тому, за доводами апелянта, висновки суду першої інстанції про неможливість внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторі є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не досліджував та відтак не надав оцінку доводам вимогам позовної заяви щодо визнання припиненою поруки ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 38/П від 06.05.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та НБУ, що в сукупності з іншими доводами свідчить про неповне з`ясування обставин, надання неправильної оцінки доводам та як наслідок незаконного рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-1 зазначає, що у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 р. у справі № 6- 2001цс15, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16. Тобто, враховуючи, що з 24.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 03.09.2020 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку регулюється виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідач-1 вказує, що відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 30.11.2020 № 2029 "Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.11.2020 та Звіт про виконання ліквідаційної процедури (вказана інформація є загальнодоступною та не потребує доказування). Отже, ліквідаційна процедура банку є завершеною, в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Таким чином, спосіб захисту обраний Позивачем є неефективним та не призведе до жодних правових наслідків, оскільки фактично процедура ліквідації в ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" є завершеною, внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів - є неможливим.

Національний банк України проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа не погоджується із доводами апелянта, що те, що повноваження начальника територіального управління на вчинення дій від імені Національного банку, у тому числі й у разі звернення із заявою про кредиторські вимоги в обов`язковому порядку мають підтверджуватися довіреністю.

Третя особа вказує, що для представлення інтересів Національного банку у державних установах, громадських організаціях, інших закладах з питань, що належать до компетенції територіальних управлінь, та здійснення захисту прав та інтересів Національного банку, що охороняються законом, наявність довіреності у начальника територіального управління Положенням не передбачено.

Тому, ОСОБА_2 підписавши заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 07.04.2015 № 06-306/5685 та подавши її у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діяв в межах повноважень, наданих Положенням.

Відомості про керівника Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (ОСОБА_2.) були загальнодоступні та містилися в ЄДР.

Третя особа вказує, що у зв`язку із затвердженням ліквідаційного балансу, ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною, що у свою чергу унеможливлює на даній стадії ліквідаційної процедури Банку внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обрання Позивачем неефективного способу захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На думку Національного банку України, Компанія Квікком Лімітед, яка підконтрольна ОСОБА_1 (володіє 100% часткою компанії), зловживаючи матеріальними (цивільними) правами вкотре звернулася до суду з надуманим позовом з метою затягування розгляду судових справ щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та уникнення останнім відповідальності за порушення зобов`язань за кредитними договорами та договором поруки.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1 не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції як шляхом направлення ухвал суду за місцем проживання в Австрійській Республіці, так і відповідно до Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних справах або комерційних справах від 15 листопада 1965 року.

Також судом направлялися ухвали в електронні кабінети адвокатів ОСОБА_1., що мають ордери на представництво його інтересів у інших судах.

Більш того, обізнаність ОСОБА_1 про розгляд цієї господарської справи підтверджується тим, що представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №344/1755/15-ц, що знаходиться у провадженні Печерського районного суду м. Києва, до розгляду цієї справи №910/942/25.

ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банку" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Постановою правління від 19.03.2015 Національного банку України №188 прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 22.02.2016 №213, від 15.02.2018 №474, від 18.03.2020 №618, від 02.04.2020 №713, від 2304.2020 №850, від 07.05.2020 №906 про продовження строків ліквідації та повноважень ліквідатора ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 03.09.2020 №1627 "Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.

07.04.2015 Національним банком України направлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" заяву від 07.04.2015 №06-306/5685 про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" на загальну суму 5 245 124 024,10 грн., в тому числі за кредитними договорами №07, №29 та №31 на суму 1 916 996 939,93 грн. Заява була отримана уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" 15.04.2015 та зареєстрована за вхідним №1831.

Виконання ПАТ "ВіЕйБі Банк" своїх зобов`язань перед НБУ за Кредитними договорами № 07, № 29 та № 31 забезпечено Договорами поруки № 38/п від 06.05.2014, укладеними між Національним банком України та ОСОБА_1.

01.07.2015 на офіційному сайті Фонду сповіщено кредиторів про те, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК".

Національним банком України отримано лист Фонду від 25.03.2016 №13/1-42, в якому повідомлено про включення кредиторських вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн.

Позивач посилається на те, що заява Національного банку України про кредиторські вимоги підписана не уповноваженою особою, а відтак уповноважена особа Фонду не мала права акцептувати вимоги НБУ. Похідним наслідком наведеного в силу приписів ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є те, що кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн., в тому числі за Кредитними договорами №07, №29 та №31 на загальну суму 1 916 996 939,93 грн. повинні бути визнані судом погашеними. Оскільки Квікком Лімітед є одним із власників ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", акцептування вимог ФГВФО вимог за заявою, яка підписана не уповноваженою особою, прямим чином порушує права підприємства.

Компанія Квікком Лімітед (Quickcom Limited) просить суд:

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції НБУ було направлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" заяву від 07.04.2015 №06-306/5685 про кредиторські вимоги до ПАТ "ВіЕйБі Банк" на загальну суму 5 245 124 024,10 грн., в тому числі за кредитними договорами №07, №29 та №31 на суму 1 916 996 939,93 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 підписавши заяву про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685 діяв в межах повноважень, наданих Положенням, а інформація щодо його повноважень була відомою та загальнодоступною.

Так, відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про Національний банк України" в редакції станом на 07.04.2015) структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 підписавши заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 07.04.2015 № 06-306/5685 та подавши її у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діяв в межах повноважень, наданих Положенням.

Як правильного вказано судом першої інстанції згідно із ч. 3 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, є неефективним та таким, що не призведе до жодних правових наслідків, оскільки фактично процедура ліквідації в ПАТ "ВіЕйБі Банк" є завершеною, внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів - є неможливим.

Судом першої інстанції правильного вказано про відсутність підстав для застосування позовної давності, заяву про застосування якої заявлено відповідачем-1, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що висновки суду першої інстанції щодо належного підписанта заяви про кредиторські вимоги є передчасними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до Витягу з ЄДР станом на 07.04.2015 керівником Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області значиться ОСОБА_2 , який підписав заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 №06-306/568.

Так, статтею 23 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції станом на 07.04.2015) визначено, що філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень.

Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Відповідно до Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.02.2010 №36 (далі - Положення), до системи Національного банку згідно зі статтями 22 та 23 Закону про Національний банк входять філії (територіальні управління) Національного банку, які діють у межах повноважень, визначених законом про Національний банк, та виконують завдання і функції Національного банку відповідному регіоні України.

До філій (територіальних управлінь) Національного банку належить, і зокрема, Головне управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (п.п. 1.1. Положення).

Згідно з пп. "ґ" п. 3.11. р. 3 Положення територіальні управління в правовій сфері представляють Національний банк перед третіми особами і захищають права та інтереси Національного банку, що охороняються законом, у межах наданих їм повноважень, відповідно до законодавства України.

Нормами п. 1.4. р. 1 Положення визначено, що територіальне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Національного банку відповідно до законодавства України про працю.

Відповідно до п. 6.2. р. 6 Положення начальник територіального управління виконує такі обов`язки: а) здійснює загальне керівництво діяльністю територіального управління та забезпечує виконання функцій Національного банку на визначеній території відповідно до завдань і повноважень, що встановлені цим Положенням; б) представляє Національний банк у державних установах, громадських організаціях та інших закладах з питань, що належать до компетенції територіальних управлінь; к) виконує інші обов`язки, що належать до компетенції територіального управління, а також ті, що передбачені законодавством й нормативно-правовими актами Національного банку.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами третьої особи, викладеними у відзив на апеляційну скаргу, що для представлення інтересів Національного банку у державних установах, громадських організаціях, інших закладах з питань, що належать до компетенції територіальних управлінь, та здійснення захисту прав та інтересів Національного банку, що охороняються законом, наявність довіреності у начальника територіального управління Положенням не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_2. підписавши заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 № 06-306/5685 та подавши її у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діяв в межах повноважень, наданих Положенням. Додатково звертаємо увагу, що відповідно до змісту пп. «а» п. 6.1. р. 6 Положення начальник територіального управління має право укладати на підставі виданої Національним банком довіреності договори, у тому числі про розпорядження майном, що обліковується на балансі територіального управління, відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку. Таким чином, Положенням чітко встановлено повноваження начальника територіального управління на вчинення дій від імені Національного банку за наявності довіреності, у всіх інших випадках, повноваження визначаються Положенням.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта про те, що повноваження начальника територіального управління на вчинення дій від імені Національного банку, у тому числі й у разі звернення із заявою про кредиторські вимоги в обов`язковому порядку мають підтверджуватися довіреністю відхиляються апеляційним господарським судом.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта про те, що висновки суду першої інстанції про неможливість внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Так, апелянт посилається на те, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result на момент розгляду цієї судової справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", останнє перебуває в стані припинення, 31.03.2015, 10741780102000778, Внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Тобто остаточно юридична особа не припинена, відтак її правоздатність так само не припинена. Більше того, на день подання цієї апеляційної скарги вказана вище інформація так само наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інформація є загально доступною та не потребує особливого підтвердження).

Вирішуючи питання про те, положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, апеляційний господарський суд вказує наступне.

Відповідно до статті 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

Зокрема, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2001цс15, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16.

Враховуючи, що з 24.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 03.09.2020 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку регулюється виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини третьої ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 30.11.2020 № 2029 "Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.11.2020 та Звіт про виконання ліквідаційної процедури (вказана інформація є загальнодоступною та не потребує доказування). Отже, ліквідаційна процедура банку є завершеною, в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", таким чином спосіб захисту обраний Позивачем є неефективним та не призведе до жодних правових наслідків, оскільки фактично процедура ліквідації в ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" є завершеною, внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів - є неможливим.

Щодо доводів апелянта про те, суд першої інстанції не досліджував та відтак не надав оцінку доводам вимогам позовної заяви щодо визнання припиненою поруки ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 38/П від 06.05.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та НБУ, апеляційний господарський суд вказує таке.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання припиненою поруки ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 38/П від 06.05.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та НБУ, позивач вказав, що вимоги НБУ, які заявлені особою без належних на те повноважень затверджені (акцептовані) Виконавчою дирекцією ФГВФО бути не могли. Похідним наслідком наведеного в силу приписів ст. 49 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є те, що кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на загальну суму 5 245 065 575,10 грн., в тому числі за Кредитними договорами № 07, № 29 та № 31 на загальну суму 1 916 996 939,93 грн. повинні бути визнані судом погашеними. Виконання ПАТ "ВіЕйБі Банк" своїх зобов`язань перед НБУ за Кредитними договорами № 07, № 29 та № 31 забезпечено Договорами поруки № 38/п від 06.05.2014 року між НБУ та ОСОБА_1 . Тому, визнання судом вимог погашеними призведе до припинення порук, які забезпечують виконання цих вимог. У разі задоволення погашених вимог НБУ ОСОБА_1 на підставі договору поруки, у останнього виникне право вимагати повернення грошових коштів у Компанії Квікком Лімітед як одного з учасників банку. За таких умов, позивач вважає, що додаткове визнання цього договору поруки припиненим є ефективним та належним способом захисту прав підприємства.

Тобто позовні вимоги про визнання припиненою поруки ОСОБА_1 на підставі Договору поруки № 38/П від 06.05.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та НБУ мотивовані тим, що заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 №06-306/568 подано неповноважною особою, кредиторські вимоги Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", які зазначені у Заяві про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" №06-306/5685 від 07.04.2015 є погашеними.

Між тим, рішення суду містить надання оцінки всім доводам позивача, наведеним в обґрунтування позовних вимог та висновок суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи не встановлено порушення прав апелянта.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Так, ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Матеріалами справи підтверджується, що НБУ було направлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" заяву від 07.04.2015 №06-306/5685 про кредиторські вимоги до ПАТ "ВіЕйБі Банк" на загальну суму 5 245 124 024,10 грн., в тому числі за кредитними договорами №07, №29 та №31 на суму 1 916 996 939,93 грн.

Враховуючи викладене, кредиторські вимоги НБУ було акцептовано в порядку визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також листом від 25.03.2016 №13/1-42 Уповноваженою особою було повідомлено НБУ про акцептування кредиторських вимог останнього.

Щодо повноважень у начальника Головного управління ОСОБА_2 на підписання заяви про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685.

Відповідно до положень статті 22 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції станом на 07.04.2015) структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

Статтею 23 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції станом на 07.04.2015) визначено, що філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Згідно з п.п. "ґ" п. 3.11. Положення територіальні управління в правовій сфері представляють Національний банк перед третіми особами і захищають права та інтереси Національного банку, що охороняються законом, у межах наданих їм повноважень, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1.4. Положення територіальне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Національного банку відповідно до законодавства України про працю.

Згідно з п.п. "б" п. 6.1. Положення начальник територіального управління має право представляти Національний банк у державних установах, громадських організаціях та інших закладах з питань, що належать до компетенції територіальних управлінь.

Відповідно до п. 6.2. Положення начальник територіального управління виконує такі обов`язки:

а) здійснює загальне керівництво діяльністю територіального управління та забезпечує виконання функцій Національного банку на визначеній території відповідно до завдань і повноважень, що встановлені цим Положенням;

к) виконує інші обов`язки, що належать до компетенції територіального управління, а також ті, що передбачені законодавством й нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції станом на 07.04.2015) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться відомості щодо прізвища, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

За змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії Витягу, станом на 07.04.2015 керівником Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області є ОСОБА_2, який підписав заяву про кредиторські вимоги Національного банку до ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 07.04.2015 №06-306/5685.

Таким чином, ОСОБА_2. підписавши заяву про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685 діяв в межах повноважень, наданих Положенням, а інформація щодо його повноважень була відомою та загальнодоступною.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. При цьому, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності.

З наведеного випливає, що право на позов здійснюється особами лише з приводу такого правовідношення, в якому володілець права на позов та його супротивник перебувають в якості суб`єктів, а їх відносини є приводом для судового процесу. Звертатися до суду з позовом можливо лише для захисту такого права, яке за твердженням позивача, належить йому, або визнання такого юридичного стану, в якому позивач, за його твердженням, є безпосередньо заінтересованим.

Позов є нерозривно пов`язаним з наявністю у позивача юридичного інтересу щодо власних прав та обов`язків, а наявність останнього - обумовлює можливість винесення судом рішення по суті справи на користь позивача (правова вигода від судового рішення).

В постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №910/5320/17 суд зробив висновки, що за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

При цьому, спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити також із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57)), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 72- 76)).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.11.2020 №2029 "Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури (вказана жодних інформація є загальнодоступною та не потребує доказування), а відтак ліквідаційна процедура банку є завершеною в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2001цс15, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16.

Враховуючи, що з 24.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 03.09.2020 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку регулюється виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини другої ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/ або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Згідно із ч. 3 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 підписавши заяву про кредиторські вимоги НБУ до ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" від 07.04.2015 №06-306/5685 діяв в межах повноважень, наданих Положенням, а інформація щодо його повноважень була відомою та загальнодоступною.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 30.11.2020 № 2029 "Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.11.2020 та Звіт про виконання ліквідаційної процедури (вказана інформація є загальнодоступною та не потребує доказування). Отже, ліквідаційна процедура банку є завершеною, в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому, враховуючи викладене вище, спосіб захисту обраний позивачем є неефективним та не призведе до жодних правових наслідків, оскільки фактично процедура ліквідації в ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" є завершеною, внесення будь-яких змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів - є неможливим.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Квікком Лімітед (Quickcom Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Компанією Квікком Лімітед (Quickcom Limited) за подання апеляційної скарги, покласти на Компанію Квікком Лімітед (Quickcom Limited).

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 10.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua