Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/823/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 910/823/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.09.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 14.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026)

у справі № 910/823/26 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (м. Київ)

2. ОСОБА_1 (м. Запоріжжя)

про визнання припиненим права, визнання припиненою банківської гарантії та стягнення грошових коштів, примусово списаних в рахунок покриття банківської гарантії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Позивач, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (Відповідач, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») з вимогами про визнання припиненим права, визнання припиненою банківської гарантії та стягнення грошових коштів, примусово списаних в рахунок покриття банківської гарантії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що за результатами проведення публічних закупівель між позивачем, як переможцем закупівлі та відповідачем, як замовником закупівель, укладено договір підряду (капітальне будівництво) №4600009323 від 03.05.2024. Виконання зобов`язань за цим договором з боку позивача забезпечено договором банківської гарантії 1684-24 від 30.04.2024, яку надав по договору із позивачем АТ "Банк Альянс" (третя особа). Банківську гарантію строком з 02.05.2024 по 10.02.2026 видано на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на випадок настання Гарантійного випадку (на суму 3 894 000,00 грн).

Під покриття банківської гарантії позивачем згідно з платіжною інструкцією №1813 від 01.05.2024 на користь АТ "Банк Альянс" сплачено власні кошти в розмірі 778 800,00 грн.

Позивач зазначив, що під час виконання робіт за Договором підряду мала місце крадіжка належного йому кабелю, необхідного для виконання робіт, у зв`язку з чим Запорізькою торгово-промисловою палатою засвідчено настання форс-мажорних обставин, про які позивач неодноразово повідомляв відповідача та просив продовжити строк дії Договору підряду. Оскільки відповідач у продовженні строку дії Договору відмовив та звернувся до банку-гаранта з вимогою про сплату йому гарантійної суми (за наслідками прострочення виконання позивачем робіт по Договору підряду), то позивач вважає таку відмову безпідставною з огляду на приписи пункту 4 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Поведінку відповідача позивач вважає такою, що свідчить про прострочення кредитора та штучне створення підстав для звернення стягнення на банківську гарантію. З огляду на це позивач просив визнати відсутнім у відповідача права вимоги за договором банківської гарантії №1684-24 від 30.04.2024, визнати припиненою банківську гарантію №1684-24 від 02.05.2024 та стягнути з відповідача кошти в сумі 778 800,00 грн, які (як власні кошти позивача) в подальшому стали складовою загальної суми банківської гарантії (3 894 000,00 грн), які АТ "Банк Альянс" сплатив відповідачу у справі за його вимогою при настанні Гарантійного випадку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Спір вирішено за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі №910/823/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору підряду № 4600009323 від 03.05.2024 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.09.2025 граничним терміном виконання робіт є 05.12.2025, тоді як станом на 23.12.2025 роботи позивачем виконані не були. Це стало підставою для звернення бенефіціара-відповідача до гаранта (АТ "Банк Альянс") з вимогою про виконання банківської гарантії як при настанні Гарантійного випадку. Сума банківської гарантії виплачена відповідачу повністю.

Оцінюючи доводи позивача про наявність обставин непереборної сили при виконанні договору підряду (крадіжка кабелю ВБбШнг 2х25, засвідчену Запорізькою ТПП), суд першої інстанції встановив, що позивач повідомив замовника про такі обставини листом № 25/3281 від 14.11.2025, тоді як датою їх настання за сертифікатом Запорізької ТПП № 2300-25-2658 від 16.12.2025 визначено 20.10.2025, тобто з пропуском встановленого пунктом 6.2 договору десятиденного строку повідомлення (фактично через 28 днів). З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 6.4 договору позивач втратив право посилатися на форс-мажор, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення умов Договору. Суд також зазначив, що обов`язок із забезпечення охорони будівельного майданчика та збереження майна за пунктом 4.11.4 договору покладався на підрядника, а доказів передання кабелю замовнику на зберігання матеріали справи не містять, тому відповідний ризик повністю несе позивач згідно зі статтями 42, 44 ГК України.

Щодо вимоги про визнання відсутнім у відповідача права вимоги за договором банківської гарантії № 1684-24 від 30.04.2024, суд встановив, що відповідач не є стороною цього договору, укладеного між АТ "БАНК АЛЬЯНС" та позивачем, тому у відповідача не виникає жодних прав чи обов`язків за ним. Отже така позовна вимога є безпідставною.

Аналізуючи природу банківської гарантії з посиланням на статті 560, 562, 563, 568 ЦК України та статтю 200 ГК України, суд виходив із принципу незалежності гарантії від основного зобов`язання та незалежності обов`язку Банку-гаранта від вини боржника. Оскільки гарантію № 1684-24 від 02.05.2024 фактично виконано Банком-гарантом 14.01.2026 за вимогою Бенефіціара-відповідача від 06.01.2026, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу його власних коштів, сплачених на забезпечення гарантії (778 800,00 грн) та визнав гарантію припиненою в силу її виконання за статтею 568 ЦК України, відхиливши вимогу про визнання її припиненою за позовною вимогою з підстав, наведених позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» 14.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 15.07.2026), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю за всіма вимогами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 та постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/15991/23, згідно з якими у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній вправі звертатися до суду з вимогою про стягнення з бенефіціара безпідставно одержаних коштів банківської гарантії за правилами статті 1212 ЦК України, а помилковий висновок суду про те, що відповідач не є стороною договору банківської гарантії, спростовується його фактичним статусом бенефіціара, на користь якого банком здійснено виплату.

Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строків виконання робіт за договором підряду не відповідає обставинам справи, оскільки судом не надано оцінки доказам систематичного внесення відповідачем змін до проектної документації протягом усього періоду виконання робіт, у тому числі й після формального завершення строку дії договору, що, на думку апелянта, свідчить про фактичне продовження договірних відносин сторін та про відсутність вини підрядника у порушенні строків. Апелянт також посилається на те, що судом залишено поза увагою докази направлення відповідачем підряднику вимог щодо погодження зміни проектних рішень і листування щодо коригування проектної документації, яке тривало й після дати списання коштів банківської гарантії.

Крім того, апелянт вказує на неправильну оцінку судом першої інстанції обставин викрадення кабелю як підстави для звільнення від відповідальності. Скаржник зазначає, що незгода суду з висновком про віднесення факту крадіжки кабелю до форс-мажорних обставин суперечить наявним у матеріалах справи сертифікатам Запорізької торгово-промислової палати, які відповідачем під сумнів не ставилися, а також не враховує своєчасного повідомлення позивачем відповідача про настання обставин непереборної сили. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин практику Верховного Суду щодо складського зберігання, яка є нерелевантною до спору за договором підряду.

Апелянт також посилається на суперечливу поведінку відповідача, яка, на його думку, полягає в одночасному запереченні договірних відносин після спливу строку дії договору та фактичного узгодження змін проектної документації, прийнятті виконаних робіт та ненаданні заперечень щодо форс-мажорних обставин у листуванні з позивачем.

На обґрунтування викладених доводів апелянт посилається на положення статей 3, 212, 545, 560, 568, 569, 612, 613, 843, 846, 877, 1212 ЦК України, статей 42, 44 ГК України, статті 74 ГПК України, а також на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

06.08.2026 через систему «Електронний суд» ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» подало відзив на апеляційну скаргу (вих. № ТОВВИХ-26-16243 від 06.08.2026), в якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі № 910/823/26 - без змін, з покладенням судових витрат на позивача.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що вимога про визнання відсутнім у нього права вимоги за договором про надання банківської гарантії № 1684-24 від 30.04.2024 є безпідставною, оскільки відповідач не є стороною зазначеного договору, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», у зв`язку з чим у нього не виникають за цим договором жодні права чи обов`язки. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, щодо трискладової структури забезпечувального інституту гарантії та автономності зобов`язання гаранта від основного зобов`язання.

Щодо вимоги про визнання банківської гарантії припиненою, відповідач зазначає, що АТ «Банк Альянс» 14.01.2026 виконало свої зобов`язання за банківською гарантією № 1684-24 у повному обсязі, у зв`язку з чим гарантія є припиненою на підставі ч.1 ст. 568 ЦК України, а інші підстави для визнання гарантії припиненою законом чи договором не передбачені.

Стосовно вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, відповідач наводить умови договору про закупівлю послуг № 4600009323 від 03.05.2024, зокрема щодо строку виконання робіт (не пізніше 05.12.2025 з урахуванням додаткової угоди № 1), та стверджує, що позивачем допущено прострочення виконання робіт, що є достатньою підставою для звернення до Банку-гаранта з вимогою за банківською гарантією згідно з пунктом 9.8 договору.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо форс-мажорних обставин (викрадення кабелю), відповідач зазначає, що позивач порушив передбачений пунктом 6.2 договору десятиденний строк повідомлення про настання обставин непереборної сили (повідомлення надано через 28 календарних днів після події, зафіксованої у сертифікаті торгово-промислової палати), у зв`язку з чим, за умовами пункту 6.4 договору, позивач втратив право посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від відповідальності. Додатково відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо критичної оцінки сертифіката торгово-промислової палати судом та щодо неможливості кваліфікації як форс-мажору обставин, що не унеможливлюють виконання зобов`язання абсолютно (постанови від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21 та інші).

Відповідач заперечує проти доводів позивача про наявність прострочення кредитора, зазначаючи про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями замовника та неможливістю виконання підрядником робіт у встановлений строк, а також вказує, що відповідні обставини щодо змін проектної документації не були підставою позову в суді першої інстанції. Відповідач також заперечує проти доводів про правомірність продовження договірних відносин після спливу строку дії договору, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2019 у справі №910/16750/18 щодо того, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань.

Відповідач заперечує проти прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, доданих позивачем до апеляційної скарги (листів від 07.07.2026 № 7402ВИХ-26-1350 та від 10.07.2026 № 7402ВИХ-26-1364), посилаючись на приписи статей 42, 43, 80, 81, 118 ГПК України щодо неприпустимості подання доказів з порушенням встановлених процесуальних строків, та просить залишити такі докази без розгляду.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

У тексті апеляційної скарги позивач (скаржник) просив суд апеляційної інстанції додатково прийняти та долучити до матеріалів справи документи, які не були подані до суду першої інстанції, а саме:

- лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» К7402-вих-26-1364 від 10.07.2026, яким погоджено застосування контрольно-вимірювальних пунктів по об`єкту будівництва;

- лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» К7402-вих-26-1350 від 07.07.2026, яким без зауважень затверджено програму та методику приймальних випробувань.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, скаржник послався на те, що ці документи складені вже після ухвалення оскаржуваного рішення (16.06.2026, повний текст складено та підписано 25.06.2026), у зв`язку з чим не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, а їх зміст, на переконання скаржника, свідчить про фактичне продовження договірних відносин за Договором підряду (капітальне будівництво) №4600009323 від 03.05.2024 та про усунення відповідачем власних недоліків проектної і робочої документації вже після формального завершення строку дії Договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти прийняття зазначених доказів заперечив та просив залишити їх без розгляду, посилаючись на приписи статей 42, 43, 80 ГПК України щодо обов`язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та своєчасно подавати докази.

Розглянувши клопотання апелянта про прийняття додаткових доказів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч.1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 2, 3 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи .

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач просить прийняти додаткові докази, які взагалі на час вирішення спору по суті судом першої інстанції, ще навіть не були створені ( не існували).

Це не дає можливість позивачу тлумачити, що в нього є виключний випадок неможливості подати докази суду першої інстанції вчасно саме з цієї підстави.

Протилежна позиція суду надавала б невиправдану перевагу позивачу створювати і подавати докази у справу вже після вирішення спору не на його користь, що порушує принцип змагальності сторін.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18; від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Обидва додаткові докази, які просить прийняти позивач, у вигляді листів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» К7402-вих-26-1364 від 10.07.2026, яким погоджено застосування контрольно-вимірювальних пунктів по об`єкту будівництва та лист К7402-вих-26-1350 від 07.07.2026, яким без зауважень затверджено програму та методику приймальних випробувань, складені (виготовлені) після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення (16.06.2026).

Тому колегія суддів відмовляє позивачу у прийнятті до розгляду додаткових доказів, які надані позивачем разом з апеляційною скаргою, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції, бо створені (виготовлені) після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існували на момент вирішення даного спору між сторонами у суді першої інстанції.

09.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» адвоката Острика Сергія Юрійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 10.09.2026.

В обґрунтування клопотання заявник послався на те, що одночасно є представником Товариства у справі №910/3244/26 за позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», яка перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва за участю тих самих сторін, судове засідання в якій з розгляду справи по суті призначено на 10.09.2026 об 11 год. 00 хв.

Колегія суддів відхилила дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін в засідання не визнавалася обов`язковою. Коло осіб, які можуть представляти в господарському процесі юридичну особу, чинним ГПК України не обмежено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 судове засідання у цій справі призначено на 10.09.2026, тобто керівник позивача, представник позивача мали достатньо часу для вжиття заходів щодо забезпечення участі у розгляді справи іншої особи при неможливості їх особистої явки в засідання.

При цьому матеріали справи та достатність наявних у ній доказів дають змогу здійснити повний та всебічний перегляд оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою, згідно з якою основною умовою для відкладення розгляду справи є не сама по собі відсутність у судовому засіданні учасника справи за умови його належного повідомлення про час та місце розгляду, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі №757/52615/21-ц).

Крім того, 09.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/823/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/1736/26, яка перебуває на розгляді Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 735 022,86 грн за договором підряду (капітальне будівництво) №4600009323 від 03.05.2024.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що предмет спору у справі №908/1736/26 безпосередньо пов`язаний з предметом спору в цій справі (910/823/26), оскільки вказані справи стосуються виконання одного й того самого договору підряду та потребують встановлення обставин щодо наявності вини підрядника у порушенні строків виконання робіт, впливу дій замовника на можливість своєчасного виконання робіт та наявності обставин непереборної сили, які, на думку заявника, матимуть преюдиційне значення для цієї справи.

Представник відповідача у вирішенні даного клопотання покладається на розсуд суду.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення і зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 ч.1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, при цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання відсутнім права відповідача на задоволення вимог за договором банківської гарантії №1684-24 від 30.04.2024, визнання банківської гарантії №1684-24 від 02.05.2024 припиненою та стягнення коштів (частина банківської гарантії), тоді як предметом спору у справі №908/1736/26 є стягнення з позивача штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за тим самим договором підряду.

Обставини, що входять до предмета доказування у справі № 910/823/26, зокрема наявність гарантійного випадку, дотримання позивачем встановленого пунктом 6.2 Договору строку повідомлення про обставини непереборної сили та правова природа зобов`язань за банківською гарантією, підлягають самостійній перевірці судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах цієї справи доказів незалежно від результату розгляду справи №908/1736/26.

Позивач не доказав, чому висновки за рішенням у справі № 910/823/26 мають залежати від встановлення обставин у справі №908/1736/26 і чому вони не могли бути встановлені судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення.

Обставина пов`язаності справ із дослідженням питань виконання сторонами одного і того самого договору підряду, ще не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи № 910/823/26 і перегляду прийнятого у ній рішення. Виходячи зі обставин спорів кожна справа підлягає самостійному вирішенню на підставі наявних у ній доказів, а відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, який розглядає іншу справу.

Колегія суддів також враховує, що станом на час розгляду цієї справи провадження у справі №908/1736/26 відкрито Господарським судом Запорізької області лише 27.07.2026, справа перебуває на стадії розгляду по суті, а відповідне судове рішення не ухвалено, у зв`язку з чим доводи заявника про преюдиційне значення обставин, які лише підлягають встановленню в іншій, ще не розглянутій по суті справі, є передчасними.

Посилання заявника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі №910/2521/25 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена постанова ухвалена за результатами розгляду іншого спору за участю інших позовних вимог і сама по собі не свідчить про наявність визначеної законом об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність об`єктивної неможливості перегляду рішення у справі №910/823/26 до часу остаточного вирішення справи №908/1736/26 у розумінні пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, а тому в задоволенні клопотання від 09.09.2026 представника ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про зупинення провадження у справі №910/823/26 слід відмовити.

Явка представників сторін.

У судове засідання 10.09.2026 з`явився лише представник відповідача.

В справу не подано доказів зміни позицій сторін, викладених у їх письмових заявах по справі. Обидві сторони мають електронні кабінети.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував повністю, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів зазначає, що судове засідання у цій справі розпочалося до оголошення сигналу «Повітряна тривога» у м. Києві та завершилося під час початку дії вказаного сигналу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оператор ГТС України» (Замовник, Відповідач) та ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Підрядник, Позивач) укладено договір підряду (капітальне будівництво) №4600009323 від 03.05.2024 (Договір, Договір підряду), предметом якого є виконання робіт по об`єкту «Будівництво системи лінійної телемеханіки газопроводів «Долина-Ужгород Держкордон-1», «Долина-Ужгород-Держкордон-2» на дільниці «Ужгород Держкордон» (далі - Роботи). Укладенню зазначеного договору передувала публічна закупівля, відомості про яку розміщено за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-08 011287-a.

Пунктом 3.1. Договору сторонами узгоджено ціну Договору, яка становить 77 880 000,00 грн з ПДВ.

За п.4.1. Договору, Підрядник зобов`язався приступити до виконання Робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання Робіт. Цим же пунктом визначено, що письмове повідомлення про початок виконання Робіт Замовник надсилає на адресу Підрядника вказану в розділі 15 Договору та/або електронну адресу Підрядника, вказану в п.13.13 цього Договору.

У свою чергу, в п.5.1.2. Договору закріплено обов`язок Замовника забезпечити Підрядника примірником Проєктної документації.

Сторони домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Електронні документи).

Пунктом 13.13. Договору узгоджено, що для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим Договором, використовуються такі електронні адреси Сторін:

13.13.2. електронна адреса Підрядника: info@aldholding.com.

Підрядник, враховуючи додаткову угоду № 1 від 25.09.2025, зобов`язується виконати роботи протягом 534 (п`ятисот тридцяти чотирьох) календарних днів.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Замовник забезпечує передачу Підряднику протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання цього Договору одного примірника затвердженої в установленому порядку Проєктної документації.

Доказів про визнання недійсним Договору підряду чи доказів існування підстав вважати його нікчемним зобов`язанням, у справу не подано.

Колегією суддів також встановлено, що з метою забезпечення виконання даного Договору між АТ «БАНК АЛЬЯНС» (Банк) в особі начальника Запорізького відділення та ТОВ «Алд Інжиніринг та Будівництво» (Принципал) укладено договір банківської гарантії 1684-24 від 30.04.2024, відповідно до якого за заявою Принципала, Банк надає на користь ТОВ «Оператор ГТС України» (Бенефіціара) гарантію, за якою зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі Гарантійного випадку (порушення Принципалом базових відносин із відповідачем-Бенефіціаром) та дотримання умов гарантії та цього Договору.

Сума гарантії складає 3 894 000,00 грн. (пункти 1.1 та 1.2 Договору банківської гарантії).

За умовами пунктів 1.4 та 1.5 Договору банківської гарантії 1684-24 від 30.04.2024 ця гарантія діє з 02.05.2024 по 10.02.2026 включно. У разі зміни умов тендеру та/або Договору Банк не відповідає перед Бенефіціаром за нові умови, якщо про такі зміни Банк не був письмово інформований та не надав на це письмову згоду.

На виконання умов Договору банківської гарантії 1684-24 від 30.04.2024 Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС» 02.05.2024 видано банківську гарантію №1684-24, за умовами якої:

- повна (максимальна) сума Банківської гарантії та валюта: 3 894 000,00 гривень (Три мільйони вісімсот дев`яносто чотири тисячі гривень 00 копійок), валюта - гривня (код валюти - 980, UAH).

- гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання нами паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Гаранта, сплатити Бенефіціару Повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором;

- ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: 10 лютого 2026 року. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або; ключованим SWIFT-повідомленням через Банк Бенефіціара на нашу SWIFT адресу.

Як убачається з платіжної інструкції №1813 від 01.05.2024, ТОВ «Алд Інжиніринг та Будівництво» перерахувало власні грошові кошти (покриття), що розміщуються в якості забезпечення за гарантією 1684-24, згідно з Договором про надання гарантії №1684-24 від 30.04.2024р., у сумі 778 800,00 грн.

Крім того, 30.04.2025 між ОСОБА_1 (поручителем) та АТ «БАНК АЛЬЯНС» укладено договір поруки 1684-24/П за банківською гарантією 1684-24.

За твердженням позивача, в межах виконання ним Договору підряду, під час виконання робіт із улаштування електричного живлення технічних засобів та площадок телемеханізації лінійної частини, на етапі будівельно-монтажних робіт, було змонтовано кабель ВБбШнг 2х25, який є основним елементом системи електроживлення, через який подається напруга на прилади кранового вузла КПЛ. Зазначений кабель забезпечує живлення обладнання кранового вузла, що передає інформацію на диспетчерські пункти, а також живлення шаф СЛТМ.

20 жовтня 2025 року, у процесі виконання Підрядником робіт за Договором №4600009323 від 03.05.2024 по об`єкту «Будівництво системи лінійної телемеханіки газопроводів «Долина Ужгород-Держкордон-1», «Долина-Ужгород-Держкордон-2» на дільниці «Ужгород Держкордон», між КПЛ 1 та КПЛ 2, де проводилися роботи, на дільниці між селами Вільховиця та селом Брестів Мукачівського району було виявлено крадіжку кабелю ВБбШнг 2х25, з приводу чого складено Акти про виявлення факту крадіжки кабелю та подано заяви до органів Національної поліції України. Цей кабель забезпечує електроживлення обладнання, яке є невід`ємною частиною системи телемеханіки, а його відсутність виключає можливість проведення пусконалагоджувальних робіт і, як наслідок, введення об`єкта в експлуатацію у визначені договором строки.

Викрадений кабель належав ТОВ «Алд Інжиніринг та Будівництво» та мав бути використаний Позивачем у ході виконання робіт за Договором.

За пунктом 2.3 Договору гарантії якості виконаних робіт поширюються на всі конструктивні елементи та всі роботи, виконані Підрядником за Договором. Підрядник гарантує: належну якість використовуваних матеріалів, конструкцій, обладнання та систем, відповідність їх вимогам Договору, національним стандартам і технічним умовам, забезпечення їх відповідними сертифікатами, технічними паспортами та іншими документами, що засвідчують їх якість (пункт 2.3.1); якість виконання робіт відповідно до проектної документації, діючим нормам і технічним умовам (2.3.2).

Те, що кабель ВБбШнг 2х25 підлягав використанню для виконання робіт за Договором, підтверджується проектною документацією, доданою до заяви №25/3378 від 15.12.2025, адресованої Запорізькій торгово-промисловій палаті. Згідно з видатковою накладною №804 від 15.05.2025 ТОВ «Еліз» поставило, а Позивач прийняв кабельну продукцію, у тому числі кабель ВБбШнг 2х25 довжиною 5110 м (частину цього кабелю перевезено до Закарпатської області для виконання робіт за Договором підряду).

Так, за товарно-транспортною накладною № 1906 від 19 червня 2025 р. кабель ВБбШнг 2х25 у кількості 1,853 км переміщено з місця виконання робіт Позивачем за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Покровське до Закарпатської області для виконання робіт за Договором.

Як убачається з акта про виявлення факту крадіжки кабелю, складеного начальником дільниці будівельно-монтажної М3 Шевченком Євгеном Анатолійовичем, 20 жовтня 2025 року на об`єкті «Будівництво системи лінійної телемеханіки Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на території Закарпатської області» на дільниці між селами Вільховиця та селом Брестів Мукачівського району виявлено крадіжку силового броньованого кабелю марки ВБбШнг 2х25 в кількості 1853 м, що належить ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», код ЄДРПОУ 43173964. Факт крадіжки виявлено о 14:00 год 20 жовтня 2025 року.

Відповідно до витягу з ЄРДР 12025071120000585 від 21.10.2025 до ЄРДР внесено відомості щодо кримінального правопорушення за ст.185 ч.4.

Також, згідно з сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати 2300-25-2658 від 16.12.2025 (03.3/850), Запорізька ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: протиправні дії третіх осіб (крадіжку силового броньованого кабелю марки ВБбШнг 2*25), заподіяні Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» щодо обов`язку (зобов`язання) виконати роботи за завданням Замовника відповідно до умов Договору в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та проектної документації по об`єкту «Будівництво системи лінійної телемеханіки газопроводів «Долина-Ужгород-Держкордон-1», «Долина-Ужгород-Держкордон-2» на дільниці «Ужгород-Держкордон» за Договором №4600009323 від 03.05.2024 (обставини тривають на 16.12.2025).

Про обставини, які істотно ускладнили та тимчасово унеможливили виконання договірних зобов`язань у погоджені Договором підряду строки, ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» повідомило Замовника-відповідача електронним листом начальника дільниці Шевченко Є.А. від 20.10.2025 р., листами №25/3217 від 24.10.2025р, №25/3281 від 14.11.2025 (вх. ТОВВХ-25-24893 від 17.11.2025), №25/3325 від 26.11.2025 (вх. № ТОВВХ-25-25871 від 26.11.2025), №25/3359 від 03.12.2025 (вх. №ТОВВХ-25-26463 від 03.12.2025), надавши скан-копію висновку ТПП про форс-мажорні обставини.

Листом №25/3394 від 16.12.2025 Позивач, крім того, повідомив Відповідача про наявність сертифіката Запорізької ТПП від 16.12.2025 та повторно акцентував на існуванні обставин, що істотно ускладнюють та тимчасово унеможливлюють вчасне виконання робіт за Договором.

Листом від 22.10.2025 № 2006 позивача було повідомлено одним із виробників кабелю, ТОВ "Еліз", що термін виготовлення кабелю марки ВБбШнг 2*25 складає не менше 45 календарних днів.

Разом з тим, листом ТОВ «ЕЛІЗ» №16 від 08.01.2026 останнє повідомило, що у зв`язку з триваючими масованими обстрілами об`єктів енергетичної та промислової інфраструктури України, а також нерегулярними та триваючими відключеннями електроенергії, які мають системний характер, ускладнено виробничі процеси. Крім того, внаслідок пошкоджень виробничих потужностей та логістичних ланцюгів постачальників ТОВ «ЕЛІЗ», а також обмежень у роботі транспортної інфраструктури, строк виготовлення та постачання матеріалів, необхідних для виробництва кабельної продукції ВБбШнг 2*25, збільшився до 90 днів.

Листом ТОВВИХ-25-20641 від 01.01.2026 Замовник відмовив Підряднику в укладенні наступної додаткової угоди про подальше продовження строку дії Договору. Одночасно Замовник зазначив, що ТОВ «Оператор ГТС України» залишає за собою право на застосування заходів оперативного впливу, в тому числі, але не виключно, стягнення банківської гарантії забезпечення виконання Договору та нарахування штрафних санкцій.

При цьому, за змістом пункту 6.4 Договору підряду, у випадку невиконання вимог п.п. 6.2, 6.3 Договору Сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс - мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.

Позивач вважає відмову Замовника в укладенні додаткової угоди про наступне продовження строку дії Договору безпідставною, оскільки відповідно до п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

При цьому в справі немає доказів звернення позивача до суду за примусовим укладенням із відповідачем необхідної йому додаткової угоди до Договору підряду про продовження строку виконання робіт та про задоволення судом такого позову.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі № 910/823/26 позивач посилається на те, що Замовник-відповідач допустив прострочення кредитора по Договору підряду між сторонами, яке виразилося у відмові укласти -додаткову угоду про продовження строку дії цього договору для об`єкта критичної газової інфраструктури. Внаслідок цього було штучно створено підстави для відповідача для звернення стягнення на банківську гарантію, видану в забезпечення виконання Договору підряду.

За наслідками виплати банківської гарантії на користь відповідача, Банк на підставі п. 3.11. Договору про надання гарантії № 1684-24 від 30.04.2024 та положень ст. 569 ЦК України, отримав право регресу до позивача на всі пов`язані із банківською гарантією суми.

Вимога про виплату регресу від 15.01.2026 № 21.4/508 направлена позивачу від АТ "Банк Альянс".

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту. На його думку, позовна заява не містить обґрунтованих вказівок на наявність протиправних дій Відповідача, які могли б бути кваліфіковані як порушення Договору підряду, невизнання чи оспорення конкретних прав, свобод та інтересів Позивача. Оскільки ТОВ «Оператор ГТС України» не є стороною договору, укладеного між АТ «БАНК АЛЬЯНС» та ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», відтак вимога Позивача про визнання відсутнім у Відповідача права вимоги за договором № 1684-24 від 30.04.2024 є безпідставною.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам справи та доводам, викладеним в апеляційній скарзі й відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18).

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 5.1.2 Договору підряду Замовник 30.05.2024 передав Підряднику комплект проєктно-кошторисної документації на початку виконання робіт.

Пунктом 4.2 Договору закріплено зобов`язання Підрядника виконати роботи протягом 450 днів, при цьому строк виконання робіт за Договором визначається як загальна сума строків виконання робіт, розрахованих по кожному з етапів окремо відповідно до Графіку виконання робіт. 25.09.2025 Замовником та Підрядником укладено додаткову угоду №1, якою строк виконання робіт продовжено до 534 календарних днів з дати отримання письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт.

Передача виконаних робіт (етапу) Підрядником і прийняття їх Замовником, відповідно до пункту 4.13.1 Договору, оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Враховуючи факт направлення Замовником на адресу Підрядника листа №ТОВВИХ-24-9197 від 19.06.2024 з письмовим розпорядженням (дозволом) на початок виконання робіт, який отримано Підрядником 19.06.2024, що підтверджується його листом ТОВВХ-25-17682 від 18.08.2025, граничним терміном виконання робіт за умовами Договору є 05.12.2025.

Замовником оплачуються передані відповідними актами роботи протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідних етапів робіт, при цьому сума, що становить 10 % кожного акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), притримується Замовником до моменту отримання документа, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації.

Сторонами в Договорі (пункт 8.1) також закріплено домовленість про те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 23.12.2025 (повне завершення терміну дії Договору підряду згідно п. 13.1) роботи позивачем виконані не були. В зв`язку із цим Позивачем допущено порушення умов Договору, що стало підставою для направлення Бенефіціаром-відповідачем на адресу Банку-Гаранта вимоги про виконання банківської гарантії (вих. №ТОВВИХ-26-191 від 06.01.2026), а 14.01.2026 Гарантом повністю виконано зобов`язання відповідно до умов вказаної банківської гарантії.

Ці обставини сторонами не заперечені та не спростовані.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не заперечується факт порушення ним строків виконання робіт за Договором, останній лише посилається на те, що на таке порушення вплинули надзвичайні та невідворотні обставини, які не могли бути враховані сторонами під час укладення Договору, а також сторонами не було вирішено питання подальшого продовження договірних відносин.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апелянт зазначає, що підписання актів виконаних робіт за березень 2026 року, а також коригування Відповідачем проєктної документації після 05.12.2025 свідчать про фактичне продовження договірних відносин на невизначений строк за мовчазною згодою сторін, що виключає настання гарантійного випадку.

Колегія суддів з такими доводами погодитися не може з огляду на таке.

Згідно п. 13.6. Договору підряду всі зміни і доповнення до цього договору вносяться лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди за підписом уповноважених представників сторін.

Додаткова угода про продовження терміну виконання підрядних робіт сторонами не укладена.

Закінчення строку дії договору саме по собі не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки відповідно до статті 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З урахуванням обставин спору, факт порушення умов Договору підряду у вигляді прострочення виконання робіт по договору з боку позивача, надає кредитору право на звернення до Банку за отриманням на свою користь забезпечувальної гарантії.

Продовження фактичних дій сторін щодо завершення та прийняття робіт після граничної дати їх виконання, є реалізацією обов`язку боржника усунути наслідки вже вчиненого порушення (при тому що Замовник не відмовився прийняти виконання за Договором підряду після завершення строку його дії), та не є доказом відсутності самого порушення.

Колегія суддів повторно зауважує, що позивач не звернувся до суду за захистом свого права на примусове укладення чергової додаткової угоди із відповідачем про продовження строку виконання робіт.

Листами від 19.12.2025 №ТОВВИХ-25-20641 та від 01.01.2026 Відповідач відмовив Позивачу в укладенні такої додаткової угоди.

За приписами пункту 5 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна істотних умов договору про закупівлю, включно зі строком його виконання, допускається виключно шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Щодо обставин непереборної сили, на які посилається апелянт.

За загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 ЦК України).

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

При цьому ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок: неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У пункті 6.1 Договору закріплено домовленість сторін про те, що жодна із них не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 6.2 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, строк для надання якого встановлено протягом 60 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (пункт 6.3 Договору).

У випадку невиконання вимог пунктів 6.2, 6.3 Договору сторона, що їх не виконала, в силу пункту 6.4 Договору позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили як на таку, що виключає її відповідальність.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач повідомив Замовника про настання обставини непереборної сили листом №25/3281 від 14.11.2025 (вх. №ТОВВХ-25-24893 від 17.11.2025), тоді як дата настання дії форс-мажорних обставин у сертифікаті №2300-25-2658 від 16.12.2025 зазначена « 20 жовтня 2025 року».

Заяву про засвідчення форс-мажорних обставин позивач подав до ТПП листом від 15.12.2025 № 25/3378, подія виявлення крадіжки кабелю відбулася 20.10.2025.

Отже, Позивач надав повідомлення про неможливість виконання зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили через 28 календарних днів з моменту їх виникнення, тобто зі значним перевищенням погодженого сторонами десятиденного строку, у зв`язку з чим, враховуючи пункт 6.4 Договору, Позивач втратив право посилатися на вказану обставину як на підставу звільнення від відповідальності за допущене порушення умов Договору.

Це засвідчує порушення строків, передбачених розділом 6 Договору підряду та неможливість позивачу скористатися форс-мажорними обставинами у виниклій ситуації на свою користь.

Колегія суддів також враховує, що кваліфікуючими ознаками обставин непереборної сили є надзвичайність, невідворотність і незалежність від волі учасників цивільних правовідносин, якими зумовлена неможливість виконання зобов`язання незалежно від докладених порушником зусиль і витрат для усунення їх наслідків; непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Форс-мажорні обставини характеризуються об`єктивною та абсолютною дією, непередбачуваністю, а також надзвичайністю і невідворотністю, тобто сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов`язання сталося з інших причин, наприклад через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 та інші).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22, наявність сертифіката Торгово-промислової палати про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, оскільки такі обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка посилається на них, повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

З огляду на це відхилення Відповідачем сертифіката Запорізької торгово-промислової палати саме по собі не свідчить про порушення прав Позивача, оскільки остаточну оцінку сертифіката надає суд.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на Підрядника відповідно до пункту 4.11.4 Договору покладено обов`язок із забезпечення охорони (огородження, освітлення тощо) будівельного майданчика (фронту робіт) та збереження майна, в тому числі будівельних матеріалів, обладнання, монтаж якого здійснюється, та інших товарно-матеріальних цінностей, до прийняття об`єкта в експлуатацію та передачі об`єкта Замовнику.

Зобов`язання Підрядника по збереженню майна не розповсюджуються лише на випадки зберігання майна, передбачені пунктом 4.9 Договору, яким визначено право Підрядника передати Замовнику на тимчасове зберігання за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, доставлене за місцем робіт обладнання (Додаток №3).

Матеріали справи не містять доказів того, що викрадений кабель попередньо Підрядником був зданий чи переданий Замовнику за таким актом на зберігання, а тому обов`язок його збереження за умовами Договору залишався на Позивачеві.

Позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівлі, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, передбачених цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з приписами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Сукупністю доказів у справі підтверджується факт порушення позивачем умов Договору і виконання передбачених ним робіт із порушенням встановлених строків, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення Позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт з мотивів настання обставин непереборної сили.

Разом з цим, за твердженням апелянта, прострочення виконання робіт у спірних правовідносинах зумовлене систематичним коригуванням Відповідачем проектної документації, що є проявом прострочення кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування цієї норми вимагає встановлення прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю кредитора та неможливістю виконання зобов`язання боржником у встановлений строк.

Як убачається з матеріалів справи, продовження строку виконання робіт до 534 календарних днів шляхом укладення додаткової угоди №1 від 25.09.2025 вже відбулося за згодою сторін, у тому числі з урахуванням окремих зауважень Позивача щодо проектної документації, тоді як подальше листування сторін щодо погодження окремих технічних рішень не супроводжувалося доведеним Позивачем розрахунком того, яка тривалість затримки виконання робіт зумовлена кожним із таких коригувань понад строк, вже врахований додатковою угодою №1.

Подальше продовження терміну виконання робіт за погодженням сторін не відбулося.

Отже колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Позивачем обставин, що мають значення для застосування статті 613 ЦК України.

Щодо правової природи банківської гарантії та вимоги про визнання відсутнім у Відповідача права вимоги за договором про надання гарантії.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі, гарантією.

Правовий інститут забезпечення виконання зобов`язання врегульований главою 49 ЦК України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов`язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку; гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми пред`являється у письмовій формі, до неї додаються документи, вказані в гарантії, а кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти: гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням); гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що зазначений трискладовий механізм забезпечувального інституту гарантії передбачає укладення трьох правочинів: договору між Замовником та Підрядником, з якого виникає основне зобов`язання; договору про надання гарантії між Підрядником та АТ «БАНК АЛЬЯНС», з якого виникає обов`язок банку видати гарантію; та одностороннього правочину з видачі гарантії на користь бенефіціара.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.

Зазначені правочини не пов`язують одночасно всіх трьох суб`єктів: договір про надання гарантії №1684-24 від 30.04.2024 укладено виключно між ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» та АТ «БАНК АЛЬЯНС», а Відповідач стороною цього договору не є, він є лише Бенефіціаром отримання гарантії.

За змістом договору про надання гарантії Бенефіціар отримує від Банку виплату по банківській гарантії на підставі вимоги Бенефіціара, яка становить собою належне представлення і свідчить про порушення позивачем базових відносин по Договору підряду.

Доказів визнання недійсним Договору про надання гарантії від 30.04.2024 справа не містить.

Оцінка підставності виплати гарантії за істотними умовами цього Договору № 6184-24 від 30.04.2024 є виключно компетенцією Банку.

Тому вимога Позивача про визнання відсутнім у Відповідача права вимоги за договором гарантії №1684-24 від 30.04.2024 є безпідставною.

Позивач також не вказав, якими умовами договору чи положеннями чинного законодавства (як визначає ст. 16 ЦК України) передбачено такий спосіб захисту права.

Висновки суду першої інстанції за даною позовною вимогою (як про безпідставну вимогу) є вірними.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказані правочини становлять єдиний багатосторонній договір, ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем висновків Верховного Суду у справі №910/17772/20, які, навпаки, підтверджують самостійність кожного з трьох правочинів забезпечувального механізму.

У статті 562 ЦК України зафіксовано принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки змістом гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових, а до особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта.

Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника, а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факту порушення останнім забезпеченого зобов`язання. Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.

Пунктом 9.8 забезпеченого Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником основного зобов`язання Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених гарантією, при цьому під невиконанням (неналежним виконанням) Сторони розуміють невиконання робіт у строк, визначений пунктом 4.2 Договору. Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, станом на 23.12.2025 (дата завершення строку чинності Договору підряду) роботи виконані не були, це стало підставою для направлення Бенефіціаром на адресу Гаранта вимоги про виконання банківської гарантії (вих. №ТОВВИХ-26-191 від 06.01.2026).

Отже, з урахуванням приписів статей 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами; за відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі №910/17772/20).

Враховуючи, що обов`язок гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склалися між бенефіціаром і принципалом, та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення забезпечуваного зобов`язання.

Оскільки спірною банківською гарантією банк-гарант надав бенефіціару-відповідачу безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару суму в розмірі 3 894 000,00 грн без необхідності обґрунтовувати свою вимогу та без подання будь-яких інших документів, грошові кошти в зазначеній сумі отримані Відповідачем за наявності належної правової підстави.

У розумінні статті 610 ЦК України порушення зобов`язання може бути двох видів: невиконання зобов`язання, яке виникає, якщо сторона взагалі не виконує дій, що складають зміст зобов`язання, або неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених його змістом (аналогічна правова позиція закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18).

Письмова вимога Відповідача про сплату гарантійної суми була скерована до банка-гаранта у зв`язку з порушенням строків виконання робіт за Договором, тобто неналежним його виконанням, і зазначена вимога була направлена та задоволена третьою особою ще до виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі.

Отже, у зв`язку з фактичним належним виконанням банківської гарантії, немає підстав для повернення Позивачу Відповідачем будь-яких коштів, що складають виплату по банківській гарантії, тим більше, яка отримана останнім не від Позивача, а від Банку-Гаранта.

Щодо вимоги про визнання банківської гарантії припиненою.

За змістом статті 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією. Інших підстав для припинення банківської гарантії законом чи Договором не передбачено.

З огляду на те, що 14.01.2026 АТ «БАНК АЛЬЯНС» на виконання вимоги Відповідача перерахував на його користь кошти в розмірі 3 894 000,00 грн, банківська гарантія №1684-24 від 02.05.2024 є припиненою в силу пункту 1 частини 1 статті 568 ЦК України ще до часу звернення Позивача з позовом до суду, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання цієї гарантії припиненою не підлягає задоволенню, оскільки гарантія вже є припиненою в силу прямої вказівки закону. Тому задоволення такої вимоги не призведе до захисту чи поновлення будь-якого порушеного права Позивача.

Відсутність предмету спору на час звернення позивача до суду тягне за собою відмову в позові.

Щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, відповідно до яких принципал має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення коштів, безпідставно набутих останнім за банківською гарантією, за правилами глави 83 ЦК України, якщо основне зобов`язання принципала не було порушено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з тим, що зазначений правовий механізм є застосовним у відносинах між принципалом і бенефіціаром банківської гарантії.

Разом з тим застосування статті 1212 ЦК України обумовлене встановленням відсутності порушення принципалом забезпеченого зобов`язання, тоді як у цій справі судом першої інстанції встановлено протилежне - факт порушення Позивачем строків виконання робіт за Договором підряду, який Позивач не спростовує.

За таких обставин отримання Відповідачем коштів за банківською гарантією відбулося за наявності законної підстави, а тому підстави для повернення спірних коштів, як безпідставно набутих відповідно до статті 1212 ЦК України, відсутні.

Наявність належних правових підстав для задоволення позовних вимог у справі позивачем не доведена.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а суд першої інстанції, розглядаючи справу, повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності гарантійного випадку, правомірності отримання Відповідачем коштів за банківською гарантією та відсутності підстав для застосування статті 1212 ЦК України, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відповідно до статті 277 ГПК України.

Доводи та заперечення сторін з приводу заявленого позову були повно та всебічно дослідженні судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі № 910/823/26 відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам за відносинами сторін спору та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. В задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 14.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі №910/823/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі №910/823/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко