Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №910/174/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Справа № 910/174/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Барсук М.А.

Сітайло Л.Г.

Без виклику учасників судового процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табстер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026

у справі №910/174/26 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Федорусова Івана Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табстер"

про стягнення 68 081,70 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/174/26 позовні вимоги Федорусова Івана Михайловича задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Табстер" на користь Фізичної особи-підприємця Федорусова Івана Михайловича 61 500 (шістдесят одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. заборгованості, 5 264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 05 коп. пені, 808 (вісімсот вісім) грн 23 коп. інфляційних втрат, 509 (п`ятсот дев`ять) грн 42 коп. 3% річних та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Суд першої інстанції встановив що, між сторонами підписано Додаткову угоду № 6 від 01.07.2025 до Договору, відповідно до умов якої сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї Угоди Виконавець виконав та передав Замовнику, а Замовник прийняв надані послуги з розробки програмного забезпечення на загальну суму 131 250,00 грн, які оплачені Замовником своєчасно на загальну суму 48 450,00 грн. Сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї угоди Замовник має заборгованість перед Виконавцем на суму 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025. Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю заборгованість у розмірі 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025 шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 календарних місяців з моменту підписання Акту (п. 2, 3,4 Додаткової угоди № 6). Проте, відповідачем заборгованість була погашена частково, несплаченою залишилась сума в розмірі 61 500,00 грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено решту вартості наданих позивачем послуг, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення решти заборгованості в розмірі 61500,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 500,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за Договором, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення 5 264,05 грн пені, 808,23 грн інфляційних втрат та 509,42 грн 3% річних.

Суд першої інстанції становив правильність та арифметичну вірність розрахунків та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 264,05 грн пені, 808,23 грн інфляційних втрат та 509,42 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином в установленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Табстер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову Федорусову Івану Михайловичу відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, оскаржуване рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не було надано всі документи про взаємовідносини між сторонами за Договором про надання послуг №0204/1 від 02.04.2025 року. Позивачем було надано документи частково, лише в частині взаємовідносин за починаючи з додаткової угоди №3 і надалі. Також позивач не надав суду жодного первинного фінансового документу про отримані кошті від відповідача за договором. Твердження позивача про наявність заборгованості не підтверджено жодним доказом. Лише непрямі висновки, які зробив позивач, та з якими погодився суд.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фізична-особа-підприємець Федорусов Іван Михайлович не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Табстер" (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Федорусовим Іваном Михайловичем (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 0204/1 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги відповідно до умов і в порядку, встановленого цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість, строки, умови оплати Послуг, що надаються Замовнику за цим Договором, визначаються у відповідних Додаткових угодах до цього Договору.

Оплата послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у строки і на умовах, визначених у відповідних Додаткових угодах до цього Договору. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у повному обсязі, якщо інше не передбачено цим Договором та Додатковими угодами до нього. Підтвердженням факту надання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, який Виконавець надає Замовнику протягом 5 робочих днів від дати закінчення строку надання Послуг, якщо інше не передбачено Додатковими угодами до цього Договору (п.п. 2.2, 2.3 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 02.04.2025 до Договору, вартість наданих послуг за 1й календарний місяць становить - 1 000,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість наданих послуг за 2й календарний місяць становить - 1 500,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість наданих послуг за 3й календарний місяць становить - 2 000,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість Послуг може бути змінена за угодою Сторін (п.п. 1.1-2 Додаткової угоди від 02.04.2025 до Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, останній діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за Договором, та вважається пролонгованим, якщо Сторони за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії письмово не виявили бажання його розірвати.

Між сторонами було підписано Додаткову угоду № 6 від 01.07.2025 до Договору, відповідно до умов якої сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї Угоди Виконавець виконав та передав Замовнику, а Замовник прийняв надані послуги з розробки програмного забезпечення на загальну суму 131 250,00 грн, які оплачені Замовником своєчасно на загальну суму 48 450,00 грн. Сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї угоди Замовник має заборгованість перед Виконавцем на суму 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025. Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю заборгованість у розмірі 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025 шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 календарних місяців з моменту підписання Акту (п. 2, 3,4 Додаткової угоди № 6). Проте, відповідачем заборгованість була погашена частково, несплаченою залишилась сума в розмірі 61 500,00 грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено решту вартості наданих позивачем послуг, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення решти заборгованості в розмірі 61500,00 грн. Позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення 5 264,05 грн пені, 808,23 грн інфляційних втрат та 509,42 грн 3% річних.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився та не погодився з висновками суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Табстер" на користь Фізичної особи-підприємця Федорусова Івана Михайловича 61 500 грн 00 коп. заборгованості, 5 264 грн 05 коп. пені, 808 грн 23 коп. інфляційних втрат, 509 грн 42 коп. 3% річних та 3 328 грн 00 коп. судового збору.

Так, 02.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Табстер" (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Федорусовим Іваном Михайловичем (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 0204/1 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги відповідно до умов і в порядку, встановленого цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість, строки, умови оплати Послуг, що надаються Замовнику за цим Договором, визначаються у відповідних Додаткових угодах до цього Договору.

Оплата послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у строки і на умовах, визначених у відповідних Додаткових угодах до цього Договору. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у повному обсязі, якщо інше не передбачено цим Договором та Додатковими угодами до нього. Підтвердженням факту надання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, який Виконавець надає Замовнику протягом 5 робочих днів від дати закінчення строку надання Послуг, якщо інше не передбачено Додатковими угодами до цього Договору (п.п. 2.2, 2.3 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 02.04.2025 до Договору, вартість наданих послуг за 1й календарний місяць становить - 1 000,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість наданих послуг за 2й календарний місяць становить - 1 500,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість наданих послуг за 3й календарний місяць становить - 2 000,00 доларів США та буде оплачена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг у еквіваленті української гривні згідно курсу НБУ на день виставлення та підписання Акту Виконавцем. Вартість Послуг може бути змінена за угодою Сторін (п.п. 1.1-2 Додаткової угоди від 02.04.2025 до Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, останній діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за Договором, та вважається пролонгованим, якщо Сторони за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії письмово не виявили бажання його розірвати.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами було підписано Додаткову угоду № 6 від 01.07.2025 до Договору, відповідно до умов якої сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї Угоди Виконавець виконав та передав Замовнику, а Замовник прийняв надані послуги з розробки програмного забезпечення на загальну суму 131 250,00 грн, які оплачені Замовником своєчасно на загальну суму 48 450,00 грн. Сторони підтверджують, що станом на день укладення цієї угоди Замовник має заборгованість перед Виконавцем на суму 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025. Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю заборгованість у розмірі 82 800,00 грн відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 3 від 30.06.2025 шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 календарних місяців з моменту підписання Акту (п. 2, 3,4 Додаткової угоди № 6). Проте, відповідачем заборгованість була погашена частково, несплаченою залишилась сума в розмірі 61 500,00 грн.

Оскільки відповідачем не було сплачено решту вартості наданих позивачем послуг, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення решти заборгованості в розмірі 61 500,00 грн.

Відповідач факт виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, його вартість, умови оплати не заперечив, та здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг. Доказів зворотного сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, розмір невиконаного відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг складає 61 500,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що здійснив виконання всіх зобов`язань перед позивачем та сплатив кошти на його користь.

Проте доказів погашення заборгованості до суду не надано.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин, суд дійшов висновку про те, що представлені до матеріалів справи докази підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо сплати позивачу 61 500,00 грн заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за Договором, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення 5 264,05 грн пені, 808,23 грн інфляційних втрат та 509,42 грн 3% річних.

Згідно з п. 5.5 Договору, при порушенні стороною зобов`язань, передбачених цим Договором, винна сторона, на вимогу іншої сторони, виплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості таких невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 264,05 грн пені, 808,23 грн інфляційних втрат та 509,42 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином в установленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню повному обсязі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано суду всіх документів, які підтверджують взаємовідносини сторін за Договором про надання послуг № 0204/1 від 02.04.2025, а надані докази стосуються лише взаємовідносин, починаючи з Додаткової угоди № 3, а також про ненадання позивачем первинних фінансових документів щодо отриманих від відповідача коштів за вказаним Договором, колегія суддів зазначає таке.

Наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності та розміру заборгованості відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, факт укладення сторонами Договору про надання послуг № 0204/1 від 02.04.2025 та виникнення між ними договірних правовідносин відповідачем не заперечується. Так само відповідач не заперечує факту виконання позивачем своїх договірних зобов`язань, погодженого сторонами розміру вартості наданих послуг та встановлених Договором умов їх оплати. При цьому матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати вартості наданих позивачем послуг.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання ним грошового зобов`язання за Договором, зокрема доказів сплати заявленої до стягнення суми 61 500,00 грн, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості.

Саме по собі посилання апелянта на ненадання позивачем усіх документів щодо взаємовідносин сторін та первинних фінансових документів не свідчить про відсутність заборгованості та не спростовує сукупності доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог. Оцінка доказів здійснюється судом у їх сукупності, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності для встановлення відповідних обставин.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати наданих позивачем послуг та наявність заборгованості у розмірі 61 500,00 грн.

Доводи апелянта про те, що висновок про наявність заборгованості ґрунтується виключно на непрямих висновках позивача, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані, оскільки такий висновок суду зроблено не на підставі припущень чи виключно тверджень позивача, а за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Таким чином, апелянтом не наведено обставин та не надано доказів, які б спростовували встановлений судом першої інстанції факт наявності заборгованості або правильність визначеного її розміру.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів також враховано та оцінено, однак вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та, відповідно, не є підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табстер" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Табстер".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді М.А. Барсук

Л.Г. Сітайло