Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №711/12318/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 711/12318/25

Провадження № 2/712/4980/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2024 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір № 393112-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 10 000 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі на умовах і в строки, визначені договором.

Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Умовами первісного договору було визначено строк кредитування 16 тижнів, кінцеву дату повернення кредиту - 03 червня 2024 року, стандартну процентну ставку у розмірі 2 % на день та знижену процентну ставку у розмірі 1,16395 % на день за умови дотримання позичальником погодженого сторонами графіка платежів. Крім того, договором передбачалася одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 1 500 грн.

11 квітня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 393112-КС-002, відповідно до якої сторони погодили зміну строку та окремих умов кредитування. Зокрема, станом на дату укладення додаткової угоди сторони зафіксували заборгованість відповідачки у загальному розмірі 12 600,40 грн, з яких 10 000 грн. - заборгованість за кредитом та 2 600,40 грн - проценти за користування кредитом.

Додатковою угодою строк кредитування визначено тривалістю 25 тижнів, кінцеву дату повернення кредиту встановлено 01 серпня 2024 року, а також погоджено, що з 11 квітня 2024 року до 06 червня 2024 року включно за умови своєчасного виконання графіка платежів або прострочення не більше трьох днів застосовується процентна ставка 0,8729625 % на день. У разі прострочення чергового платежу понад три дні з четвертого дня прострочення до 06 червня 2024 року включно застосовується ставка 1,16395 % на день, а починаючи з 07 червня 2024 року - фіксована процентна ставка 1,16395 % на день.

Також, сторони погодили новий графік платежів та визначили орієнтовну загальну вартість кредиту в частині заборгованості, існуючої станом на 11 квітня 2024 року, у розмірі 19 988,76 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань та порушення погодженого графіка платежів, позивач зазначив, що за період користування кредитними коштами відповідачкою було здійснено платежі на загальну суму 13 414,41 грн., які відповідно до умов договору були спрямовані на погашення основної суми кредиту, процентів та комісії.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості із загальної суми внесених відповідачкою коштів 215,20 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту, 11 699,21 грн - на погашення процентів за користування кредитом та 1 500 грн. — на погашення комісії за надання кредиту.

Позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору станом на 01 грудня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 351,56 грн., яка складається із 9 784,80 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 9 566,76 грн заборгованості за процентами. Штрафні санкції, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, та проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування позивачем до стягнення не заявлялися.

У зв`язку з наведеним ТОВ «Бізнес Позика»» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 351,56 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2026 року позов було вирішено за відсутності відповідачки.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 15 квітня 2026 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У поданому відзиві відповідачка проти задоволення позову заперечувала. Не заперечуючи факту отримання від позивача 10 000 грн. кредитних коштів та здійснення платежів на загальну суму 13 414,41 грн., однак зазначала, що сплачена нею сума перевищує розмір фактично отриманого кредиту, а тому вважала вимогу про стягнення додатково 19 351,56 грн необґрунтованою.

Відповідачка посилалася на несправедливість установленого договором розміру процентів та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків сторін. Також зазначала, що є особою з інвалідністю ІІ групи та матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей, у зв`язку із чим стягнення заявленої позивачем суми створює для неї надмірне фінансове навантаження.

Крім того, відповідачка посилалася на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування та вважала, що позивачем здійснювалося нарахування процентів після визначеної додатковою угодою кінцевої дати кредитування - 01 серпня 2024 року.

У додаткових поясненнях представник позивача заперечив проти доводів відзиву та зазначив, що проценти нараховувалися виключно протягом погодженого сторонами строку кредитування, на фактичний залишок основної заборгованості та за процентними ставками, безпосередньо визначеними кредитним договором і додатковою угодою. Після 01 серпня 2024 року проценти за користування кредитом не нараховувалися, а відображення в розрахунку наступних календарних дат є наслідком автоматичного формування розрахунку та не супроводжувалося збільшенням розміру заборгованості.

Представник позивача також зазначав, що проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою чи мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, у зв`язку із чим відсутні передбачені статтею 551 ЦК України підстави для їх зменшення.

У поданих запереченнях на додаткові пояснення позивача відповідачка додатково вказала на неправомірність передбаченої договором комісії за надання кредиту в сумі 1 500 грн., посилаючись на відсутність окремої послуги, за надання якої встановлено такий платіж.

Відповідачка також надала власний розрахунок, виходячи з отримання 10 000 грн. кредитних коштів та здійснення платежів у загальній сумі 13 414,41 грн., та наполягала на відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем суми. Посилаючись на сімейний та матеріальний стан, наявність інвалідності ІІ групи, перебування у відпустці по догляду за дитиною та утримання чотирьох неповнолітніх дітей, відповідачка також просила у разі часткового задоволення позову розстрочити виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її розмір, тип та порядок сплати визначаються договором.

Судом встановлено, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика»» та ОСОБА_1 укладено Договір №393112-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 10 000 грн.

Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та здійснення платежів на його виконання відповідачкою не заперечується. Більше того, у поданих процесуальних документах відповідачка безпосередньо посилається на отримання від позивача 10 000 грн. та сплату на виконання договору 13 414,41 грн.

11 квітня 2024 року сторони уклали Додаткову угоду №1, якою змінили строк кредитування, процентні ставки та графік платежів. При цьому відповідачка підтвердила, що станом на 11 квітня 2024 року її заборгованість за договором становила 12 600,40 грн, у тому числі 10 000 грн основного боргу та 2 600,40 грн процентів за користування кредитом.

Додатковою угодою кінцеву дату повернення кредиту визначено 01 серпня 2024 року. Сторони також погодили застосування з 11 квітня до 06 червня 2024 року включно пільгової процентної ставки 0,8729625 % на день за умови дотримання позичальником установленого графіка платежів або прострочення не більше трьох днів; у разі прострочення понад три дні - ставки 1,16395 % на день з четвертого дня прострочення до 06 червня 2024 року включно, а з 07 червня 2024 року - фіксованої процентної ставки 1,16395 % на день.

Таким чином, уклавши Додаткову угоду №1 уже після виникнення правовідносин та часткового виконання первісного договору, сторони не лише змінили умови подальшого кредитування, а й узгодили розмір існуючого на відповідну дату основного боргу та нарахованих процентів.

Наданий позивачем розрахунок свідчить, що протягом строку кредитування відповідачкою сплачено 13 414,41 грн. Позивачем зазначені кошти зараховано: 215,20 грн. - у погашення основного боргу, 11 699,21 грн. - у погашення процентів та 1 500 грн. - у погашення комісії за надання кредиту.

Суд перевірив наданий розрахунок у взаємозв`язку з умовами кредитного договору, Додаткової угоди №1, установленими сторонами процентними ставками, строком кредитування та відомостями про фактично здійснені платежі.

За розрахунком кредитодавця загальна сума процентів, нарахованих протягом строку кредитування, становила 21 265,97 грн., з яких 11 699,21 грн. погашено здійсненими відповідачкою платежами, у зв`язку із чим непогашений залишок процентів визначено у сумі 9 566,76 грн.

З основної суми отриманого кредиту у розмірі 10 000 грн. позивачем зараховано на її погашення 215,20 грн., у зв`язку із чим залишок основного боргу визначено у сумі 9 784,80 грн.

Наведені складові розрахунку арифметично узгоджуються між собою та відповідають передбаченому договором і Додатковою угодою №1 механізму нарахування процентів на фактичний залишок основної заборгованості протягом строку кредитування.

Доводи відповідачки про те, що сплата нею загалом 13 414,41 грн. сама по собі свідчить про повне повернення 10 000 грн. основної суми кредиту, суд відхиляє.

Сам по собі розмір здійснених платежів, який перевищує первісно отриману суму кредиту, не свідчить про погашення саме основного боргу, оскільки кредит є платним, а внесені позичальником кошти підлягають зарахуванню в рахунок відповідних складових грошового зобов`язання згідно із законом та погодженими сторонами умовами договору.

Запропонований відповідачкою «контррозрахунок» фактично ґрунтується виключно на зіставленні отриманої суми кредиту із загальною сумою здійснених платежів та не містить розрахунку процентів за відповідні періоди, застосовуваних ставок, залишку основної заборгованості після кожного платежу або іншого математичного обґрунтування, яке б спростовувало розрахунок кредитодавця.

Не знаходять підтвердження і доводи відповідачки про нарахування позивачем договірних процентів після закінчення строку кредитування.

Відповідно до Додаткової угоди №1 строк дії договору та дата повернення кредиту визначені до 01 серпня 2024 року. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 01 серпня 2024 року заборгованість визначена у розмірі 19 351,56 грн, після чого її розмір не збільшувався. Відображення у сформованому програмним способом розрахунку наступних календарних дат не супроводжується нарахуванням нових процентів.

Отже, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу погодженого сторонами строку кредитування не спростовує заявленого у цій справі розрахунку, оскільки проценти, які позивач просить стягнути, нараховані в межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Суд також не погоджується з доводами відповідачки про можливість зменшення нарахованих процентів на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Проценти за користування кредитом, передбачені статтями 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та погоджені сторонами як плата за користування наданими кредитодавцем коштами протягом строку кредитування, за своєю правовою природою не є неустойкою у формі штрафу чи пені та не є мірою відповідальності, передбаченою статтею 625 ЦК України.

У цій справі позивач не заявляє до стягнення пеню, штраф, інфляційні втрати або три проценти річних, а тому положення частини третьої статті 551 ЦК України не створюють правових підстав для довільного зменшення судом погодженої сторонами плати за користування кредитними коштами.

Наявність у відповідачки чотирьох неповнолітніх дітей, інвалідності ІІ групи та її перебування у відпустці по догляду за малолітньою дитиною заслуговують на врахування при вирішенні питання щодо порядку виконання судового рішення, однак самі по собі не припиняють існуючого цивільного зобов`язання та не змінюють розміру належної кредитодавцю плати за користування кредитом.

Водночас, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині зарахування 1 500 грн. із фактично сплачених відповідачкою коштів у рахунок комісії за надання кредиту.

Умовами договору передбачено одноразову комісію у розмірі 1 500 грн, визначену саме як «комісія за надання кредиту».

Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, однак саме по собі найменування платежу комісією не звільняє кредитодавця від необхідності встановити, за яку конкретно послугу споживача зобов`язано здійснити відповідну оплату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 звернула увагу на необхідність розмежування допустимих платежів за реально надані кредитодавцем послуги та платежів за дії, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно; умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

У розглядуваній справі кредитний договір лише встановлює одноразову «комісію за надання кредиту» у сумі 1 500 грн, однак не визначає конкретної самостійної послуги, відмінної від безпосереднього виконання кредитодавцем свого основного обов`язку з надання кредитних коштів, яка була надана відповідачці за таку плату.

Матеріали справи також не містять доказів фактичного надання відповідачці окремої послуги вартістю 1 500 грн.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для того, щоб фактично сплачені відповідачкою 1 500 грн. були виключені із суми виконання її дійсних грошових зобов`язань за кредитним договором шляхом їх зарахування кредитодавцем у рахунок зазначеної комісії.

При цьому та обставина, що на час звернення до суду позивач не заявляє комісію як окрему складову непогашеної заборгованості, не усуває необхідності перевірити правильність зарахування здійснених відповідачкою платежів, оскільки таке зарахування безпосередньо вплинуло на визначений кредитодавцем залишок боргу.

Отже, сплачені відповідачкою 1 500 грн., які позивач відніс на погашення комісії, підлягають врахуванню як виконання належних грошових зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, із заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 19 351,56 грн. підлягають виключенню 1 500 грн., у зв`язку із чим належна до стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість становить 17 851,56 грн.

Вирішуючи заявлене відповідачкою клопотання про розстрочення виконання рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для цього є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні такого питання суд має забезпечити розумний баланс між правом стягувача на своєчасне отримання присуджених коштів та конкретними обставинами, які характеризують можливість боржника виконати судове рішення.

Як убачається з наданих суду доказів, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, одна з яких є малолітньою, та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що об`єктивно впливає на її поточні можливості одночасно сплатити всю присуджену суму.

Разом із тим, розстрочення виконання рішення не може мати наслідком невиправдане обмеження права кредитора на отримання присуджених йому коштів.

З огляду на розмір заборгованості, характер спірних правовідносин, тривалість невиконання зобов`язання, а також установлені судом обставини щодо сімейного та матеріального становища відповідачки, суд вважає пропорційним та таким, що забезпечує справедливий баланс інтересів обох сторін, розстрочити виконання рішення в частині стягнення основної заборгованості на чотири місяці рівними платежами по 4 462,89 грн. щомісячно.

Такий строк, з одного боку, надає відповідачці реальну можливість організувати виконання судового рішення з урахуванням її сімейних обставин, а з іншого - не покладає на позивача надмірного тягаря тривалого очікування виконання рішення.

Оскільки позивачем із загальної суми фактично здійснених відповідачкою платежів 1 500 грн. було зараховано в рахунок комісії за надання кредиту, правових підстав для стягнення якої судом не встановлено, зазначена сума не може бути виключена із загального обсягу виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором. Водночас, зважаючи на те, що предметом розгляду є визначення загального розміру непогашеної заборгованості, а позивачем комісія як окрема складова заборгованості до стягнення не заявлена, суд не вбачає підстав самостійно змінювати здійснений кредитодавцем розподіл сплачених коштів між основною сумою кредиту та процентами. Натомість сума 1 500 грн. підлягає врахуванню при визначенні загального залишку невиконаного грошового зобов`язання відповідачки.

Таким чином, установивши обґрунтованість розрахунку заборгованості за основною сумою кредиту та процентами в межах строку кредитування, однак врахувавши безпідставне зарахування позивачем 1 500 грн. із фактично сплачених відповідачкою коштів у рахунок комісії за надання кредиту, суд дійшов висновку, що визначена позивачем загальна заборгованість у розмірі 19 351,56 грн. підлягає зменшенню на зазначену суму та становить 17 851,56 грн.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 10 000 грн., подальше укладення Додаткової угоди №1, якою сторони погодили зміну строку кредитування, процентної ставки та графіка платежів, а також часткове виконання відповідачкою взятих на себе грошових зобов`язань.

Наданий позивачем розрахунок у частині визначення залишку основної суми кредиту та процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування до 01 серпня 2024 року, узгоджується з умовами кредитного договору та Додаткової угоди №1 і належними доказами відповідачкою не спростований. Доводи останньої про повне погашення кредиту лише з тієї підстави, що загальний розмір здійснених нею платежів перевищив суму отриманих кредитних коштів, не враховують платного характеру кредитних правовідносин та порядку зарахування здійснених платежів.

Водночас, судом не встановлено правових підстав для зарахування позивачем 1 500 грн. із фактично сплачених відповідачкою коштів у рахунок комісії за надання кредиту, оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачці окремої самостійної послуги, за яку встановлено таку плату.

За таких обставин, зазначені 1 500 грн. мають бути враховані при визначенні загального обсягу виконаного відповідачкою грошового зобов`язання, у зв`язку із чим визначена позивачем заборгованість у розмірі 19 351,56 грн. підлягає зменшенню на відповідну суму.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за Договором №393112-КС-002 про надання кредиту від 12 лютого 2024 року у загальному розмірі 17 851,56 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

При цьому, встановлені судом обставини щодо сімейного та матеріального становища відповідачки не є підставою для зменшення розміру належного до виконання цивільного зобов`язання, однак мають істотне значення для визначення порядку виконання рішення суду. Зважаючи на наявність у відповідачки інвалідності ІІ групи, утримання нею чотирьох неповнолітніх дітей, перебування у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, а також враховуючи розмір присудженої заборгованості та необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами боржника і правом кредитора на своєчасне отримання присуджених коштів, суд вважає обґрунтованим розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості строком на чотири місяці, рівними щомісячними платежами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 19 351,56 грн., з яких судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, 17 851,56 грн., що становить 92,25 % заявлених майнових вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Таким чином, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 234,63 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 634, 638, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 76-89, 141, 223, 263-265, 268, 280-284, 352, 435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за Договором №393112-КС-002 про надання кредиту від 12 лютого 2024 року у загальному розмірі 17 851, 56 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня 56 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 14282829, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 234, 63 гривні (дві тисячі двісті тридцять чотири грн. 63 коп).

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 17 851,56 гривень строком на чотири місяці, встановивши сплату ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 14282829, рівними щомісячними платежами у розмірі 4 462,89 гривень (чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн. 89 коп.) кожний.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ: 14282829.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .