Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №336/6472/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №336/6472/26

Провадження № 2/712/5580/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У 2026 році представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 02.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 02.11.2025-100000964.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. на строк 181 день, з датою повернення кредиту 01.05.2026 року.

Кредит надавався на придбання товарів, робіт та послуг для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За умовами кредитного договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування.

Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 2 000,00 грн. За визначенням договору економічною сутністю такої комісії є плата за надання кредиту.

Також сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний на вимогу кредитодавця сплатити суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, при цьому розмір таких процентів обмежується 130,00 грн. за один день прострочення.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 02.11.2025 року.

В свою чергу відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 29 714,44 грн., яка складається із: 10 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 15 100,00 грн. - процентів за користування кредитом; 654,44 грн. - комісії; 3 960,00 грн. - процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивач також зазначав, що 09.12.2025 року відповідачем здійснено часткову сплату за кредитним договором у розмірі 5 385,56 грн, яка була врахована позивачем при визначенні остаточного розміру заборгованості.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 714,44 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 127,38 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач правом подання відзиву не скористалася. Про відкриття провадження у справі повідомлялася належним чином.

Суд ухвалив на підставі статті 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.11.2025-100000964 шляхом укладення електронного договору та підписання відповідних документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. на строк 181 день, з кінцевою датою повернення кредиту 01.05.2026 року.

Згідно з умовами договору кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

На виконання умов договору 02.11.2025 року позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн. на платіжний засіб, реквізити якого були зазначені позичальником при укладенні договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про перерахування коштів.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є електронним договором.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти - оферти однією стороною та прийняття такої пропозиції -акцепту іншою стороною.

Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За змістом частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі не впливає на його чинність та обов`язковість, якщо волевиявлення сторін та дотримання порядку його укладення підтверджені належними доказами.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що 09.12.2025 року відповідачем здійснено часткову сплату за кредитним договором у розмірі 5 385,56 грн.

Зазначений платіж врахований позивачем при формуванні остаточного розрахунку заборгованості.

Сам факт здійснення відповідачем часткової сплати також узгоджується з наявністю між сторонами договірних правовідносин та виконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у встановленій законом черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, після врахування здійсненого відповідачем платежу залишок заборгованості за тілом кредиту становить 10 000,00 грн., а заборгованість за процентами за користування кредитними коштами -15 100,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом протягом строку кредитування.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума договірних процентів у розмірі 15 100,00 грн. нарахована за користування кредитними коштами відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що до зазначеної суми включені проценти, нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідачем розрахунок заборгованості в цій частині не спростований, власного контррозрахунку суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 15 100,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 654,44 грн. суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору комісія визначена як комісія, пов`язана з наданням кредиту, а її економічна сутність безпосередньо визначена сторонами як «плата за надання кредиту».

Водночас у договорі прямо зазначено, що кредитодавець не надає позичальнику додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, серед іншого, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб..

Разом з тим, включення певного платежу до тексту кредитного договору саме по собі не звільняє кредитодавця від необхідності довести правову та фактичну підставу його справляння.

За договором кредитодавець зобов`язаний надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити встановлену договором плату за користування ним.

Таким чином, безпосереднє надання кредиту є виконанням основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором, а не окремою самостійною послугою, яка надається позичальнику понад предмет такого договору.

Посилання позивача на те, що відповідна комісія пов`язана із перерахуванням кредитних коштів із використанням інтернет-еквайрингу, не змінює правової оцінки суду.

Перерахування кредитних коштів на рахунок або платіжний засіб позичальника є способом виконання кредитодавцем свого основного зобов`язання щодо видачі кредиту. Використання кредитодавцем для такого перерахування певної платіжної технології або послуг іншого суб`єкта не свідчить про надання самому позичальнику окремої додаткової чи супутньої послуги.

Більше того, положення кредитного договору прямо містять твердження про те, що кредитодавець додаткових та/або супутніх послуг позичальнику не надає.

За таких обставин умови договору фактично передбачають покладення на споживача плати за сам факт виконання кредитодавцем свого основного обов`язку з надання кредитних коштів.

Належних доказів фактичного надання відповідачу окремої додаткової чи супутньої послуги, за яку підлягала б сплаті заявлена до стягнення комісія, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що визначення в Законі України «Про споживче кредитування» загальних витрат за кредитом охоплює комісії, пов`язані з додатковими та/або супутніми послугами, однак саме по собі таке законодавче визначення не створює права кредитодавця встановлювати будь-яку комісію без існування конкретної послуги, яка має самостійний зміст для споживача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 654,44 грн. комісії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 3 960,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з умовами кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти річних у розмірі 170 000 % від суми простроченої заборгованості, при цьому розмір таких процентів за один день прострочення обмежений сумою 130,00 грн.

Позивач, посилаючись на зазначену умову договору та положення статті 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3 960,00 грн.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правило, згідно з яким у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Цивільний кодекс України є чинним у редакції, яка зберігає відповідне спеціальне регулювання відносин відповідальності позичальника у період дії воєнного стану.

В Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, який триває і на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи.

Отже, до правовідносин сторін підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як спеціальна норма, що безпосередньо регулює відповідальність позичальника за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не спростовує зазначеного висновку, оскільки законодавчі зміни до цього Закону не скасували дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Наявність у договорі умови про інший, підвищений розмір процентів річних також не може змінювати встановлене законом звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України у період воєнного стану.

Інше тлумачення фактично дозволяло б сторонам договору відступити від імперативного законодавчого правила шляхом включення до договору спеціальної умови про відповідальність, що не відповідає змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд також враховує, що заявлені позивачем 170 000 % річних за своєю правовою природою не є платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, а прямо пов`язані з фактом прострочення грошового зобов`язання та заявлені позивачем саме як міра відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України.

Відтак, такі нарахування охоплюються передбаченим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільненням позичальника від відповідальності.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 3 960,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 25 100,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 15 100,00 грн. -процентів за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 654,44 грн.. комісії та 3 960,00 грн. процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності непогашеної заборгованості за тілом кредиту та договірними процентами у загальному розмірі 25 100,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з платіжним документом, наданим позивачем, при зверненні до суду ним сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 127,38 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 25 100,00 грн. із заявлених 29 714,44 грн., що становить 84,47 % заявлених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 248,95 грн.

Витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі, підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 107,60 грн.

Щодо зазначених позивачем орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що на момент ухвалення рішення вимогу про їх стягнення з відповідними доказами фактичного понесення або обов`язку їх сплатити на вирішення суду не заявлено, у зв`язку з чим питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 02.11.2025-100000964 від 02.11.2025 року у розмірі 25 100, 00 гривень, судовий збір у розмірі 2 248, 95 гривень та витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі, у розмірі 107,60 гривень, а всього стягнути 27 456, 55 гривень (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 55 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян