Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №712/5784/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/5784/26

Провадження 2/712/3671/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 09 червня 2020 року відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої між сторонами укладено кредитний договір та відповідачу відкрито відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 50 000 грн. шляхом надання платіжної картки «Універсальна».

Відповідно до погоджених сторонами умов строк кредитування становив 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка за користування кредитними коштами - 43,2 % річних. Погашення заборгованості мало здійснюватися шляхом щомісячного внесення мінімального обов`язкового платежу у розмірі 5 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн, а у разі прострочення, починаючи з другого місяця - 10 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн.

Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач підписав власноруч на планшеті із застосуванням цифрового власноручного підпису.

На виконання умов укладеного договору АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до лютого 2024 року та встановило кредитний ліміт, яким відповідач користувався, здійснюючи операції за рахунком.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту, натомість відповідач належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконав.

Окремо в обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що під час підготовки позову було встановлено, що припинення відповідачем погашення кредитної заборгованості пов`язувалося ним зі спірними операціями, проведеними за кредитною карткою 05 липня 2023 року, зокрема переказами коштів у розмірі 4 140,60 грн. та 7 246,05 грн.

05 липня 2023 року о 18 год. 13 хв. відповідач звернувся на телефонну лінію Банку 3700 та повідомив про вчинення щодо нього шахрайських дій. У зв`язку з цим службою безпеки АТ КБ «ПриватБанк» проведено внутрішню перевірку обставин здійснення відповідних операцій.

За твердженням позивача, в ході перевірки встановлено, що відповідач під впливом третіх осіб самостійно здійснив перекази кредитних коштів зі своєї кредитної картки на користь невідомих осіб. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено звукозапис телефонної розмови відповідача з оператором Банку від 05 липня 2023 року.

Посилаючись на зміст цієї розмови, позивач зазначає, що відповідач підтвердив здійснення ним переказів кредитних коштів на загальну суму 37 000 грн. та неодноразово повідомив оператору, що відповідні перекази здійснював особисто.

На переконання Банку, проведення операцій стало можливим унаслідок поведінки самого відповідача, який під впливом невідомих осіб здійснив перекази та не забезпечив належного збереження інформації, необхідної для користування платіжним інструментом. Відтак позивач вважає, що підстави для покладення на Банк відповідальності за списання відповідних коштів та відновлення залишку на рахунку відсутні.

Позивач також зазначає, що саме по собі звернення відповідача до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не звільняють його від виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки відомості про ухвалення судового рішення, яким було б встановлено незаконне заволодіння відповідними коштами та обставини здійснення спірних операцій, відсутні.

Крім того, відповідно до пункту 2.1.1.3.5 договору сторони погодили, що у разі порушення позичальником зобов`язань з погашення кредитної заборгованості протягом 180 днів строком повернення кредиту є 180-й день з моменту такого порушення, після настання якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором зобов`язання у повному обсязі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 20 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 42 613,17 грн., з яких 37 188,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 425,02 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок заборгованості, виписку за рахунком, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09 червня 2020 року, Паспорт споживчого кредиту, звукозапис телефонної розмови відповідача з оператором АТ КБ «ПриватБанк» від 05 липня 2023 року та інші матеріали.

Посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 610, 629, 1050, 1054 ЦК України та неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2020 року в загальному розмірі 42 613,17 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.05.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

Представник розгляд справи просив проводити без його участі.

У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не скерував.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

09 червня 2020 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої між сторонами виникли правовідносини з банківського обслуговування та споживчого кредитування.

Відповідно до погоджених сторонами умов тип кредиту визначено як відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 50 000 грн, тип кредитної картки - «Універсальна», строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка - 43,2 % річних.

Погашення кредитної заборгованості мало здійснюватися шляхом внесення мінімального обов`язкового платежу до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір такого платежу становив 5 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн, а у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення -10 % від заборгованості, але не менше 100 грн.

На підставі укладеного договору відповідачу видано платіжну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до лютого 2024 року та відкрито доступ до встановленого Банком кредитного ліміту.

Факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування, відкриття відповідачу рахунку та надання йому можливості користуватися кредитним лімітом підтверджується матеріалами справи та сам по собі сумнівів у суду не викликає.

Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку станом на 20 квітня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 42 613,17 грн., з яких 37 188,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 5 425,02 грн. - заборгованість за простроченими процентами.

Водночас, наявність укладеного між сторонами кредитного договору та встановлення кредитного ліміту самі по собі не є достатніми підставами для стягнення будь-якої суми, відображеної банком як заборгованість за рахунком. Вирішуючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, суд має встановити не лише існування договірних правовідносин, а й факт використання позичальником кредитних коштів, правові підстави покладення відповідних операцій на власника рахунку, розмір неповернутого кредиту та правильність нарахованих на нього процентів.

Саме щодо цих обставин між сторонами фактично існує неузгодженість.

З матеріалів справи та змісту самої позовної заяви вбачається, що припинення відповідачем погашення заборгованості Банк пов`язує з операціями, здійсненими за кредитною карткою 05 липня 2023 року, які відповідач вважав шахрайськими.

Позивачем у позовній заяві безпосередньо зазначено дві спірні операції від 05 липня 2023 року: переказ у сумі 4 140,60 грн та переказ у сумі 7 246,05 грн. Того ж дня о 18 год. 13 хв. відповідач звернувся на телефонну лінію Банку та повідомив про шахрайські дії третіх осіб.

У зв`язку з таким зверненням службою безпеки АТ КБ «ПриватБанк» проведено внутрішню перевірку, за результатами якої Банк дійшов висновку, що відповідач під впливом третіх осіб самостійно здійснив переказ кредитних коштів на користь невідомих осіб.

При цьому, обґрунтовуючи власну позицію змістом звукозапису телефонної розмови від 05 липня 2023 року, позивач зазначає вже про підтвердження відповідачем здійснення переказів на загальну суму 37 000 грн., хоча раніше у цій же позовній заяві як спірні конкретизує лише дві операції на загальну суму 11 386,65 грн.

Наведена суперечність набуває істотного значення з огляду на зміст наданого самим Банком розрахунку заборгованості.

Так, із розрахунку вбачається, що саме станом на 05 липня 2023 року за рахунком відповідача сформовано заборгованість за тілом кредиту в розмірі 37 188,15 грн. Надалі зазначена сума обліковується Банком як основна кредитна заборгованість та саме в такому розмірі заявлена до стягнення у цій справі.

Отже, надані позивачем докази одночасно містять три різні числові характеристики обставин, пов`язаних із подіями 05 липня 2023 року: 11 386,65 грн. конкретно названих у позові спірних операцій, 37 000 грн. переказів, про які, за твердженням Банку, йдеться у телефонній розмові відповідача, та 37 188,15 грн. основної кредитної заборгованості, сформованої у банківському розрахунку станом на цю ж дату.

При цьому позивачем не надано суду такого розрахунку та сукупності первинних доказів щодо здійснених 05 липня 2023 року операцій, які дозволяли б достовірно встановити, яка саме частина заявлених до стягнення 37 188,15 грн. виникла внаслідок звичайного використання відповідачем кредитного ліміту за власним вільним волевиявленням, а яка - внаслідок операцій, щодо яких того ж дня ним було повідомлено Банк про шахрайські дії третіх осіб.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 1054 ЦК України обов`язку позичальника повернути кредит кореспондує обов`язок кредитодавця довести надання та використання позичальником відповідної суми кредитних коштів. Тому саме по собі відображення певної суми у внутрішньому розрахунку банку не звільняє позивача від обов`язку довести обставини виникнення відповідної заборгованості.

Правове регулювання спірних операцій на час їх здійснення визначалося, зокрема, Законом України «Про платіжні послуги».

Відповідно до статті 42 цього Закону надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання, а за відсутності такої згоди - неакцептованою. Порядок надання згоди визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг.

Отже, для вирішення питання про покладення на відповідача обов`язку повернути кредитні кошти, використані внаслідок спірних операцій, істотне значення має не лише технічний факт їх проведення із застосуванням належного відповідачу платіжного інструменту, а й установлені на підставі належних та достатніх доказів обставини надання ним згоди на відповідні операції.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 звернув увагу на необхідність доведення банком обставин, які свідчать про сприяння клієнта незаконному використанню платіжної інформації, та виходив із того, що саме по собі використання належних засобів ідентифікації не в усіх випадках є достатнім для покладення негативних наслідків спірної операції на власника рахунку.

У цій справі Банк на підтвердження правомірності включення спірних операцій до кредитної заборгованості посилається насамперед на те, що відповідач під час телефонної розмови визнав самостійне здійснення переказів.

Разом із тим, зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.

Як убачається із самої позовної заяви, відповідач звернувся до Банку того ж дня - 05 липня 2023 року - та повідомив про шахрайські дії щодо нього. Більше того, сам позивач за результатами проведеної внутрішньої перевірки зазначає, що відповідач здійснював відповідні дії під впливом третіх осіб.

Таким чином, наданий звукозапис може підтверджувати безпосереднє фізичне виконання відповідачем певних дій, необхідних для здійснення переказу, однак за конкретних обставин цієї справи сам по собі не усуває питання щодо наявності його вільного та усвідомленого волевиявлення на розпорядження кредитними коштами саме у заявленому Банком обсязі.

Суд при цьому не встановлює у межах цієї справи факту вчинення щодо відповідача кримінального правопорушення, винуватості будь-яких третіх осіб чи факту неакцептованості кожної окремої платіжної операції, оскільки такі висновки не є необхідними для вирішення заявленого Банком позову.

Предметом доказування є інше - чи довів позивач, який вимагає стягнення 37 188,15 грн. основного боргу, що саме така сума кредитних коштів була використана відповідачем за обставин, які дають достатні правові підстави покласти обов`язок з її повернення на нього.

На переконання суду, сукупність наданих доказів такого висновку зробити не дозволяє.

Так, позивач визначає як спірні дві операції від 05 липня 2023 року на суми 4 140,60 грн та 7 246,05 грн, тобто загалом 11 386,65 грн. Водночас, викладаючи зміст телефонної розмови, Банк зазначає про підтвердження відповідачем здійснення переказів кредитних коштів у загальному розмірі 37 000 грн.

Натомість із наданого самим позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом саме на 05 липня 2023 року сформовано основну кредитну заборгованість у розмірі 37 188,15 грн, яка надалі обліковується Банком як тіло кредиту та в незмінному розмірі заявлена до стягнення у цій справі.

Позивач не усунув зазначеної невідповідності та не надав такого деталізованого розрахунку й сукупності первинних даних щодо операцій за відповідний період, які дозволили б суду достовірно відокремити кредитні кошти, використані відповідачем за його вільним волевиявленням, від коштів, операції з якими сам позивач пов`язує із впливом на відповідача третіх осіб.

Проведення Банком внутрішньої службової перевірки цього висновку не змінює. Результат такої перевірки є доказом, сформованим самим позивачем, та відповідно до статті 89 ЦПК України не має наперед установленої сили і повинен оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами.

При цьому, суд не може усунути недоліки доказування за позивача, самостійно визначивши, які з операцій слід вважати належно підтвердженими, та сформувавши замість Банку інший розрахунок основної заборгованості. Такий підхід суперечив би принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

За наведених обставин суд доходить висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту саме у заявленому до стягнення розмірі 37 188,15 грн.

Щодо заявлених до стягнення 5 425,02 грн. прострочених процентів, суд виходить із такого.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є похідними від існування та розміру основної кредитної заборгованості. Визначення їх розміру передбачає встановлення суми кредиту, яка фактично перебувала у користуванні позичальника, періоду такого користування та погодженої сторонами процентної ставки.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами розмір основного боргу, який може бути покладений саме на відповідача, суд позбавлений можливості встановити належну базу для нарахування процентів та перевірити правильність заявленої до стягнення суми 5 425,02 грн.

Самостійне визначення судом іншого розміру тіла кредиту та здійснення на його підставі нового розрахунку процентів означало б фактичне виконання судом процесуального обов`язку доказування замість позивача, що є неприпустимим.

Тому вимога про стягнення 5 425,02 грн. прострочених процентів також задоволенню не підлягає.

Отже, встановивши наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин, суд водночас доходить висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами виникнення у відповідача основної кредитної заборгованості саме в заявленому розмірі 37 188,15 грн., а відтак не доведено й правильності похідної від неї заборгованості за процентами у розмірі 5 425,02 грн. За таких обставин правові підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В АЛ И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .