Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №703/3136/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3136/26

2/703/2255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування арешту на майно,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Міністерства юстиції України про скасування арешту на майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

У березні 1997 року ним було укладено кредитний договір з АКАБ «Україна», відділення якого знаходилося в м. Сміла, та передав належну йому квартиру у заставу як гарантію повернення кредитних коштів.

Під час проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, зокрема на квартиру, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, він довідався про існування арешту на належне йому майно, накладеного за повідомленням банку «Україна».

Указаний арешт за повідомленням банку від 14.03.1997 поширився також на належний йому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач стверджує, що кредитні кошти ним були повністю повернуті банку. На підтвердження цього ним було отримано повідомлення НБУ, у якому зазначено, що 13.09.2009 року було прийнято рішення про виключення АКАБ «Україна» з Державного реєстру банків, відповідно, банк ліквідований, відомості про його правонаступників відсутні. Одночасно НБУ повідомив, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед банком «Україна» відсутня у переліку непроданих активів, переданих управителю на підставі договору. В описах архівних справ банку кредитна справа ОСОБА_1 не значиться та на архівне зберігання не передавалася. Інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед банком «Україна» також відсутня.

ОСОБА_1 просив урахувати, що наявність обтяження на майно він розцінює як безпідставне втручання у приватну власність, яке порушує його право на вільне володіння і розпорядження майном. У зв`язку з цим просив скасувати обтяження (заборону) на квартиру АДРЕСА_1 та на житловий будинок АДРЕСА_2 .

До суду надійшов відзив Міністерства юстиції України на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому відповідач просив відмовити в позові. Відзив мотивовано тим, що відповідач – це особа, яка порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. В обґрунтування залучення Міністерства юстиції України як відповідача по справі, позивач зазначає, що єдиний суб`єкт, який мав право ініціювати і зняти вказане обтяження у позасудовому порядку – це Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна», надати повідомлення про погашення позики (кредиту) не може в силу його ліквідації, а тому відповідачем за даним позовом визначає Міністерство юстиції України. Поряд з цим, позивач не вказав зміст позовних вимог до Міністерства юстиції України та не обґрунтовує яким чином (дією чи бездіяльністю) Міністерством юстиції України порушено його права. Вищенаведене дає підстави вважати, що Міністерство юстиції України не є тим суб`єктом, який має відповідати за пред`явленим позовом, а тому є неналежним відповідачем у справі. Нотаріальна контора є самостійною юридичною особою, яка самостійно здійснює повноваження, встановлені чинним законодавством. У разі скасування за рішенням суду заборони відчуження нерухомого майна державна реєстрація проводиться державним реєстратором – нотаріусом. Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері нотаріату та державної реєстрації прав, та не є тією особою, що якимось чином вплинула чи може вплинути на права та обов`язки позивача в межах спірних правовідносин. Відтак у позові до Міністерства юстиції України слід відмовити у зв`язку з неналежністю даного відповідача.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року в цивільній справі за його позовом до ТОВ «Лекснавігатор», третя особа: завідувач Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., про визнання договору іпотеки припиненим, скасування заборони відчуження нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у задоволенні позову відмовлено через неналежного відповідача. Оскільки АКАБ «Україна» ліквідований без правонаступників та перейшов у власність держави Україна, тому належним відповідачем у даних спірних правовідносинах є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у даному випадку Міністерство юстиції України та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ). Запис про обтяження належного йому майна існує в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, засновником і держателем якого є держава Україна в особі Міністерства юстиції України. А тому, при визначенні в даній справі відповідачем саме Міністерство юстиції України, він виходив з того, що відповідач є держателем Державних реєстрів, в яких існує запис про обтяження його майна та відсутність правонаступників після ліквідації банку «Україна».

Ухвалою від 22 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 25 грудня 1996 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та імені своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири.

Згідно з п.1 цього договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 .

Указаний договір 25 грудня 1996 року зареєстровано Смілянською біржею (філією ТБ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») та внесено відомості про це в реєстр обліку біржевих угод під № 1-79/96.

На договорі, також, міститься відмітка про те, що 13 січня 1997 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на цю квартиру у Смілянському відділку КП «ЧООБТІ».

Згідно з договором дарування, посвідченим 04.02.2014 нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 584, та відомостями з Державного реєстру речових прав від 10.05.2023, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна номер 331768457 від 10.03.2023 в розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» наявна інформація про заборону (архівний запис) квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обтяження 5010921. Указане обтяження зареєстроване 24.05.2007 реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора. Підставою обтяження є повідомлення б/н, Банк «Україна» м. Сміла, об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_4 . Додаткові дані: архівний номер: 567033CHERKASY1, архівна дата: 04.02.1999, дата виникнення: 14.03.1997, № реєстра: 17125-182, внутр. № ЕА01В62523F02D307724, коментарій: стор. 3 – все майно.

Крім того, в розділі «Відомості з Державного реєстру речових прав», підрозділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень», щодо будинку АДРЕСА_2 , наявна інформація про заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження 4551643. Указане обтяження зареєстровано 24.05.2007 державним реєстратором: приватний нотаріус Новіков Ігор Миколайович, Черкаський районний нотаріальний округ, Черкаська обл. Підставою обтяження є повідомлення б/н, видане 14.03.1997, видавник: Банк «Україна» м. Сміла. Відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 , обтяжувач – Банк «Україна». Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5010921, 24.05.2007 11:45:21, реєстратор Перша черкаська державна нотаріальна контора, Черкаський міський нотаріальний округ. Зміст, характеристика обтяження: № реєстра: 17125-182, внутр. № ЕА01В62523F02D307724, коментарій: стор. 3 – все майно.

07.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із зверненням щодо зняття заборони відчуження з усього нерухомого майна.

Листом від 15.02.2025 йому було повідомлено, що Смілянською державною нотаріальною конторою за період з 1995 року по 2012 рік включно було передано нотаріальні документи на постійне зберігання до Черкаського обласного державного нотаріального архіву. Листом від 18.09.2024 Черкаський обласний державний нотаріальний архів надав інформацію про те, що «у справах «Документи по накладенню і зняттю заборон відчуження» Смілянської державної нотаріальної контори за 1997-1999 роки повідомлення б/н від 14.03.1997, видавник Банк «Україна» - відсутнє. У зв`язку з цим перевірити наявність паперового запису щодо накладеної заборони на нерухоме майно саме Смілянською ДНК не має можливості.

Позивачем також було направлено запит до Першої черкаської державної нотаріальної контори стосовно заборони на його нерухоме майно.

Як убачається з відповіді на вказаний запит обтяження було зареєстровано на підставі повідомлення Банку «Україна» м. Сміла, яке виникло 14.03.1997 відповідно до законодавства, що діяло на той момент. Перша черкаська державна нотаріальна контора, виконуючи обов`язки реєстратора Смілянської державної нотаріальної контори, лише внесла відомості про накладення обтяження до Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (який діяв до виникнення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна). 24.05.2007 – це дата перенесення обтяження з діючого на той час реєстру до новоствореного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Таким чином, нотаріальна контора не є суб`єктом обтяження (обтяжувачем) та не приймала самостійного рішення про накладення заборон. А тому, нотаріальна контора позбавлена можливості надати будь-які відомості чи копії вищезазначених документів.

Згідно з листом Національного банку України від 26 липня 2024 року НБУ відкликав з 16.07.2001 банківські ліцензії та запровадив процедуру ліквідації Банку «Україна». Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийнято рішення від 18.02.2009 №93 Про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». 13.04.2009 Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийнято рішення №167 «Про виключення Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» з Державного реєстру банків». Станом на 25.07.2024 Державний реєстр банків не містить відомостей про реєстрацію Національним банком України банку, який став правонаступником Банку «Україна». Активи Банку «Україна», які не були продані під час процедури його ліквідації, передані на підставі договору про передавання в управління непроданих активів від 26 лютого 2021 року №102891 в управління ТОВ «Лекснавігатор». Кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед Банком «Україна» відсутня у переліку непроданих активів Банку «Україна», переданих в управління управителю на підставі договору. В описах архівних справ банку «Україна» кредитна справа ОСОБА_1 не значиться та на архівне зберігання до Національного банку Україна ліквідатором Банку «Україна» не передавалася. У документах архівного фонду, а саме: в додатку «Акт прийому-передачі» до звіту ліквідатора Банку «Україна» про проведення роботи за період з 17 липня 2001 року по 26 грудня 2008 року, інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 відсутня.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі №14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На думку суду, незняття арешту з нерухомого майна, що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 за відсутності належної обґрунтованості продовження дії даного арешту, порушує право позивача на вільне та безперешкодне розпорядження своїм майном.

Щодо посилання відповідача на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 викладено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи арешт на належне позивачу нерухоме майно було накладено на підставі повідомлення банку, який в подальшому ліквідовано без правонаступництва.

Суд ураховує, що дійсно Міністерство юстиції України не є правонаступником Банку «Україна», тому у цій справі Міністерство юстиції України не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме Банк «Україна», проте його діяльність припинена без правонаступництва. Водночас, запис про реєстрацію обтяження не скасований, а наявність такого запису порушує право власника майна.

Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Верховний Суд неодноразово підкреслював у своїх постановах, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Таким чином, суд не заперечує доводи Міністерства юстиції України, що він не є належним відповідачем, проте у цій справі, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна.

Аналогічна позиція відображена у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21), від 13 червня 2024 року (провадження № 61-6732св23)).

Отже, судом установлено, що права позивача порушуються, оскільки він не може розпоряджатися належним йому майном через наявність арешту на це майно за відсутності підстав для арешту у зв`язку з ліквідацією кредитора. У такому разі припинилося і забезпечення такого зобов`язання, а тому права позивача підлягають судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а саме: нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, за рішенням суду.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 грудня 2012 року за № 2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача можливе за наявності судового рішення про скасування обтяження, що є підставою для внесення відомостей щодо припинення обтяження до відповідного реєстру

Ураховуючи наявність накладеного обтяження на майно та неможливість його скасування в позасудовому порядку, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом скасування такого обтяження, оскільки позовні вимоги грунтуються на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

У позовній заяві позивач просив судові витрати залишити за ним та не стягувати з відповідача. Відповідно, відсутні підстави для розподілу цих витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування арешту на майно задоволити повністю.

Скасувати обтяження (заборону) на квартиру АДРЕСА_5 , за реєстраційним номером обтяження: 5010921, зареєстрованого 24.05.2007 на підставі повідомлення б/н Банку «Україна» м. Сміла, додаткові дані: архівний номер: 567033CHERKASY1, архівна дата: 04.02.1999, дата виникнення: 14.03.1997, № реєстра: 17125-182, внутр. № ЕА01В62523F02D307724, коментар: стор. 3 – все майно.

Скасувати обтяження (заборону) на житловий будинок АДРЕСА_2 , за номером запису про обтяження: 4551643, зареєстрований 24.05.2007 на підставі повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 14.03.1997, видавник Банк «Україна» м. Сміла, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5010921, 24.05.2007, реєстратор Перша Черкаська державна нотаріальна контора, зміст та характер обтяження: № реєстра 17125-182, внутр. № ЕА01В62523F02D307724, коментарій: стор.3 – все майно.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – Міністерство юстиції України, місце знаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622.

Суддя І.Я. Биченко